- Головуючий суддя (ВАКС) : Михайленко В.В.
Справа № 991/1023/21
Провадження1-кс/991/1049/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на рішення прокурора у кримінальному провадженні № 42016000000000308 від 03.10.2016,
ВСТАНОВИЛА:
До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову Генерального прокурора від 13.07.2020 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000308 від 03.10.2016.
В обґрунтування скарги захисник посилається на те, що продовження Генеральним прокурором Венедіктовою І.В. строку досудового розслідування до п`яти місяців, тобто до 14.10.2020 включно, було зроблено за межами компетенції (повноважень) Генерального прокурора, встановленої законом (КПК України). З цих мотивів захисник просить скасувати постанову Генерального прокурора від 13.07.2020.
Розглянувши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.
Відповідно до ст. 1, 2 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Завданнями кримінального провадження є, серед іншого, те, щоб до кожного учасника була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя наділений повноваженнями судового контролю у кримінальному провадженні; здійснення такого контролю шляхом прийняття рішень за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора визначено главою 26 КПК України.
Стаття 303 закріплює вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження.
Зокрема, у відповідності до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
У відповідності до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Наведений у частині першій цієї статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. А у частині другій статті 303 КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора.
Дослідивши зміст поданої скарги, слідчий суддя встановила, що у ній ОСОБА_1 просить скасувати постанову прокурора про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000308 від 03.10.2016, оскарження якої не передбачено приписами ст. 303 КПК України. Разом з цим, в силу приписів ч. 2 ст. 303 КПК України, таке рішення прокурора може бути предметом оскарження в суді під час підготовчого провадження.
Проаналізувавши зміст скарги і долучених до неї документів, слідчий суддя не вбачає оскарження рішень, дії чи бездіяльності, які можуть бути предметом оскарження на досудовому розслідуванні в порядку ст. 303 КПК України.
Частиною 4 ст. 304 КПК України визначено, що у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами (ч. 5 ст. 304 КПК України).
У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства", пункт 57).
У зв`язку з цим, вирішуючи питання про право на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора, слідчий суддя діє в межах тих повноважень, які встановлені чинним кримінальним процесуальним законом і не приймає до уваги доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки вони можуть бути перевірені судом тільки в результаті розгляду скарги по суті. Водночас, оскільки державою врегульовано забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, в тому числі і встановленням переліку рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені, немає підстав для висновку про порушення прав ОСОБА_1 .
Зважаючи на викладене, оскільки скарга ОСОБА_1 подана на рішення прокурора, що не підлягає оскарженню, у відкритті провадження за такою скаргою слід відмовити.
Керуючись ст. 1, 2, 26, 303-304, 309 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИЛА:
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Генерального прокурора від 13.07.2020 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000000308 від 03.10.2016, відмовити.
Копію ухвали разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.
На ухвалу слідчого судді, постановленої без виклику особи, може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя В.В. Михайленко