Документ № 94925018

справа № 128/627/18

провадження № 1-кп/991/135/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

«11» лютого 2021 р. м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого: Шкодіна Я.В.,

суддів: Федорова О.В., Задорожної Л.І.,

за участю секретаря: Ахундової В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час підготовчого судового засідання кримінальне провадження № 12016020000000242 від 29 липня 2016 року щодо обвинувачених:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у с. Студениці, Тиврівського району, Вінницької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Малик О.І.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників - Алієва В.В., Беліменко В.І., Болманенка О.О.

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2019 року до Вищого антикорупційного суду, на підставі ухвали Верховного суду Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 жовтня 2019 року, надійшло кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року, постановленою в порядку ст. 314 КПК України, у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.

Клопотання захисника Беліменко В.І. про повернення обвинувального акта прокурору:

Під час підготовчого судового засідання захисником Беліменко В.І., яка здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_2 , заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з посиланням на те, що усі учасники судового процесу отримали його оригінал, а не копії, як це передбачено ст. 293 КПК України, що, на її думку, порушує право на захист обвинуваченого; в обвинувальному акті неналежним чином викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення; обвинувальний акт не містить відомостей про час, місце і спосіб вчинення злочину, про соціальні зв`язки між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , про те, які саме дії ОСОБА_2 свідчать про пособництво у вчиненні злочину; не визначено часових рамок закінчення вчинення злочинів, а також вказала на недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування. Крім того, захисник вважає, що обвинувальний акт необхідно повернути відповідно до п.п. 5 п. 4 розділу II Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII) у зв`язку з тим, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4. ст. 358 КК України, наразі є кримінальним проступком.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Болманенко О.О. клопотання захисника Беліменко В.І. підтримали і просили його задовольнити. ОСОБА_3 також зазначив, що, на його думку, обвинувальний акт затверджений неповноважною посадовою особою у зв`язку з порушенням правил підслідності.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Алієв В.В. підтримали клопотання захисника Беліменко В.І. та просили його задовольнити.

Прокурор проти заявленого клопотання заперечувала, посилаючись на те, що наведені захисником Беліменком В.І. доводи не є підставами для повернення обвинувального акта, оскільки у ньому чітко викладені усі встановлені фактичні обставини кримінального правопорушення, а п.п. 5 п. 4 розділу II Закону № 2617-VIII в даному випадку не може бути застосований у зв`язку з тим, що серед вчинених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінальних правопорушень наявний лише один кримінальний проступок, тоді як решта з них є злочинами, що виключає можливість повернення обвинувального акта з вказаної підстави. Також зазначила, що повернення обвинувального акта лише затягне розгляд кримінального провадження, а виділення з нього матеріалів щодо кримінального проступку негативно вплине на повноту судового розгляду, оскільки усі інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення тісно пов`язані між собою.

Вивчивши клопотання захисника Беліменко В.І., заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, повернення обвинувального акта у підготовчому судовому засіданні можливе виключно з підстав невідповідності вимогам цього Кодексу. Отже, для ухвалення такого рішення суд має встановити невідповідність форми чи змісту обвинувального акта положенням ст. 291 КПК України.

Оскільки ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду.

З метою недопущення порушення рівності сторін у кримінальному провадженні, суд перевіряє обвинувальний акт та повертає його для доопрацювання прокурору тільки у разі встановлення таких обставин, без усунення яких даний акт неможливо призначити до розгляду.

Обвинувальний акт, що розглядається, є результатом діяльності груп детективів та прокурорів, які встановили фактичні обставини справи, зазначили інформацію про осіб, які, за їх версією, вчинили правопорушення, узгодили з нормами кримінального закону правову кваліфікацію діянь, зазначили про розмір шкоди та вчинили інші дії, які вважали за необхідне, а тому посилання сторони захисту на неналежний виклад обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, відсутність в обвинувальному акті відомостей про час, місце і спосіб вчинення злочину, соціальні зв`язки між обвинуваченими, часові рамки вчинення злочину, опису дій, що свідчать про пособництво можливо буде підтвердити або спростувати виключно під час дослідження доказів у ході судового розгляду.

