Документ № 93771755

Справа № 991/10018/20

Провадження №11-сс/991/1014/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:

головуючого Михайленка Д. Г., суддів Калугіної І. О., Семенникова О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Онуфрієнко І. В.,

учасники судового провадження: адвокат Кіча В. В., прокурор Колотило О. О.,

розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Кричуна В. В. на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.12.2020 про відмову в арешті майна за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України Кальки І. З. у кримінальному провадженні № 42020000000001787, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

Історія провадження

1.10.12.2020 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду в кримінальному провадженні № 42020000000001787 від 23.09.2020 (далі також - ухвала слідчого судді) відмовлено в задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Кальки І. З. , погодженого з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Хить Ю. П., про арешт майна.

2.15.12.2020 до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора в кримінальному провадженні Кричуна В. В. на ухвалу слідчого судді (далі - апеляційна скарга).

Зміст та мотиви оскаржуваної ухвали

3.Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання детектива про арешт майна.

4.Слідчий суддя обґрунтував таке рішення тим, що: (1) детектив НАБУ звернувся з клопотанням про арешт майна до Вищого антикорупційного суду 08.12.2020, тобто забезпечив подання відповідного клопотання відповідно до правил підсудності в найкоротший строк; (2) санкцією частини 3 статті 368 КК передбачена конфіскація майна як міра покарання; (3) у той же час із фабули кримінального правопорушення у наданому детективом витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань не вбачається кваліфікуючих ознак частини 3 статті 368 КК; (4) будь-яких документів в обґрунтування клопотання на підтвердження того, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 368 КК, детектив не надав, повідомлення про підозру ОСОБА_2 подано у неповному обсязі, долучений до клопотання примірник не містить всіх елементів, які б дозволили слідчому судді зробити висновок про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 1 частини 3 статті 132 КПК), а також про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність (пункт 3 частини 2 статті 173 КПК).

Вимоги і доводи апеляційної скарги прокурора

5.В апеляційній скарзі висловлена вимога скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання детектива.

6.Доводи апеляційної скарги фактично відтворюють доводи клопотання про арешт майна. Щодо обґрунтованості підозри прокурор зазначає, що до клопотання додано відповідні докази, зокрема, заяву про кримінальне правопорушення, протокол допиту свідка, проект договору, протокол допиту тощо. Також зазначається, що повернення вилучених коштів ОСОБА_2 може унеможливити подальше їх звернення в дохід держави у порядку застосування додаткового покарання чи використання як доказів у кримінальному провадженні.

Позиції учасників провадження

7.У судовому засіданні до початку апеляційного розгляду прокурор просив долучити до матеріалів судового провадження додаткові документи, що обґрунтовують клопотання (копії декларації ОСОБА_2 за 2019 рік як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, заяви ОСОБА_3 про злочин від 16.07.2020, протоколу огляду та вручення грошових коштів від 04.11.2020, протокол добровільної видачі документів від 05.11.2020, протоколи допиту свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проекту розпорядження № 249 від 04.11.2020 про розроблення детального плану території), у тому числі свідків, допитаних після винесення оскаржуваної ухвали. Представник власника майна та захисник - адвокат Кіча В. В. не заперечував проти долучення їх до матеріалів судового провадження та дослідження їх при апеляційному розгляді. Вказані документи були долучені Судом.

8.Крім того, прокурор просив долучити до матеріалів провадження копію повідомлення про підозру ОСОБА_2 , оскільки в результаті технічної помилки до клопотання була долучена копія повідомлення про підозру без п`ятої сторінки. Адвокат заперечував проти цього, посилаючись на той факт, що п`ята сторінка підозри не містить жодної змістовної інформації, а лише роз`яснення прав і обов`язків підозрюваного. Судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання прокурора.

9.По суті апеляційної скарги прокурор її підтримав та просив задовольнити.

10.Адвокат Кіча В. В. заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення.

Оцінка та мотиви Суду

11.Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги, правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, та правову позицію адвоката Суд повинен перевірити: (1) висновки слідчого судді в частині недоведеності обґрунтованості підозри ОСОБА_2 за частиною 3 статті 368 КК; у разі констатації її обґрунтованості слід перевірити (2) чи відповідає вилучене майно ознакам речових доказів та (3) кому належать вилучені грошові кошти і чи є підстави для застосування арешту майна з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання.

12.Суд частково погоджується із доводами апеляційної скарги щодо наявності правових підстав накладення арешту на вилучені грошові кошти з огляду на таке.

13.При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен серед іншого враховувати: a) правову підставу для арешту майна; b) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК); с) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; d) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (частина 2 статті 173 КПК).

