Документ № 94317695

Справа № 991/4717/20

Провадження №11-сс/991/9/21

Слідчий суддя: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання детектива Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9, погодженого прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Єнакієве, Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.3ст.209, ч. 5 ст. 368КК України у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погодженого прокурором ОСОБА_6, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 .

Зазначена ухвала обґрунтована наступним.

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000002833 від 25.12.2015 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 368 КК України, яке виділене із кримінального провадження № 42014000000000069 від 06.03.2014.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_10, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо його причетності до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

За переконанням слідчого судді, наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Також слідчий суддя прийшов до висновку, що, з врахуванням того, що на час складання повідомлення про підозру ОСОБА_10 від 16.06.2015 його точне місце перебування з об`єктивних причин не було встановлено, слідчими та прокурорами вжито всіх можливих заходів для вручення йому такого повідомлення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Зазначене свідчить, що ОСОБА_10 набув статус підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для розгляду клопотання, відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя встановив таке.

Відповідно доматеріалів клопотання, ОСОБА_10 у лютому 2014 року покинув територію України, на даний час місце його перебування не встановлено, за місцем реєстрації та проживання вказана особа не знаходиться.

Відповідно до даних з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», останній перетин державного кордону України здійснювався ОСОБА_10 08.02.2014 в пункті пропуску «Бориспіль» в напрямку «в`їзд».

В той же час, згідно відомостей в засобах масової інформації та інформації, наданої захисниками ОСОБА_10, останній ймовірно перебуває в м. Ростові-на-Дону Російської Федерації.

Поряд з цим, ОСОБА_10 упродовж 2014-2020 років неодноразово давав прес-конференції російським ЗМІ в місті Ростов-на-Дону та м. Москва, в 2015 році повідомив орган слідства про те, що проживає в місті Ростов-на-Дону, а його захисник надав інформацію про проживання ОСОБА_10 в АДРЕСА_2 та зазначив, що йому надано право тимчасового притулку на території Російської Федерації.

Згідно здоводами клопотання,постановою НАБУвід 05.03.2020 ОСОБА_10 оголошено в міжнародний розшук. Вказану постанову було скеровано до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для виконання.

Однак, за переконанням слідчого судді, саме лише скерування постанови про оголошення особи в міжнародний розшук до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України не доводить факту належного оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, в розумінні ст.ст. 193, 281 КПК України.

У листіНачальника Департаментуміжнародного поліцейськогоспівробітництва від28.03.2020у відповідьдетективу вказано,що листдетектива НАБУвід 06.03.2020разом зпостановою прооголошення врозшук ОСОБА_10 залишено без виконання, у зв`язку з невідповідністю положенням Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів.

Окрім того, слідчий суддя зазначив, що всупереч ст. 281 КПК України, не зважаючи на неодноразові відкладення судових засідань та надання прокурору часу для підготовки до судового засідання, ним не був наданий витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42015000000002833 з відміткою про те, що ОСОБА_10 оголошений в міжнародний розшук згідно постанови детектива від 05.03.2020.

За наведених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку про недоведеність стороною обвинувачення підстав для розгляду клопотання в порядку ч.6 ст. 193 КПК України.

Також сторона обвинувачення не дотрималася порядку здійснення слідчих/процесуальних дій в частині необхідності відновлення кримінального провадження для звернення до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке є процесуальною дією, що не спрямована на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року, 02 листопада 2020 року (із доповненнями від 03.11.2020) до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора ОСОБА_6, в якій останній ставить вимоги про скасування ухвали слідчого судді від 26.10.2020 та постановлення нової ухвали, якою слід задовольнити клопотання детектива НАБУ про обрання стосовно ОСОБА_10, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 368 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначив, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.10.2020 винесена без належної оцінки доводів сторони обвинувачення та матеріалів клопотання, є необґрунтованою і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Слідчим суддею було пропущено строк розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, який передбачено ст. 186 КПК України, та розглянуто клопотання через 4 місяці після його подання.

