- Головуючий суддя (ВАКС): Ногачевський В.В.
- Секретар : Федорова А.В.
Справа № 991/890/21
Провадження № 1-кс/991/914/21
УХВАЛА
16 лютого 2021 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
особи, яка подала скаргу, ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні скарги ОСОБА_3 №VYH-2020209-02-02 та №VYH-2020209-03-02 від 09.02.2021 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні №52020000000000740.
(1) Зміст поданих скарг
10.02.2021 Вищим антикорупційним судом від ОСОБА_3 отримано вказані скарги.
Ухвалою слідчого судді від 16.02.2021 дві судові справи щодо їх розгляду було об`єднано в одне судове провадження.
Зокрема, перша скарга №VYH-2020209-03-02 була подана у кримінальному провадженні №52020000000000740, а друга із №VYH-2020209-02-02 у провадженні №42020000000002416. За змістом вказаних скарг ОСОБА_3 у цих кримінальних провадженнях є заявником та потерпілим.
28.01.2021 він звернувся із клопотаннями №VYH-20210128-06-02 та №VYH-20210128-12-02 до НАБУ, у яких просив про вчинення певних процесуальних дій у межах вказаних справ. Клопотання він направив до органу досудового розслідування у порядку ст.220 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК). Однак, як зазначає скаржник, до цього часу відповіді на його клопотання НАБУ не надало.
У зв`язку з цим він звернувся в порядку ст.303 КПК зі скаргами до слідчого судді, в яких просить зобов`язати уповноважену особу НАБУ:
-вручити йому документальне підтвердження про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого;
-розглянути його клопотання у порядку ст.220 КПК,
-поінформувати слідчого суддю про виконання прийнятого рішення.
(2) Позиції учасників провадження
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи, зазначені у скарзі, просив їх задовольнити. Також він вказав, що був вкладником ПАТ «Міський комерційний банк», а злочином, що розслідується, йому завдано матеріальної шкоди у сумі 1млн доларів США. З моменту подання заяви про злочин він набув статусу потерпілого, тому йому мав би бути наданий витяг з ЄРДР та пам`ятка про права та обов`язки потерпілого. Крім цього, детективи НАБУ були зобов`язані надати йому відповідь на клопотання в порядку ст.220 КПК. Однак цих дій не зробили, чим допустили бездіяльність.
Представники НАБУ у засідання не з`явилися, однак направили письмові заперечення щодо кожної скарги. Зокрема, у своїх запереченнях детектив ОСОБА_4 зазначив, що постановою прокурора кримінальні провадження №52020000000000740 та №42020000000002416 були об`єднанні під загальним номером 52020000000000740. Також детектив зазначив, що наразі статус ОСОБА_3 у цьому провадженні не визначений, в тому числі він не є потерпілим, тому не може звертатися у порядку статті 220 КПК. Про це скаржника було повідомлено відповідними листами.
Згідно з ч.3 ст.306 КПК відсутність слідчого, бездіяльність якого оскаржується, не є перешкодою для розгляду скарги.
(3) Мотиви слідчого судді щодо розгляду скарг
У п.1 ч.1 ст.303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк.
При цьому, як вбачається із наданих скаржником матеріалів, він звернувся до НАБУ із клопотаннями у порядку ст.220 КПК (розгляд клопотань під час досудового розслідування).
Відповідно до змісту частини першої вказаної статті клопотання, подане, серед іншого, потерпілим, слідчий зобов`язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту його подання і задовольнити за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка його заявила. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
Іншими словами вказана норма наділяє певних суб`єктів можливістю звернутися, зокрема, до слідчого із клопотанням на досудовому розслідуванні, яке повинне бути розглянуте впродовж зазначеного у попередньому абзаці строку. Таке право, серед інших, має потерпілий.
Отже, здійснюючи оцінку обґрунтованості поданих скарг, слідчому судді необхідно встановити насамперед, чи ОСОБА_3 є потерпілим у провадженні(1), якщо так, то чи було допущено відповідною службовою особою бездіяльність (2). Далі на підставі встановленого слід визначити, яке рішення слідчому судді необхідно прийняти у зв`язку з можливою бездіяльністю (3).
(3.1) ОСОБА_3 наразі є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Конституція України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права та свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, для якої утвердження й забезпечення цих прав та свобод є головним обов`язком (ст. 3).
У Декларації ООН «Основні принципи правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою» (1985) вказано, що та чи інша особа має визнаватися жертвою злочину незалежно від того, чи був встановлений, заарештований чи відданий до суду правопорушник.
Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Частина друга цієї статті передбачає, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим (ч.5 ст.55 КПК).
Ця постанова може бути оскаржена особою, якій відмовлено, на досудовому провадженні (п.5 ч.1 ст.303 КПК).
Отже, потерпілий є повноправним учасником кримінального процесу і визнання його таким є дуже важливим етапом кримінального провадження, який дозволяє йому реалізувати та захистити свої порушені злочином права.
Під час дії Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) слідчі часто зволікали з винесенням постанови про визнання особи потерпілою, внаслідок чого потерпілі особи залежали від їх волі, інколи не отримавши такого статусу до направлення справи до суду. Як наслідок, вони не могли захистити своїх прав під час досудового слідства і їх відновлення вже під час судового розгляду інколи було неможливим.
