Документ № 94913245

Справа № 991/641/21

Провадження 1-кс/991/660/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я., з участю секретаря судових засідань Зубріцької А.М., особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_1 , детектива Грабара С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000265 від 17.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (далі - ВВР УВК НАБУ) Грабара С.В. від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000265 від 17.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.02.2021 скарга визначена на розгляд слідчій судді Саландяк О.Я.

Ухвалою від 01.02.2021 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову детектива ВВР УВК НАБУ Грабара С.В. від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000265 від 17.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Вимоги скарги мотивовані тим, що ВВР УВК НАБУ проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

ОСОБА_1 зазначає, що детектив ВВР УВК НАБУ Грабар С.В. всупереч нормам КПК України та чинного законодавства надіслав йому за допомогою засобів поштового зв`язку лист, в якому містилася копія постанови від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000265 від 17.04.2020 року. Вказаний лист він отримав 23.01.2021.

Вважає постанову від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження №52020000000000265 від 17.04.2020, вдруге прийняту старшим детективом Грабаром С.В. , незаконною, передчасною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки детектив не вчинив таких обов`язкових слідчих і процесуальних дій:

1)зовсім не виконав вимог ухвали слідчого судді за № 991/2776/20 від 03.04.2020;

2)не виконав вимог ухвали № 991/7845/20 від 01.10.2020, якою суд скасував його попередню постанову від 31.08.2020 про закриття кримінального провадження;

3)не вніс до ЄРДР жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину;

4)не повідомив прокурора САП про непідслідність НАБУ проваджень за статтями вчиненого злочину - ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 396, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 27 КК України;

5)не повідомив ОСОБА_1 про початок досудового розслідування;

6)не повідомив імена детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні;

7)не вручив витягів з ЄРДР;

8)не вручив пам`яток про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні;

9)не створював план проведення досудового розслідування та не затверджував його у свого керівника;

10)жодного разу не допитав ОСОБА_1 у кримінальному провадженні;

11)жодного разу не допитав свідків ОСОБА_1 у кримінальному провадженні;

12)жодного разу не допитав фігуранта у справі провадження відповідно до поставлених питань у заяві ОСОБА_1 за вих №3843/13 від 13.03.2020 про вчинення кримінального правопорушення;

13) не провів жодного одночасного допиту із фігурантом та свідками у кримінальному провадженні;

14)не вніс до ЄРДР відомості заяви ОСОБА_1 за вих. № 3843/13 від 13.03.2020 про вчинення кримінальних правопорушень за кваліфікацією - ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.1 ст. 396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15 ч.5 ст.27 КК України;

15)не проводив досудове розслідування за статтями вчиненого злочину - за ч.2 ст.364, ч.2 ст.368, ч.2 ст.365, ч.2 ст.366, ч.1 ст. 396, ч.2 ст.256, ч.1 ст.111, ст.170, ч.2 ст.15, ч.5 ст.27 КК України, які були зазначеними у заяві за вих №3843/13 від 13.03.2020 про вчинення правопорушення та в ухвалі суду;

16)не розглянув подану ОСОБА_1 заяву за вих. № 3908/24 від 24.06.2020 в порядку ст. 220 КПК України;

17)не надав ОСОБА_1 відповіді в порядку ст. 220 КПК України на подану заяву за вих. № 3908/24 від 24.06.2020;

18)у своїй, як зазначає скаржник, протиправній постанові від 21.01.2021 детектив неправдиво зазначив, що нібито пропонував ОСОБА_1 10, 11, 12 червня 2020 року провести допит у кримінальному провадженні(однак лише в якості свідка, в той час, як постанови про невизнання його потерпілим у кримінальному провадженні немає), що не відповідає дійсності та про що немає доказів;

19)після скасування судом попередньої постанови про закриття провадження не викликав ОСОБА_1 і його свідків для проведення допиту;

20)у своїй, як зазначає скаржник, протиправній постанові від 21.01.2021 детектив неправдиво зазначає, що нібито пропонував йому проведення допиту у кримінальному провадженні, однак, начебто так і не дочекавшись явки ОСОБА_1 , прийняв рішення про закриття провадження, що не узгоджується із положенням Кримінального процесуального Кодексу (насправді КПК України передбачений привід і накладення грошового стягнення, чого детектив з незрозумілих скаржнику причин не застосував, а не закриття кримінального провадження);