Постановою детектива НАБУ від 05.03.2020 ОСОБА_10 було оголошено у міжнародний розшук. Постанову було скеровано до Укрбюро Інтерполу. Слідчий суддя помилково ототожнює поняття оголошення особи в міжнародний розшук та перебування в такому розшуку. Втім, для ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, необхідно лише оголосити особу у міжнародний розшук.

Помилковим є висновок слідчого судді про необхідність внесення відомостей щодо усіх винесених постанов про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, оскільки Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення такої вимоги не містить.

Винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281 та ч. 6 ст. 193 КПК України.

Звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у зупиненому кримінальному провадженні, за переконанням прокурора, відповідає вимогам КПК України, оскільки це є заходом, спрямованим на забезпечення подальшого міжнародного розшуку підозрюваного, тобто - встановлення його місцезнаходження.

Слідчим суддею належним чином не враховано наявність ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор свою апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні. Стверджував, що внесення нової інформації до ЄРДР щодо винесення у кримінальному провадженні постанови про міжнародний розшук видалить інформацію про попередню постанову, якою ОСОБА_10 було оголошено у розшук раніше.

Захисники адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, аргументуючи це тим, що: тривалий розгляд справи відбувався з вини прокурора, у якого витребовувалися матеріали кримінального провадження; їх підзахисний не набув статусу підозрюваного та не перебуває у міжнародному розшуку; звернення до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відбулося у зупиненому кримінальному провадженні, що є прямим порушенням вимог ст. 282 КПК України; до зупинення кримінального провадження мали бути виконані усі необхідні слідчі (розшукові) дії, чого органом досудового розслідування не було зроблено; строк досудового розслідування сплинув.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, захисників, дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).

Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим ( ч. 1 ст. 370 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).

Як вбачається із матеріалів судового провадження, ОСОБА_10 в межах кримінального провадження № 42015000000002833 від 25.12.2015 (виділеного із кримінального провадження № 42014000000000069 від 06.03.2014), підозрюється в тому, що він, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, діючи за попередньою змовою та у групі з міністром охорони навколишнього природного середовища України ОСОБА_11, головою правління НАК «Надра України» ОСОБА_12, директором ТОВ «Медівесттрейд» ОСОБА_13 та директором ТОВ «Танталіт» ОСОБА_14 у період 2004-2011 рр. заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном в особливо великих розмірах комплексом будівель будинку відпочинку «Межигір`я» та будинком АДРЕСА_3, а також земельними ділянками, на яких розташований цей комплекс.

У подальшому, впродовж серпня 2013 року лютого 2014 року ОСОБА_10, діючи спільно з ОСОБА_15, ОСОБА_16 та іншими невстановленими особами, легалізував здобуте злочинним шляхом зазначене вище майно та одержав неправомірну вигоду в особливо великих розмірах від ОСОБА_15, ОСОБА_16 та інших невстановлених осіб у вигляді 146 млн. 629 тис. 340 грн, безоплатного права користування майном ТОВ «Танталіт» та оплати ТОВ «Танталіт» багатомільйонних комунальних платежів за проживання ОСОБА_10 в комплексі будівель та споруд «Межигір`я», за позитивне ставлення до ОСОБА_15, ОСОБА_16 та інших невстановлених осіб, сприяння в одержанні ними посад в органах державної влади та веденні бізнесу з використанням коштів державного бюджету України.

Таким чином, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюється органом досудового розслідування у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; у легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, вчиненому в особливо великому розмірі; в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великих розмірах для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Відносно доводу апеляційної скарги щодо розгляду слідчим суддею поданого клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 упродовж чотирьох місяців, що є порушенням ст. 186 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, закріплених ст. 7 КПК України.

Відповідно до статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Частиною першою статті 318 КПК України визначено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Із матеріалів судового провадження вбачається, що матеріали даної справи протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2020 було передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду по суті. У подальшому, дана справа призначалася до розгляду: 23.06.2020, 15.07.2020, 30.07.2020, 10.08.2020, 21.08.2020, 02.09.2020, 11.09.2020, 07.10.2020, 15.10.2020, 26.10.2020.

