Документ № 93771733

Справа № 991/9926/20

Провадження1-кс/991/10170/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Широка К. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Севрюк К. А.,

особи з довіреністю Верховного Суду України (в. о. Голови ВСУ Гуменюка В. І. ) Ващенко О. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Гуменюка В. І. на рішення детектива Національного антикорупційного бюро України - постанову від 12.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 1201910000000101 від 06.09.2019 року,

ВСТАНОВИЛА

До слідчої судді Вищого антикорупційного суду надійшла скарга Гуменюка В. І. (скаржника) на постанову детектива Національного антикорупційного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів (Національне бюро, НАБУ) Панайотова Є. О. про закриття кримінального провадження № 12019100000001012 від 06.09.2019 року. У цьому кримінальному провадженні розслідувались неправомірні дії посадових осіб органів державної влади, вчинені ними під час ліквідації Верховного Суду України (00019034), яку було розпочато у зв`язку зі створенням Верховного Суду (41721784). Досудове розслідування здійснювалось за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (КК України). Детектив закрив кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

Скаржник просить скасувати цю постанову детектива Національного бюро про закриття кримінального провадження.

4 грудня 2020 року слідча суддя постановила ухвалу про відкриття провадження по скарзі, оскільки скарга відповідає формальним вимогам ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України), була подана скаржником з дотриманням правил підсудності та у встановлений законом строк.

Обґрунтування скарги

Скаржник зазначає, що, протягом часу перебування цього кримінального провадження в провадженні органів досудового розслідування, посадові особи цих органів не виконували належно функції держави щодо ефективного розслідування всіх обставин вчинення злочину. Він, зокрема, звертає увагу на те, що рішення органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження вже неодноразово скасовувались. Так, 25.04.2019 року Київський апеляційний суд (справа № 761/5506/19) скасував рішення про закриття кримінального провадження від 29.12.2018 року з причин неповного з`ясування всіх обставин вчинення злочину та відсутністю прокурорського контролю за досудовим розслідуванням. 18.12.2019 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду задовольнив скаргу в. о. Голови Верховного Суду України Гуменюка В. І. та скасував постанову детектива Національного бюро Панайотова Є. О. від 01.11.2019 року про закриття кримінального провадження № 12019100000001012 від 06.09.2019 року, яке було закрито у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

В подальшому, 14.05.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду знову задовольнив скаргу в. о. Голови Верховного Суду України Гуменюка В. І. та скасував постанову детектива Національного бюро Панайотова Є. О. від 20.03.2020 року про закриття кримінального провадження № 12019100000001012 від 06.09.2019 року. При цьому, при постановленні ухвали слідчий суддя зазначив, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що рішенню про закриття кримінального провадження за будь-якою із підстав, що визначені у ч. 1 ст. 284 КПК України має передувати повне, всебічне та неупереджене дослідження усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Констатуючи факт закінчення строків досудового розслідування та приймаючи рішення про закриття кримінального провадження з цих підстав, слідчий у постанові лише послався на проведення у межах кримінального провадження ряду слідчих дій (допити свідків) та той факт, що в ході проведення цих дій підстав для повідомлення будь-яким особам про підозру не було встановлено. В той же час, детектив Національного бюро не навів жодного аналізу проведеного розслідування, що не відповідало вимогам щодо вмотивованості процесуального рішення, зазначеним у ст. 110 КПК України. При цьому, з моменту отримання кримінального провадження 02.10.2019 року детектив Національного бюро до винесення постанови про закриття кримінального провадження не намагався вчинити процесуальні дії, спрямовані на встановлення обставин кримінального провадження. Скаржник зазначає, що на це вказував слідчий суддя в ухвалі від 18.12.2019 року, проте детектив Національного бюро проігнорував мотиви слідчого судді і, приймаючи постанову 20.03.2020 року, послався на те, що продовження строку досудового розслідування є правом, а не обов`язком; а також, послався на те, що строки досудового розслідування закінчилися і не підлягають поновленню. Слідчий суддя, скасовуючи цю постанову, зазначив, що рішення про закриття кримінального провадження було прийнято без проведення повного, неупередженого та ефективного досудового розслідування, за формальними ознаками, що суперечить засадам кримінального процесуального законодавства.

