- Головуючий суддя (ВАКС): Ногачевський В.В.
- Секретар : Федорова А.В.
Справа № 991/958/21
Провадження № 1-кс/991/984/21
УХВАЛА
16 лютого 2021 року місто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Ногачевський В.В. за участю:
секретаря судового засідання Федорової А.В.,
особи, яка подала скаргу, ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 52020000000000740.
(1) Зміст поданої скарги
10.02.2021 Вищим антикорупційним судом отримано вказану скаргу. Відповідно до її змісту ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 52020000000000740 є заявником та потерпілим.
28.01.2021 він звернувся із клопотанням № VYH-20210128-06-02 до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), у якому просив про вчинення певних процесуальних дій у межах вказаної справи. Клопотання він направив у порядку ст. 220 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Однак, як зазначає скаржник, до цього часу відповіді на нього прокурори не надали.
У зв`язку з цим він звернувся в порядку ст. 303 КПК зі скаргою, в якій просить зобов`язати уповноважену особу САП:
-вручити йому документальне підтвердження щодо прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого;
-розглянути його клопотання в порядку ст. 220 КПК,
-поінформувати слідчого суддю про виконання прийнятого рішення.
(2) Позиції учасників провадження
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи, зазначені у скарзі, просив їх задовольнити. Також він вказав, що був вкладником ПАТ «Міський комерційний банк», а злочином йому було завдано матеріальної шкоди у сумі 1 млн дол. США. Тобто він з моменту подання заяви набув статусу потерпілого.
Представники САП у засідання не з`явився, однак направили письмові пояснення щодо скарги. У них прокурор Касьян А.О. зазначив, що досудове розслідування у провадженні №52020000000000740 здійснюється за фактом виведення з ПАТ «Конверсбанк» (в подальшому ПАТ «Міський комерційний банк») через Meinl Dfnk Aktiengesellscgaft 62 млн євро. ОСОБА_1 має статус заявника у провадженні. Відповідно до ст. 220 КПК розгляд клопотань заявника законом не передбачено. Разом з тим, як вказав прокурор, це клопотання САП направило для розгляду за належністю до НАБУ, оскільки у ньому ставилися вимоги про проведення слідчих дій та надання доступу до матеріалів провадження (САП не є органом розслідування, станом на тепер у його розпорядженні матеріали досудового розслідування цього провадження не перебувають).
Згідно з ч. 3 ст. 306 КПК відсутність прокурора, бездіяльність якого оскаржується, не є перешкодою для розгляду скарги.
(3) Мотиви слідчого судді щодо розгляду скарг
У п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК строк.
При цьому як вбачається із наданих скаржником матеріалів, він звернувся до САП із клопотаннями у порядку ст. 220 КПК.
Ця стаття визначає порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування. Відповідно до змісту частини першої вказаної статті клопотання, подане, серед іншого, потерпілим, прокурор зобов`язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту його подання і задовольнити за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка його заявила. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
Іншими словами норма наділяє певних суб`єктів можливістю звернутися, зокрема, до прокурора із клопотанням на досудовому розслідуванні, яке повинне бути розглянуте впродовж зазначеного у попередньому абзаці строку. Таке право, серед інших, має потерпілий.
Отже, здійснюючи оцінку обґрунтованості поданих скарг, слідчому судді необхідно встановити насамперед, чи ОСОБА_1 є потерпілим у провадженні (1), якщо так, то чи було допущено відповідною службовою особою бездіяльність (2). Далі на підставі встановленого слід визначити, яке рішення слідчому судді необхідно прийняти у зв`язку з можливою бездіяльністю (3).
(3.1) ОСОБА_1 наразі є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
Конституція України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права та свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, для якої утвердження й забезпечення цих прав та свобод є головним обов`язком (ст. 3).
У Декларації ООН «Основні принципи правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою» (1985) вказано, що та чи інша особа має визнаватися жертвою злочину незалежно від того, чи був встановлений, заарештований чи відданий до суду правопорушник.
Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Частина друга цієї статті передбачає, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим (ч.5 ст.55 КПК).
Ця постанова може бути оскаржена особою, якій відмовлено, на досудовому провадженні (п.5 ч.1 ст.303 КПК).
Отже, потерпілий є повноправним учасником кримінального процесу і визнання його таким є дуже важливим етапом кримінального провадження, який дозволяє йому реалізувати та захистити свої порушені злочином права.
Під час дії Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) слідчі часто зволікали з винесенням постанови про визнання особи потерпілою, внаслідок чого потерпілі особи залежали від їх волі, інколи не отримавши такого статусу до направлення справи до суду. Як наслідок, вони не могли захистити своїх прав під час досудового слідства і їх відновлення вже під час судового розгляду інколи було неможливим.
Саме тому, на думку слідчого судді, законодавцем у діючому процесуальному законі виписано норми таким чином, що особа автоматично набуває статусу потерпілої, якщо: а) щодо неї вчинено кримінальне правопорушення яким їй заподіяна фізична, майнова або моральна шкода ( для юридичної особи - тільки майнова); б) особою подано заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або про залучення її до провадження як потерпілого. За таких обставин, вона не залежить від волевиявлення органу слідства.
