Документ № 94230705

Справа № 991/10328/20

Провадження1-кс/991/10589/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В., за участю секретаря судового засідання Черевач І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

17 грудня 2020 року до Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, у якій ОСОБА_1 просить визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , скерованої 07.12.2020 в зазначений уповноважений орган, про злочин вчинений за безпосередньої участі детективів Національного бюро; зобов`язати уповноважених осіб Національного бюро внести до ЄРДР протягом 24 годин відомості про вчинення кримінального правопорушення, про яке ОСОБА_1 повідомлено в заяві про злочин від 07.12.2020.

Скарга обґрунтована тим, що 07.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до Національного бюро із заявою про злочин, в якій викладено відомості про корупційні схеми за безпосередньої участі детективів Національного бюро.

Однак, всупереч положенням ст. 214 КПК України, уповноважені особи органу досудового розслідування відомості викладені нею в заяві до ЄРДР не внесли.

Вказане, на думку ОСОБА_1 , свідчить про бездіяльність службових осіб Національного бюро, що стало підставою звернення до слідчого судді з даною скаргою.

Особа, яка подала скаргу ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Національне бюро явку представника у судове засідання не забезпечило. В письмових запереченнях на скаргу, за підписом старшого детектива Національного бюро Сафроняка Р.В., останній просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки викладені нею факти в заяві про злочин від 07.12.2020 не містять відомостей, які свідчать про ознаки вчинення кримінального правопорушення.

Відсутність представника Національного бюро не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 3 ст. 306 КПК України).

Слідчий суддя, вирішуючи питання про розгляд скарги за відсутності особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_1 , зазначає таке.

Ухвалою слідчого судді від 17.12.2020 відкрито провадження за цією скаргою та призначено справу до розгляду на 18.12.2020 о 15:00 у приміщенні Вищого антикорупційного суду, про що ОСОБА_1 повідомлено за мобільним телефонним номером, вказаним нею у скарзі, що підтверджується телефонограмою від 17.12.2020.

18.12.2020 об 11:23 год надійшло до суду засобами електронного зв`язку від ОСОБА_1 клопотання про розгляд скарги в режимі відеоконференції, яке невідкладно розглянуто та задоволено, а саме: призначено розгляд скарги в режимі відеоконференції з приміщення Залізничного районного суду м. Львова.

Однак, у зв`язку з неприбуттям у судове засідання 18.12.2020 на 15:00 ОСОБА_1 , представника Національного бюро, розгляд скарги відкладено на 22.12.2020, про що ОСОБА_1 повідомлено того ж дня телефонограмою на той же номер телефону.

22.12.2020 у ході судового розгляду скарги слідчим суддею задоволено клопотання ОСОБА_1 та оголошено перерву для направлення на електронну адресу Залізничного районного суду м. Львова, якому доручено забезпечити проведення відеоконференції із Вищим антикорупційним судом, документів, наданих детективом у судовому засіданні, для вручення ОСОБА_1 і з`ясування її думки щодо їх залучення до справи. Після оголошення судового засідання продовженим, судовий розпорядник Залізничного районного суду м. Львова повідомив про те, що ОСОБА_1 покинула зал судових засідань, щодо тривалості своєї відсутності нічого не повідомила. У судовому засіданні оголошено перерву до 24.12.2020., про що ОСОБА_1 повідомлено, шляхом направлення повістки на електронну та поштову адреси, вказані нею у скарзі.

24.12.2020 ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, тому враховуючи норми ст. 306 КПК України, розгляд справи відкладено до 28.12.2020. Того ж дня ОСОБА_1 повідомлено про відкладення розгляду справи, шляхом направлення повістки на її електронну та поштову адреси. Повістка про виклик доставлена на електронну скриньку адресата 24.12.2020 о 14.28, що підтверджується роздруківкою із поштової скриньки та довідкою, складеною відповідальною особою за результатом цього відправлення.

Натомість, ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 28.12.2020 в режимі відеоконференції до Залізничного районного суду м. Львова, не прибула, а засобами електронної пошти подала до суду заяву про відвід слідчого судді Мовчан Н.В .

