Документ № 94586428

ВИЩИЙ АКТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/9083/19

Провадження № 1-кп/4910/21/19

УХВАЛА

26 січня 2021 року місто Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого Крикливого В.В., суддів Галабали М.В. та Широкої К.Ю.,

за участю: секретаря судових засідань Чумаченко А.О., прокурора Кимлика Р.В., захисників Боряк Г.Л., Гарника О.А., Фролової О.Г., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

в с т а н о в и в :

16.09.2019 до Вищого антикорупційного суду передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою суду від 17.09.2019 призначено підготовче судове засідання, у якому судом з`ясовано думку учасників щодо можливості призначення справи до судового розгляду, зокрема, наявності підстав для прийняття судом рішень, передбачених п. п. 1-4, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні захисники Ткаченко В.І. та Поповська Т.В., які діють в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 , заявили клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам чинного кримінального процесуального законодавства (т. 2 а.с. 63-81, т. 3 а.с. 1-19, т. 6 а.с. 86 - 93).

Своє клопотання захисники обґрунтовують тим, що складання обвинувального акта та його вручення повинні відбуватись під час тривання строку досудового розслідування, тобто протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину або у строк, визначений при продовженні строку в порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України.

Захисник Поповська Т.В. звертає увагу на те, що відповідно до відомостей, наведених у Реєстрі матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр), перше повідомлення про підозру було оголошено ОСОБА_3 17.07.2018. Отже, перебіг строку досудового розслідування розпочався після 17.07.2018 і тривав до початку ознайомлення підозрюваної ОСОБА_4 та її захисників з матеріалами досудового розслідування, а саме до 07.09.2018. На думку захисників, строк досудового розслідування тривав 52 дні. Відповідно до Реєстру, останнім із матеріалами досудового розслідування ознайомився підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник - 01.03.2019.

Отже, захисники вважають, що у зв`язку із фактичним закінченням ознайомлення сторони захисту та представника потерпілого з матеріалами кримінального провадження з 02.03.2019 перебіг строку досудового розслідування поновився і закінчився через 8 днів, тобто 09.03.2019.

Захисники звертають увагу на те, що обвинувальний акт складено та затверджено 18.03.2019, тобто поза межами встановленого законом строку. Отже, на їх думку, процесуальні дії щодо вручення копії обвинувального акта обвинуваченим та їх захисникам також були здійснені поза межами встановленого законом строку, після чого 28.03.2019 обвинувальний акт передано до суду і в цей день закінчився перебіг строку досудового розслідування.

З огляду на викладене, захисники вважають, що розгляд судом по суті обвинувального акта, складеного з порушенням вимог чинного законодавства, фактично позбавляє суд можливості винести законний вирок у вказаному кримінальному провадженні.

Іншою підставою повернення обвинувального акта, на думку захисників, є відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та порушення права їх підзахисної на захист. Вони звертають увагу на те, що із формулювання обвинувачення ОСОБА_4 не можливо зрозуміти, вчинення яких саме неправомірних дій інкримінується останній та в чому полягають кваліфікуючі ознаки цих дій. Захисники зазначають, що в обвинувальному акті не визначена та неописана об`єктивна сторона злочину, який інкримінується ОСОБА_4 . Більше того, захисники звертають увагу й на те, що обвинувальний акт не містить посилання на мету та умисел вчинення ОСОБА_4 інкримінованого їй злочину, тобто не описано, в чому саме вони полягали та що саме могло свідчити про злочинний характер намірів ОСОБА_4 . Захисники зазначають про те, що в обвинувальному акті відсутній належний виклад фактичних обставин та правова кваліфікація, що суперечить вимогам ст. 291 КПК України.

У своїх клопотаннях захисники звертають увагу на те, що Реєстр не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він є неповним та не відповідає хронології процесуальних дій, які дійсно вчинялись під час досудового розслідування.