Сам скаржник оскаржує чергове рішення детектива Національного бюро Панайотова Є. О. - постанову про закриття кримінального провадження № 12019100000001012 від 06.09.2019 року від 12.11.2020 року у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування. Він зазначає, що ця постанова, як і попереднє рішення від 20.03.2020 року містить лише посилання на проведення в межах кримінального провадження ряду слідчих дій (допиту 4-х свідків та отримання необхідних документів від заявника), без аналізу проведених дій та їх прив`язки до тих чи інших обставин на встановлення яких вони були направлені, з урахуванням кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється досудове розслідування. Крім того, в цій постанові детектив зазначив, що 06.07.2020 року він подав клопотання про продовження строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, проте 22.07.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду відмовив у задоволенні клопотання, оскільки воно було подано стороною обвинувачення після фактичного закінчення строків здійснення досудового розслідування.

Скаржник зазначає, що детектив Національного бюро прийняв це рішення передчасно, оскільки не дослідив всіх обставин вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, доказуванню подій правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та наведення відповідних мотивів на обґрунтування кримінально-правової кваліфікації, що безпосередньо впливає на обчислення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні. Окрім цього, скаржник звертає увагу, що підстава для закриття кримінального провадження із закінченням строку досудового розслідування, не включена до ч. 4 ст. 284 КПК України, яка визначає повноваження учасників кримінального провадження на закриття провадження. Фактично, ч. 4 ст. 284 КПК України не уповноважує ні слідчого, ні прокурора на закриття кримінального провадження на підстав абзацу 2 пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

Доводи сторін

Скаржник не з`явився у судове засідання. У судовому засіданні була присутня Ващенко О. В. , яка зазначила, що є представником заявника і надала довіреність № 426/0/21-18 від 11.10.2018 року (внизу сторінки зазначено дату поряд із штрих-кодом 11.12.2018 року) на підтвердження своїх повноважень. Із довіреності можливо встановити таке:

1)довіреність видана в. о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В. І. ;

2)довіреність видана на представництво інтересів Верховного Суду України;

3)довіреність уповноважує начальника управління забезпечення діяльності Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Ващенко О. В. на здійснення представництва інтересів в органах досудового слідства та судах України з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження з урахуванням положень процесуальних кодексів.

Отже, довіреність уповноважує Ващенко О. В. здійснювати представництво інтересів Верховного Суду України, а не конкретно Гуменюка В. І. , який звернувся зі скаргою. Додатково, у відповідь на запит судді до Національного бюро, детектив Національного бюро Панайотов Є. О. надав матеріали закритого кримінального провадження № 12019100000001012 від 06.09.2019 року. На аркушах 1-2 матеріалів міститься витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань за цим номером кримінального провадження. В епізодах № 1 та № 2 у графі «ПІБ потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та код ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)» зазначений Гуменюк В. І .

Необхідно зазначити про те, що п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження у досудовому провадженні рішення слідчого (детектива) про закриття кримінального провадження; скарга на рішення слідчого (детектива) про закриття кримінального провадження може подаватися заявником, потерпілим, його представником чи законним представником. Оскільки заявником у цьому кримінальному провадженні є Гуменюк В. І. , а не Верховний Суд України, слідча суддя приходить до висновку, що Ващенко О. В. не є представником заявника у цьому кримінальному провадженні і, відповідно, її доводи не можуть враховуватися як належні.