За результатом розгляду заяви про відвід слідчого судді ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.01.2021 відмовлено у її задоволенні, копія судового рішення передана для долучення до справи 06.01.2021. Із тексту ухвали від 04.01.2021 встановлено, що ОСОБА_1 на розгляд заяви про відвід слідчого судді Мовчан Н.В. не прибула, про причини неявки суд не повідомила, при цьому зазначено, що виклик ОСОБА_1 здійснювався за телефоном, а також направленням повідомлення про виклик на електронну адресу, зазначену у заяві, та електронну адресу, з якої надіслана заява про відвід слідчого судді.

В перший робочий день після вихідних та святкових днів розгляд скарги ОСОБА_1 призначено на 14.01.2021, про що останню повідомлено, шляхом направлення 11.01.2021 повістки на її електронну адресу, яка доставлена адресату того ж дня, та на поштову адресу.

Однак, у судове засідання 14.01.2021 ОСОБА_1 , яке у режимі відеоконференції проводилось з приміщення Залізничного районного суду м. Львова, не прибула та про причини неявки не повідомила.

Слід зазначити, що після судового засідання 22.12.2020 ОСОБА_1 на телефонні дзвінки не відповідала, а поштові направлення, здійснені в межах розгляду цієї скарги на адресу, зазначену у скарзі, - АДРЕСА_1 , повернулися без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що ним вжито усіх можливих та необхідних заходів щодо своєчасного повідомлення особи про час і місце судового розгляду, зокрема, задоволено клопотання ОСОБА_1 та призначено розгляд скарги у режимі відеоконференції з іншого приміщення суду, територіально наближеного до місця її проживанням - у м. Львові.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 306 КПК України скарга на бездіяльність під час досудового розслідування розглядається не пізніше 72 годин з моменту надходження скарги, з метою забезпечення права доступу до суду, слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу за відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ст. 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених у примітці статті 45 КК України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України.

В примітці до ст. 45 КК України віднесено до корупційних злочинів кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої статті 33-1 КПК України (ч. 2 ст. 33-1 КПК України).

З наведених норм слідує, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду уповноважені на розгляд скарг, поданих в порядку ст. 303 КПК України, виключно у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду. Вказаний висновок кореспондується з нормами частини 1 статті 306 КПК України.

У ході судового розгляду скарги встановлено, що 07.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до Національного бюро із заявою про злочин, в якій просила, зокрема, внести до ЄРДР дані, повідомлені нею в заяві, про факт вчинення посадовими особами Львівської міської ради, міським головою м. Львова ОСОБА_3 , старшим детективом Національного бюро ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України.

Враховуючи вищевикладене, до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду належать лише зазначене у заяві ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України, тому слідчий суддя досліджує лише обставини щодо наявності підстав та дотримання порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань виключно стосовно відомостей про злочин, передбачений цією статтею Кримінального кодексу України.

Щодо твердження ОСОБА_1 , з посиланням на Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 1640/4-12 від 09.11.2012, про відсутність у слідчого судді права на вивчення фактів, викладених в заяві про злочин, надання оціночних суджень поза вчиненням процесуальних дій, слід зазначити таке.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зокрема вказав, що питання правової оцінки заяви чи повідомлення на предмет обґрунтованості викладених у них відомостей, що свідчать саме про кримінальне правопорушення, є складним і неоднозначним, і воно характеризує стан судової практики розгляду аналізованої категорії скарг. Так, у слідчій і в судовій практиці щодо цього питання є щонайменше два підходи. Згідно з першим передбачається так зване автоматичне внесення відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення. Цей підхід не передбачає оцінки відповідної заяви чи повідомлення на предмет того, що викладені відомості дають підстави констатувати певні ознаки складу злочину. У свою чергу, другий підхід не передбачає автоматичного внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що, на думку суб`єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наводячи приклад, що в окремих випадках слідчі судді перевіряють не лише факт реагування чи нереагування на заяву про кримінальне правопорушення, а й здійснюють аналіз причин, внаслідок яких належне реагування не було забезпечено, категорично не заперечував можливість такої судової практики.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 30.06.2020 № 298). Згідно з п. 1 глави 2 розділу I цього Положення до Реєстру вносяться зокрема відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами пунктів 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.

Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.

Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України. (ухвала АП Вищого антикорупційного суду від 23.11.2020 справа № 991/9397/20)

Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.

