Документ № 94878953

Справа № 760/10894/18

Провадження №1-кп/4910/6/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

09 лютого 2021 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів в складі:

головуючої - судді Задорожної Л.І.,

суддів - Шкодіна Я.В., Федорова О.В.,

за участю учасників кримінального провадження:

секретаря судового засідання - Ярмолюк М.І.,

сторін:

з боку обвинувачення: прокурора - Кравця В.В.,

з боку захисту: захисників - Кругляка Р.Є., Грицишена К.П.,

у кримінальному провадженні №52017000000000016 від 04 січня 2017 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Москва Російської Федерації, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.3 ст.212, ч.1 ст.366, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Грицишена К.П. про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування,

УСТАНОВИВ:

Під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Грицишеним К.П. заявлено клопотання про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Захисник зазначає, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення злочину за ознаками ч.3 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, санкція якої (в редакції Закону України № 1261-VII від 15 травня 2014 року) встановлювала основні покарання у виді штрафу в розмірі до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років. 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», яким визначено відповідно до ст.12 КК України, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Тобто, зазначеним законом було посилено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, шляхом збільшення розміру штрафу до 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Враховуючи ч.2 ст.5 КК України, інкриміновані ОСОБА_1 дії підлягають кваліфікації за ч.1 ст.366 КК України, в редакції Закону України №1261-VII від 15 травня 2014 року, що згідно ч.2 ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків. Системне тлумачення норм КПК України свідчить про те, що суд не уповноважений вирішувати питання про об`єднання кримінальних проступків та злочинів під час підготовчого судового провадження. Більш того, з моменту вчинення ОСОБА_1 кримінальних проступків минуло більше 4 років, в той час як відповідно до ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з моменту вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі минуло три роки. Оскільки, ОСОБА_1 в одному провадженні висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів та кримінальних проступків, а п.п.5 п.4 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2617- VIIІ передбачає, що обвинувальні акти у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення їх з урахуванням вимог глави 25 КПК України; кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження, а суд на цій стадії вирішувати питання об`єднання чи роз`єднання кримінального проступку та злочинів не має повноважень, просить повернути обвинувальний акт прокурору, що сприятиме швидкому та ефективному розгляду кримінального правопорушення невеликої тяжкості після виділення матеріалів щодо кримінального проступку. Також, захисник звертає увагу на те, що прокурор в обвинувальному акті посилається на висновки експертів, що не відповідає вимогам закону, суперечить принципам верховенства права й неупередженості суду, безпосередності дослідження доказів, внаслідок чого сторона захисту перебуває в більш невигідному становищі, що порушує її права.

Захисник Кругляк Р.Є. подав письмові доповнення до клопотання захисника Грицишена К.П. про повернення обвинувального акта, в яких виклав аналогічні за змістом доводи.

Заслухавши думки інших учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали обвинувального акта та додатки до нього, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Відповідно ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

В п.3 ч.3 ст.314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, на думку суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов`язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК.

За змістом п.п.5 п.4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України№2617- VIIІ, на який посилається сторона захисту у своїх клопотаннях про повернення обвинувального акта, визначено, що обвинувальні акти у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України. На думку суду, вказаний пункт може бути застосований тільки в тому випадку, коли обвинувальний акт за визначених тут умов був складений у кримінальних провадженнях виключно про злочини, що визначені як кримінальні проступки. Вказаний пункт не може бути застосованим якщо обвинувальний акт було направлено до суду у кримінальних провадженнях, які одночасно включають як злочини, так і кримінальні проступки. Розширене тлумачення цього пункту Прикінцевих та перехідних положень, до якого вдалась сторона захисту у своїх клопотаннях, може призвести до ситуації коли прокурор, отримавши такий обвинувальний акт, буде позбавлений можливості виділити в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, оскільки досудове розслідування було закінчене з моменту звернення до суду з обвинувальним актом відповідно до вимог ст.283 КПК України і для його поновлення підстав не передбачено, а тому прокурор буде позбавлений можливості виконати положення п.п.5 п.4. Задум законодавця у застосуванні цього пункту, на думку суду, полягає в тому, щоб прокурор мав можливість направити клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні у випадку коли такий обвинувальний акт у кримінальних провадженнях щодо злочинів, що визначені як кримінальні проступки, не був призначений до судового розгляду до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Частиною другою статті четвертої КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. А частиною третьою цієї статті визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Санкцією ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 3207-VI від 07 квітня 2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законами України № 222-VII від 18 квітня 2013 року, № 1261-VII від 13 травня 2014 року, тобто у редакції станом на час кримінального правопорушення за інформацією, яка міститься в обвинувальному акті, а саме у період з липня 2014 року по квітень 2016 року) були встановлені наступні основні та додаткові види покарань: штраф до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

З 01 липня 2020 року санкція ч.1 ст.366 КК України діє в такій редакції: штраф від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Тобто, законом з цієї дати було посилено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, що визначено ч.1 ст.3 Кримінального кодексу України.

Отже, у випадку засудження особи за ч.1 ст.366 КК України за діяння, яке було вчинене до 01 липня 2020 року, суд має застосувати зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. В п.50-51 постанови від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила: вжиті законодавцем словосполучення «інші кримінально-правові наслідки діяння», а також «поліпшення (чи погіршення) становища особи іншим чином» охоплюють собою всі інші кримінально-правові наслідки діяння, окрім злочинності й караності, та всі можливі аспекти впливу на кримінально-правове становище особи, в якому вона опиняється внаслідок вчинення нею злочину; «Іншими кримінально-правовими наслідками діяння» можуть визнаватися будь-які передбачені КК України примусові заходи кримінально-правового характеру, здатні змінити (поліпшити чи погіршити) кримінально-правове становище особи.

Суд вважає, що встановлення Законом України№2617- VIIІ особливостей досудового розслідування кримінальних проступків та їх судового розгляду, у зв`язку з чим внесено відповідні зміни до Кримінального процесуального кодексу України, стосуються правил дії кримінального процесуального закону в часі, а не правил дії в часі законодавства про кримінальну відповідальність.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що в клопотанні захисника Грицишена К.П., доповненого захисником Кругляком Р.Є., не наведено такої невідповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні №52017000000000016 від 04 січня 2017 року вимогам Кримінального процесуального кодексу України, яка б перешкоджала призначенню його до судового розгляду. Також, такої невідповідності судом не встановлено під час розгляду клопотань.

Щодо посилання захисника Грицишена К.П. на те, що в обвинувальному акті зазначено докази(висновки експертів), то суд вважає за необхідне зауважити, що вони не можуть бути підставами для повернення обвинувального акта, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора, а заборони на зазначення доказів в тексті обвинувачення стаття 291 КПК України не містить. Крім того, до обвинувального акта додано реєстр матеріалів досудового розслідування, який містить найменування процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, в т.ч. і інформацію про отримання висновків експертів.

Керуючись ст.ст.291, 314. 371,372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Грицишена К.П. про повернення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України

Головуюча: Л.І. Задорожна

Судді: О.В. Федоров

Я.В. Шкодін