Детектив Панайотов Є. О. не з`явився у судове засідання, хоча був повідомлений належним чином. Він надав письмове заперечення, у якому, фактично, зазначив, що здійснив необхідні заходи для належного розслідування, та вважає постанову про закриття кримінального провадження законною та обґрунтованою. Він вказав на те, що у кримінальному провадженні № 12019100000001012 від 06.09.2019 року було проведено відповідне досудове розслідування, було проведено допит заявника та осіб, які брали участь у процедурі ліквідації Верховного Суду України (заступника начальника фінансового управління ВСУ Бабія А. В. , керівника апарату ВСУ Булки О. А. , заступника керівника апарату ВСУ - голови ліквідаційної комісії ВСУ Сердюка В. В. ), а також, у порядку п. 2 ч. 2 ст. 60 КПК України було отримано усі необхідні документи від заявника. Детектив також звертає увагу на те, що заявник жодного разу не звертався із клопотаннями про проведення тих чи інших слідчих дій, а також заявник не зазначав про таку необхідність в скаргах щодо скасування постанови детектива про закриття кримінального провадження. Окрім цього, детектив звертає увагу на те, що 06.07.2020 року він подав клопотання про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні; проте, 22.07.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду відмовив йому у задоволенні цього клопотання, оскільки воно було подано стороною обвинувачення після фактичного закінчення строків здійснення досудового розслідування, а тому, відповідно до положень ч. 5 ст. 294 КПК України воно не підлягає задоволенню. Він також навів приклади судової практики Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з аналогічного питання в інших справах.

Мотивація суду

Розглянувши матеріали скарги та письмове заперечення детектива Національного бюро слідча суддя дійшла до таких висновків.

Слідче управління ГУНП у місті Києві здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000002680 від 29.10.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365-2, ч. 1 ст. 376 КК України. У цьому кримінальному провадженні розслідувались можливі неправомірні дії Ради суддів України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, спрямовані на захоплення державної влади, нецільового використання державних коштів, самовільного присвоєння владних повноважень, зловживання службовим становищем, зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, втручання в діяльність судових органів. Саме у цьому кримінальному провадженні й була постановлена ухвала, на яку посилається скаржник, - ухвала Київського апеляційного суду від 25.04.2019 року (справа № 761/5506/19) про скасування постанови про закриття кримінального провадження.

06.09.2019 року прокурор першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Власов О. С. виділив в окреме кримінальне провадження матеріали досудового розслідування щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 364 КК України, та воно було зареєстровано під № 12019100000001012 (це кримінальне провадження).

14.09.2019 року прокурор першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Власов О. С. визначив підслідність у кримінальному провадженні № 12019100000001012 за детективами Національного антикорупційного бюро України. 02.10.2019 року у цьому кримінальному провадженні було визначено слідчу групу (групу детективів) для здійснення досудового розслідування.

01.11.2019 року детектив Національного бюро Панайотов Є. О. прийняв постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. 18.12.2019 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду скасував цю постанову.

20.03.2020 року детектив Національного бюро Панайотов Є. С. прийняв постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. 14.05.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду скасував цю постанову.

12.11.2020 року детектив Національного бюро Панайотов Є. С. прийняв постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування. У ній він зазначив про:

-про відомості про рух кримінального провадження;

-про те, що у кримінальному провадженні було допит заявника та осіб, які брали участь у процедурі ліквідації Верховного Суду України (заступника начальника фінансового управління ВСУ Бабія А. В. , керівника апарату ВСУ Булки О. А. , заступника керівника апарату ВСУ - голови ліквідаційної комісії ВСУ Сердюка В. В. ), а також, у порядку п. 2 ч. 2 ст. 60 КПК України було отримано усі необхідні документи від заявника;

-про те, що з приводу ухвали від 18.12.2019 року про скасування його постанови він звертався із роз`ясненням до Вищого антикорупційного суду, а також в подальшому оскаржував відмову у роз`яснення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, яка у своєму рішенні від 20.02.2020 року зазначила, що доводи прокурора про неможливість продовження чи поновлення строку досудового розслідування у разі його закінчення є переконливими, однак вони стосуються законності ухвали слідчого судді про скасування постанови детектива про закриття кримінального провадження та не можуть бути підставою для скасування ухвали про відмову в роз`ясненні рішення;

-про те, що 06.07.2020 року він подав клопотання про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні; проте, 22.07.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду відмовив йому у задоволенні цього клопотання, оскільки воно було подано стороною обвинувачення після фактичного закінчення строків здійснення досудового розслідування, а тому, відповідно до положень ч. 5 ст. 294 КПК України воно не підлягає задоволенню.