Крім того, у своєму клопотанні захисник Поповська Т.В. звертає увагу на те, що обвинувальний акт не відповідає висунутій підозрі, оскільки в повідомленні про підозру вказується особа ОСОБА_5 як організатор злочину, проте в обвинувальному акті прізвище останнього відсутнє та міститься лише посилання на особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, що призводить до того, що їх підзахисна не розуміє, виконання чиїх саме вказівок їй інкримінується. На думку захисника, дана обставина тягне за собою порушення права ОСОБА_4 на захист. Захисник Поповська Т.В. зазначає, що в обвинувальному акті прокурор посилається на докази та безпосередньо надає дає їм свою оцінку, що є порушенням ст. 291 КПК України.

На думку захисника, саме підписання й затвердження обвинувального акта прокурором та скріплення його підпису печаткою у відповідності до ч. 1 ст. 291 КПК України надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням. Захисник Поповська Т.В. вважає, що таким чином, відповідно до ст. 358 КК України, зазначений обвинувальний акт не має статусу офіційного документа.

У підготовчому судовому засіданні захисник Пльотка П.Ю., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам чинного КПК України (т. 3 а.с. 20 -37).

Своє клопотання захисник обґрунтовує тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки містить протиріччя у викладені фактичних обставин інкримінованих обвинуваченому. Захисник зазначає, що обвинувальний акт не містить відомості ані про об`єктивну, ані суб`єктивну сторони злочину, і це свідчить про неконкретність формулювання обвинувачення або взагалі про відсутність формулювання обвинувачення як такого.

Крім того, захисник Пльотка П.Ю. звертає увагу на те, що в обвинувальному акті є посилання й на «іншу особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження», що унеможливлює вживання словосполучення «вчинений за попередньою змовою групою осіб» при кваліфікації злочину за відповідною статтею Особливої частини КК України. Він зазначає, що постановою від 21.08.2018 було виділено матеріали кримінального провадження за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України та досудове розслідування зупинене. На його думку, розгляд обвинувального акта без участі ОСОБА_5 та його захисників всупереч презумпції невинуватості будуть встановлювати вину останнього у вчиненні інкримінованого злочину.

З огляду на це, захисник вважає, що викладені в обвинувальному акті дії обвинувачених та іншої особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, не відповідають кваліфікуючим ознакам злочину, передбаченого ст. 364 КК України.

Більше того, захисник звертає увагу й на те, що обвинувальний акт не містить будь-яких мотивів та інформації про мету вчинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів, що само по собі суперечить формулюванню обвинувачення.

Захисник Боряк Г.Л., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , теж заявила клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, у зв`язку з його невідповідністю ст. 291 КПК України (т. 3 а.с. 73).

Своє клопотання захисник обґрунтовує тим, що обвинувальний акт складено та вручено стороні захисту неуповноваженою на те особою. Захисник звертає увагу на те, що відповідно до відомостей, наведених у Реєстрі, 17.07.2018 складені та вручені повідомлення про підозру, після чого розпочався перебіг строків досудового розслідування у відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 291 КПК України. Захисник Боряк Г.Л. зазначає, що в Реєстрі вказана дата повідомлення прокурором сторони захисту про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження, а саме 07.09.2018. На думку захисника, сторона обвинувачення використала визначений законом двомісячний термін, який в подальшому нею не продовжувався, про що свідчать матеріали Реєстру. З 17.07.2019 до 07.09.2019 залишається 10 днів до спливу строку та з цього часу відрахування строків досудового розслідування зупиняється. Захисник зазначає, що відповідно до Реєстру, останнім із матеріалами досудового розслідування ознайомився підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник - 01.03.2019. Отже, захисник вважає, що у зв`язку із фактичним закінченням ознайомлення сторони захисту та представника потерпілого з матеріалами кримінального провадження, з 02.03.2019 перебіг строку досудового розслідування поновився і закінчився через 8 днів, тобто 09.03.2018. Захисник Боряк Г.Л. звертає увагу на те, що обвинувальний акт складено 18.03.2019, проте у детектива НАБУ станом на 11.03.2019 вже закінчились повноваження.

Крім того, захисник Боряк Г.Л. зазначає, що обвинувальний акт не містить посилання на таку особу як ОСОБА_5 та правову кваліфікацію його дій, що свідчить про відсутність такої кваліфікуючої ознаки як «вчинений за попередньою змовою групою осіб».

