Документ № 94413675

Справа № 753/11849/19

Провадження1-кп/991/194/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

Головуючої судді Білоус І.О.,

суддів: Кравчука О.О., Крука Є.В.,

секретар судового засідання Манохіна О.Є.,

за участі:

прокурора Макара О.І., Козачини С.С.

третьої особи, щодо майна якої

вирішується питання про арешт ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт адвокат а Аксьоненко Т.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши клопотання третьої особи ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Цвіклівці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, проживає на АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 210 КК України,

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Рудня Овручанського району Житомирської області, проживає на АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 210 КК України,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Озерянка Житомирського району Житомирської області, проживає на АДРЕСА_3 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Мікрах Ахтинського району Республіки Дагестан, проживає на АДРЕСА_4 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в ст. Арись Південно-Казахстанської області, Казахстан, проживає на АДРЕСА_5 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Павлівка Чернігівського району Чернігівської області, проживає на АДРЕСА_6 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Чугуївка Чугуївського району Приморського Краю Російської Федерації, проживає на АДРЕСА_7 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, проживає на АДРЕСА_8 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205-1, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст клопотання і позиції учасників судового провадження.

Судом здійснюється підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року.

23 жовтня 2020 року до канцелярії Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання третьої особи ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_9 у згаданому вище кримінальному провадженні.

Клопотання ОСОБА_1 мотивовано тим, що право власності на цей будинок набуто 28 грудня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу між нею та ОСОБА_5 , який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 3927 (далі - договір купівлі-продажу). Згідно з витягом із Державного реєстру правочинів від 28 грудня 2011 року № 10886893 цей Договір зареєстровано за № 4835660.

До клопотання ОСОБА_1 додано правоустановчі документи, зі змісту яких вбачається, що 28 грудня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 6325185001:00:033:0098, площею 0,1000 га, яка розташована на території АДРЕСА_9 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3924. Згідно витягу з Державного реєстру правочинів від 28 грудня 2011 року № 10886893 договір зареєстрований у вказаному реєстрі за № 4835525.

Заявниця стверджує, та надає суду документи на обґрунтування того, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_9 не було зареєстроване ОСОБА_1 у порядку, встановленому законом, що діяв на момент його придбання, однак з 2012 року та до сьогодні вона із сином та донькою проживають в Будинку.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області ОСОБА_12 № 37108219 від 15 вересня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на Будинок, у зв`язку з тим, що в реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний актуальний запис щодо реєстрації обтяжень від 23 серпня 2017 року, а саме арешту на Будинок, накладеного ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року.

ОСОБА_1 суду повідомила, що про арешт придбаного нею Будинку їй стало відомо у вересні 2017 року від ОСОБА_5 , який сказав їй про те, що стосовно нього здійснюється кримінальне провадження, під час якого ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року накладено арешт на все майно, в тому числі й на Будинок, який він їй продав 28 грудня 2011 року.

В обґрунтування доводів клопотання ОСОБА_1 також надано рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року у справі № 635/957/18 за її позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності, третя особа - державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_12, що набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено. При цьому, суд у мотивувальній частині рішення установив, що ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого 28 грудня 2011 року договору купівлі-продажу придбала житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_9 , та зазначив, що набуття права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за договором купівлі-продажу не потребує додаткового ухвалення рішення суду з цього приводу.

В обґрунтування своєї процесуальної позиції, ОСОБА_1 також зазначила, що договір купівлі-продажу Будинку від 28 листопада 2011 року ніким не оскаржувався, а отже вона набула його у власність на законних підставах, тобто є його добросовісним набувачем.

Правовою підставою для скасування арешту ОСОБА_1 зазначила ч. 2 ст. 174 КПК України, вважала, що арешт на придбаний нею будинок накладено незаконно, оскільки на момент накладення арешту Будинок не належав ОСОБА_5 . Окрім того, ОСОБА_1 зазначала про необхідність дотримання співмірного балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.

У судому засіданні ОСОБА_1 підтримала клопотання, вважала його обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення. Додатково зазначила, що проживає в Будинку з 2012 року разом із сім`єю, сплачує платежі за комунальні послуги. Суду пояснила, що право власності на Будинок не зареєструвала через свою необізнаність в необхідності здійснення такої реєстрації. Після укладення договору купівлі-продажу була впевнена, що є власником Будинку, оскільки ніхто їй не повідомляв, що він підлягає реєстрації.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1, адвокат - Аксьоненко Т.В. також підтримала клопотання про скасування арешту майна та просила його задовольнити.

