Документ № 94377460

Справа № 991/10297/20

Провадження №11-сс/991/33/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Калугіної І.О., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу Ішутко С.Ю.

прокурора Гречишкіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного судувід 18 грудня 2020 року, якою задоволено клопотання начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченка О.М. про арешт майна, вилученого 14 грудня 2020 року у ході проведення обшуку житла ОСОБА_1 , в межах кримінального провадження № 52020000000000323 від 13 травня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2020 року задоволено клопотання начальника першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченка О.М. та накладено арешт на майно, вилучене 14 грудня 2020 року у ході проведення обшуку житла ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування даним майном, а саме:

флеш-накопичувач «Transcend» 4Gb, s/n № 6271607034;

флеш-накопичувач «Verico 16», s/n Y16G16Q2CCT;

ноутбук «ASUS» E202S, s/n 65NLCX06607522D;

ноутбук «ASUS», модель «F3S», чорного кольору, серійний номер 7BNOAS435346.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2020 року та постановити нову, якою залишити без задоволення клопотання прокурора і повернути йому тимчасово вилучене майно.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розглядаючи клопотання прокурора слідчий суддя допустила істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які у відповідності до ст. 409 та ст. 412 КПК України тягнуть за собою скасування рішення суду. На думку ОСОБА_1 , детектив Абакумов О.Ю. був залучений до проведення обшуку з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, у зв`язку з чим всі його дії пов`язані з проведенням обшуку є незаконними, а докази, отримані на підставі його незаконних дій отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України є підставою для визнання їх недопустимими. Крім того, як зазначає у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вилучення ноутбуку «ASUS» E202S, s/n 65NLCX06607522D з метою отримання інформації з месенджера «Telegram», до якого заборонений доступ, здійснене з порушенням установленого процесуальним законом порядку, а тому цей доказ є недопустимим. При цьому ОСОБА_1 звертає увагу, що вказаний ноутбук використовується ним у робочих цілях, а фактичне позбавлення права користування ноутбуком може негативно вплинути на його роботу, оскільки на ньому зберігається робоча інформація, яка йому необхідна кожний день. На підставі викладеного ОСОБА_1 зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на вилучене у нього майно, оскільки воно вилучене з порушенням законодавства та не може бути доказом у кримінальному провадженні.

В судове засідання з`явились особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 , його представник Ішутко С.Ю. та прокурор Гречишкін В.В.

Заслухавши суддю-доповідача, думку власника майна та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000323 від 13 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В межах даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 грудня 2020 року надано дозвіл детективам Національного антикорупційного бюро України на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у якій фактично проживає ОСОБА_1 , з метою відшукання речей та документів, які пов`язані з проведенням тендерних процедур відкритих закупівель, замовником яких є ДП «ДЦІРУ», щодо побудови нової версії СЕВ ОВВ 2.0 та їх виконання (том 2, а.с. 176-185).

На підставі вищевказаної ухвали слідчого судді, 14 грудня 2020 року детективом Національного антикорупційного бюро Плохотніковим О.В. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний протокол (том 2, а.с. 186-189). Відповідно до вказаного протоколу, у ході проведення обшуку було виявлено та вилучено: флеш-накопичувач «Transcend» 4Gb, s/n № 6271607034 чорного кольору, на якому містяться електронні документи щодо листування з ДП «ДЦІРУ»; флеш-накопичувач «Verico 16», s/n Y16G16Q2CCT срібного кольору, на якому містяться Статут ТОВ «Едвансд Дейта Інтегрейшн» та угода вказаного підприємства з ДП «ДЦІРУ» в електронному вигляді; ноутбук «ASUS» E202S, s/n 65NLCX06607522D чорного кольору, на якому містяться відомості щодо листування засобами «Telegram» каналу про обставини проведення тендерної закупівлі UA-2017-09-20-00759a; ноутбук «ASUS», модель «F3S», чорного кольору, серійний номер 7BNOAS435346, на якому міститься інформація у файлі «XL» щодо тендерних процедур за 2017 рік.