21)детектив приховав від надання належної правової оцінки того факту, що дії ОСОБА_3 були визнаними судом неправомірними, а бездіяльність - протиправною;

22)детектив приховав від надання належної правової оцінки той факт, що зміна підслідності поданих ОСОБА_1 до НАБУ заяв про вчинені кримінальні правопорушення «супроводжуються паралельним внесенням відомостей до ЄРДР», що передбачено вимогами наказу ГПУ № 139 від 06.04.2016, згоду на виконання якого безапеляційно підписав керівник НАБУ Ситник А.С. ;

23)не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів, які заявник зазначав у своїй заяві за вих. №3843/10 від 13.03.2020 про вчинення кримінальних правопорушень;

24)не призначив для ОСОБА_1 судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров`я;

25)не надав ОСОБА_1 можливості долучити до провадження наявні у заявника докази вчиненого злочину, про що окремо наголошено заяві за вих. № 3843/13 від 13.03.2020 про вчинення злочину;

26)не надав ОСОБА_1 можливості долучити до провадження документи, які доказують факти отриманого ним матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні, про що окремо наголошено у заяві за вих. №3843/13 від 13.03.2020 про вчинення злочину.

Також детектив Грабар С.В. прийнявши 21.01.2021 рішення про закриття кримінального провадження за №52020000000000265 від 17.04.2020 не вчинив обов`язкових процесуальних і слідчих дій, відсторонивши ОСОБА_1 від участі у кримінальному провадженні. Також оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 110 п.5 КПК України, не містить обов"язкових на думку особи, яка звернулась із скаргою, реквізитів.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати постанову детектива ВВР УВК НАБУ Грабара С.В. від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження №52020000000000265 від 17.04.2020 та повідомити ДБР і СБУ про зловживання повноваженнями і саботаж детектива Грабара С.В .

В судовому засіданні особа, яка подала скаргу - ОСОБА_1 підтримав скаргу та просив про її задоволення з підстав, викладених у ній.

