- Головуючий суддя (ВАКС): Воронько В.Д.
- Секретар : Батир Б.В.
Справа № 991/9599/20
Провадження 1-кс/991/9835/20
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Воронько В.Д., за участю секретаря судового засідання Батир Б.В., заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження від 21.02.2020 та на постанову про відмову у визнанні потерпілим від 26.10.2017,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України про закриття кримінального провадження від 21.02.2020 та на постанову про відмову у визнанні потерпілим від 26.10.2017 у кримінальному провадженні № 52017000000000715 від 23.10.2017, в якій просив:
-скасувати постанову про закриття кримінального провадження від 21.02.2020;
-скасувати постанову про відмову у визнанні потерпілим від 26.10.2017 у кримінальному провадженні № 52017000000000715 від 23.10.2017.
Судовий розгляд призначено на 02.12.2020, який був відкладений за клопотанням заявника на 08.12.2020.
В судовому засіданні 08.12.2020 заявником заявлено відвід головуючому, який в подальшому передано на автоматизований розподіл судових справ.
Ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 05.01.2021 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід (провадження № 1-кс/991/10276/20).
Розгляд скарги ОСОБА_1 призначено на 19.01.2021.
В судовому засіданні заявник скаргу підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини, просив задовольнити в повному обсязі.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Під час судового розгляду встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за №52017000000000715, внесеному в ЄРДР 23.10.2017 р. на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 12.10.2017 у справі № 760/18819/17, якою зобов`язано уповноважену особу НАБУ вжити дії щодо внесення до ЄРДР відомостей на підставі заяви ОСОБА_1 від 13.09.2017 за №188/23745-00 про вчинення слідчими та прокурорами відділу прокуратури Чернівецької області кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, а саме, - за фактом вчинення працівниками прокуратури Чернівецької області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016260020001061 дій з метою приховати вчинений слідчим ЧВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_9 злочин: ОСОБА_2 виніс постанову про закриття кримінального провадження, а інші - не скасували нібито незаконну постанову слідчого.
26.10.2017 до НАБУ надійшла заява ОСОБА_1 від 18.10.2017 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №52017000000000715 та вчинення інших процесуальних дій.
Постановою детектива НАБУ від 26.10.2017 р. відмовлено у визнанні потерпілим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52017000000000715 від 23.10.2017.
21.02.2020 детективом НАБУ винесено постанову про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 від 23.10.2017 у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями детективів, заявник звернувся до слідчого судді зі скаргою на вказані постанови.
За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно зі ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України.
Статтею 303 КПК України визначені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, серед яких, пунктом 3 ч. 1 вказаної статті КПК України передбачено право заявника, потерпілого, його представника чи законного представника оскаржити рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.
Як визначено ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.
З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобам збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
Відповідно до ч. 1-2 та 6 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів, досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000715 від 23.10.2017 здійснювалося за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Заявником зазначено про вчинення дій працівниками прокуратури Чернівецької області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016260020001061, з метою приховати вчинений слідчим ЧВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_9 злочин, а саме: слідчий ОСОБА_2. виніс постанову про закриття кримінального провадження, а інші - не скасували нібито незаконну постанову слідчого.