Постановою детектива Марчука Р.В. від 15 грудня 2020 року (том 2, а.с. 190-191) вилучене у ході проведення обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52020000000000323, оскільки воно зберегло на собі сліди злочину та може бути використано як доказ факту розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах.

Після чого, 16 грудня 2020 року начальник першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Омельченко О.М. звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна, в межах кримінального провадження № 52020000000000323 від 13 травня 2020 року.

Як вбачається з клопотання прокурора, досудовим розслідуванням встановлено, що в 2012 році Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації в рамках бюджетної програми «Електронне урядування та Національна програма інформатизації» розпочато створення інформаційно-телекомунікаційної системи електронної взаємодії органів виконавчої влади 1.0 (далі СЕВ ОВВ 1.0) та до кінця 2013 року дана система вже знаходилася на етапі введення в експлуатацію та побудови комплексної системи захисту інформації (далі КСЗІ), що є останнім завершальним етапом при створені СЕВ ОВВ 1.0.

В 2013 році послуги по побудові КСЗІ для СЕВ ОВВ 1.0 надавало державне підприємство «Українські спеціальні системи» (далі - ДП «УСС»), в якому на той час працювали на керівних посадах - заступників директора: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 255 від 04.06.2014 року «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади», Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації, було перейменовано в Державне агентство з питань електронного урядування України (далі - Агентство), поклавши на нього функції з реалізації державної політики у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства.

У 2014 році за погодженням із головою Агентства - ОСОБА_4 , на посаду першого заступника голови Агентства призначено ОСОБА_2 . У грудні 2014 року на посаду генерального директора державного підприємства «Державний центр інформаційних ресурсів України» (далі - ДП «ДЦІРУ»), яке входить в сферу управління Агентства, призначено - ОСОБА_3 .

В подальшому, у 2015 році за ініціативою керівництва Агентства - ОСОБА_2 та керівництва ДП «ДЦІРУ» - ОСОБА_3 , проведено внутрішній аудит поточного стану СЕВ ОВВ 1.0., за результатами якого прийнято рішення про побудову нової версії СЕВ ОВВ 2.0., а попередню версію СЕВ ОВВ 1.0. визнано недоцільною для подальшого її впровадження та експлуатації.

У ході досудового розслідування зібрані матеріали, відповідно до яких СЕВ ОВВ 1.0. навмисно визнана як недоцільна для подальшого її впровадження та експлуатації, саме за ініціативи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою отримання бюджетних коштів на побудову нової СЕВ ОВВ 2.0, так як останні в цей час вже знаходилися на керівних посадах Агентства та ДП «ДЦІРУ», які в свою чергу являлися розпорядником та отримувачем бюджетних коштів, передбачених на створення нової версії СЕВ ОВВ 2.0 в наступних 2015-2018 роках, а також попередньо могли впливати на організаційні процеси під час підготовки та проведення відкритих торгів, пролобіювавши перемогу заздалегідь підготовленого та підконтрольного їм учасника закупівель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2012 № 236 затверджено «Порядок використання коштів передбачених у державному бюджеті за програмою «Електронне урядування та Національна програма інформатизації» (далі - Порядок № 236).

Згідно зі змінами, внесеними до Порядку № 236 постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 № 65: головним розпорядником бюджетних коштів визначено - ГФД СКМУ (господарсько-фінансовий департамент секретаріату Кабінету Міністрів України); розпорядником нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Агентство; одержувачем бюджетних коштів, які спрямовуються на модернізацію, адміністрування та забезпечення функціонування СЕВ ОВВ - ДП «ДЦІРУ».