Захисник у своєму клопотанні також звертає увагу й на те, що в обвинувальному акті відсутні відомості у межах диспозиції статті, які вказують на пункт або норму посадових обов`язків ОСОБА_1 , які він порушив. Більше того, Боряк Г.Л. зазначає, що також відсутнє посилання на неправомірну вигоду, оскільки ТОВ «ВОГ Аеро Джет», в силу свого законного статусу, отримує вигоду правомірну, внаслідок реалізації законної підприємницької діяльності, яка в силу презумпції невинуватості не може бути протиправною.

Захисник Фролова О.Г., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 , заявила клопотання про повернення обвинувального акта, оскільки він не відповідає вимогам чинного КПК України. Захисник звертає увагу на те, що в порушення ст. 291 КПК України, детективом в обвинувальному акті зазначено про сімейний стан обвинувачених, їх місце роботи, освіту, відомості про судимість, що є порушенням форми та змісту обвинувального акта в частині анкетних відомостей кожного з обвинувачених.

Крім того, захисник Фролова О.Г. зазначає про те, що в обвинувальному акті відсутнє посилання на точний час та місце вчинення інкримінованих ОСОБА_2 злочинних дій, відсутній спосіб вчинення злочину, а саме, в чому ж полягає зловживання своїм службовим становищем. Вона також звертає увагу на те, що відсутні посилання на нормативні документи, які закріплюють обов`язок ОСОБА_2 діяти так чи інакше щодо дій інкримінованих йому як злочин.

Захисник у своєму клопотання зазначає, що формулювання обвинувачення у вказаному обвинувальному акті є неконкретним, зокрема містить посилання на іншу особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, що унеможливлює з`ясувати зв`язок ОСОБА_2 з цією особою.

На думку Фролової О.Г. , Реєстр не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він є неповним та не відповідає хронології процесуальних дій, які дійсно вчинялись під час досудового розслідування.

Крім того, 25.01.2021 на адресу суду захисник Поповська Т.В. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 надала письмові доповнення до клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, в яких вказує на недотримання стороною обвинувачення встановлених законом приписів щодо порядку та строків здійснення повідомлення про підозру. Вона зазначає, що вручення повідомлення про підозру керівнику підприємства, де працює ОСОБА_4 , не в день його складання та підписання, тобто 17.07.2018, а лише наступного дня є незаконним і додатково свідчить про порушення вищевказаної процедури. На думку захисника, ОСОБА_4 не набула належним чином повідомлення про підозру, а тому вона і не набула статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні та не може бути обвинуваченою (т. 6 а.с. 86 - 93).

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали клопотання своїх захисників та просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти заявлених захисниками клопотань, оскільки вважає, що всі обставини вчинення інкримінованого обвинуваченими злочину встановлені та викладені в тому об`ємі, який він вважає необхідним та достатнім. Він додав, що складений обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому просив призначити у згаданому кримінальному провадженні судовий розгляд.

Представник потерпілого АТ «Укрзалізниця», який повідомлений належним чином про час і місце розгляду кримінального провадження, в судове засідання не з`явився. Проте подав до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання у її відсутність.

Захисник Ткаченко Т.В. в судове засідання не прибув, направив заяву про проведення підготовчого судового засідання у його відсутність.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів вважає, що клопотання захисників Боряк Г.Л., Фролової О.Г., Пльотки П.Ю., Ткаченка В.І., Поповської Т.В. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.

Стаття 314 КПК України передбачає, що під час підготовчого судового засідання головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.

Статтею 291 КПК України передбачені вимоги до складання обвинувального акта.

Однією з них є виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Заявляючи клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, захисники кожного з обвинувачених зазначають, що прокурором не в повній мірі дотримані вимоги закону, зокрема у обвинувальному акті виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення є неконкретними та мають розбіжності з підстав, наведених захисниками в своїх клопотаннях.

Колегія суддів вважає, що такі висновки захисників на стадії підготовчого судового засідання є передчасним.