05.02.2018 детективом НАБУ винесено постанову про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 від 23.10.2017, у зв`язку із відсутністю в діях працівників відділу прокуратури Чернівецької області ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
Зазначена постанова детектива була скасована ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.11.2019 (справа №760/32174/18). Ухвала мотивована тим, що при розслідуванні вказаного кримінального провадження (№ 52017000000000715) слідчим не було проведено в повному обсязі належних слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення, осіб, що причетні до скоєння кримінального правопорушення, зокрема, не проведено допит особи, яка звернулася із заявою про вчинення слідчими та прокурорами відділу прокуратури Чернівецької області кримінального правопорушення, не проведено допит слідчих та прокурорів відділу прокуратури Чернівецької області, дії яких на думку заявника можуть містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, окрім того не були витребувані додатки на 56 аркушах, які були додані до заяви ОСОБА_1 про злочин від 13.09.2017 та в матеріалах кримінального провадження №52017000000000715 від 23.10.2017 такі додатки відсутні, що ставить під сумнів факт здійснення слідчими НАБУ повного та всебічного досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
З оскаржуваної постанови детектива від 21.02.2020 про закриття кримінального провадження та з наданих матеріалів кримінального провадження № 52017000000000715 вбачається, що детективом виконано вказівки, наведені в ухвалі слідчого судді від 20.11.2019, зокрема було здійснено допити працівників прокуратури Чернівецької області : ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , витребувано засвідчені копії заяви ОСОБА_1 та додатків до неї від 13.09.2017, було неодноразово здійснено виклики ОСОБА_1 для допиту в якості свідка.
Поряд з цим, як вбачається з матеріалів, ОСОБА_1 на виклики жодного разу не з`явився. Така поведінка заявника фактично підтверджує відмову останнього давати пояснення по суті поданої заяви про вчинене кримінальне правопорушення та сприяти встановленню істини по справі.
Окрім того, варто уваги те, що в заяві ОСОБА_1 від 13.09.2017 зазначено про вчинення працівниками прокуратури Чернівецької області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016260020001061 дій, з метою приховати вчинений слідчим ЧВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_9 злочин: ОСОБА_2 виніс постанову про закриття кримінального провадження, а інші - не скасували нібито незаконну постанову слідчого.
Водночас згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження №12016260020001061, тобто яка на думку заявника є незаконною та є предметом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, згідно заяви ОСОБА_1 від 13.09.2017.
29.12.2016 ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Чернівецької області відмовлено у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці, якою було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження №12016260020001061.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на зазначену вище ухвалу апеляційного суду.
Вказані обставини стали підставою для прийняття постанови про закриття кримінального провадження згідно п.1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Вказане свідчить, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження №12016260020001061 була перевірена в законному порядку та залишена в силі, тому висновок детектива Олійника Ф.В. в постанові від 21.02.2020 про закриття кримінального провадження №52017000000000715 про відсутність події кримінального правопорушення, про яке зазначав ОСОБА_1 в своїй заяві від 13.09.2017, є обґрунтованим.
Підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що факти, викладені у заяві ОСОБА_1 від 13.09.2017, перевірено та вони не знайшли будь - якого підтвердження.
Детективом НАБ України Олійником Ф.В. з урахуванням всіх наведених обставин, оцінюючи зібрані в ході досудового розслідування докази, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та належним чином проведено досудове розслідування, за наслідками якого прийнято законне та обґрунтоване процесуальне рішення.
За таких обставин постанова детектива НАБ України Олійника Ф.В. від 21.02.2020 є правомірною, тож у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування оскаржуваної постанови слід відмовити.
Що стосується вимоги заявника щодо скасування постанови про відмову у визнанні потерпілим, то в цій частині скарга також не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Натомість, зі змісту заяви ОСОБА_1 від 13.09.2017 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, не вбачається жодного належного обґрунтування, що заявнику завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, та в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували відповідні обставини.
Варто додати, що постанова про відмову у визнанні потерпілим від 26.10.2017 у кримінальному провадженні № 52017000000000715 від 23.10.2017 неодноразово була предметом оскарження до слідчих суддів, що може вказувати на ознаки зловживання своїми правами заявником. За результатом розгляду тотожних скарг були прийняті рішення про відмову у задоволенні вимог заявника ОСОБА_1 про скасування постанови від 26.10.2017.
З огляду на викладені обставини підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст.ст. 7,9, 303,306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Олійника Ф.В. від 21.02.2020 про закриття кримінального провадження № 52017000000000715 від 23.10.2017 та на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України Олійника Ф.В. від 26.10.2017 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52017000000000715 від 23.10.2017, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя В.Д. Воронько