У 2017 році Агентству на реалізацію за бюджетною програмою «Електронне урядування та Національна програма інформатизації» здійснене виділення бюджетних коштів у сумі 235 мільйонів гривень, частина з яких в сумі 110 мільйонів гривень, направлені Агентством на фінансування ДП «ДЦІРУ», яке безпосередньо входить до сфери управління Агентства.

В подальшому керівництвом Агентства та ДП «ДЦІРУ» прийнято рішення про проведення державних закупівель відповідного обладнання, додаткових ліцензій та розробку програмного забезпечення для розвитку системи електронного врядування СЕВ ОВВ 2.0.

Так, у 2017 - 2018 роках ДП «ДЦІРУ» через процедуру відкритих торгів, проведено ряд державних закупівель, пов`язаних із забезпеченням розвитку СЕВ ОВВ 2.0, а саме : UA-2017-08-03-002209-b; UA-2017-09-20-001011-b; UA-2017-09-20-000579-a; UA-2017-09-20-000563-a; UA-2017-10-13-000918-b; UA-2017-10-19-001932-a; UA-2017-10-30-001463-b; UA-2018-09-14-000674-a.

Прокурор зазначає, що вищевказані закупівлі прямо пов`язані із раніше проведеною закупівлею ДП «ДЦІРУ», яка відбулася у 2015 році, де було придбано аналогічну програмну продукцію «Ensemble Enterprise Single-Server» в компанії «InterSystem Corporation», переможцем якої визнано ТОВ «БМС Консалтінг» (ЄДРПОУ: 24932263), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 32.

При цьому, у ході досудового розслідування встановлено, що в зазначених вище державних закупівлях спостерігається певна системність щодо переможців тендерів, так у 2017-2018 роках основним учасником відкритих закупівель, а в подальшому і їх переможцем, постійно було ТОВ «Едвансд Дейта Інтегрейшн», код ЄДРПОУ: 32153935 (далі - ТОВ «ЕДІ»), при цьому іншим і єдиним учасником у даних закупівлях завжди виступало ТОВ «ІТ Платформа» (ЄДРПОУ: 40731314), яке надавало власну пропозицію з незначною різницею в запропонованій ціні (менше 1%).

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період 2017-2018 років під час проведення інших державних закупівель, де переможцем визнано ТОВ «ІТ Платформа», іншим його учасником виступало ТОВ «ЕДІ», що свідчить про те, що між даними товариствами попередньо існують відповідні взаємовигідні домовленості в процесі проведення процедури відкритих торгів.

Здійснивши аналіз однієї із вище вказаних закупівель, встановлено, що 25.09.2017 року за результатами проведення державних закупівель ТОВ «ЕДІ» визнано переможцем відкритих торгів, з наданою пропозицією в 18 079 000,00 гривень, в результаті чого між переможцем відкритих торгів ТОВ «ЕДІ» та ДП «ДЦІРУ» укладений договір № 15т від 25.09.2017 року, предметом якого є - «послуги з постачання програмної продукція «Ensemble Enterprise Multi-Server» включаючи оновлення та підтримку (код за ДК 021:2015 (CPV) 48610000-7 Системи баз даних)». За цим договором ТОВ «ЕДІ» поставило програмну продукцію вартістю 18 079 000,00 гривень, яка в свою чергу була придбана у корпорації «InterSystems Corporation» за ціною, вдвічі нижчою від ціни поставленої продукції - 9 млн. 289 тис. грн.

В результаті цього встановлено, що службовими особами ДП «ДЦІРУ» умисно завищено очікувану вартість предмету закупівлі та укладено завідомо збитковий договір, так як в 2015 році ДП «ДЦІРУ» попередньо вже проводило закупівлю аналогічної програмної продукції «Ensemble Enterprise Singl-Server» та вже співпрацювало з компанією - виробником «InterSystems Corporation», тобто, реальна ринкова вартість даної програмної продукції, могла бути відомою, або могла бути встановлена замовником торгів, а саме службовими особами ДП «ДЦІРУ».