Посилання на отримання стороною захисту оригіналу обвинувального акта замість копій не є недоліком, який перешкоджає призначенню його до розгляду, як і відсутність певних відомостей у реєстрі матеріалів досудового розслідування. При цьому, колегія суддів зазначає, що сприймає обвинувальний акт, який перебуває в розпорядженні суду, виключно як оригінальний, що підтверджується наявністю підпису прокурора Малик О.І. на першому аркуші, який скріплений печаткою Генеральної прокуратури України, а також містить на останньому аркуші підписи детектива ОСОБА_4 та прокурора Малик О.І., які додатково скріплені печатками.

Стосовно повернення обвинувального акта з підстав визнання кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4. ст. 358 КК України, кримінальним проступком, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом п.п.5 п.4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2617- VIIІ, на який посилається сторона захисту у своїх клопотаннях про повернення обвинувального акта, визначено, що обвинувальні акти у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України. На думку суду, вказаний пункт може бути застосований тільки в тому випадку, коли обвинувальний акт за визначених тут умов був складений у кримінальних провадженнях виключно про злочини, що визначені як кримінальні проступки. Вказаний пункт не може бути застосованим якщо обвинувальний акт було направлено до суду у кримінальних провадженнях, які одночасно включають як злочини, так і кримінальні проступки. Розширене тлумачення цього пункту Прикінцевих та перехідних положень, до якого вдалась сторона захисту у своїх клопотаннях, може призвести до ситуації коли прокурор, отримавши такий обвинувальний акт, буде позбавлений можливості виділити в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, оскільки досудове розслідування було закінчене з моменту звернення до суду з обвинувальним актом відповідно до вимог ст.283 КПК України і для його поновлення підстав не передбачено, а тому прокурор буде позбавлений можливості виконати положення п.п.5 п.4. Задум законодавця у застосуванні цього пункту, на думку суду, полягає в тому, щоб прокурор мав можливість направити клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні у випадку коли такий обвинувальний акт у кримінальних провадженнях щодо злочинів, що визначені як кримінальні проступки, не був призначений до судового розгляду до набрання чинності цим Законом.

Отже, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні як злочинів (ч.2 ст. 364, ч.1 ст.366 КК України), так і проступка (ч.4 ст.358 КК України), підстави для повернення обвинувального акта прокурору відповідно до п.п. 5 п. 4 розділу II Закону № 2617-VIII відсутні.

Підсумовуючи, при дослідженні даного обвинувального акта, з урахуванням завдань та цілей підготовчого судового засідання, колегія суддів не знайшла таких перешкод або вад, які б перешкоджали його подальшому розгляду.

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника Алієва В.В. про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 366 КК України:

В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник Алієв В.В. заявили клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_2 , його захисники проти заявленого клопотання не заперечували.

Прокурор Малик О.І. підтримала заявлене клопотання, при цьому зазначила, що початок відліку строку давності необхідно рахувати з 21 вересня 2015 року, який сплив 21 вересня 2018 року та відсутності даних у сторони обвинувачення про переривання його.