Відповідно до положень ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні не вирішуються питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого та про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.

Відповідно до ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (п. 2 Постанови ВС від 24.11.2016 у справі № 5-328кс16).

Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.

Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Між тим, доводи сторони захисту на обґрунтування необхідності повернення обвинувального акта зводяться саме до такої оцінки фактичних обставин справи та доказів сторони обвинувачення, що є неприпустимим у підготовчому судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Проте, колегія суддів зазначає, що ані сторона захисту чи потерпілі, ані суд не можуть вимагати від прокурора викладення обвинувачення так, як, на їх думку, це має бути.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Проте це питання може бути вирішене лише під час судового розгляду.

На переконання колегії суддів, викладені прокурором в обвинувальному акті фактичні обставини кримінальних правопорушень є достатніми для повного розуміння обвинуваченими суті висунутого проти них обвинувачення.

Таким чином, колегія судів приходить до висновку про те, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні в цілому відповідає вимогам ст. 291 КПК України, тому відсутні підстави для його повернення прокурору.

Що стосується доводу захисника Поповської Т.В. про повернення обвинувального акта прокурору з тієї підстави, що він не скріплений печаткою та це є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Крім того, обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до суду був направлений обвинувальний акт, складений детективом Національного антикорупційного бюро та затверджений заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кривенком В.В. 18.03.2019.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувальний акт скріплений печаткою та підписом прокурора, а тому доводи захисника в цій частині є хибними (т. 1 а.с. 5).

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання захисників Ткаченка В.І., Поповської Т.В. та Фролової О.Г. на недоліки Реєстру, як на підставу повернення обвинувального акта, не ґрунтуються на нормах закону, оскільки кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише в разі його невідповідності ст. 291 КПК України. Невідповідність Реєстру не є підставою повернення обвинувального акта.

Що стосується доводів сторони захисту необхідність повернення обвинувального акта прокурору з тих мотивів, що його було направлено до суду поза межами строку досудового розслідування, колегія суддів зазначає, що такі доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Вкотре, колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише в разі його невідповідності ст. 291 КПК України, тому наведені стороною захисту мотиви не заслуговують на увагу при вирішенні питання, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Крім того, суд, виконуючи вимоги ст. 314 КПК України, що регламентує порядок проведення судом підготовчого судового засідання за пред`явленим обвинуваченням на даній стадії судового розгляду, вирішує питання про відповідність обвинувального акта вимогам КПК України, а саме змісту та формі, і не наділений повноваженнями давати будь - яку оцінку щодо законності здійснення процесуальних дій під час завершення кримінального провадження. У зв`язку із цим, розгляд судом відповідних доводів сторони захисту можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд, за участю сторін, на підставі дослідження наданих доказів, здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для повернення обвинувального акта прокурору немає, а тому клопотання захисників задоволенню не підлягають.

В наведених вище клопотаннях, на обґрунтування необхідності повернення прокурору обвинувального акту, захисники посилаються на низку рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), цитують їх.

Суд звертає увагу на те, що загальний підхід, який використовує ЄСПЛ через методологічне застосування класичного прецеденту, вимагає застосування практики ЄСПЛ через схожість фактів, скарг або юридичних висновків, і «ідеальна релевантність» може бути побудована саме на цих трьох підстава. Проте, у своїх клопотаннях захисники застосовують довільне тлумачення цих рішень та цитат, які не відображають саму правову позицію ЄСПЛ, закріплену у конкретній справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що посилання на зазначені рішення ЄСПЛ є недоречними і тому не приймаються до уваги.

Є очевидним, що відповідно до чинного процесуального закону зазначені в клопотаннях обставини, за певних умов, можуть бути підставою для закриття кримінального провадженні або постановлення виправдального вироку, але у жодному разі не можуть бути обґрунтування необхідності повернення обвинувального акта прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 290, 291, 314 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань про повернення прокурору обвинувального акта захисникам Боряк Г.Л., Фроловій О.Г., Пльотці П.Ю., Ткаченку В.І., Поповській Т.В. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Крикливий М.В. Галабала К.Ю. Широка В.В.