(1) Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_2 за частиною 3 статті 368 КК

14.У клопотанні детектива НАБУ про арешт майна від 07.12.2020 необхідність накладення арешту на вилучені грошові кошти та банківські карти обґрунтовується серед іншого загрозою його відчуження з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання та необхідності збереження речових доказів (а. с. 3).

15.Відмовляючи в задоволенні клопотання детектива про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність доказів, які б обґрунтовували підозру ОСОБА_2 , зокрема, в обсязі інкримінованого йому діяння за ознаками частини 3 статті 368 КК, санкція якої дозволяє застосовувати такий захід забезпечення як арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

16.Дійсно, до клопотання про арешт майна за твердженням прокурора помилково були додані не усі необхідні документи, які його обґрунтовують, зокрема, в частині обґрунтованості підозри ОСОБА_2 . Вказаний недолік був усунутий на стадії апеляційного оскарження (пункт 7 цієї ухвали).

17.Крім того, у цьому ж кримінальному провадженні щодо іншого майна ОСОБА_2 раніше вже були застосовані заходи забезпечення у вигляді арешту майна, зокрема, слідчими суддями Печерського районного суду м. Києва, а також до самого підозрюваного було застосовано запобіжний захід. Таким чином, щодо рівня обґрунтованості підозри судовий контроль вже здійснювався.

18.Колегія суддів прийшла до висновку, що з урахуванням наданих прокурором доказів підозра ОСОБА_2 підтверджена на рівні, щоб незалежний спостерігач міг дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_2 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто є обґрунтованою.

19.Стосовно відповідності імовірно вчиненого ОСОБА_2 діяння складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК, яка містить санкцію щодо додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, Суд звертає увагу на наступне. ОСОБА_2 підозрюється в отриманні неправомірної вигоди у сумі 10 000 доларів США (а. с. 1, 10, 102-106, 109-113), що відповідно до примітки статті 368 КК є великим розміром та є кваліфікуючою ознакою за частиною 3 статті 368 КК. Крім того, на момент події злочину ОСОБА_2 обіймав посаду голови Чернігівської районної державної адміністрації (керівник органу державної влади) (копія розпорядження № 249 від 04.11.2020 - а. с. 108, протоколи допитів свідків ОСОБА_4 (а. с. 119-122) та ОСОБА_5 (а. с. 127-130)). Вказана посада належить до посад категорії «Б» державної служби (абзац 1 пункт 2 частина 2 статті 6 Закону України «Про державну службу») та відповідно до пункту 2 примітки до статті 368 КК визначає ОСОБА_2 як службову особу, яка займає відповідальне становище. Вказане також свідчить про ймовірну наявність кваліфікуючої ознаки, передбаченої частиною 3 статті 368 КК (за стандартом доведення (переконання) «обґрунтована підозра»).

20.Враховуючи викладене, в цьому провадженні вирішується питання, зокрема, про арешт майна підозрюваного у вчиненні злочину, санкція за який передбачає у тому числі конфіскацію майна як вид покарання.

(2) Чи відповідає вилучене майно ознакам речових доказів?

21.Оскаржувана ухвала слідчого судді не містить мотивів щодо перевірки відповідності вилученого під час обшуку майна критеріям речових доказів, оскільки встановлені слідчим суддею обставини виключали можливість застосування арешту майна у цьому провадженні.

22.Сума вилучених під час обшуку коштів (102 000 доларів США) не відповідає сумі предмету неправомірної вигоди у цьому кримінальному провадженні (10 000 доларів США).

23.На запитання Суду про відповідність критеріям речових доказів вилучених грошових коштів прокурор пояснив, що очевидно вказана сума валютних цінностей є предметом інших корупційних злочинів, вчинених ОСОБА_2 і відповідна версія наразі перевіряється органом досудового розслідування. Щодо відповідності вилучених банківських карток критеріям речових доказів прокурор не зміг надати пояснення. В той же час прокурор посилався на визнання вказаних предметів речовими доказами постановою слідчого від 06.11.2020.

24.З цього приводу Суд зазначає про необхідність в силу вимог закону самостійної перевірки слідчим суддею, судом відповідності майна, щодо якого стороною обвинувачення заявлено клопотання про його арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, їх критеріям, тобто Суд не пов`язаний відповідним рішенням слідчого. Крім того, слід звернути увагу, що вказана постанова слідчого належним чином не була мотивована.

25.Отже, на момент апеляційного розгляду прокурором не доведено, що вилучені речі відповідають ознакам речових доказів.

26.З урахуванням викладеного Суд констатує відсутність правових підстав для арешту майна за пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК.

