- Головуючий суддя (ВАКС): Мойсак С.М.
- Секретар : Заплатинської К.В.
- Захисник/адвокат : Покрови Л.Ю., Лебеденка М.Б.
Справа № 991/10440/20
Провадження 1-кс/991/10708/20
У Х В А Л А
Іменем України
11 січня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В., адвокатів Покрови Л.Ю., Лебеденко М.Б., детектива Боднарчука Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залі суду у м. Києві клопотання адвоката Лебеденка Максима Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52019000000000348 від 24.04.2019,
В С Т А Н О В И В:
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Лебеденка Максима Борисовича, в якому заявник прохає скасувати арешт з грошових коштів, вилучених 27.12.2019 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошових коштів у сумі 119 000 доларів США та 102 000 Євро, накладений ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 у справі № 991/908/19, провадження № 11-сс/991/100/20.
В обґрунтування необхідності скасування арешту адвокатом зазначається, що вилучені грошові кошти на праві приватної власності належать ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , на майно якого накладався арешт. Так, вилучені грошові кошти у вищезазначеній сумі, були передані ОСОБА_1 ОСОБА_2 для зберігання за місцем мешкання останнього у зв`язку з виїздом ОСОБА_1 на відпочинок. Належність вилучених грошових коштів саме ОСОБА_1 підтверджується, як рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020, відповідно до якого встановлений факт передачі даних грошових коштів у готівковій формі на зберігання ОСОБА_2 , так і обставинами даного кримінального провадження, відповідно до яких ОСОБА_2 не мав у власності вказаної суми грошей, оскільки ним на виконання рішення суду особисто було внесено лише частину застави у розмірі 4 000 000 гривень, інша ж частина застави у розмірі 86 000 000 гривень за ОСОБА_2 була внесена третіми особами. Крім того, єдиним джерелом доходу ОСОБА_2 є заробітна платня, як народного депутата України та ним не отримувалося ніяких інших доходів, а тому твердження про належність вилучених грошових коштів останньому лише на підставі їх віднайдення за адресою його мешкання є безпідставним.
В той же час, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, за період часу з 2016 по 2019 роки останнім отримано сукупний дохід, що значно перевищує суму коштів, переданих ним на зберігання ОСОБА_2 та вилучених за результатами проведення обшуку за місцем мешкання останнього. Вилучені гроші накопичувалися ОСОБА_1 на протязі тривалого часу шляхом проведення їх обміну з гривні в іноземну валюту. Оскільки ОСОБА_1 є добросовісним набувачем вилучених грошових коштів та не є особою, відносно якої здійснюється кримінальне провадження, то до його майна не може бути застосовано норм конфіскацій майна та спеціальної конфіскації, а отже, на твердження адвоката арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано та він підлягає скасуванню.
Представники власника майна - адвокати Покрова Л.Ю. та Лебеденко М.Б. у судовому засіданні клопотання підтримали, пояснення надали аналогічні тексту клопотання та просили задовольнити з наведених у ньому підстав.
Представник Національного антикорупційного бюро України - детектив Боднарчук Р.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що грошові кошти, з яких адвокати просять скасувати арешт, були вилучені під час проведення обшуку саме домоволодіння ОСОБА_2 та Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду вже надано оцінку доводам сторони захисту щодо належності вказаних грошових коштів у готівковій формі та зазначено, що вони належать саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . В той же час детектив пояснив, що можливо і мало місце передання грошей на зберігання між вказаними особами, однак не можливо стверджувати, що саме вилучені гроші є тими, що були передані на зберігання, оскільки вони наділені лише родовими ознаками. Втім, детективом також зазначено, що інших коштів під час обшуку виявлено не було. У сукупності наданих пояснень, просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України під час розгляду клопотання слідчим суддею здійснюється фіксація за допомогою технічних засобів.
Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Національним антикорупційним бюро України здійснювалося досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2019 Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000348, в якому 31.10.2019 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
27.12.2019 детективами Національного антикорупційного бюро України, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду, проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого вилучено грошові кошти в загальній сумі 119 000 доларів США та 102 000 Євро.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020 у справі № 991/908/19, провадження № 11-сс/991/100/20, накладено арешт на грошові кошти, вилучені за результатом вищезазначеного обшуку, а саме: 1190 купюр номіналом по 100 доларів США, 768 купюр номіналом по 100 євро, 500 купюр номіналом по 50 Євро та 1 купюру номіналом 200 євро, а загалом на суму 119 000 доларів США та 102 000 Євро.
Правовою підставою для накладення арешту на вищезазначені грошові кошти було забезпечення конфіскації майна, як виду покарання та забезпечення спеціальної конфіскації.
В подальшому, матеріали досудового розслідування за № 52019000000000348 об`єднані з матеріалами досудового розслідування за № 52017000000000365 та об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно спільний номер № 52017000000000365.
Скасування арешту майна, накладеного рішенням колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду і є предметом розгляду поданого клопотання про скасування арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пункт 2 частини першої статті 174 КПК України зазначає, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено у судовому засіданні із пояснень учасників провадження та наданих до суду матеріалів, ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду арешт на грошові кошти у загальній сумі 119 000 доларів США та 102 000 Євро, вилучених за результатами проведеного 27.12.2019 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , накладено через визнання даних грошових коштів власністю підозрюваного ОСОБА_2 , оскільки їх віднайдено за місцем мешкання останнього.
В той же час Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду відхилено доводи ОСОБА_1 , його представника - адвоката Гончарюка Т.В., підозрюваного ОСОБА_2 , захисника підозрюваного - адвоката Пелюка С.С. про те, що вилучені грошові кошти є власністю саме ОСОБА_1 через не надання вказаними особами документів на підтвердження факту надання ОСОБА_2 вилучених грошових коштів на зберігання (розписок, матеріалів фото-, відеофіксації, рішень суду щодо визнання права власності) або матеріалів за якими можливо б було встановити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є учасниками цивільно-правового спору стосовно визнання дійсного власника вилучених грошей.
