- Головуючий суддя (ВАКС): Ногачевський В.В.
- Секретар : Федорова А.В.
- Прокурор : Малик О.І.
Справа № 991/665/21
Провадження № 1-кс/991/685/21
УХВАЛА
3 лютого 2021 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Ногачевський В.В. за участю:
секретаря судового засідання Федорової А.В.,
власника майна ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
прокурора Малик О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.04.2020 у кримінальному провадженні №52019000000001205 від 24.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2, ст. 366-1, ч. 1 ст. 375 КК України.
19.01.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшло зазначене клопотання.
Клопотання обґрунтоване наступним.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.04.2020 було накладено арешт на два золоті злитки вагою 100 грам з номерами 616980 та 808665, з упаковками та банківською квитанцією.
Заявник зазначає, що суд, приймаючи рішення, дійшов висновку про ймовірне вчинення і можливу причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України. При цьому, колегія суддів вказала, що золоті злитки можуть бути предметом злочину в розумінні ст. 366-1 КК України, а вони, в свою чергу, відповідають критеріям речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.
Тобто єдиною підставою для прийняття такого рішення була можлива причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України. Водночас, на цей час статтю 366-1 визнано неконституційною.
Крім цього, ОСОБА_1 вказує, що НАБУ здійснює досудове розслідування у провадженні № 52020000000000177 за ст. 375 КК України. Однак, ця стаття також втратила чинність у зв`язку з ухваленням іншого рішення Конституційним судом України.
Таким чином, як зазначає ОСОБА_1 , у зв`язку із декриміналізацією ст. 366-1 та 375 КК України завдання, які переслідувались стороною обвинувачення під час застосування заходу забезпечення кримінального провадження, втратили свою актуальність. На даний час немає достатніх та законних підстав для подальшого утримання арештованого майна стороною обвинувачення, отже його слід негайно повернути власнику.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.
Прокурор Малик О.І. вказала, що не заперечує проти задоволення клопотання, оскільки наразі відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження. Вона пояснила, що згідно з постановою від 07.08.2020 з кримінального провадження № 52019000000001205 було виділено матеріали досудового розслідування за ст. 366-1 КК України. Новому провадженню присвоєно номер 52020000000000514. Однак, у зв`язку з ухваленням рішення Конституційного суду України від 27.10.2020 вказане кримінальне проводження було закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК.
Дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, заслухавши доводи учасників, слідчий суддя вважає за необхідне скасувати арешт, накладений на майно, зважаючи на таке.
Абзац 2 ч. 1 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначає, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.04.2020 накладено арешт на зазначене вище майно, що було вилучене під час проведення обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 . Його було накладено у кримінальному провадженні № 52019000000001205.
Постановою від 07.08.2020 із вказаного провадження було виділено матеріали досудового розслідування за ст. 366-1 КК України. Новому провадженню присвоєно номер 52020000000000514. Відповідно до додатку до цієї постанови вказані золоті злитки та квитанція передано до матеріалів виділеного провадження.
Постановою детектива НАБУ Сав`юка М.І. від 10.11.2020 провадження № 52020000000000514 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК. Водночас, цією постановою детектив не вирішив питання про арешт майна.
Із зазначеного можна підсумувати, що арешт майна було накладено у зв`язку з розслідуванням справи за ст. 366-1 КК України, постановою слідчого цю справу було закрито (досудове розслідування у провадженні більше не здійснюється), однак арешт не скасовано.
Таким чином, при вирішенні вказаного клопотання слідчому судді необхідно з`ясувати: (1) чи може він приймати рішення стосовно арешту майна у кримінальному провадженні, яке було закрито слідчим, якщо так, то (2) чи є обґрунтовані підстави для його скасування.
(1) Слідчий суддя уповноважений вирішувати питання щодо арешту майна після закриття справи.
Закон визначає два порядки для вирішення питання про скасування арешту, коли кримінальне провадження закривається.
Так, згідно із ч. 3 ст. 174 КПК прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК).
Втім, частини третя та четверта статті 174 КПК наділяють правом скасувати арешт при закритті провадження лише таких суб`єктів: суд - за наслідками розгляду кримінальної справи, та прокурора - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Водночас, у цій справі кримінальне провадження закрив постановою слідчий, який, на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.
Згідно з ч. 4 ст. 26 КПК слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК є судовий контроль за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором, який реалізує слідчий суддя. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.
На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу.
З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких накладений арешт, слідчий суддя вважає за можливе розглянути подане клопотання (висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19).
(2) Слідчий суддя вважає за необхідне скасувати накладений на майно ОСОБА_1 арешт.
Арешт майна підлягає скасуванню, якщо в його подальшому застосуванні відпала потреба (ч. 1 ст. 174 КПК)
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.
Згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
Вказана стаття, в свою чергу, визначає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Як вбачається з ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.04.2020 арешт на зазначене майно накладено у зв`язку з ймовірним вчиненням ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України, а зазначене майно є його предметом, тому й було визнане речовим доказом.
Водночас, як уже описано вище, кримінальне провадження за фактом вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України, закрито. Прийняття такого рішення означає, що у збереженні речового доказу у такому провадженні немає потреби.
Судом також враховується думка прокурора, яка вказала, що, справді, наразі відпала потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження. Відтак, слідчий суддя робить висновок про необхідність скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 .
При цьому, в частині вимог клопотання щодо зобов`язання повернути арештоване майно необхідно відмовити, адже такий обов`язок безпосередньо виникає у результаті скасування арешту майна, і тому не повинен окремо визначатись слідчим суддею.
На підставі викладеного, суд постановив:
-клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна та повернення його власнику задовольнити частково;
-скасувати арешт, накладений на підставі ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 08.04.2020 у кримінальному провадженні №52019000000001205 від 24.12.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 369-2, ст. 366-1, ч. 1 ст. 375 КК України, на таке майно:
1)золотий злиток «Switzerland, Fine gold, 999,9», вагою 100 грам, номер 616980, з упаковкою;
2)золотий злиток «Credit Suisse, Fine gold, 999,9», вагою 100 грам, номер 808665, з упаковкою;
3)банківську квитанцію.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.В. Ногачевський