Також встановлено, що до моменту виділення коштів за бюджетною програмою «Електронне урядування та Національна програма інформатизації» при формуванні проекту бюджету на 2017 рік в бюджетному запиті Агентства на придбання додаткових ліцензій «Ensemble Enterprise Single-Server» була передбачена сума в розмірі 6 156 000,00 гривень, яка визначена ДП «ДЦІРУ» як достатня для забезпечення функціонування та розвитку системи СЕВ ОВВ 2.0 на 2017 рік. Після збільшення фінансування ДП «ДЦІРУ» та виділення бюджетних коштів виявлені розбіжності між річним планом закупівель на 2017 рік та змінами внесеними в річний план закупівель на 2017 рік, а саме першочергову назву предмету закупівлі - «Системи баз даних (послуги з придбання примірнику програмного продукту «Ensemble Enterprise Multi-Server Platform Independent» (300 конкурентних користувачів) з ліцензією на матеріальному носії - 3шт.) замінено на: «Системи баз даних (послуги з постачання програмної продукції «Ensemble Enterprise Multi-Server», включаючи оновлення та підтримку)» при цьому сума з 6 156 000,00 гривень збільшена до 18 450 000,00 гривень (очікувана вартість предмету закупівлі).

При цьому, між учасниками зазначених закупівель: ТОВ «ЕДІ» (переможець торгів) та ТОВ «ІТ-Платформа» (учасник торгів) наявні всі ознаки створення антиконкурентних узгоджених дій, що передбачено ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме банківська гарантія обох учасників отримана в одному банківському відділенні АТ «Банк інвестицій і заощаджень», що за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 83; банківська гарантія обох учасників отримана в один і той самий час і дату; банківське відділення, де учасниками торгів отримані банківські гарантії, знаходиться поруч із приміщенням безпосереднього замовника відкритих державних закупівель: АТ «Банк інвестицій і заощаджень», адреса: м. Київ, вул. Мельникова, 83, а ДП «ДЦІРУ» адреса: м. Київ, вул. Мельникова, 83-б, хоча юридичні та фактичні адреси безпосередніх учасників торгів, знаходяться за іншими адресами; документація, щодо відповідності кваліфікаційним вимогам учасників, була нотаріально завірена в одного і того ж приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу; переклад документації, щодо відповідності кваліфікаційним вимогам обох учасників, зроблений одним і тим же перекладачем; вся необхідна документація від обох учасників завантажена на електронний майданчик організатора торгів по хронології в один і той самий час і дату.

Встановлено ряд порушень в діяльності та управлінні ДП «ДЦІРУ» вцілому та конкретно зі сторони його керівництва, а саме в недотриманні вимог законодавства про державні (публічні) закупівлі в період 2017-2018 років, зокрема тендерний комітет не відхилив жодної пропозиції ТОВ «ЕДІ», яка не відповідала умовам тендерної документації, що є прямим порушенням статтей 3, 16, 28 Закону України «Про публічні закупівлі».

Прокурор у клопотанні вказує, що аналізуючи склад тендерного комітету ДП «ДЦІРУ», посадових осіб Агентства та переможця зазначених закупівель - ТОВ «ЕДІ», встановлено пов`язаність між собою відповідних службових осіб Агентства, ДП «ДЦІРУ» та ТОВ «ЕДІ», що створює конфлікт інтересів та відповідно всі прийняті рішення вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів.

Так, встановлено, що в період 2017-2018 років на момент проведення зазначених відкритих закупівель, в яких ТОВ «ЕДІ» являється основним переможцем, ОСОБА_5 , будучи засновником цього товариства, безпосередньо працював в ДП «ДЦІРУ» на посаді радника директора, при цьому сам директор ДП «ДЦІРУ» - ОСОБА_3 входив до складу тендерного комітету та був головним підписантом договору із переможцем торгів.