(3) Щодо належності вилучених грошових коштів та можливості арешту банківських карток з метою забезпечення можливої конфіскації майна

27.Вказані питання не досліджувались слідчим суддею.

28.Позиція адвоката полягає у тому, що вилучені кошти належать жінці підозрюваного ОСОБА_6 . Додатково він пояснив, що при обшуку вони знаходились у загальнодоступному місці в квартирі, яка зареєстрована за жінкою підозрюваного ОСОБА_6 .

29.Щодо походження вилучених грошових коштів у іноземній валюті адвокат пояснив, що ці кошти залишились ОСОБА_6 після смерті батьків в 2001 та 2003 роках, при цьому не підтвердив вказаний факт жодними документальними доказами, навіть не послався на них. Також підтвердив, що ОСОБА_6 є жінкою підозрюваного, вони перебувають у шлюбі довше, ніж вік старшої доньки, яка наразі навчається у вищому навчальному закладі.

30.Датою набуття права власності на квартиру, в якій проводився обшук, є 04.12.2015 (декларація ОСОБА_2 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік - а. с. 57), що, відповідно до пояснень адвоката, свідчить про набуття її в період перебування у шлюбі. У вказаній квартирі подружжя проживає разом. Сама ОСОБА_6 працює в бібліотеці, що підтверджується і даними декларації (а. с. 59).

31.При вирішенні питання щодо належності вилучених грошових коштів в іноземній валюті Суд виходить з такого.

32.Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5 статті 132 КПК). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина 2 статті 84 КПК).

33.Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1 та 3 статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

34.Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, серед іншого, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування (пункт 2 частини 1 статті 57 КПК).

35.Зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину (абзац 2 пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»). На необхідність врахування і додержання наведеного положення додатково звертав увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі «Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України» № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (абзац 13 пункту 8 Листа).

36.Таким чином, пояснення учасників судового провадження не є джерелом доказів в кримінальному процесі при доказуванні під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та не можуть враховуватися судом як докази спадкування вилучених при обшуку грошових коштів (сума яких перевищує еквівалент 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а в кінцевому випадку - належності їх ОСОБА_6 на праві особистої приватної власності й з огляду на приписи цивільного законодавства.

37.Згідно до ЦК (статті 396, 400 та інші) з боку держави надається юридичний захист добросовісному володінню (без постановлення питання про право власності, вирішення якого пов`язане із значними витратами). Володіння захищається не заради самого себе, а заради права власності, як видимість власності, як її прояв. Наявність володіння породжує презумпцію власності. У зв`язку з цим Суд приходить до висновку, що вказана презумпція діє перш за все стосовно рухомих речей, право власності чи правочини щодо яких не підлягають державній реєстрації, чи відчуження яких не потребує нотаріального посвідчення письмових правочинів, та діє доти, доки не буде доведене зворотне.

38.Вказана презумпція застосовна до ситуації, що розглядається, оскільки: (1) виявлені та вилучені грошові кошти в іноземній валюті зберігалися за місцем проживання (у володінні та під контролем) подружжя ОСОБА_2 ; (2) одна з подружжя - ОСОБА_6 заявляє, що саме вона є власником вилучених коштів; (3) вказані речі є рухомим майном (грошовими коштами в іноземній валюті), право власності на які не підлягає державній реєстрації; (4) доказів на підтвердження версії про спадкування коштів стороною, яка посилається на вказані обставини, не надано. Особливо це стосується речей, що визначені родовими ознаками, якими є грошові кошти.

39.Таким чином, при виявленні та вилученні рухомих речей, що не підлягають державній реєстрації, суд має виходити з: (1) дії презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю - corpus possessionis); (2) спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (зокрема, рішення суду щодо визнання права власності зі іншою особою, письмові докази, дата складання яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); (3) показання свідків та пояснення зацікавлених осіб за умови обов`язкової письмової форми правочину не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування зазначеної презумпції; (4) пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.

40.Надані представником подружжя ОСОБА_2 докази та пояснення у своїй сукупності та у співставленні з поясненнями та доказами сторони обвинувачення не є достатньо переконливими, щоб спростувати презумпцію перебування вилучених грошових коштів (в іноземній валюті) у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_2 в силу фактичного володіння ними.

41.Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

42.Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам. Згідно частини 3 статті 13 ЦК не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

43.Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 у справі № 711/10526/16-ц (провадження № 61-39840св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.05.2019 у справі № 461/12463/15-ц (провадження № 61-9637 св 18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.09.2019 у справі № 638/8669/18 (провадження № 61-11371св19), постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 14-712цс19 (провадження № 638/18231/15-ц).