Детектив Грабар С.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив відмовити у її задоволенні. Детектив підтримав письмові заперечення (а.с. 41-49) з підстав та мотивів, викладених у них, а саме, що скарга ОСОБА_1 має маніпулятивний характер та містить твердження, які не відповідають дійсності. Так, переліку обов`язкових процесуальних дій закон не встановлює і не визначає, а ті дії, які закон зобов`язує слідчого вчиняти (до прикладу, повідомити про початок досудового розслідування, надати витяг з ЄРДР з відповідними даними тощо), були здійснені, що підтверджується матеріалами провадження. Не відповідає дійсності твердження про незабезпечення розгляду його заяв, оскільки усі його заяви та клопотання були розглянуті у визначеному законом порядку, а доводи заяви про вчинення кримінальних правопорушень перевірялись в ході досудового розслідування. Вимоги відповідної ухвали слідчого судді про внесення відомостей до ЄРДР також виконані, про що повідомлялись скаржник і суд та жодна із зацікавлених сторін не подавала свої зауваження/клопотання/скарги тощо з цього приводу. Вказав, що значна частина норм законодавства, на які посилається скаржник змінюючи їх зміст та трактуючи їх на власний розсуд, лише опосередковано стосуються того, що він стверджує. Зауважив, що будь-яка дія, у тому числі передбачена кримінальним процесуальним законодавством, викликає у скаржника однакову реакцію - звернення із заявою про вчинення злочину службовою особою, якою приймалось відповідне рішення, навіть за відсутності будь-яких обґрунтованих підстав для твердження про вчинення злочину, що має ознаки кверулянтства. Так, у своїй заяві від 13.03.2020 за вих.№ 3843/13 (вх.№ В-5773) ОСОБА_1 стверджує про начебто вчинення працівниками Національного бюро ОСОБА_5 т ОСОБА_6 злочину через те, що останні протиправно не внесли відомості до ЄРДР за його заявою від 22.08.2018 за вих.№ 2497/22, яка стосувалась невиконання Керівником Головного підрозділу детективів Національного бюро заяви від 13.02.2018 за вих.№ 2237/19 про вчинення кримінального правопорушення Керівником Управління по роботі з громадськістю Національного бюро ОСОБА_3 . Допитаний як свідок старший детектив Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю ОСОБА_6 показав, що він у жодних стосунках товариського чи неприязного характеру із ОСОБА_1 не перебуває, будь-яких мотивів негативно ставитись до останнього не має. До Національного бюро 23.08.2018 за вх.№ В-7872 надійшла заява ОСОБА_1 від 22.08.20218 за вих.№ 2497/22, яка адресувалась Керівнику Головного підрозділу детективів Національного бюро Калужинському А.В. та стосувалась імовірного вчинення, на думку заявника, Керівником Управління по роботі з громадськістю Національного бюро ОСОБА_3 ряду кримінальних правопорушень у зв`язку із начебто незаконним направленням заяви цього ж автора від 13.02.2018 за вих.№ 2237/19 за належністю до прокуратури міста Києва. Згідно з резолюцією тимчасово виконуючого повноваження Директора Національного бюро Г. Углави від 23.08.2018, Заступника Керівника Управління внутрішнього контролю Національного бюро - начальнику відділу внутрішніх розслідувань ОСОБА_5 доручено розгляд заяви, а останнім 29.08.2018 вчинено резолюцію про доручення ОСОБА_6 розгляду заяви, підготовки пропозицій та проєкту відповіді. Здійснюючи розгляд заяви згідно з дорученням керівництва, ОСОБА_6 встановлено, що відповідно до даних автоматизованої системи документообігу Національного бюро «АСКОД» відомості щодо надходження до Національного бюро заяви ОСОБА_1 від 13.02.2018 за вих.№ 2237/19, яке нібито отримане уповноваженою особою Національного бюро, відсутні. Також встановлено, що перевірити списки поштової кореспонденції ПАТ «Укрпошта» на предмет отримання Національним бюро вказаного звернення можливо лише за наявності штрих-коду відповідного листа. З огляду на викладене, листом від 19.09.2018 за вих.№ 131-188/35179 заявника інформовано про встановлені обставини, відсутність порушень в діях працівників та одночасно повідомлено, що у разі надання до Національного бюро вказаного штрих-коду та підтвердження надходження відповідної заяви до Національного бюро, Управлінням внутрішнього контролю Національного бюро буде проведено перевірку правомірності дій працівників під час розгляду його попереднього звернення. Після надання відповіді заявник ОСОБА_1 до Національного бюро з приводу надання штрих-коду чи будь-яких інших даних на підтвердження надходження/отримання Національним бюро заяви від 13.02.2018 за вих.№ 2237/19 не звертався. Таким чином, жодної можливості вживати заходи реагування, у тому числі шляхом внесення відомостей до ЄРДР, за заявою ОСОБА_1 , яка фактично не надходила і не розглядалась працівниками Національного бюро, не вбачається. Вказав, що заявник не погоджується із діяннями працівників Національного бюро, що уповноважені кримінальним процесуальним та іншим законодавством на здійснення дій та прийняття рішень.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали поданої скарги та матеріали кримінального провадження №52020000000000265 від 17.04.2020, слідча суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

Так, з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Основним засобам збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливо лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що у провадженні відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України перебувало кримінальне провадження №52020000000000265 від 17.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду Біцюка А.В. від 03.04.2020 у справі №991/2776/20, яким зобов`язано уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 13.03.2020 вих. №3843/13 (вх.№В-5773) про вчинення, на думку заявника, працівниками Національного бюро кримінального правопорушення. Вказана інформація підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.04.2020 за номером кримінального провадження 52020000000000265 та копією ухвали (а.с.1, 3-5 матеріалів к.п.).

У заяві від 13.03.2020 за вих. №3843/13 (вх №В-5773) про вчинене кримінальне правопорушення, поданої ОСОБА_1 порядку ст. 55 КПК України, наведено обставини про вчинення працівниками НАБУ ОСОБА_5 та ОСОБА_6 злочину. Зокрема, останні протиправно не внесли відомості до ЄРДР за його заявою від 22.08.2018 за вих. № 2497/22, яка стосувалась невиконання керівником Головного підрозділу детективів Національного бюро заяви від 13.02.2018 за вих.№2237/19 про вчинення кримінального правопорушення керівником управління по роботі з громадськістю Національного бюро ОСОБА_3 . З метою уточнення викладених у заяві доводів та з`ясування факту спричинення будь-яких збитків, до Національного бюро повістками викликався ОСОБА_1 на 10, 11 та 12 червня 2020 року (а.с. матеріалів к.п. 17-19, 46-48), проте останній жодного разу не з`явився за викликами та про причини неявки не повідомив.