Заслухавши думки учасників судового засідання, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_1 , яка з 12 листопада 2010 року постійно обіймала посаду секретаря Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків (службова особа), та ОСОБА_2 домовились про спільне вчинення протиправних дій, направлених на незаконне заволодіння земельними ділянками з метою подальшого їх продажу. Так, ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, забезпечувала видачу ОСОБА_2 рішень Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області, що підтверджували наявність у нього права власності на земельні ділянки, а він забезпечував виготовлення технічної документації із землеустрою, реєстрацію технічної документації, реєстрацію права власності на земельні ділянки та подальший їх продаж. З метою реалізації цього спільного злочинного умислу, ОСОБА_1 у невстановлений слідством час склала завідомо неправдиве рішення 13 сесії 3 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 07 липня 2000 року про безкоштовну передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,4 га для ведення особистого селянського господарства, виконавши підпис від імені голови Лука-Мелешківської сільської ради, яке у невстановлений слідством час видала ОСОБА_2 . У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до свого знайомого ОСОБА_5 із замовленням на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, надавши йому отримане від ОСОБА_1 завідома підроблене рішення. В подальшому ОСОБА_5 , не будучи обізнаним в злочинних намірах ОСОБА_2 провів землевпорядні роботи та виготовив технічну документацію із землеустрою на земельні ділянки площею 0,3130 га та 0,1 га. У вересні 2015 року ОСОБА_2 подав виготовлену на підставі зазначеного вище рішення 13 сесії 3 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 07 липня 2000 року технічну документацію до Управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області, де проведено її реєстрацію і присвоєно кадастрові номери земельним ділянкам площами 0,3130 га та 0,1 га. В подальшому ОСОБА_1 у невстановлений слідством час склала два завідомо неправдивих рішення 51 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради Вінницької області від 18 вересня 2015 року «Про затвердження технічної документації та видачу документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 » щодо вказаних земельних ділянок, які у невстановлений слідством час видала ОСОБА_2 . У подальшому ОСОБА_1 з метою прикриття своєї зі ОСОБА_2 злочинної діяльності, склала протокол 51 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 18 вересня 2015 року, до якого внесла завідомо неправдиву інформацію про затвердження технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 , які разом з двома підробленими рішеннями надала на підпис Лука-Мелешківському сільському голові. Зазначені рішення 51 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради від 18 вересня 2015 року ОСОБА_2 додав до своєї заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яку 21 вересня 2015 року у період часу з 15:45 до 16:15 подав до реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції, на підставі чого незаконно отримав свідоцтво про право власності на земельні ділянки площами 0,313 га та 0,1 га.

Дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України, а дії ОСОБА_2 - за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник просили закрити дане кримінальне провадження в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому, обвинувачена наголосила, що свою вину у вчиненні цього злочину не визнає.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 285 КПК України).

Стаття 49 КК України регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Частиною другою статті четвертої КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. А частиною третьою цієї статті визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно до обвинувального акта, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України, вчинено не пізніше 21 вересня 2015 року, відносилося до злочину невеликої тяжкості, що повністю узгоджувалося з положеннями діючої на той час ст.12 КК України.

З урахуванням положень ч.1 ст. 5 КК України та розміру визначеного покарання за ч.1 ст.366 КК України станом на 21 вересня 2015 р. дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати, як кримінальний проступок за положеннями діючої ст.12 КК України, але при такій кваліфікації, колегія суддів не встановила жодного поліпшення її кримінально-правового становища, так як, строк після спливу якого, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності залишився незмінним та дорівнює і дорівнював трьом рокам (ч.1 п.2 ст.49 КК України в редакції станом на 12 серпня 2015 року та ч.1 п.2 ст.49 КК України в редакції станом на 30 грудня 2020 року).

Інші поліпшення кримінально-правового становища ОСОБА_1 , які пов`язані з прийняттям Закону України №2617-VIII від 22 листопада 2018 року колегією суддів не досліджувались, так як наявність або відсутність їх не перешкоджає розгляду клопотання про закриття кримінального провадження за ч.1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.

Судом роз`яснено ОСОБА_1 , що строки притягнення її до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України закінчилися 21 вересня 2018 року, що є підставою для звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в цій частині.

З огляду на викладене, за відсутністю даних про переривання строку давності, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 та її захисника, звільнити її від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження стосовно неї в цій частині.

Керуючись ст.ст. 284-288, 314-316, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника Беліменко В.І. про повернення обвинувального акта прокурору - відмовити.

Клопотання ОСОБА_1 та її захисника Алієва Валерія Валерійовича про закриття відносно неї кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України задовольнити.

Звільнити обвинувачену ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності за ч.1 ст. 366 КК України та закрити кримінальне провадження в цій частині на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Ухвала в частині закриття кримінального провадження може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через Вищий антикорупційний суд протягом 7 днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий Шкодін Я.В.

Судді Федоров О.В.

Задорожна Л.І.