Документ № 94253118

Справа № 991/9133/20

Провадження №11-сс/991/12/21

Слідчий суддя: Широка К.Ю.

Доповідач: Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Павлишина О.Ф.,

Чорненької Д.С.,

за участю секретаря судового засідання - Сердюк Ю.С.,

представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвоката Старовойтової Д.А.,

прокурора - Корзуна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Шевченка Миколи Миколайовича в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2020 року накладено арешт із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об`єднання, забудови, зміни категорії та цільового призначення 185 земельних ділянок загальною площею 284,3200 га, які розташовані на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області, в тому числі із забороною службовим та посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ - 39817550) та його структурним підрозділам, у тому числі - державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь які дії з поділу, об`єднання, зміни власника, категорії, цільового призначення та конфігурації вищезазначених ділянок; із забороною службовим та посадовим особам Державної архітектурно-будівельної інспекції України, її структурних та територіальних підрозділів вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову вищезазначених ділянок; та із забороною службовим та посадовим особам сектору містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови цих земельних ділянок.

Серед зазначених в ухвалі земельних ділянок накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590, площею 0,4322 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Оскаржувана ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду обґрунтована наступним.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання владою та службовим становищем службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, внаслідок чого з державної власності незаконно вибули земельні ділянки загальною площею 284,3200 га.

Постановою детектива від 02.11.2020 земельні ділянки у загальній кількості 185, котрі відповідно до матеріалів клопотання було відчужено із державної власності, визнані речовими доказами.

Слідчий суддя звернула увагу на те, що під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що в період з 30.01.2020 по 10.07.2020 із частини земельних ділянок, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, сформовані інші земельні ділянки шляхом поділу, у деяких із них змінено власника. А тому є підстави вважати, що земельні ділянки були одержані внаслідок вчинення злочину та у подальшому відчужені, змінені площі та кадастрові номери з метою приховування, маскування походження злочинно набутого майна або володіння ним.

Отже, слідча суддя дійшла до висновку, що без накладення арешту на таке майно, особи продовжуватимуть вчиняти дії з його відчуження на користь третіх осіб. Арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення збереження речових доказів, є пропорційним втручанням у права власника майна (третьої особи) та інших осіб і не матиме надмірних наслідків для таких осіб.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду, 30 листопада 2020 року адвокатом Шевченком М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , було подано апеляційну скаргу, у якій прохає скасувати ухвалу слідчого судді від 12 листопада 2020 року про накладення арешту в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590, площею 0,4322 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині арешту земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590, площею 0,4322 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає наступне.

Оскаржувана ухвала постановлена слідчим суддею без повідомлення ОСОБА_1 , який не має відношення до кримінального провадження, не перебуває у статусі підозрюваного чи обвинуваченого та не є особою, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану підозрюваним, обвинуваченим.

В клопотанні про арешт майна прокурор зазначав, що впродовж липня-серпня 2019 року службові особи ГУ Держгеокадастру в Київській області протиправно передали у приватну власність 164 земельні ділянки. У подальшому, в серпні 2019 року 161 із яких були відчужені фізичним особам, в тому числі і ОСОБА_2

05 березня 2020 року ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, а тому набув статус добросовісного набувача.

Земельна ділянка ОСОБА_1 не є знаряддям вчинення злочину, не зберігає на собі його сліди, не містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того слідчий суддя безпідставно задовольнила клопотання прокурора, оскільки спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, що перебуває у власності добросовісного набувача.

Враховуючи однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотні порушення КПК, ухвала слідчого судді, на думку адвоката, підлягає скасуванню.