В ході вивчення матеріалів, отриманих під час проведення досудового розслідування, встановлено, що в період 2014-2016 років на посаді першого заступника Агенства працював - ОСОБА_2 , який після звільнення почав працювати на посаді головного бухгалтера в ТОВ «Національні конфіденційні мережі», яке в свою чергу в 2019 році визнано переможцем у відкритій закупівлі щодо побудови КСЗІ для СЕВ ОВВ 2.0., яку проводило ДП «ДЦІРУ», що являється прямим порушенням антикорупційного законодавства, а саме ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції».

Встановлено, що після того, як ТОВ «ЕДІ» перемогло у закупівлях, які відбувалися в період з 2017 по 2018 роки, вже в серпні 2019 року в ТОВ «ЕДІ» змінено його керівника - ОСОБА_1 , та призначено іншого керівника - ОСОБА_6 , саме з цього часу дане товариство перестало вести будь-яку господарську діяльність та надавати відповідну звітність до податкових органів, що свідчить станом на жовтень 2020 року про ознаки його фіктивності.

Також встановлено, що колишній директор ТОВ «ЕДІ» - ОСОБА_1 , був призначений на посаду директора новоствореного ТОВ «Національні конфіденційні мережі», ЄДРПОУ: 41945877, засновником якого є - ОСОБА_2 .

Прокурор також зазначає, що службові особи ДП «ДЦІРУ» - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як члени тендерного комітету в 2015 та 2017 роках щодо закупівлі програмної продукції «Ensemble Enterprise Singl-Server», безпосередньо приймали участь в засіданнях та обговореннях тендерного комітету, приймали відповідні рішення щодо допуску учасників до проведення закупівель та визначення переможців торгів, а також відповідали за підготовку тендерної документації.

Основним виконавцем договорів, за вищевказаними закупівлями у 2015 та 2017 роках, було ПП «НВК «ДАТАІНФО», засновником якого є ОСОБА_9 .

Згідно з висновками інформаційно аналітичного звіту Управління аналітики та обробки інформації НАБУ № 061/2020/172/407 від 09.06.2020 року, встановлено, що службовими особами Агентства, ДП «ДЦІРУ» та ТОВ «ЕДІ» з порушенням норм законодавства про держані (публічні) закупівлі, за однією із вищевказаною закупівлею, а саме: UA-2017-08-03-002209-b «48610000-7 - Системи баз даних (послуги з постачання програмної продукції Ensemble Enterprise Multi-Server, включаючи оновлення та підтримку)» очікуваною вартістю 18 450 000,00 гривень, укладено завідомо збитковий договір, чим завдано збитків державному бюджету України на суму близько 8 500 000,00 гривень.