Фактично, позиція детектива є такою, що закінчення строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100000001012 та відмова у їх продовженні слідчим суддею є безумовними підставами для його закриття.

Оскільки скаржник вважає постанову від 12.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 12019100000001012 необґрунтованою та невмотивованою, слідча суддя перевіряє постанову та її відповідність кримінальному процесуальному закону.

Слідча суддя звертає увагу на те, що у кримінальному процесуальному законі не встановлені чіткі критерії оцінювання постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження. Як зазначалося раніше, доцільно встановити такі критерії щодо дотримання формальних вимог до постанови (які оцінювались вище), та безпосередньо змісту зазначеної постанови. При цьому, важливим є дотримання балансу між дискреційними повноваженнями слідчого (зокрема, передбаченими п. 8 ч. 2 ст. 40, ст. 284 КПК України щодо закриття кримінального провадження), обов`язком законно і своєчасно здійснювати процесуальні дії (ч. 1 ст. 40 КПК України) і його обов`язком за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України), та обов`язком виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України). При цьому, слідча суддя має оцінювати постанову у світлі досягнення завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, дати їм належну оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ст. 9 КПК України). Кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України (ч. 1 ст. 24 КПК України). На досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України).

Кримінальне провадження закривається слідчим, прокурором, з підстав, передбачених ст. 284 КПК України, зокрема, у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру (абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України). У будь-якому випадку, воно може бути закрите лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК України порядку. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України). Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, при розгляді скарги на постанову про закриття провадження, слід з`ясувати питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження (Розділ 3 Листа ВССУ від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 «Узагальнення про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування»)

КПК України містить вимоги до постанови як рішення слідчого, прокурора. Так, постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови (ч. 5 ст. 110 КПК України).

У резолютивній частині не зазначено особу, якій належить виконати постанову, а також місце та час (строки його виконання) проте, з урахуванням того, що слідчого, прокурора уповноважений на виконання цієї постанови (тобто, може закрити кримінальне провадження самостійно), незазначення відповідальної особи, що виконує постанову, місця та часу виконання (з урахуванням того, що кримінальне провадження має бути закрито у найкоротший строк, беручи до уваги ч. 1 ст. 283 КПК України) не є порушенням вимог щодо змісту, які передбачені КПК України, що має будь-які процесуальні наслідки, та є формальною вимогою, що не впливає на вмотивованість чи обґрунтованість рішення слідчого, прокурора. Оцінивши наданий текст постанови детектива Панайотова Є. О. від 12.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 12019100000001012, слідча суддя приходить до висновку, що ця постанова містить усі обов`язкові елементи такого процесуального рішення. Втім, необхідно зазначити, що відповідність форми ще не означає відповідність та належність мотивації та обґрунтування вимогам всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи.

В оскаржуваній постанові детектив Національного бюро Панайотов Є. О. зазначає про конкретні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, які було проведено. Слідча суддя звертає увагу, що у матеріалах кримінального провадження № 12019100000001012 відсутні матеріали, які підтверджують проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій саме детективами Національного бюро - усі зазначені детективом слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії фактично були проведені до визначення підслідності у цьому кримінальному провадженні за Національним бюро, за винятком звернення детектива Національного бюро Панайотова Є. О. до слідчого судді 06.07.2020 року з приводу продовження строку досудового розслідування.

Проте, сама лише ця підстава не може свідчити про незаконність, необґрунтованість чи невмотивованість рішення слідчого, прокурора, оскільки слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України). Відповідно, проведення конкретного обсягу слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій є його дискрецією, з уточненням того, що у разі визнання його бездіяльності у конкретному кримінальному провадженні, рішення про закриття кримінального провадження може бути скасоване.