Позиції учасників судового провадження

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвокат Старовойтова Д.А. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі адвоката Шевченка М.М., прохала її задовольнити. Додатково зауважила, що прокурором не надано доказів того, що саме ця земельна ділянка входила до переліку земельних ділянок, які перебували на праві постійного користування у ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця». Факт наявності у ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» державного акту на право постійного користування землею, без реєстрації такого права у державному реєстрі, не свідчить про перебування такої землі у дійсному користуванні. Окрім цього, наразі існує декілька кримінальних проваджень за аналогічними фактами, за якими накладались арешти на земельні ділянки, однак згодом скасовувались як безпідставні. На теперішній час ОСОБА_1 зведено нежитлову будівлю на належній йому земельній ділянці. Також зазначила, що прокурором у клопотанні надані відомості, які не відповідають дійсності. Так, прокурор зазначає, що 06.03.2020 із земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5300 сформовано три земельні ділянки, в тому числі і та, яка належить ОСОБА_1 . Однак, 05.03.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. А тому поділ земельної ділянки 06.03.2020, як це зазначає прокурор, неможливий.

Прокурор вважав, що доводи апеляційної скарги не обґрунтовані, прохав залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 - без змін. Пояснив, що до клопотання про арешт майна ним додавались декілька протоколів огляду електронних документів, отриманих у Національній кадастровій системі, Публічній кадастрові карті, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру довіреностей. За наслідком цієї слідчої дії детективом встановлено, земельна ділянка ОСОБА_1 входила до складу тих земель, що незаконно вибули із володіння ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця». Зазначив, що у тексті клопотання ним допущено технічну помилку, яка полягає у невірному зазначенні дати формування земельної ділянки ОСОБА_1 . Вірною датою формування із земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5300 декількох земельних ділянок, в тому числі і спірної з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590, є 02.03.2020.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132, 170-173 КПК України.

Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).

Із матеріалів апеляційного провадження вбачається наступне.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до витягу з ЄРДР, службові особи ГУ Держгеокадастру в Київській області, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, зловживаючи своїм службовим становищем, прийняли накази про передачу у приватну власність громадян земельних ділянок на території Київської області за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій, зокрема ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця». При цьому, всупереч ст.ст. 116, 142, 149 ЗК України припинення права постійного користування такими земельними ділянками не відбулось. Особи, які отримали земельні ділянки у власність на підставі заздалегідь оформлених довіреностей, відчужували їх на користь одного або двох посередників, які, в свою чергу, вносили земельні ділянки до статутних капіталів новостворених юридичних осіб. Внаслідок чого з державної власності незаконно вибула земля загальною площею близько 300 га, яка перебувала на праві постійного користування у ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», чим завдано шкоду Державі на суму ринкової вартості вказаних ділянок (близько 500 млн. грн.) (том 1 а.с. 16).

Крім того, відповідно до клопотання детектива, встановлено, що в період з 30.01.2020 по 10.07.2020 із частини земельних ділянок, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, сформовано інші земельні ділянки шляхом поділу, а у деяких із них змінено власника.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро від 02.11.2020 земельні ділянки, котрі було відчужено із державної власності, визнано речовими доказамиу кримінальному провадженні № 52019000000000856 (том 1 а.с. 135-145).

09.11.2020 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора про арешт 185 земельних ділянок загальною площею 284,32 га, які розташовані на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області. Ухвалою слідчого судді від 12.11.2020 року клопотання задоволено.

В обґрунтування доцільності арешту майна слідчий суддя вказала про наявність підстав вважати, що зазначені у клопотанні земельні ділянки були одержані внаслідок вчинення злочину та у подальшому відчужені, змінені їх площі та кадастрові номери з метою приховування, маскування походження злочинно набутого майна або володіння ним, а тому визнання такого майна речовим доказом не є безпідставним і у цьому випадку арешт переслідує законну мету - збереження цього майна як речового доказу.

В той же час, адвокат Шевченко М.М. в апеляційній скарзі оспорює факт приналежності земельної ділянки ОСОБА_1 до речових доказів у кримінальному провадженні. Зазначені доводи захисника відхиляються Судом з огляду на наступне.

Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно зі статтею 98 КПК України речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Приймаючи оскаржуване рішення, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду зазначених вимог закону дотримався, оскільки органом досудового розслідування було встановлено, що в період з 30.01.2020 по 10.07.2020 із частини земельних ділянок, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, сформовані інші земельні ділянки шляхом поділу, у деяких із них змінено власника. Зазначене було здійснено в тому числі і відносно спірної земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , що вбачається із наявних матеріалів судового провадження.

