Документ № 93737352

Справа № 760/4297/18

Провадження1-о/991/9/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Манохіна О.Є.,

за участі:

прокурора Козачини С.С.

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , що мешкає в АДРЕСА_1 , про перегляд вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року за виключними обставинами,

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 740/4297/18 за виключними обставинами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 листопада 2020 року відповідно до ст. 35 КПК України для розгляду заяви визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючої судді Білоус І.О., суддів Кравчука О.О., Крука Є.В.

1.Короткий зміст заяви ОСОБА_1 та позиції учасників судового розгляду

Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 зазначила, що про наявність щодо неї вироку від 18 грудня 2019 року у справі № 760/4297/19, унесеного до Єдиного державного реєстру судових рішень за номером 86432793, вона дізналась у червні 2020 року. За змістом вказане рішення повністю відповідало вироку від 30 жовтня 2019 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України. При постановленні вироку від 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 не була присутня, про наявність щодо неї іншого провадження заявниці не було нічого відомо.

У подальшому ОСОБА_1 звернулась до Вищого антикорупційного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами вироку від 30 жовтня 2019 року та вироку від 18 грудня 2019 року на підставі того, що рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020, зокрема, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статтю 366-1 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2020 року за заявою ОСОБА_2 скасовано вирок від 30 жовтня 2019 року та закрито кримінальні провадження № 42019000000000542 від 12 березня 2019 року та № 52017000000000055 від 20 січня 2017 року щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України.

27 листопада 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Вищого антикорупційного суду із заявою, в якій просить суд переглянути вирок від 18 грудня 2019 року, внесений до Єдиного державного реєстру судових рішень за номером 86432793, і скасувати його на підставі виключної обставини, передбаченої п. 1 ч. 3 ст. 459 КПК України.

Повторне звернення до Вищого антикорупційного суду із заявою про перегляд вироку від 18 грудня 2019 року за виключними обставинами мотивоване тим, що суд не розглянув під час первісного звернення вимоги про скасування зазначеного вироку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги заяви про перегляд вироку суду від 18 грудня 2019 року за виключними обставинами підтримала з підстав, викладених в заяві, та попросила суд таку заяву задовольнити. Додатково пояснила, що наявність відповідного вироку від 18 грудня 2019 року обмежує усі її права.

Прокурор проти задоволення заяви ОСОБА_1 заперечив, зазначивши, що вироку від 18 грудня 2019 року, який заявниця просить скасувати, не існує, а тому подана ОСОБА_1 заява є безпідставною.

2.Оцінка та мотиви суду

2.1 На розгляді Вищого антикорупційного суду знаходилась справа №760/4297/18, в межах якої було об`єднано кримінальні провадження № 42019000000000542 від 12 березня 2019 року та № 52017000000000055 від 20 січня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.

Вироком Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) грн. 00 коп., з позбавленням її строком на один рік права обіймати посади, зазначені у п. 1, пп. «а», «в» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», окрім виборних посад.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року №13-р/2020, прийнятим у справі №1-24/2020 (393/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6 - 101, 12, 121 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 131, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-II зі змінами; статтю 366-1 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України норми (зокрема й стаття 366-1 КК України) визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 17 листопада 2020 року скасовано вирок від 30 жовтня 2019 року у зв`язку з визнанням неконституційною статті 366-1 КК України на підставі вказаного вище рішення Конституційного Суду України.

Зі змісту цієї ж ухвали вбачається, що вимоги ОСОБА_1 про перегляд вироку Вищого антикорупційного суду від 30 жовтня 2019 року та вироку від 18 грудня 2019 року стосувалися одного і того ж вироку, ухваленого судом 30 жовтня 2019 року у справі № 760/4297/19 (провадження 1-кп/4910/27/19), який унаслідок недогляду було двічі у різний час направлено до єдиного реєстру судових рішень, у зв`язку з чим суд розглянув заяву ОСОБА_1 лише щодо перегляду вироку, ухваленого судом 30 жовтня 2019 року у справі № 760/4297/19 (провадження 1-кп/4910/27/19).

2.2 Розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 27 листопада 2020 року, суд встановив, що до неї не додано належним чином засвідчену копію вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року чи інших належних доказів, які б підтвердили факт існування вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Дослідивши додану до заяви копію вироку Вищого антикорупційного суду, суд встановив, що ця копія знеособлена та містить наступні відомості: дату надіслання судом - 18 грудня 2019 року, дату реєстрації - 19 грудня 2019 року та дату оприлюднення - 20 грудня 2019 року. Зі змісту цієї копії вироку не можливо встановити, що його винесено стосовно ОСОБА_1 . При цьому, суд критично оцінює доводи заявниці щодо ототожнення дати надіслання судом вироку до Єдиного державного реєстру судових рішень та зазначеної у вироку дати його ухвалення, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 374 КПК України визначено, що дата та місце ухвалення вироку зазначаються у вступній його частині. Із копії вироку, доданого ОСОБА_1 до заяви про перегляд вироку за виключними обставинами, слідує, що вступна його частина містить дату ухвалення вироку - 30 жовтня 2019 року, інформація, що викладена в такій копії вище тексту вироку стосується даних, що можуть міститися в Єдиному державному реєстрі судових рішень та не є частиною вироку.