Вказане слугує гарантією кожній особі від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

У межах розгляду скарги за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК слідчий суддя з`ясовує обставини та мотиви, з яких детектив або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов`язання детектива або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 щодо бездіяльності уповноважених осіб Національного бюро стосовно поданої нею 07.12.2020 заяви про злочин, слідчий суддя дійшов висновків про відсутність в заяві достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про те, що описані в ній події свідчать, що існує ймовірність вчинення кримінального правопорушення, про яке повідомляв заявник.

Так, у заяві про злочин від 07.12.2020 ОСОБА_1 зазначила, що старший детектив Національного бюро Кравчук І., маніпулюючи наявними у нього даними про вчинення кримінального правопорушення щодо нерухомого майна ареалу історичної забудови міста Львова, без реєстрації в ЄРДР, в порядку і терміни встановлені Кримінальним процесуальним кодексом України, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», зловживаючи службовим становищем, розпочав перевірку відомостей, повідомлених ОСОБА_1 в заяві про злочин від 17.09.2020.

Разом з цим, повідомляючи в листі № 0135-188/36986 від 26.10.2020 про встановлення факту проведення 14.11.2018 Управлінням комунальної власності Департаменту розвитку Львівської міської ради електронного аукціону, у результаті якого продано будинок АДРЕСА_2 , належного до ареалу історичної забудови міста, старший детектив ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з посадовими особами Львівської міської ради, приховав той факт, що вказаний будинок є місцем реєстрації, діючого на момент подання заяви від 17.09.2020, ЛКП «Листопадове» із статутним фондом 81237640, 81 грн. Вказані дії детектива, на думку ОСОБА_1 , свідчать про приховання можливого розкрадання дороговартісних активів, внесених в статутний фонд ЛКП.

Окрім того, старший детектив ОСОБА_8 приховав факт умисного невиконання посадовими особами Львівської міської ради рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 у справі № 876/7512/17, яким визнано протиправним і скасовано Рішення № 664 від 28.09.2012 виконавчого комітету Львівської міської ради «Про передачу житлових будинків», які перебувають на балансі ЛКП «Листопадове», визнано протиправним дії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради при підготовці Інформаційної довідки до проекту рішення Виконавчого комітету «Про передачу житлових будинків, які перебувають на балансі ЛКП «Листопадове».

Окремо зазначила, що Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в 2019 році ст. оперуповноваженому управління карного розшуку ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 надано грошові кошти в розмірі 4 095 000,00 грн з призначенням - фінансування купівлі квартири. Вказане, за версією ОСОБА_1 , є доказом проведення розрахунку посадових осіб органу місцевого самоврядування за «кришування» протиправних дій посадовими особами правоохоронних органів.

Вказані дії посадових осіб Львівської міської ради, міського голови м. Львова ОСОБА_3 , старшого детектива Національного бюро ОСОБА_8 , на думку ОСОБА_1 , свідчать про вчинення кримінального правопорушення, яке підлягає внесенню до ЄРДР та є підставою для початку досудового розслідування.

Встановлено, що за результатом розгляду звернення ОСОБА_1 від 07.12.2020, на адресу останньої направлено лист № 043-188/43803 від 22.12.2020, за підписом керівника Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного бюро, яким відмовлено у внесенні до ЄРДР відомостей, у зв`язку з відсутністю достатніх даних, які свідчать про ознаки кримінального правопорушення у діях службових осіб Львівської міської ради, детектива Національного бюро ОСОБА_8 . Зокрема, зі змісту листа встановлено, що 29.09.2020 із Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до Національного бюро надійшло звернення ОСОБА_1 від 17.09.2020 про нібито встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015140350000942 факти протиправного відчуження Львівським міським головою ОСОБА_3 нерухомого майна по АДРЕСА_2 , за результатами розгляду якої старшим детективом Національного бюро ОСОБА_8 надано відповідь у формі листа № 0135-188/36986 від 26.10.2020 про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.

Відмовляючи у внесенні відомостей до ЄРДР старший детектив ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_1 , що детективами Національного бюро здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015140350000942 за фактом незаконного відчуження земельної ділянки службовими особами Львівської міської ради в інтересах компанії «СіТіПі Інвест» за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. За результатом розгляду її заяви старшим детективом встановлено, що 14.11.2018 Управлінням комунальної власності Департаменту розвитку Львівської міської ради за результатами електронного аукціону продано юридичній особі приватного права нежитлові приміщення загальною площею 250,8 кв.м. по АДРЕСА_2 . Достатні дані, які свідчать про ознаки кримінального правопорушення у діях службових осіб Львівської міської ради відсутні.