Так, у постійному користуванні ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», окрім інших, перебувала земельна ділянка із кадастровим номером 3222486200:04:001:5276 (том 1 а.с. 27).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-5283/15-19-сг від 01.08.2019 затверджено документацію із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:04:001:5276 ОСОБА_4 (том 1 а.с. 42).

На підставі договору купівлі-продажу від 09.08.2019 земельна ділянка із кадастровим номером 3222486200:04:001:5276, що належала ОСОБА_4 на праві приватної власності, відчужена ОСОБА_2 (том 5 а.с. 102-103).

Протоколом огляду від 02.11.2020 за наслідком огляду детективом НАБУ Шперою Б.М. електронних документів (витягів, інформаційних довідок, поземельних книг) встановлено, що із земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:04:001:5276, площею 1,8535 га, сформовано 4 земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222486200:04:001:5300; 3222486200:04:001:5299; 3222486200:04:001:5298 та 3222486200:04:001:5297 (том 1 а.с. 122-123).

18.09.2019 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5300, площею 0,8322 га, на підставі договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_2 (том 5 а.с. 92-93).

Згодом за заявою ОСОБА_2 від 20.02.2020 земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5300, площею 0,8322 га, було розділено на три земельні ділянки, одній із яких присвоєний кадастровий номер 3222486200:04:001:5590, площею 0,4322 га (а.с. том 5 а.с. 96-97).

Поземельну книгу на земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5590 відкрито 02.03.2020 на ім`я власника ОСОБА_2 (том 1 а.с. 184-192). Відповідно до п. 50 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі - «Порядок»), дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно розділу 3 Поземельної книги на земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5590 05.03.2020 здійснено державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та внесені зміни у запис про право власності за ОСОБА_1 (аркуш № 4 Поземельної книги, том 1 а.с. 189-190).

Із наведеного вбачається, що спірна земельна ділянка у скорочені строки була виділена із тих, що вибули із державної власності, а потім відчужена за цивільно-правовими договорами. Зокрема, право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 зареєстрував за собою 02.03.2020 та вже 05.03.2020 відчужив її на користь ОСОБА_1 . Зазначене може свідчити про вчинення такого правочину з метою маскування незаконних дій із вибуття із державної власності земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590. Встановлені Судом обставини не спростовують дійсності укладеного правочину, втім хронологічність зазначених вище дій викликає певні сумніви у Суду щодо дійсних намірів учасників правочину та має бути предметом дослідження у межах кримінального провадження.

Отже колегія суддів прийшла до висновку, що матеріали провадження містять докази вчинення певного ланцюгу дій, спрямованих на поділ земельної ділянки, яка за версією слідства могла незаконно вибути із державної власності, зміни її розміру та власників. Тому, з метою запобігання можливості її подальшого відчуження та забезпечення її схоронності як речового доказу дійсно існує необхідність накладення арешту на неї. А тому слідчим суддею було належно встановлено правову підставу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5590, що належить ОСОБА_1 , яка відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Посилання адвоката на добросовісність набуття ОСОБА_1 права власності на ділянку через що, на його думку, слідчий суддя була позбавлена законних підстав для накладення арешту на неї спростовується прямою нормою, передбаченою абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що слідчим суддею обраний такий спосіб накладення арешту на майно, що не обмежує користування земельною ділянкою за її цільовим призначенням та цілком узгоджується із принципом співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також необхідністю врахування наслідків такого арешту для третіх осіб.

Поняття «речові докази» включає в себе не лише ті предмети, які можуть бути фізично використані як доказ факту чи обставин вчинення злочину. Зі змісту ч. 6 ст. 100 КПК України випливає, що речовими доказами можуть бути і предмети, що не містять слідів кримінального правопорушення. У даному випадку земельні ділянки, в тому числі ділянка, що належить ОСОБА_1 , з огляду на попередню кваліфікацію злочину, не може містити слідів злочину у їх буквальному смислі (сліди-відбитки, сліди-предмети, сліди-речовини). Втім є обґрунтовані підстави вважати, що така земельна ділянка сама по собі могла бути об`єктом кримінального правопорушення, а тому визнання її речовим доказом у кримінальному провадженні цілком узгоджується із критеріями, визначеними нормами ст. 98 КПК України.