І у разі, якщо слідчий чи прокурор, на якомусь етапі слідства, вважає, що особі не завдано ніякої шкоди, або ж взагалі не було вчинено кримінального правопорушення, або ще не здобуто доказів цьому, вони вправі винести постанову про відому у визнанні особи потерпілою.
Цим процесуальним рішенням слідчого чи прокурора припиняється статус потерпілого в особи, яка подала заяву про злочин щодо неї, під час якого їй заподіяно шкоди.
Проте, вона його вправі оскаржити, а відповідне рішення органу розслідування стане предметом судового контролю, під час якого слідчий суддя перевірить його законність та обґрунтованість.
При цьому, якщо у якийсь момент будуть здобуті докази завдання певній особі шкоди, а щодо неї вже винесено постанову про відмову у визнанні її потерпілою, вона не позбавлена права знову звернутися із заявою про залучення її до провадження як потерпілого.
До схожих висновків щодо порядку набуття особою статусу потерпілого дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у своєму рішенні від 20.05.2020 у справі № 539/3185/17.
У ході розгляду скарг встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.11.2020 зобов`язано НАБУ внести до ЄРДР відомості про злочин за заявою ОСОБА_1 . У мотивувальній частині ухвали описано зміст цієї заяви. У ній ОСОБА_1 , зокрема, зазначав про вчинення Головою Національного банку України, його заступником, директорами-розпорядниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністром внутрішніх справ України та іншими особами можливих кримінальних правопорушень, передбачених статями 364, 364-1, 365-2 КК України, які полягали у заволодінні коштами ПАТ «Конверсбанк» (в подальшому ПАТ «Міський комерційний банк») на суму понад 62 млн Євро. Цими діями вкладникам ПАТ «Міський комерційний банк» було завдано істотної шкоди. В той же час, як вказує заявник, він був вкладником цього банку. Тобто ОСОБА_1 у заяві стверджував про вчинення кримінального правопорушення щодо нього. Більше того, він тоді просив надати йому пам`ятку про права та обов`язки потерпілого.
Однак, відповідно до наданих прокурором пояснень САП не вбачає, що ОСОБА_1 є потерпілим у провадженні. В той же час, постанови в порядку ч. 5 ст. 55 КПК про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим слідчий або прокурор не виносили.
Таким чином, ОСОБА_1 є потерпілим у цьому провадженні, цього статусу він набув з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, тому має право на звернення у порядку ст. 220 КПК до слідчого чи прокурора.
(3.2) САП допущено бездіяльність, що полягає у нерозгляді у порядку ст. 220 КПК клопотання ОСОБА_1
Бездіяльність, визначена у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК та яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, передбачає три обов`язкові ознаки: прокурор наділений обов`язком вчинити певну процесуальну дію, така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк, відповідна процесуальна дія прокурором у встановлений строк не вчинена.
Слідчим суддею встановлено, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000740, процесуальне керівництво - САП.
28.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до прокурорів у провадженні із клопотанням у порядку ст. 220 КПК, у якому просив про проведення процесуальних дій.
Його САП отримало електронною поштою 28.01.2021, що підтверджено електронними повідомленнями про отримання листів.
З огляду на положення статті 220 КПК прокурори, що здійснюють процесуальне керівництво у такому провадженні, були зобов`язані розглянути таке клопотання впродовж трьох днів, а за результатами - або його задовольнити, або ж вмотивованою постановою відмовити у задоволенні, про що САП було зобов`язане повідомити ОСОБА_1 , чого не зробили.
Таким чином, прокурорами САП було допущено бездіяльність щодо розгляду клопотання ОСОБА_1
(3.2) Щодо правових механізмів реакції слідчого судді на бездіяльність
Відповідно до частини другої статті 307 КПК за результатами розгляду скарги на бездіяльність під час досудового розслідування може бути, серед іншого, прийнято рішення про зобов`язання суб`єкта вчинити певну дію.
Оскарження бездіяльності щодо розгляду клопотання відповідно до вимог ст. 220 КПК передбачає необхідність зобов`язати уповноважену особу розглянути це клопотання.
Вимога ж щодо зобов`язання САП вручити підтвердження про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого не підлягають задоволенню.
Крім цього, вимога щодо зобов`язання відповідної особи поінформувати слідчого суддю про виконання прийнятого рішення не підлягає задоволенню в силу положень 535 КПК. Ця стаття визначає, що органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання. Тому дублювання такої вимоги у резолютивній частині не є необхідним.
На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:
- скаргу ОСОБА_1 за № VYH-2020209-03-01 від 09.02.2021 задовольнити частково;
- зобов`язати уповноважену особу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора розглянути в порядку, визначеному ст. 220 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання ОСОБА_1 від 28.01.2021 № VYH-20210128-06-02;
- в іншій частині скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя В.В. Ногачевський