В ході досудового розслідування встановлено, що заява ОСОБА_1 від 13.02.2019 за вих. № 2237/19 щодо можливого вчинення кримінального правопорушення до Національного бюро не надходила та посадовими особами останнього не розглядалась.

Окрім цього, в ході досудового розслідування детективом Грабарем С.В. з приводу викладених тверджень ОСОБА_1 у його заяві було допитано в якості свідків старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 та заступника керівника Управління внутрішнього контролю НАБУ ОСОБА_5 (а.с. 50-56, 57-63).

За результатами проведеного досудового розслідування, детективом, з посиланням на показання свідків, аналізом складу злочину, передбаченого ст.364 КК України, обрахуваннями розміру шкоди для кваліфікації дій за даною статтею, зроблено висновок про те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КПК України в діяннях детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 та заступника керівника Управління внутрішнього контролю НАБУ ОСОБА_5 , відтак наявна підстава, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України для закриття кримінального провадження, у зв`язку з чим детективом Грабарем С.В. прийнято рішення від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження №52020000000000265 від 17.04.2020 (а.с. 148-158).

З наявних матеріалів кримінального провадження вбачається, що заявник тричі викликався до детектива НАБУ для дачі пояснень в якості свідка. У заяві ОСОБА_1 від 13.03.2020 вих№3843/10 (вх.№В-5773), поданої порядку ст. 55 КПК України, про вчинення працівниками Національного бюро кримінального правопорушення наявна вимога про надання йому пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого, а також зазначено, що діями детективів НАБУ ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заподіяно йому матеріальної та моральної шкоди, яку він оцінив матеріальну у розмірі 800 000,00 грн. та моральну в розмірі 200 000, грн (а.с. матеріалів к.п. 6-9).

Детектив зазначає. що в ході досудового розслідування встановлено, що в заяві ОСОБА_1 № 3843/13 (вх. № В-5773) від 13.03.2020 відсутні будь-які дані про те, у зв`язку з якими обставинами/подіями ОСОБА_1 заподіяно вказану шкоду, а також чим підтверджується вказаний її розмір. У заяві міститься лише твердження про це, однак жодних інших даних не наведено. Заявник для допиту в НАБУ жодного разу не з`явився, додаткових даних про спричинення зазначеної в заяві шкоди не надав, про причини неявки не повідомив. Постановою від 30.10.2020 детектив ВВР УВК НАБУ Грабар С.В. відмовив у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52020000000000265 від 17.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України (а.с. 90-93 к.п.)

Вказана постанова обґрунтована тим, що сукупність зібраних у кримінальному провадженні №52020000000000265 від 17.04.2020. доказів у їх взаємозв`язку свідчить про те, що ОСОБА_1 не завдано діями детективів Національного бюро будь-якої моральної, фізичної та/або майнової шкоди.

У зв`язку з встановленням відсутності в діяннях ОСОБА_6 та ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України, кримінальне провадження № 52020000000000265 від 17.04.2020 постановою від 21.01.2021 детектива Грабара С.В. закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Слідча суддя погоджується із висновком детектива у оскаржуваній постанові (а.с. матеріалів к.п.109-117) про відсутність в діяннях працівників НАБУ складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України з огляду на таке.

Злочин, передбачений ст. 364 КК України, є злочином із матеріальним складом і тому він визнається закінченим, якщо внаслідок діяння або бездіяльності завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

У примітці до ст. 364-1 КК України вказано, що у статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Згідно з приміткою до ст. 364 Кримінального кодексу України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить - 2102 гривня. З огляду на викладене, істотна шкода для цілей кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України станом на 2020 рік становить: 2102 х 0,5 х 100 = 105 100 грн .

Отже, матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КПК України, в діяннях працівників Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відтак наявна підстава, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України для закриття кримінального провадження, у зв`язку чим детективом Грабарем С.В. 21.01.2021 прийнято рішення про закриття кримінального провадження №52020000000000265 від 17.04.2020.

За твердженнями заявника, оскаржувана постанова винесена детективом з недодержанням вимог чинного кримінального процесуального законодавства в частині неупередженості, повноти та всебічності досудового розслідування.