За викладених обставин прокурор вважає, що службові особи Агентства та ДП «ДЦІРУ», зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «ЕДІ», з порушенням норм законодавства про держані (публічні) закупівлі в період з 2017 по 2018 роки уклали ряд завідомо збиткових договорів, чим здійснили розтрату бюджетних коштів, завдавши збитки державному бюджету України в сумі 36 592 400 грн, що спричинило тяжкі наслідки, що свідчить про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Підставою для звернення до суду з клопотанням про арешт майна стала наявність достатніх підстав вважати, що вилучене у ході проведення обшуку майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, а отже є речовими доказами у даному кримінальному провадженні. На думку прокурора для досягнення завдання кримінального провадження із встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, з метою унеможливлення приховання, втрати або пошкодження вилучених речових доказів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити провадженню, виникла необхідність накласти арешт на майно, яке було вилучене у ході проведення вказаного обшуку. А тому, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, прокурор просив накласти арешт на зазначені в клопотанні речі, належні ОСОБА_1 та вилучені 14 грудня 2020 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з позбавленням останнього права на відчуження, розпорядження та користування даним майном.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2020 року зазначене клопотання прокурора було задоволено. Згідно ухвали суду, викладена у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими детективами у судовому засіданні поясненнями та дослідженими матеріалами кримінального провадження формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а тому вона вважає доведеним, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Разом з тим, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено наявність підстав вважати, що вилучені 14 грудня 2020 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 речі відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та можуть бути використані як докази факту розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах. На підставі вищевикладеного слідчий суддя дійшла висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, вилучене 14 грудня 2020 року у ході проведення обшуку житла ОСОБА_1 із позбавленням останнього права на відчуження, розпорядження та користування даним майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_1 , необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена потребою забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості їх знищення, приховування, пошкодження або відчуження, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя за результатом розгляду клопотання прокурора обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 17 0-173 КПК України, наклала арешт на вилучене у ході проведення обшуку житла ОСОБА_1 майно з тих підстав, що воно є речовими доказами в даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. У ході розгляду клопотання прокурора слідчий суддя з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірила співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання прокурора, дослідивши матеріали провадження, дійшла мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження документи формують у неї внутрішнє переконання про існування ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Враховуючи, що на даному етапі жодній особі не вручене повідомлення про підозру, слідчий суддя розглядаючи клопотання прокурора оцінює лише достатність підстав вважати, що таке кримінальне правопорушення було вчинене. Разом з тим, вказані обставини колегією суддів не перевіряються, оскільки вони ніким не оспорюються, а відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується, що наявні на вилучених в ході проведення обшуку флеш-накопичувачах та ноутбуках відомості можуть бути використані як доказ факту розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах, а тому вказане майно є доказами в розумінні ст. 98 КПК України.

Так, у період з 17 по 18 грудня 2020 року детективом ОСОБА_10 , за участі спеціаліста ОСОБА_11 , здійснений огляд предметів, вилучених у ході проведення обшуку, а саме: ноутбука «ASUS», модель «F3S», чорного кольору, серійний номер 7BNOAS435346 та ноутбука «ASUS» E202S, s/n 65NLCX06607522D чорного кольору; флеш-накопичувача «Verico 16», s/n Y16G16Q2CCT та флеш-накопичувача «Transcend» 4Gb, s/n № НОМЕР_1 . У результаті проведення якого, відповідно до протоколу огляду з додатками (том 3, а.с. 16-95), виявлено наявність електронних документів, які містять відомості про предмет проведених тендерних процедур відкритих закупівель, замовником яких є ДП «ДЦІРУ», щодо побудови нової версії СЕВ ОВВ 2.0., документи для участі у тендері як від ТОВ «Едвансд Дейта Інтегрейшн», так і від ТОВ «ІТ Платформа», листування між ДП «ДЦІРУ» з іншими юридичними особами та інші документи, зокрема: сертифікат компанії «Інтерсістемз» № 251215-12; сертифікат компанії «Інтерсістемз» № 041215-03; сертифікат компанії «Інтерсістемз» № 251215-11; довідка ТОВ «Едвансд Дейта Інтегрейшн» вих. № 10/11/17/4 від 10.11.2017; довідка ТОВ «Едвансд Дейта Інтегрейшн» вих. № 10/11/17/3 від 10.11.2017; тендерна пропозиція ТОВ «Едвансд Дейта Інтегрейшн» на участь у торгах; банківська гарантія ТОВ «ІТ Платформа» від 12.10.2018; тендерна пропозиція ТОВ «ІТ Платформа»; протокол № 23 зборів ТОВ «ІТ Платформа» та наказ директора ТОВ «ІТ Платформа» № 25-ОС від 02.04.2018; авторизаційний лист «Інтерсістемз» від 25.07.2017; авторизаційний лист «Інтерсістемз» від 01.11.2017; лист ТОВ «ІТ Платформа» від 12.10.2008 щодо господарської діяльності; довідка ТОВ «ІТ Платформа» від 12.10.2008 щодо незалучення співпідрядника; Статут ТОВ «ІТ Платформа», затверджений протоколом № 21 від 21.02.2018; Статут ТОВ «Едвандс Дейта Інтегрейшн», затверджений протоколом № 1-2015 від 31.08.2015; угода про співробітництво та організацію взаємовідносин від 30.12.2016, укладена між ДП «ДЦІРУ» та ТОВ «Едвандс Дейта Інтегрейшн»; наказ № 5 від 07.07.2016 директора ТОВ «Едвандс Дейта Інтегрейшн»; бланк акту приймання-передачі наданих послуг ДП «ДЦІРУ» та ДО «Комбінат «Світанок»; акт приймання-передачі наданих послуг ДП «ДЦІРУ» та ДО «Комбінат «Зірка»; лист ДП «ДЦІРУ» на ім`я в.о. голови Держгеокадастру; лист ДП «ДЦІРУ» на ім`я голови Держводагенства; лист ДП «ДЦІРУ» на ім`я голови Держлісагенства; бланк заяви на підключення СЕВ ОВВ; лист ДП «ДЦІРУ» на ім`я директора компанії «Управління ресурсами підприємства»; лист ДП «ДЦІРУ» на ім`я ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; бланк листа ДП «ДЦІРУ» щодо надіслання проекту договору про надання послуг у сфері інформаційних технологій.