Варто зазначити, що ні скаржник у своїй скарзі, ні слідчий суддя в ухвалі від 14.05.2020 року не зазначає про обсяг слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, які слідчий (детектив) мав провести, але не провів. Відповідно, неможливо встановити, чи було розслідування неефективним з моменту останнього здійснення судового контролю за процедурою закриття кримінального провадження. Разом із тим, проведені слідчі (розшукові) дії, які зафіксовані у матеріалах кримінального провадження № 12019100000001012, не вказують на наявність ознак злочину. Тому, слідча суддя критично ставиться до доводів скаржника стосовно невстановлення всіх обставин можливого вчинення кримінального правопорушення. Окрім цього, слідча суддя враховує те, що строк досудового розслідування закінчився і його не було продовжено. На це вказує те, що кримінальне провадження № 42018000000002680, з якого було виділено кримінальне провадження № 12019100000001012, було розпочато 29.10.2018 року. Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить дванадцять місяців у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину. Оскільки злочини, передбачені ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 364 КК України, які розслідувались у цьому кримінальному провадженні, є нетяжкими злочинами, відповідно до положень ч. 4 ст. 12 КК України, а також враховуючи положення ч. 7 ст. 217 КПК України (днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали), строк досудового розслідування закінчився 29.10.2019 року. Більше того, слідча суддя враховує те, що 22.07.2020 року інший слідчий суддя Вищого антикорупційного суду відмовив у задоволенні клопотання детектива Національного бюро Панайотова Є. О. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019100000001012 з підстав того, що клопотання про продовження строку досудового розслідування було подано поза межами строку досудового розслідування та у слідчого судді відсутні підстави для продовження строку досудового розслідування, оскільки строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає (з урахуванням абз. 2 ч. 5 ст. 294 КПК України).

Слідча суддя зазначає, що досудове розслідування може здійснюватися лише в межах строків досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні. Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України). Фактично, станом на зараз досудове розслідування вже не може здійснюватися у цьому кримінальному провадженні № 12019100000001012 навіть у разі скасування постанови про закриття кримінального провадження, а тому відсутні ефективні засоби для здійснення розслідування у цьому кримінальному провадженні. Слідча суддя звертає увагу на те, що строки досудового розслідування встановлені для дотримання принципу розумності строків, який є загальною засадою кримінального провадження згідно із п. 21 ч. 1 ст. 7, ст. 28 КПК України. Разом із тим, застосування практики Європейського суду з прав людини щодо розумності строків у провадженні не буде належним, оскільки вона стосується надмірного позбавлення волі свободи та тривалого перебування особи під слідством чи у статусі обвинуваченого. У цьому кримінальному провадженні нікому не було повідомлено про підозру.

Слідча суддя також критично оцінює доводи скаржника стосовно того, що у слідчого чи прокурора нема повноважень на закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, оскільки він не зазначений у ч. 4 ст. 284 КПК України. Беручи до уваги конструкцію статті (зокрема, у частині першій якої визначені вичерпні підстави для закриття кримінального провадження), слідча суддя, з метою уникнення надмірного формалізму, приходить до висновку, що такі повноваження прокурора, слідчого передбачені абз. 2 п. 10 ч. 1 284 КПК України. У ньому визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Загальна оцінка вимог скаржника, наявних матеріалів скарги та заперечень детектива, а також матеріалів кримінального провадження, вказує на те, що нема підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12019100000001012 від 06.09.2019 року. Відповідно, у задоволенні скарги слід відмовити.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 110, 284, 303 - 307, 372 КПК України, слідча суддя

ПОСТАНОВИЛА

Відмовити у задоволенні скарги Гуменюка В. І. на рішення детектива Національного антикорупційного бюро України - постанову від 12.11.2020 року про закриття кримінального провадження № 1201910000000101 від 06.09.2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя Широка К. Ю.