Документ № 93795145

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 991/6995/20

провадження № 51-6112 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.

суддів Ковтуновича М. І., Луганського Ю. М.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Грицишена К. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2020 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 18 серпня 2020 року, зі змінами від 15 вересня 2020, року між прокурором Демківим Д. М. та обвинуваченим ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з вироком Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2020 року Грицишен К. П. оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2020 року повернуто апеляційну скаргу захисника Грицишена К. П. на вказане судове рішення.

У касаційній скарзі захисник порушив питання про скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом та на підставах, передбачених ст. 394 КПК.

Так, згідно з ч. 4 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;

2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.

Тобто, положеннями вказаних норм кримінального процесуального закону встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок.

Однак, виходячи зі змісту положень Конституції України, статей 7, 24 та 394 КПК у їх взаємозв`язку, особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджено постановою Верховного Суду України від 3 березня 2016 року (справа № 5-347кс15), де зазначено: «… відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу».

Разом з цим, при застосуванні такої правової позиції у цій справі ключовим є питання, чи стосується оскаржений вирок інтересів ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник Грицишен К. П., тією мірою, щоб надати останньому згідно з ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити його до вищих судових інстанцій.

Як вбачається з копії оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд, перевіривши апеляційну скаргу Грицишена К. П. ,дійшов до вірного висновку, що апеляційна скарга захисника, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , а також зазначений апелянт не відноситься до тих осіб, яким із чітко визначених законом підстав надано право оскаржувати вирок щодо ОСОБА_2 , ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, оскільки у вироку суду першої інстанції немає жодної згадки про ОСОБА_1 чи будь-якої іншої інформації, яка би дозволила його ідентифікувати. Крім того, ні захисник Грицишен К. П., ні ОСОБА_1., інтереси якого він представляє, не є учасниками вказаного кримінального провадження. Будь-які питання щодо ОСОБА_1 , його прав та обов`язків при ухваленні вироку судом також не вирішувалися. Вирок стосується виключно прав, свобод та інтересів засудженого ОСОБА_2 .

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 393 КПК апеляційна скарга повертається, в тому числі, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу захисника Грицишена К. П. на вирок Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2020 року, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що на підставі ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Грицишена К. П. на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. Л. Булейко М. І. Ковтунович Ю. М. Луганський