Крім того, 17 грудня 2020 року детективом Марчуком Р.В. здійснений огляд карти пам`яті з відеозаписом обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . та виготовлені скрін-шоти екрану, на яких міститься переписка, у тому числі з абонентом ОСОБА_3 (том 3, а.с. 11-15).

Тобто, вилучене у ході проведення обшуку житла ОСОБА_1 майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження щодо розтрати бюджетних коштів в особливо великих розмірах.

Колегія суддів погоджується, що вилучення означених носіїв інформації органом досудового розслідування, з урахуванням надання слідчим суддею дозволу на відшукання мобільних терміналів та інших носіїв електронної інформації та того факту, що отримання інформації з таких носіїв здійснюється шляхом зчитування, для чого необхідне залучення спеціаліста та застосовування відповідної техніки, відповідає вимогам абз. 3 ч. 2 ст. 168 КПК України, яка дозволяє вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі, у зв`язку із необхідністю проведення відповідного дослідження.

Таким чином, ноутбук «ASUS», модель «F3S», ноутбук «ASUS» E202S, флеш-накопичувач «Verico 16» та флеш-накопичувач «Transcend» 4Gb вилучені органом досудового розслідування у ОСОБА_1 на законних підставах та у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. При цьому, колегія суддів погоджується, що саме ОСОБА_1 є власником вказаного майна, оскільки воно було виявлене у його житлі, а в ході огляду стороною обвинувачення вмісту наявної на ньому інформації підтверджено володіння та користування ним саме ОСОБА_1 , що вказує на належність цього майна останньому. Зазначені обставини ОСОБА_1 не оспорюються, що вказує про правильність такого висновку.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 , що вилучення ноутбуку «ASUS» E202S, s/n 65NLCX06607522D з метою отримання інформації з месенджера «Telegram», до якого заборонений доступ, здійснене з порушенням установленого процесуальним законом порядку, оскільки, як вірно встановлено слідчим суддею, таке твердження ґрунтується виключно на особистому розумінні та тлумаченні ОСОБА_1 і його представником ухвали слідчого судді про проведення обшуку від 03 грудня 2020 року. Так, відповідно до вказаної ухвали суду, слідчим суддею надано дозвіл детективам Національного антикорупційного бюро України на проведення обшуку з метою відшукання, крім іншого, «документи, копії документів, графічні схеми, чорнові записи (записники, щоденники, блокноти, тощо) інші носії інформації у тому числі електронні, зокрема персональні комп`ютери (ноутбуки, нетбуки, системні блоки), відеореєстратори, USB-флеш-накопичувачі, жорсткі диски, які можуть містити в собі інформацію, повідомлення у електронних поштових скриньках, листування про участь ТОВ «Едвансд Дейта Інтегрейшн» та ТОВ «ІТ Платформа» у конкурсних торгах, замовником яких було ДП «ДЦІРУ» в 2017 році, та ПП «НВК «ДАТАІНФО» (ЄДРПОУ: 32323548), яке безпосередньо було фактичним виконавцем всіх робіт з постачання продукції та послуг».