Так, із долучених до клопотання матеріалів встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17.04.2020 у справі № 757/14040/20-ц визнано дійсним правочин - договір зберігання грошових коштів у готівковій формі у розмірі 119 000 доларів США та 102 000 Євро, а саме: номіналом по 100 доларів США у кількості 1190 купюр, номіналом по 100 євро у кількості 768 купюр, номіналом по 50 Євро у кількості 500 купюр, номіналом 200 Євро - одна купюра, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23.12.2019.
Відповідно до тексту даної ухвали, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 через неповернення останнім грошових коштів у розмірі 119 000 доларів США та 102 000 Євро. Судом було встановлено, що гроші у вказаній сумі передавалися ОСОБА_2 для зберігання та знаходилися за місцем його мешкання. Втім, грошові кошти були вилучені детективами Національного антикорупційного бюро України під час проведеного 27.12.2019 обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 52019000000000348 від 24.04.2019.
Таким чином, вищезазначеним судовим рішенням Печерського районного суду міста Києва визнано дійсним правочин - договір зберігання, отже ним визнано і право власності на передані на зберігання грошові кошти саме за ОСОБА_1 . Нормами Цивільного кодексу України не передбачено переходу права власності на річ, у зв`язку з укладанням договору зберігання.
У судовому засіданні детективом не надано доказів скасування в апеляційному чи касаційному порядку зазначеного судового рішення або доказів визнання правочину зберігання грошових коштів, укладеного 23.12.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , недійсним.
Отже, керуючись принципом обов`язковості судового рішення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2020 у справі № 757/14040/20-ц є обов`язковим для виконання (ст. 129-1 Конституції України).
В той же час детективом також зазначено про не виявлення інших грошових коштів, під час проведеного 27.12.2019 обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 . З огляду на вказане та також беручи до уваги, що загальна сума вилучених за результатами обшуку грошових коштів, їх номінал та кількість купюр є тотожними із тими, право власності на які визнані за ОСОБА_1 судовим рішенням Печерського районного суду м. Києва, слідчий суддя вважає доведеним факт належності грошових коштів у сумі 119 000 доларів США та 102 000 Євро на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Разом з цим, на підтвердження належності грошових коштів ОСОБА_1 слідчим суддею також беруться до уваги правові позиції ОСОБА_1 , його представників, позиція підозрюваного ОСОБА_2 та його захисників, висловлені під час судових засідань у Вищому антикорупційному суді від 17.01.2020 та Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду від 04.02.2020, в яких постійно зазначалося про належність коштів на праві власності саме ОСОБА_1 та передання їх ОСОБА_2 на зберігання.
Крім того, із долучених до клопотання податкових декларацій ОСОБА_1 вбачається, що останнім за 2016-2019 роки отримано дохід у такому розмірі, з якого можливо було зробити відповідні фінансові заощадження у грошовому еквіваленті, про які зазначається стороною у клопотання про скасування арешту.
У сукупності викладеного та оскільки у судовому засіданні в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду не було досліджено обставин належності грошових коштів ОСОБА_1 через відсутність на той час рішення Печерського районного суду міста Києва про визнання дійсним правочину зберігання, слідчий суддя вважає, що підстав для подальшого арешту майна ОСОБА_1 у кримінальному провадженні немає.
Таким чином, оскільки ч. 5 ст. 170 КПК України закріплює, що арешт з метою конфіскації майна може бути накладено лише на майно підозрюваного, обвинуваченого або засудженого, а у даному випадку арештоване майно належить третій особі, яка не є учасником кримінального провадження, приходжу до висновку, що накладений арешт не можна вважати обґрунтованим.
В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Спеціальна конфіскація застосовується, окрім іншого у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна (п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України).
У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно (ч. 2 ст. 96-2 КК України).
Так, у судовому засіданні детективом не надано аргументованих підстав вважати, що належні ОСОБА_1 грошові кошти у вищезазначеній сумі були отримані ним від підозрюваного ОСОБА_2 , а отже останнім зазначені кошти відповідним чином були перетворені з грошей, отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення в інше майно. Оскільки стороною обвинувачення у судовому засіданні не доведено факт можливого застосування норм спеціальної конфіскації до майна третьої особи - ОСОБА_1 , слідчий суддя дійшов до висновку, що і в даній частині накладений арешт також не можна вважати обґрунтованим.
Оскільки необґрунтоване накладення арешту порушує право законного власника майна - ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та розпорядження ним, такий арешт слід скасувати.
За загальним правилом, визначеним у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.
Таким чином, виходячи із фактичних даних, наявних у матеріалах клопотання, враховуючи, що колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду було накладено арешт на майно, яке є приватною власністю ОСОБА_1 та не є власністю підозрюваного ОСОБА_2 , доказів його перетворення останнім в інше майно не надано, а стороною обвинувачення під час розгляду клопотання адвоката не надано доказів на спростування позиції сторони захисту, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання адвоката Лебеденка М.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
У Х В А Л И В:
Клопотання представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Лебеденка Максима Борисовича, про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні № 52019000000000348 від 24.04.2019 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений 04.02.2020 ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі № 991/908/19, провадження № 11-сс/991/100/20, на майно, а саме: грошові кошти у сумі 119 000 (сто дев`ятнадцять тисяч) доларів США та 102 000 (сто дві тисячі) Євро, вилучені 27.12.2019 під час обшуку житла, проведеного в рамках кримінального провадження № 52019000000000348 від 24.04.2019, за місцем проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя С.М. Мойсак