Саме тому, на думку слідчого судді, законодавцем у діючому процесуальному законі виписано норми таким чином, що особа автоматично набуває статусу потерпілої, якщо: а) щодо неї вчинено кримінальне правопорушення яким їй заподіяна фізична, майнова або моральна шкода ( для юридичної особи тільки майнова); б) особою подано заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або про залучення її до провадження як потерпілого. За таких обставин, вона не залежить від волевиявлення органу слідства.
Однак, у разі, якщо слідчий чи прокурор, на якомусь етапі слідства, вважають, що особі не завдано ніякої шкоди, або ж взагалі не було вчинено кримінального правопорушення, або ще не здобуто доказів цьому, вони вправі винести постанову про відому у визнанні особи потерпілою.
Цим процесуальним рішенням слідчого чи прокурора припиняється статус потерпілого в особи, яка подала заяву про злочин щодо неї, під час якого їй заподіяно шкоди.
Проте, вона його вправі оскаржити, а відповідне рішення органу розслідування стане предметом судового контролю, під час якого слідчий суддя перевірить його законність та обґрунтованість.
При цьому, якщо у якийсь момент будуть здобуті докази завдання певній особі шкоди, а щодо неї вже винесено постанову про відмову у визнанні її потерпілою, вона не позбавлена права знову звернутися із заявою про залучення її до провадження як потерпілого.
До схожихвисновків щодопорядку набуттяособою статусупотерпілого дійшовКасаційний кримінальнийсуд ускладі ВерховногоСуду усвоєму рішеннівід 20.05.2020у справі№ 539/3185/17.
У ході розгляду скарг встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.11.2020 зобов`язано НАБУ внести до ЄРДР відомості про злочин за заявою ОСОБА_3 . У мотивувальній частині ухвали описано зміст цієї заяви. У ній ОСОБА_3, зокрема, зазначав про вчинення Головою Національного банку України, його заступником, директорами-розпорядниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та іншими особами можливих кримінальних правопорушень, передбачених статями 364, 364-1, 365-2 КК України, які полягали у заволодінні коштами ПАТ «Конверсбанк» (в подальшому ПАТ «Міський комерційний банк») на суму понад 62 млн Євро. Цими діями вкладникам ПАТ «Міський комерційний банк» було завдано істотної шкоди. В той же час, як вказує заявник, він був вкладником цього банку. Тобто ОСОБА_3 у заяві стверджував про вчинення кримінального правопорушення щодо нього. Більше того, у ній він просив надати йому пам`ятку про права та обов`язки потерпілого.
Однак, відповідно до наданих детективом заперечень та копій листів, що направлялись заявнику у відповідь на його клопотання, НАБУ не вбачає із матеріалів провадження, що ОСОБА_3 було завдано моральної, фізичної чи майнової шкоди для визнання його потерпілим.
Таким чином, як убачається з наявних матеріалів, постанови в порядку ч.5 ст.55 КПК про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим слідчий або прокурор не виносили. Однак провадження у кримінальній справі здійснюється за його заявою, у якій він повідомляв про обставини вчинення злочину щодо нього, яким йому, серед інших, було завдано шкоди.
Отже, ОСОБА_3 є потерпілим у цьому провадженні, цього статусу він набув з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, тому має право на звернення у порядку ст.220 КПК до слідчого чи прокурора.
(3.2) Національним бюро було допущено бездіяльність, що полягає у нерозгляді у порядку ст.220 КПК клопотання ОСОБА_3 .
Бездіяльність, визначена у п.1 ч.1 ст.303 КПК та яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, передбачає три обов`язкові ознаки: слідчий наділений обов`язком вчинити певну процесуальну дію, така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк, відповідна процесуальна дія слідчим у встановлений строк не вчинена.
Слідчим суддею встановлено, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000740. У ньому ОСОБА_3 28.01.2021 звернувся до Національного бюро із клопотаннями, у яких просив про проведення процесуальних дій. Такі клопотання адресовані органу досудового розслідування у порядку ст.220 КПК.
Їх НАБУ отримало електронною поштою 29.01.2021, що підтверджено електронними повідомленнями про отримання листів.
З огляду на положення статті 220 КПК детективи НАБУ були зобов`язані розглянути такі клопотання впродовж трьох днів, а за результатами - або їх задовольнити, або ж вмотивованою постановою відмовити у задоволенні, про що НАБУ було зобов`язане повідомити ОСОБА_3, чого не зробили.
Таким чином, детективами НАБУ було допущено бездіяльність щодо розгляду клопотань ОСОБА_3
(3.3) Щодо правових механізмів реакції слідчого судді на бездіяльність
Відповідно до частини другої статті 307 КПК за результатами розгляду скарги на бездіяльність під час досудового розслідування може бути, серед іншого, прийнято рішення про зобов`язання суб`єкта вчинити певну дію.
Оскарження бездіяльності щодо розгляду клопотання відповідно до вимог ст.220 КПК передбачає необхідність зобов`язати уповноважену особу розглянути це клопотання.
Вимога ж щодо зобов`язання НАБУ вручити підтвердження про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого не підлягають задоволенню.
Крім цього, вимога щодо зобов`язання відповідної особи поінформувати слідчого суддю про виконання прийнятого рішення не підлягає задоволенню в силу положень 535 КПК. Ця стаття визначає, що органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання. Тому дублювання такої вимоги у резолютивній частині не є необхідним.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
-скарги ОСОБА_3 за №VYH-2020209-02-02 та №VYH-2020209-03-02 від 09.02.2021 задовольнити частково;
-зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України розглянути в порядку, визначеному ст.220 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання ОСОБА_3 №VYH-20210128-06-02 та VYH-20210128-12-02 від 28.01.2021.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1