Тобто, слідчим суддею в зазначеній ухвалі надано дозвіл детективам на відшукання в тому числі й персональних комп`ютерів (ноутбуків, нетбуків, системних блоків), які можуть містити в собі, серед іншого, листування про участь ТОВ «Едвансд Дейта Інтегрейшн» та ТОВ «ІТ Платформа» у конкурсних торгах, а відповідно до протоколу обшуку від 14 грудня 2020 року (том 2, а.с. 186-189) виявлений у ході проведення обшуку ноутбук «ASUS» E202S, s/n 65NLCX06607522D, містить відомості щодо листування засобами «Telegram» каналу про обставини проведення тендерної закупівлі UA-2017-09-20-00759a, що підтверджується протоколом огляду від 17 грудня 2020 року (том 3, а.с. 11-15). Таким чином, вилучений у ході проведення обшуку ноутбук ASUS» E202S належить до переліку майна, щодо якого надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді.

На переконання колегії суддів, додані до клопотання прокурора матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для забезпечення збереження речового доказу та з метою запобігання можливості його знищення, приховування, пошкодження або відчуження. Прокурором доведено необхідність накладення арешту на майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про залучення детектива Абакумова О.Ю. до проведення обшуку у його житлі з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, оскільки як вбачається з доручення про виконання слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зареєстрованого 14 грудня 2020 року, вх. № 04/26658/04 (том 3, а.с. 14), старший групи детективів у кримінальному провадженні № 52020000000000323 від 13 травня 2020 року - детектив Буртовий М.О. доручив проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 детективам Національного бюро Абакумову О.Ю. та Панову В.В .

При цьому, як вірно встановлено слідчим суддею, прийняття рішення про доручення проведення обшуку детективом є дискреційним повноваженням детектива - старшого слідчої групи (керівника органу досудового розслідування), в той же час, закон прямо не вимагає письмової форми доручення на проведення обшуку, тому таке доручення може бути надано усно, якщо це обумовлено, зокрема, невідкладними випадками або виконанням незначного обсягу процесуальних дій.

Зокрема, не вимагає виключно письмової форми до організаційного забезпечення проведення обшуку й ст. 41 КПК України, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Така позиція узгоджується з позицією, висловленою в постанові Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 725/1199/19 (провадження № 51-5720км19).

З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє й доводи щодо ненадання слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі оцінки тому, що в ході проведення обшуку зазначене доручення не надано ні адвокату ні особі у якої проводився обшук, а також тому, що обшук був розпочатий о 07 год 15 хв. у той час як робочий день НАБУ розпочинається о 09 год. 00 хв., що вказує на неможливість винесення доручення, яке було зареєстроване 14 грудня 2020 року, до початку проведення обшуку.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 стосовно того, що вилучення ноутбуку «ASUS» E202S, на якому містяться відомості, необхідні йому для роботи, може призвести до перешкоджання виконанню службових обов`язків колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість, оскільки відповідно до протоколу обшуку від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 була надана можливість копіювання відповідних відомостей з вказаного ноутбука. Крім того, ОСОБА_1 має можливість отримати інформацію з вилученого майна й шляхом звернення до Національного антикорупційного бюро України з відповідним клопотанням.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна його власником не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене нею рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 грудня 2020 року про арешт майна, вилученого 14 грудня 2020 року у ході проведення обшуку житла ОСОБА_1 , в межах кримінального провадження № 52020000000000323 від 13 травня 2020 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.О. Калугіна

В.І. Панкулич