Частиною 1 статті 186 КПК України визначено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моментунадходження досуду клопотання,якщо підозрюваний,обвинувачений перебуваєна свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Однак, чинний кримінальний процесуальний закон не містить безумовної вимоги, за якою слідчий суддя мав би припинити розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу, прийняти те чи інше рішення у разі виходу за межі гранично визначеного 72-годинного строку для розгляду такого клопотання.

У той же час, рішення, прийняте слідчим суддею у строки, які відповідають критеріям розумності безвідносно 72 годин, не підлягає безумовному скасуванню виключно із мотивів виходу слідчим суддею за межі строку, передбаченого ч. 1 ст. 186 КПК України, коли довготривалий судовий розгляд зумовлений обставинами у справі (складність справи, значна кількість матеріалів, які необхідно дослідити), поведінкою сторін (витребування у прокурора матеріалів кримінального провадження, клопотання захисту про перенесення судового розгляду), необхідністю повно дослідити докази, аргументи, проаналізувати їх та надати відповідну оцінку, наявність у провадженні інших судових справ, які потребують розгляду тощо. Тому, Суд відхиляє цей довід апеляційної скарги прокурора.

З приводу доводів апеляційної скарги щодо перебування підозрюваного у міжнародному розшуку, колегія суддів зазначає наступне.

Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено в будь-якому з видів розшуку (державному, міждержавному, міжнародному).

Статтею 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікованої Україною 10.11.1994, у редакції від 21.01.2006, визначено, що договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, серед іншого, зокрема - складання і пересилання документів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, а також шляхом вручення документів.

Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук (ч.1 ст. 281 КПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно із п.4.4. та 4.5 Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів від 9 січня 1997 року N 3/1/2/5/2/2 (далі Інструкція), яка була чинною на момент винесення детективом постанови від 05.03.2020 про оголошення ОСОБА_10 у міжнародний розшук, підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ. У запиті повинна бути викладена повна та об`єктивна інформація про події, факти на розшукуваних осіб.

Таким чином, задля того, щоб особа вважалася такою, що є оголошеною у розшук, у тому числі міжнародний, має бути здійснено певний комплекс заходів. Так, за умови винесення слідчим, прокурором, постанови про оголошення особи у розшук, інформація про це має бути внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, таке процесуальне рішення має бути спрямоване відповідному органу з метою його реалізації.

Із долученого прокурором до матеріалів судового провадження витягу із ЄРДР у кримінальному провадженні № 42015000000002833, сформованому детективом ОСОБА_9 10.06.2020 (т. 1, а.с. 19-22) вбачається, що інформація про винесення постанови про міжнародний розшук ОСОБА_10 від 05.03.2020 (т. 2, а.с.100-102) до ЄРДР не вносилась.

Довід прокурора про відсутність додаткової клітинки в Єдиному реєстрі досудових розслідувань для внесення інформації щодо усіх постанов про розшук чи окремо саме відносно постанови про міжнародний розшук колегією суддів відхиляються, оскільки технічні особливості функціонування ЄРДР ніяким чином не відміняють імперативний припис ч. 2 ст. 281 КПК України, зобов`язуючий вносити усю інформацію щодо винесення у відповідному кримінальному провадженні постанов про оголошення особи у розшук до ЄРДР.

Доводи прокурораз приводувідсутності уПоложенні пропорядок ведення ЄРДР,затвердженого наказом Генерального прокурора України від06.04.2016№ 139(діючогона моментвинесення детективомпостанови про оголошення ОСОБА_10 у міжнародний розшук) вимог внесення до ЄРДР даних відносно винесених детективом чи прокурором постанов про оголошення у міжнародний розшук є неспроможними, з огляду на те, що імперативні приписи Закону, яким є КПК України, не можуть бути нівельовані іншими нормативно-правовими актами, що знаходяться нижче за ієрархією системи правових норм.

Отже, через недотримання прокурором вимог ч. 2 ст. 281 КПК України з огляду на невнесення до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42015000000002833 інформації щодо прийняття постанови від 05.03.2020 про міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_10, колегія суддів не може погодитися із доводами апеляційної скарги щодо оголошення ОСОБА_10 у міжнародний розшук.