У скарзі ОСОБА_1 наводить доводи незгоди з постановою про закриття кримінального провадження від 21.01.2021 та процесуальними діями слідчого у кримінальному провадженні, зокрема вказує, що детективом Грабарем С.В. не виконано вимог ухвали слідчого судді за № 991/2776/20 від 03.04.2020 року.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.04.2020 у справі № 991/2776/20, детективом Національного бюро внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, на підставі заяви ОСОБА_1 від 13.03.2020 за вих. № 3843/13 (вх. № В-5773) та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення, на думку заявника, працівниками Національного бюро вказаного злочину. Резолютивна частина даної ухвали свідчить про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 та не містить зобов"язання внести відомості за конкретними статтями. У мотивувальній частині ухвали зазначено, що вирішення питання про попередню правову кваліфікацію обставин, які вносяться до реєстру, вирішується саме слідчим або прокурором, які вносять відповідні відомості.

Щодо доводів у скарзі про невиконання вимог ухвали № 991/7845/20 від 01.10.2020, якою суд скасував постанову від 31.08.2020 про закриття даного кримінального провадження, встановлено, що детективом на виконання вимог ухвали та з урахуванням здобутих в ході розслідування даних, 30.10.2020 прийнято рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим (а.с. 90-93 к.п.).

Слід вказати, що вказана постанова також оскаржувалась заявником у визначеному ст. 303 КПК України порядку. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.12.2020 у справі № 991/9186/20 відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову у визнанні останнього потерпілим.

Доводи ОСОБА_1 про те, що детектив не вніс до ЄРДР жодної кваліфікаційної статті вчиненого злочину, не повідомив прокурора САП про непідслідність НАБУ проваджень за статтями вчиненого злочину , не повідомив про початок досудового розслідування, не повідомив імена детективів і процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні та не вручив витягів з ЄРДР спростовуються наявним у матеріалах кримінального провадження листом від 17.04.2020 № 131-006/14370 (а.с. 14 к.п.) за підписом старшого детектива Грабара С.В. про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000265 від 17.04.2020. за ч.1 ст.364 КК України. У додатку до листа ОСОБА_1 також направлено витяг з ЄРДР і таким чином реалізовані права, передбачені п.п. 1, 1-1 ч. 1 ст. 60 КПК України - на отримання від органу, до якого подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, й на отримання витягу з ЄРДР. Обов`язок щодо повідомлення заявнику будь-якої іншої інформації, крім тої, що передбачена ст. 60 КПК України (зокрема, про імена детективів і процесуальних керівників) на слідчого не покладено.

Доводи ОСОБА_1 щодо не вручення пам`яток про процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному провадженні суперечать наявним даним у матеріалах кримінального провадження, з огляду на те, що вручення пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого чи винесення про відмову у визнанні його потерпілим могло бути вирішено після його допиту в якості свідка та аналізу доводів (наданих доказів) щодо спричинення йому шкоди. Слід вказати, що ОСОБА_1 неодноразово викликали для допиту в якості свідка до Національного бюро проте він жодного разу не з`явився (а.с. к.п. 17-19, 46-48). Після винесення постанови про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим, його статус як заявника не визначав для детектива обов"язку здійснення виклику такого заявника в силу положень ст. 40 ч.5, 60 КПК України. ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи.

Доводи ОСОБА_1 щодо підготовки детективом плану проведення досудового розслідування та не затвердження його у керівника не може бути надана оцінка, оскільки, відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Доводи ОСОБА_1 про те, що його не допитали, як свідка у кримінальному провадженні та не допитали свідків ОСОБА_1 , не проведено жодного одночасного допиту із свідками і заявником у кримінальному провадженні суперечать матеріалам кримінального провадження вбачається, що заявник тричі викликався до детектива НАБУ для допиту, як свідок у кримінальному провадженні.

Доводи про те, що детектив не допитав фігурантів у провадженні у відповідності до того кола питань, які ОСОБА_1 піднімав у своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушень, спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме протоколами допиту свідків - старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 та заступника керівника Управління внутрішнього контролю НАБУ ОСОБА_5 (а.с. 50-56, 57-63).

Щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 за вих. № 3843/13 від 13.03.2020 про вчинення кримінального правопорушення за зазначеною ним кваліфікацією та не проведення досудового розслідування за статтями вчиненого злочину, які були зазначеними у заяві про вчинення правопорушення та в ухвалі суду, слід зазначити наступне.

Пунктами 4, 5 частини 5 статті 214 КПК України передбачено, до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. У кримінальному провадженні детективом внесено до ЄРДР правову кваліфікацію кримінального правопорушення, яка на його переконання відповідає обставинам, викладеним у заяві ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення (витяг з ЄРДР а.с. 1 к.п.).

Щодо не повідомлення прокурора САП про не підслідність НАБУ кримінального провадження за статтями вчиненого злочину , слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальні правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Твердження щодо не розгляду та ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 за вих. № 3908/24 від 24.06.2020 в порядку ст. 220 КПК України спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме листом від 25.06.2020 № 13-188/22507 (а.с.99 к.п.).

Щодо посилання ОСОБА_1 на рішення інших судів, то слідчою суддею в ході розгляду скарги не встановлено наявності рішень судів, які маєть преюдиційне значення чи є обов"язковими для даного розгляду в розумінні ст. 90, 415 ч.3 КПК України.

Щодо інших доводів незгоди з постановою від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження №52020000000000265 від 17.04.2020, слід вказати, що ОСОБА_1 звертався зі аналогічних підстав із скаргою на постанову від 31.08.2020 до Вищого антикорупційного суду. За результатами її розгляду, ухвалою слідчого судді від 01.10.2020 постанову про закриття кримінального провадження від 31.08.2020 скасовано (а.с. 86-88к.п.). При винесенні оскаржуваної постанови від 21.01.2021 детективом враховано підстави скасування попередньої постанови. Також ОСОБА_1 зазначив, що детектив не дослідив і не надав правової оцінки кожному із фактів у заяві про вчинення правопорушення, не призначив судово-медичної експертизи за фактами отриманого ушкодження здоров`я, не надав ОСОБА_1 можливості залучити до справи провадження наявні у скаржника докази вчиненого, злочину не надав можливості долучити до справи провадження документи, які доказують факти матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні, про що він окремо наголошував у заяві за вих. №3843/13 від 13.03.2020 року про вчинення правопорушення.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що судово-медична експертиза не призначалася, оскільки у заяві про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_1 не вказував про спричинення шкоди його здоров`ю, окремого зазначення про долучення до провадження документів, які доказують факти матеріального і морального збитку у даному кримінальному провадженні у заяві за вих. №3843/13 від 13.03.2020 року про вчинення правопорушення не становлено, і таких відомостей в ході розслідування не здобуто.

З огляду на викладене, слідча суддя дійшла висновку, що факти, викладені у скарзі ОСОБА_1 на постанову від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження від 30.01.2021 № 4179/30 не знайшли свого підтвердження.

Старшим детективом Національного бюро Грабарем С.В. з урахуванням всіх наведених обставин, оцінюючи зібрані в ході досудового розслідування докази, ґрунтуючись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, та належним чином проведено досудове розслідування, за наслідками якого прийнято законне та обґрунтоване процесуальне рішення.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.

Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідча суддя при розгляді скарги на відповідні постанови, з`ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.

Правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого чи прокурора, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими органами досудового розслідування, а й підстави його закриття.

Під час розгляду скарги, слідча суддя дійшла висновку, що доводи заявника щодо неповноти проведеного досудового розслідування, передчасність та недостатню вмотивованість постанови, не знайшли свого підтвердження.

Слідча суддя дійшла висновку, що детективом було повно та всебічно досліджено усі обставини кримінального провадження № 52020000000000265 від 17.04.2020, внесеного до ЄРДР за ч. 1 ст. 364 КК України та погоджується з висновком детектива про те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Оскаржувана постанова від 21.01.2021 відповідає вимогам ч.5 ст. 110 КПК України.

На підставі викладеного, слідча суддя приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 110, 284, 303, 305, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідча суддя,

П О С Т А Н О В И ЛА :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого детектива Національного бюро відділу внутрішніх розслідувань Управління внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України Грабара Сергія Васильовича від 21.01.2021 про закриття кримінального провадження № 52020000000000265 від 17.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її постановлення.

Слідча суддя О.Я. Саландяк