Крім того, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 474 від 23.07.2020 змінено цільове призначення земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , із земель для ведення особистого селянського господарства на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (том 5 а.с. 90). Також у судовому засіданні адвокат Старовойтова Д.А. підтвердила, що ОСОБА_1 на земельній ділянці зведено нежитлову будівлю. Зазначені дії, на думку Суду, підтверджують наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України у вигляді можливого перетворення, зміни.

У судовому засіданні адвокат Старовойтова Д.А. зазначала, що права ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» не порушені, оскільки за підприємством на момент передачі земель у приватну власність не було зареєстроване право постійного користування у державному реєстрі. Оскільки право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав, усі дії із передачею земель у приватну власність, в тому числі і ОСОБА_1 , законні. Втім такі аргументи не приймається Судом до уваги з огляду на наступне.

Як було встановлено органом досудового розслідування, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право постійного користування на спірні земельні ділянки за ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на підставі державного акту на право постійного користування землею. Втім, внаслідок можливого вчинення злочину, з метою створення умов для вилучення земельних ділянок з користування ДП, службові особи ГУ Держгеокадастру в Київські області подали скаргу до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мінюсту, за результатом розгляду якої прийнято рішення про скасування державної реєстрації права постійного користування землею за ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця». Отже, предметом розслідування є саме встановлення наявності або відсутності у діях посадових осіб ГУ Держгеокадастру в Київські області злочинного умислу, направленого на вилучення земельних ділянок із користування ДП, в тому числі шляхом скасування державної реєстрації такого права.

Надані адвокатом Старовойтовою Д.А. копії судових рішень різних судів про скасування арешту із земельних ділянок не приймаються Судом до уваги, оскільки такі рішення не стосуються саме земельної ділянки ОСОБА_1 та не мають преюдиціального значення для колегії суддів під час перегляду ухвали слідчого судді від 12.11.2020.

Щодо заперечень адвоката Шевченка М.М., висловлених в апеляційній скарзі, про безпідставність накладення арешту на земельну ділянку з метою спецконфіскації, Суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор як на єдину правову підставу для накладення арешту на земельні ділянки вказував про їх відповідність критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні. Відповідні висновки зроблені і в оскаржуваній ухвалі, де слідчий суддя погодилась із позицією сторони обвинувачення, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення збереження речових доказів. Правовою підставою для накладення арешту слідчим суддею визначено п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, що відповідає і змісту ухвали.

Втім зазначення у першому абзаці розділу «Наслідки арешту майна для підозрюваного та інших осіб» мотивувальної частини ухвали про спеціальну конфіскацію, в той час як за змістом ухвали та її обґрунтування вбачається, що єдиною правовою підставою для арешту майна є збереження речових доказів, Суд сприймає як механічну помилку, допущену слідчим суддею. А тому колегія суддів не відповідає на такий довід апеляційної скарги захисника, оскільки він не узгоджується із матеріалами провадження за клопотанням прокурора про арешт майна та загальним змістом оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Висновки суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи викладене в цілому, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею Вищого антикорупційного суду належно обґрунтовано рішення про накладення арешту на майно, оцінено доводи клопотання, наведено мотиви прийняття аргументів прокурора щодо відповідності земельної ділянки критеріям речового доказу у кримінальному провадженні та необхідності накладення арешту на неї з метою ефективного досягнення мети кримінального провадження та запобігання можливості її відчуження чи перетворення.

В той же час, доводи апеляційної скарги адвоката Шевченка М.М. в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді. Тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст.ст. 131, 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката Шевченка Миколи Миколайовича в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2020 року про арешт майна - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2020 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: О. Ф. Павлишин

Д.С. Чорненька