Посилання прокурора на лист в.о. начальника управління організаційного забезпечення ЄРДР та інформаційно-аналітичної роботи ОСОБА_17 від 03.11.2020 № 25/1-747ВН-20 щодо відсутності технічного обліку відомостей про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, оскільки чинним кримінальним процесуальним законодавством не визначено поняття «міжнародного розшуку» (т. 10, а.с. 165), є неспроможними. Так, передбачені у ст. 282 КПК України заходи, названі законодавцем «розшуком», допускають вжиття органом досудового розслідування комплексу дій, у тому числі процесуальних, для встановлення місця знаходження особи як всередині України, так і поза її межами. У разі відсутності перебування особи на території України саме завдяки оголошенню особи у розшук, який за своєю природою є міжнародним, що прямо вказано у ч. 6 ст. 193 КПК України, можливо застосувати цей пункт зазначеної статті та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого.

Відносно доводу апеляційної скарги прокурора щодо відсутності підстав для відновлення досудового розслідування з метою звернення до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу, Суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо підозрюваного оголошено в розшук.

Відповідно до ч. 1 ст. 282 КПК України зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій.

Згідно із ч. 2 ст. 280 КПК України до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов`язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв`язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті (коли підозрюваного оголошено у розшук). Тобто, обов`язком слідчого є виконання всіх дій для здійснення розшуку підозрюваної особи до зупинення досудового розслідування.

Із матеріалів судового провадження вбачається, що досудове розслідування здійснюється за фактом заволодіння ОСОБА_10 шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном в особливо великих розмірах комплексу будівель будинку відпочинку «Межигір`я» та будинка АДРЕСА_3, а також земельних ділянок, на яких розташований цей комплекс, здійснюється близько 6 років, а саме з моменту реєстрації №4201500000000283 від 25.12.2015, яке в свою чергу було виділене із кримінального провадження № 42014000000000069 від 06.03.2014.

Фактично, починаючи із 2014 року до цього часу доказову базу у кримінальному провадженні складають нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України та реєстраційні документи, якими здійснювалася передача вищезазначеного комплексу, протоколи допитів кількох свідків, здійснені ще у 2014 2017 роках, експертизи 2014-2015 років. Після доручення у 2019 році здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні детективам Національного антикорупційного бюро України, ними здійснено огляд публікацій у мережі Інтернет відносно обставин, що відбувалися у 2014 році в Межигір`ї, у той же день винесено постанову про оголошення ОСОБА_10 у міжнародний розшук, яку було повернуто без виконання Інтерполом НЦБ через недоліки звернення із запитом про розшук.

Маючи усі підстави для оголошення ОСОБА_10 у міжнародний розшук, володіючи інформацією щодо відсутності на території України підозрюваного та, разом з тим, знаючи його фактичну адресу проживання ( т. 2, а.с. 53-54), така постанова була винесена лише у 2020 році. Для встановлення місцезнаходження ОСОБА_10 до 2020 року було винесено одну постанову від 23.06.2015 про оголошення у розшук (внутрішньодержавний) (т. 2, а.с. 48-49). Натомість, більшість процесуальних дій у кримінальному провадженні зводилась до виділення матеріалів кримінального провадження, їх об`єднання з іншими матеріалами кримінальних проваджень, зупинення досудового розслідування та його відновлення (т. 1, а.с. 25-34; т. 4, а.с. 234-239).

Положення статті 280 Кримінального процесуального кодексу України встановлюють підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Пряма заборона проведення слідчих (розшукових) дій після зупинення досудового розслідування, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного закріплена у ч. 5 ст. 280 КПК України.

Разом з цим, положення ч. 1 ст. 282 КПК України передбачають винесення слідчим або прокурором постанови про відновлення зупиненого досудового розслідування, як-от у разі виникнення потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій.

Із сукупного аналізу норм ст.ст. 280, 282 КПК України слідує, що заборона на проведення у зупиненому під час досудового розслідування провадженні встановлена для будь-яких процесуальних дій, за виключенням слідчих (розшукових) дій, здійснення яких спрямоване на визначення місцезнаходження підозрюваного, оголошеного у розшук. Главами 20 та 21 Кримінального процесуального кодексу України закріплено вичерпний перелік слідчих (розшукових) дій.