Прокурор Макар О.І. в судовому засіданні заперечував проти розгляду клопотання третьої особи - ОСОБА_1 , оскільки вважав, що це клопотання необхідно розглядати в ході підготовчого судового засідання за участі всіх учасників кримінального провадження, явка яких є обов`язковою. При цьому, прокурор послався на зміст п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України, який містить визначення поняття «судове провадження» та зазначено, що воно може проводитись у формі підготовчого судового засідання і судового розгляду. Виходячи із змісту цієї норми, прокурор зробив висновок, що окремої форми для розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі, й арешту майна, кримінальним процесуальним законом не передбачено. На підставі викладеного, прокурор вважав не неможливим розгляд клопотання за відсутності інших учасників провадження.

По суті клопотання прокурор також заперечував проти його задоволення. Вважав, що арешт майна ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва накладено правильно. Законність цієї ухвали перевірялась в апеляційному порядку, за результатом - її залишено без змін. Прокурором також зазначено, що слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва уже розглядалось питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою цього ж суду від 14 серпня 2017 року, за результатами - 08 грудня 2017 року винесено ухвалу про відмову в скасуванні арешту майна. На цій підставі прокурор зробив висновок, що прийняття іншого за змістом рішення щодо скасування арешту майна, накладеного ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року, порушуватиме принцип res judicata.

2.Оцінки та мотиви суду

Особливості розгляду клопотань про скасування арешту майна визначені у ч. 2 ст. 174 КПК України, відповідно до якої клопотання про скасування арешту майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Таким чином, кримінальний процесуальний закон передбачає практично невідкладний розгляд клопотання про скасування арешту майна, і якщо на етапі досудового розслідування участь в розгляді такого клопотання приймають лише особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно, то після направлення обвинувального акта до суду коло учасників судового провадження у справах за обвинуваченням у вчиненні злочинів у співучасті значно розширюється, а тому забезпечити явку усіх в триденний строк для розгляду питання про скасування арешту майна, може бути вкрай складно.

Більше того, процитована норма передбачає необхідність повідомлення про час та місце розгляду клопотання лише особи, яка заявила клопотання, та особи, за клопотанням якої було арештовано майно, що дозволяє дійти висновку про можливість розгляду відповідного питання без виклику інших учасників судового провадження.

Скасування заходів забезпечення кримінального провадження є компетенцією суду під час підготовчого судового засідання, а тому суд уважає за можливе розглядати клопотання третьої особи ОСОБА_1 про скасування арешту майна у підготовчому судовому засіданні за її присутності та присутності прокурора.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд уважає, що клопотання третьої особи - ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що в 2011 році між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено та нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу Будинку та земельної ділянки навколо цього Будинку, які в подальшому були зареєстровані в Державному реєстрі правочинів. Право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 зареєструвала у встановленому законом порядку, натомість щодо Будинку таке право зареєстровано не було.

Факт укладення договорів про відчуження майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 прокурором в судовому засіданні не оспорювався. Відсутні й будь-які відомості про існування спорів щодо дійсності договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України, в редакції, що діяла на момент укладення Договору, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України, в редакції, що діяла на момент укладення Договору, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Відповідно до ст. 334 ЦК України, в редакції, що діяла на момент укладення Договору, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Таким чином, відповідно до законодавства, що діяло на момент укладення Договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , вказаний Договір, в розумінні ст. 210 ЦК України, був вчинений, оскільки він посвідчений нотаріально, і згідно наданого суду витягу з Державного реєстру правочинів від 28 грудня 2011 року № 10886893 Договір зареєстрований у вказаному реєстрі за № 4835660.