Слідчий суддя вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 про зловживання старшим детективом Національного бюро ОСОБА_4 службовим становищем, розпочавши перевірку відомостей повідомлених ОСОБА_1 в заяві про злочин від 17.09.2020.

Так, Наказом Директора Національного антикорупційного бюро України від 28.02.2019 № 34 затверджено Інструкцію про порядок розгляду звернень громадян, заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, депутатських запитів, звернень та вимог народних депутатів України, адвокатських запитів у Національному антикорупційному бюро України та його територіальних управліннях.

Пунктами 2, 3 Розділу ІІІ цієї Інструкції, яка діяла станом на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про злочин від 07.12.2020, визначено, що службові особи Головного підрозділу детективів, Управління внутрішнього контролю Національного бюро, уповноважені, в межах компетенції, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, розглядають заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення та приймають рішення за результатами їх розгляду відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.

У разі якщо службовими особами ГПД або/та УВК Національного бюро за результатами розгляду заяв і повідомлень не виявлено у них обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень і відомості за ними не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, останні невідкладно з обґрунтованою службовою запискою передаються до підрозділів по роботі зі зверненнями для подальшого опрацювання та розгляду у порядку, встановленому законодавством та вимогами цієї Інструкції.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про можливе зловживання службовим становищем детективом ОСОБА_4 щодо умисного невнесення відомостей, повідомлених ОСОБА_1 в заяві про злочин від 17.09.2020 та спочатку їх перевірці.

Разом з цим, перевіряючи наявність підстав для зобов`язання уповноважених осіб Національного бюро внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 07.12.2020 слідчий суддя зазначає таке.

Диспозиція ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб або спричинило тяжкі наслідки.

Таким чином, зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох ознак у їх сукупності: 1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб; 3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, або спричинення тяжких наслідків. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України.

Зловживання владою або службовим становищем, яке здійснюється «всупереч інтересам служби» означає, що таке посягання заподіює шкоду тим інтересам, суспільним відносинам, благам, задля підтримання яких у нормальному стані запроваджена посада відповідної особи, а сама вона наділена службовими повноваженнями. Суспільні відносини, які виникають з приводу забезпечення виконання службовими особами своїх функції лише в інтересах служби, виступають основним об`єктом цього злочину.

У кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 364 КК України, метою є уявлення суб`єкта про бажаний результат - одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи, якого він прагне досягти як шляхом її погодженого переходу, так і без нього, що визначає спрямованість діяння.

Крім того, у ст. 364 КК України міститься вказівка на наслідки службового зловживання (при цьому існує нерозривний зв`язок об`єкта злочину та його наслідків - наслідки вказують на те, який саме об`єкт порушено) яке показує, що цей злочин характеризується ще й додатковим обов`язковим об`єктом. Ним є права, свободи та інтереси окремих громадян або державні чи громадські інтереси, або інтереси юридичних осіб.

Отже, обов`язковою умовою застосування норми ст. 364 КК України є завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб або тяжких наслідків.

Дослідивши заяву ОСОБА_1 про злочин від 07.12.2020 слідчий суддя дійшов висновку, що заява не містить обставин, які б свідчили про вчинення посадовими особами Львівської міської ради, міським головою м. Львова ОСОБА_3 , старшим детективом Національного бюро ОСОБА_4 , які діяли за попередньої змови, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Усі відомості, викладені ОСОБА_1 у заяві про кримінальне правопорушення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці зазначених у заяві обставин, та фактично зводяться до незгоди зі змістом листа № 0135-188/36986 від 26.10.2020, наданого детективом Кравчуком І. за результатами розгляду заявипро злочин ОСОБА_1 від 17.09.2020.

Не містить заява також об`єктивних даних, які б свідчили про можливе вчинення корупційного кримінального правопорушення посадовими особами правоохоронних органів, шляхом надання Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради в 2019 ст. оперуповноваженому управління карного розшуку ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 коштів з призначенням - фінансування купівлі квартири.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та відповідно для зобов`язання уповноважену особу внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР, тому скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 303-309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Н. В. Мовчан