До слідчих (розшукових) дій, метою здійснення яких є визначення місцезнаходження підозрюваного, належать ті, в яких така мета прямо визначена нормою Кримінального процесуального кодексу України: обшук з метою встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (ч. 1 ст. 234 КПК України); обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою виявлення осіб, які розшукуються (п. 4 ч. 1 ст. 267 КПК України); а також інші слідчі (розшукові) дії, завдяки яким можливо встановити місцезнаходження розшукуваної особи (ст.ст. 261, 262, 263, 268, 269, 270 КПК України), за умови, що така дія ініціюється саме з метою отримання інформації про можливе місце перебування підозрюваного, який розшукується органом досудового розслідування.

Для здійснення таких слідчих (розшукових) дій та процесуальних дій, пов`язаних з організацією та забезпеченням їх проведення (зокрема - складання клопотання, постанови, протоколу, звернення до слідчого судді) закон не вимагає відновлювати зупинене досудове розслідування.

Тобто, положеннями ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України встановлено дозвіл на вчинення у зупиненому досудовому розслідуванні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, та, одночасно з цим, положення зазначених норм містять пряму заборону на вчинення інших процесуальних дій, у тому числі - слідчих (розшукових).

Звернення сторони обвинувачення із клопотанням про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, реалізоване шляхом подання відповідного клопотання до слідчого судді, за своєю природою не є слідчою (розшуковою дією). Такі процесуальні дії належать до заходів забезпечення кримінального провадження, порядок реалізації яких регламентовано положеннями Розділу ІІ Кримінального процесуального кодексу України, та безпосередньо нормами Глави 18 Кодексу. Тому, вчинення таких процесуальних дій у зупиненому провадженні прямо заборонено нормами ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України.

Тобто, для оцінки правомірності здійснення органом досудового розслідування тієї чи іншої процесуальної дії у зупиненому провадженні перш за все необхідно визначати, чи відноситься така дія саме до слідчих (розшукових), метою яких є встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Ініціювання стороною обвинувачення питання про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою шляхом складання відповідного клопотання та спрямування його до слідчого судді не є слідчою (розшуковою дією). Такі процесуальні дії належать до заходів забезпечення кримінального провадження, порядок та мета реалізації яких регламентовано положеннями Розділу ІІ Кримінального процесуального кодексу України, та безпосередньо нормами Глави 18 Кодексу. Отже, вчинення таких процесуальних дій у зупиненому провадженні прямо заборонено нормами ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зауважує, що для звернення до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в даному випадку, органу досудового розслідування слід було відновити зупинене постановою від 13.09.2019 кримінальне провадження № 42015000000002833.

Тому, колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що для звернення до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні не потребується.

Щодо тверджень прокурора про винесення слідчим суддею ухвали від 26.10.2020 без належної оцінки доводів сторони обвинувачення та матеріалів клопотання, а також неналежного врахування слідчим суддею існуючих відносно ОСОБА_10 ризиків, колегія суддів відхиляє цей довід. Слідчий суддя дійсно не надав оцінку існуванню ризиків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, але враховуючи неможливість розгляду клопотання в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України через обставини, наведені вище, колегія суддів зазначає, що в даному випадку такий довід апеляційної скарги не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді від 26 жовтня 2020 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на недоцільність окремої оцінки доводів сторони захисту, висловлених як у письмових, так і в усних поясненнях, оскільки перегляд ухвал слідчих суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України відбувається в межах апеляційної скарги. У даному судовому провадженні апеляційна скарга стороною захисту не подавалася.

Враховуючи усі процесуальні недоліки, за наявності порушення процедури оголошення особи у міжнародний розшук та подання клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зупиненому кримінальному провадженні, Суд приходить до висновку, що слідчий суддя в силу п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, належним чином здійснив судовий контроль та дотримався судової процедури, за якої жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею прийнято в цілому законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а апеляційна скарга не містить доводів, які б були підставою для його скасування чи зміни, тому її слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 131-132, 176-178, 183-184, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 26 жовтня 2020 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4