Вчинений договір мав наслідком виникнення у його сторін нових прав та обов`язків, оскільки договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Водночас відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV в редакції, що діяла на момент укладення договору, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином на момент укладення договору, існувала правова колізія: згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача за договором виникало з моменту державної реєстрації договору, а згідно з ч. 3. ст. 3 зазначеного Закону - з моменту державної реєстрації права. Чинна на сьогодні редакція цього Закону передбачає в ст. 3, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: (1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; (2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Суд при розгляді клопотання не має на меті розв`язати правову колізію між ч. 1 ст. 334 ЦК та ч. 3. ст. 3 згаданого Закону № 1952-IV. Суд повинен перевірити, чи є підстави вважати, що майно, на яке накладено арешт, належить ОСОБА_5 , і внаслідок цього перевірити обґрунтованість накладення арешту та потребу в його подальшому збереженні (зокрема, чи можлива подальша конфіскація цього будинку як майна, належного ОСОБА_5 , в разі визнання його винним і призначення відповідного покарання). Підтверджень належності Будинку ОСОБА_5 , незважаючи на неодноразове відкладення розгляду клопотання, стороною обвинувачення суду не надано.

Вирішуючи наведене питання, суд виходить із того, що ОСОБА_1 придбала Будинок в 2011 р. за нотаріально посвідченим договором, що є вчиненим, зареєстрований у державному реєстрі, та є чинним. Суд враховує, що відповідно до мотивувальної частини рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 липня 2020 року у справі № 635/957/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання права власності, третя особа - державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_12, що набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено. Судом у мотивувальній частині цього рішення установлено, що ОСОБА_1 набула права власності на будинок, і набуття права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за договором купівлі-продажу не потребує додаткового ухвалення рішення суду з цього приводу.

ОСОБА_10 з моменту придбання Будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, у ньому проживала разом з дітьми, без реєстрації місця проживання, на підтвердження чого надала суду довідку про склад сім`ї Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 07 березня 2019 року № 02-21/217.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент винесення слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва ухвали про накладення арешту, Будинок вже не належав ОСОБА_5 , оскільки був ним відчужений більше, ніж за чотири роки до вчинення діянь, у яких він обвинувачується у цьому провадженні.

Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року арешт накладено на все майно ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, однак ураховуючи, що Будинок ОСОБА_5 відчужив задовго до можливого вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, то досягти мети арешту майна неможливо, оскільки Будинок не може бути конфіскований за рішенням суду у цьому провадженні.

Ураховуючи наведене, суд уважає, що на даний час збереження арешту Будинку є перешкодою в реалізації ОСОБА_1 права на володіння ним. Так, маючи намір зареєструвати в установленому законом порядку право власності на Будинок, ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області ОСОБА_12 , котрий у 2011 році здійснював реєстрацію Договору із відповідною заявою. Рішенням державного реєстратора № 37108219 від 15 вересня 2017 року відмовлено в державній реєстрації права власності на Будинок, у зв`язку з тим, що в реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний актуальний запис щодо реєстрації обтяжень від 23 серпня 2017 року, а саме: арешт на Будинок, накладений ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2017 року. ОСОБА_1 в цьому кримінальному провадженні не обвинувачується у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень та на сьогодні, крім арешту майна, не має жодного стосунку до справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що існування арешту на майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , не становить пропорційного втручання в майнові права ОСОБА_1 , а тому такий арешт підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ураховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що арешт на Будинок накладено необґрунтовано, оскільки на момент його накладення Будинок належав не обвинуваченому ОСОБА_5 , щодо якого може бути застосована конфіскація як вид покарання, у разі визнання його винним у цьому кримінальному провадженні, а третій особі - ОСОБА_1 .

Суд також відхиляє доводи сторони обвинувачення про існування ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Кострюкова В.І. про скасування арешту на Будинок, та яка, на думку прокурора, становить res judicata у цій справі. Так, кримінальний процесуальний закон не обмежує особу в праві звертатися до суду із клопотанням про скасування арешту декілька разів, і в кожному випадку суд повинен оцінити доводи такої особи, оскільки йдеться про втручання в право володіння майном саме третьої особи, гарантоване ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 20 березня 1952 року, ратифікованого Україною 17 липня 1997 року. Ураховуючи викладене, ухвала слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року, винесена під час досудового розслідування за клопотанням сторони захисту, не становить преюдиції для суду.

Керуючись статтями 174, 314, 315, 369, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання третьої особи ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_9 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - задовольнити.

2.Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/15225/17 від 14 серпня 2017 року, в частині арешту житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_9 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуюча суддя: Білоус І.О.

Судді: Кравчук О.О.

Крук Є.В.