44.Враховуючи: (1) відсутність письмових доказів на підтвердження версії успадкування коштів ОСОБА_6 ; (2) відсутність власних офіційних доходів та відповідних джерел доходу ОСОБА_6 на рівні обсягу вилучених коштів; (3) місцезнаходження вилучених грошових коштів в загальнодоступному місці в квартирі, набутій в період перебування ОСОБА_2 у шлюбі; (4) тривалий період перебування ОСОБА_2 у шлюбі; (5) підозру ОСОБА_2 у вчиненні корупційного кримінального правопорушення, Суд розцінює версію про спадкування коштів ОСОБА_6 від померлих батьків як намагання вивести ці кошти з-під можливої кримінальної (у частині конфіскації майна як виду покарання, зокрема з метою уникнення можливого звернення стягнення на ці кошти після розгляду судом обвинувального акту по суті, у разі його складання та направлення до суду) чи цивільно-правової відповідальності у зв`язку із кримінальним правопорушенням, у зв`язку із яким ОСОБА_2 повідомлено про підозру.

45.Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина 1 статті 50 КК).

46.Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина 1 статті 355 ЦК).

47.Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом (частина 1 статті 371 ЦК).

48.Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління (частина 1 статті 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).

49.Наведені норми свідчать про те, що конфіскація майна як вид покарання не може бути застосована до частки іншого з подружжя, що є в спільній сумісній власності з засудженим.

50.Такий висновок узгоджується також і з практикою ЄСПЛ. Так, у справі Денисова та Мойсеєва проти Росії (постанова від 01.04.2010, заява № 16903/03, § 64-65) ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Підставою для цього було накладення арешту на майно (а згодом і його конфіскація) дружини на підставі вироку суду, ухваленого щодо її чоловіка. Отже, втручання в індивідуальні права особи є непропорційним, якщо не веде до досягнення правомірних цілей.

51.Таким чином, застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання не повинно зачіпати майнових прав іншого з подружжя підозрюваного (частку в спільній сумісній власності іншого з подружжя) через неможливість в подальшому застосування конфіскації майна як виду покарання до такої частки. Якщо ж допустити таке обмеження майнових прав, то воно не буде переслідувати легітимну мету - забезпечення у майбутньому можливу конфіскацію майна як виду покарання за вироком суду.

52.З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав розцінювати вилучені грошові кошти як такі, що належать ОСОБА_6 на праві особистої приватної власності і вважає їх спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 .

53.Крім того, Суд вважає, що банківські картки не є майном, щодо якого може бути застосована конфіскація як вид покарання, оскільки вони не мають жодної цінності та їх вартість як майна мізерно мала.

54.Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами статті 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

55.При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

56.Виходячи з вищенаведеного, Суд приходить до висновку, що в кримінальному провадженні № 42020000000001787 від 23.09.2020, підлягає арешту не все майно у вигляді грошових коштів, вилучене під час обшуку в квартирі, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , а лише одна друга частина зазначеного майна, що відповідає частці підозрюваного ОСОБА_2 .

57.Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19).

58.У відповідності до вимог статті 173 КПК Суд враховує наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, достатність даних, які вказують на вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_2 , а тому клопотання детектива про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених статтею 170 КПК, підлягає частковому задоволенню.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

59.Слідча суддя не допустила помилок при винесенні оскаржуваної ухвали, проте із врахуванням особливостей апеляційного перегляду, за яких є можливість залучити та дослідити нові докази, Суд констатує неповноту судового розгляду (пункт 2 частини 1 статті 410 КПК), яка була виявлена вже на стадії апеляційного перегляду на основі нових доказів.

60.Із урахуванням наведеного, Суд приходить до висновку, про необхідність задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна в частині половини вилучених грошових коштів, оскільки Суд прийшов до висновку про належність їх подружжю ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання. Таке втручання в право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_2 переслідує легітимну мету, є співмірним та пропорційним.

61.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (частина 3 статті 407 КПК).

62.З огляду на вищевикладене Суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді слід скасувати та постановити нову, якою клопотання про арешт майна задовольнити частково.

63.Керуючись статтями 98, 168, 170-173, 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК, колегія суддів постановила:

1.Апеляційну скаргу прокурора Кричуна В. В. - задовольнити частково.

2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.12.2020 про відмову в арешті майна у кримінальному провадженні № 42020000000001787 від 23.09.2020 скасувати.

3.Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива про арешт майна задовольнити частково.

4.Накласти арешт на частину майна підозрюваного ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя з ОСОБА_6 , а саме: на кошти в сумі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) доларів США, які вилучені 04.11.2020 під час обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Г. Михайленко

Судді І. О. Калугіна

О. Ю. Семенников