Відповідно до ч. 6 ст. 371 КПК України усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах. Судові рішення в електронній формі оформляються згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 376 КПК України учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Ураховуючи, що в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила про те, що не була присутня при постановленні вироку суду від 18 грудня 2019 року, із заявою про перегляд якого вона звернулася, то копія такого вироку, у випадку його постановлення, повинна була бути направлена на адресу заявниці.

Частиною 1 статті 99 КПК України надано визначення документа як спеціально створеного з метою збереження інформації матеріального об`єкта, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Кримінальний процесуальний закон визначає виключний перелік випадків, за яких для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, зокрема, якщо: 1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони (ч. 5 ст. 99 КПК України).

Однак, ОСОБА_1 в заяві про перегляд вироку суду за винятковими обставинами не зазначила жодних відомостей, які б свідчили про наявність обставин, визначених у ч. 5 ст. 99 КПК України, що унеможливлює надання суду оригіналу або належним оформленої копії вироку від 18 грудня 2019 року для дослідження.

Пунктом4 розділу XI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (зі змінами), якою Вищий антикорупційний суд керується в своїй діяльності відповідно до наказу керівника апарату Вищого антикорупційного суду від 20 грудня 2019 року № 126 (зі змінами) встановлено, що копії судових рішень, що набрали законної сили або підлягають негайному виконанню, повинні бути прошиті, пронумеровані, засвідчені та скріплені відповідною печаткою суду.

Системний аналіз процитованих норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, який може підвереджувати факт існування вироку від 18 грудня 2019 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України, та засуджено, є прошита, пронумерована, засвідчена та скріплена відповідною печаткою суду копія вказаного вироку.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що вирок щодо ОСОБА_1 ухвалений 30 жовтня 2019 року, жодного іншого вироку суду матеріали справи не містять.

Під час судового розгляду заяви про перегляд вироку за винятковими обставинами ОСОБА_1 пояснила, що на сайті Zakononline існує вирок Вищого антикорупційного суду у справі № 740/4297/18 датований 18 грудня 2019 року, який дослівно повторює вирок від 30 жовтня 2019 року. Ураховуючи зазначене, заявниця стверджувала, що такий вирок не міг з`явитись на іншому сайті у випадку, якби він був відсутній в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Суд дослідив відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та, за результатами застосування параметрів пошуку «Справа № - 760/4297/18» та «Форма судового рішення - вирок», встановив наявність одного вироку, щодо якого зазначена дата ухвалення 30 жовтня 2019 року, дата набрання законної сили - 30 листопада 2019 року, вирок зареєстрований за № 86528248. При відкритті вказаного документу для перегляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень відображається дата ухвалення вироку - 30 жовтня 2019 року, дата надіслання судом - 20 грудня 2019 року, дата реєстрації - 23 грудня 2019 року та дата оприлюднення - 24 грудня 2019 року.

Відповідно до п. 1 розд. IV Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18 реєстрація електронних примірників судових рішень та окремих думок суддів здійснюється адміністратором за допомогою відповідних програмно-апаратних засобів Реєстру в день їх надходження з АСДС. За результатами реєстрації формується дата та час включення до Реєстру електронного примірника судового рішення та окремої думки судді.

Згідно з п. 1 розд. V Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень зареєстровані електронні примірники судових рішень та окремих думок суддів протягом трьох робочих днів із дня їх реєстрації в Реєстрі обробляються та знеособлюються в автоматичному режимі в порядку черговості їх надходження. Образи інформаційних ресурсів Реєстру відкриваються для загального доступу не пізніше наступного робочого дня після завершення оброблення та знеособлення відповідних інформаційних ресурсів Реєстру, встановлено в п. 1 розд. VІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

На підставі аналізу порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень суд приходить до висновку, що для загального доступу відкривається не судове рішення в електронній формі, а оброблений та знеособлений його образ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, кримінальний процесуальний закон покладає на кожну із сторін в рівній мірі обов`язок доказування обставин, на які вона посилається.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявницею не доведено належними та допустимими доказами факт існування вироку від 18 грудня 2019 року та в чому полягає порушення її прав, на які вона посилається, обумовлені, на її думку, його наявністю.

Щодо наявності інформації на сайті Zakononline, то відповідна обставина не підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства і не може бути підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами.

Судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження міститься ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 15 липня 2020 року, якою відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироків суду від 30 жовтня 2019 року та від 18 грудня 2019 року. Зазначеною ухвалою встановлено, що вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року у справі №760/4297/18 щодо ОСОБА_1 не існує, а наявність одного і того ж самого вироку суду від 30 жовтня 2019 року із різними датами їх публікації в Єдиному державному реєстрі судових рішень не свідчить про постановлення 18 грудня 2019 року якого-небудь вироку Вищого антикорупційного суду щодо ОСОБА_1 . Зазначені висновки Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду становлять res judicata у цій справі, оскільки вказане рішення набрало чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Заяву про перегляд за виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, мають право подати учасники судового провадження, визначено в ч. 1 ст. 460 КПК України

Згідно з ч. 1 ст. 467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Ураховуючи, що в судовому засіданні ОСОБА_1 не надала доказів, які б підтвердили існування вироку від 18 грудня 2019 року та набрання ним законної сили, а також підтвердила, що вона не приймала участі в судовому провадженні, в якому було постановлено вирок від 18 грудня 2019 року, то суд не вбачає підстав для задоволення заяви про перегляд зазначеного вироку за виключними обставинами.

Керуючись статтями 466, 467, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2019 року за виключними обставинами без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.