- Головуючий суддя (ВАКС) : Мойсак С.М.
- Секретар : Заплатинської К.В.
- Захисник/адвокат : Яворської В.М.
- Прокурор : Мирко Б.М.
Справа № 991/1218/21
Провадження 1-кс/991/1247/21
УХВАЛА
Іменем України
24 лютого 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Мойсак С.М., за участю секретаря судового засідання Заплатинської К.В., адвоката Яворської В.М., підозрюваного ОСОБА_1 , прокурора Мирка Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду у м. Києві скаргу підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про підозру від 09.12.2020 по кримінальному провадженню № 52020000000000584 від 14.09.2020,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали скарги по кримінальному провадженню № 52020000000000584 від 14.09.2020, в якій підозрюваний ОСОБА_1 прохає скасувати повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.
В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає, що на час вчинення відповідної процесуальної дій, орган досудового розслідування не зібрав достатньої кількості матеріалів, які б прямо вказували на його причетність до скоєння злочину, а наявні у сторони обвинувачення матеріали не були жодним чином перевірені на їх належність та допустимість. Так, органом досудового розслідування не перевірено обставин щодо об`єктивної можливості виконати надані ОСОБА_1 обіцянки, зазначені ним під час проведення, у відношенні останнього, негласних слідчих (розшукових) дій. Водночас, перевіркою, проведеною в Держгеокадастрі у Хмельницькій області, встановлена відсутність порушень чинного законодавства при виділенні земельних ділянок за час знаходження ОСОБА_1 на посаді в.о. начальника, що свідчить про відсутність необхідності останньому надавати будь-яку неправомірну вигоду своєму керівництву за не скасування виданих ним наказів про виділення земель. Разом з цим, заявник посилається і на порушення органом досудового розслідування процедури повідомлення про підозру, оскільки він являється депутатом Лісовогринівецької сільської ради, а отже, відповідно до приписів КПК України, повідомлення про підозру йому мав вручати Генеральний прокурор або його заступник, але таке повідомлення було вручено 09.12.2020 ОСОБА_1 прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Мирком Б.М. З огляду на викладене, заявник стверджує, що повідомлення про підозру від 09.12.2020 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, є необґрунтованим, здійснено з порушенням КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Захисник Яворська В.М. у судовому засіданні вимоги скарги підтримала та додатково пояснила, що на час вчинення оскаржуваної процесуальної дії, органом досудового розслідування не було здобуто вагомих та прямих доказів причетності ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого йому злочину. Першочергові допити заявника не містять відомостей про особу ОСОБА_1 , а матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій - не вказують на надання ним неправомірної вигоди. Як на час повідомлення про підозру, так і дотепер, орган досудового розслідування не має в наявності висновків логістичної експертизи; в основу підозр покладені лише матеріали, здобуті під час проведення НСРД, що є недопустимим, а тому підозра є необґрунтованою. Просила скаргу задовольнити та скасувати повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 09.12.2020.
Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні тексту скарги та додатково зазначив, що проведеною перевіркою не встановлено порушення ним будь-яких законодавчих актів щодо видачі земельних ділянок, жодний виданий ним наказ не скасовано. А отже, у нього не було необхідності пропонувати та надавати неправомірну вигоду. Разом з цим, він є депутатом та в порушення приписів КПК України, повідомлення про підозру йому здійснила не уповноважена на те особа. Крім того, підозрюваний зазначив, що стороною обвинувачення було порушено право на захист, оскільки під час його затримання був відсутній адвокат. Захисник ОСОБА_1 прибув до приміщення Національного антикорупційного бюро України близько 18 години, тоді як затримання мало місце близько 10 години. З моменту доставлення ОСОБА_1 до НАБУ, йому був наданий безоплатний захисник, з яким він не укладав ніяких договорів і за участю даного захисника не було проведено ніяких слідчих дій. Просив скаргу задовольнити та скасувати повідомлення про підозру.
Прокурор Мирко Б.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та пояснив, що для кваліфікації інкримінованого ОСОБА_1 діяння не має значення вчинення останнім правомірних або неправомірних дій, що було підставою пропонування та надання неправомірної вигоди. Разом з цим, норми КПК України передбачають можливість вручення повідомлення про підозру спеціальному суб`єкту прокурором, що входить до складу групи прокурорів та за дорученням Генерального прокурора, а тому посилання сторони захисту є безпідставними. Вручене ОСОБА_1 письмове повідомлення про підозру відповідає усім вимогам законодавства: містить стислий та фактичний виклад обставин, містить відомості про наявність попередніх домовленостей, а отже - кваліфікуючу ознаку, містить виклад самих обставин надання неправомірної вигоди. З огляду на зазначене, вважає підозру обґрунтованою та просив відмовити у задоволенні скарги сторони захисту.
Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, вислухавши позицію учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків
Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному 14.09.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52020000000000584.
Під час досудового розслідування кримінального провадження, 09.12.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.
Вказане рішення органу досудового розслідування і є предметом оскарження у поданій захисником скарзі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 278 КПК України).
Водночас, главою 37 КПК України встановлюється, що депутату місцевої ради письмове повідомлення про підозру здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень (п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України).
Отже, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можливо зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його здійснення.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Із поданої скарги вбачається, що однією з підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_1 є те, що повідомлення про підозру було передчасним, оскільки на момент такої процесуальної дій у органу досудового розслідування були відсутні достатні докази вчинення ним кримінального правопорушення. Відповідні доводи сторони захисту не корелюються з вищенаведеними приписами кримінального процесуального законодавства, а тому відхиляються слідчим суддею, як підстава для скасування повідомлення про підозру.
Разом з цим, при розгляді скарги встановлено, що за своїм змістом письмове повідомлення про підозру відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при його складанні було дотримано вимог п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України та при врученні, прокурором дотримано вимоги ст. 278 КПК України. Повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_1 міг бути причетним до вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України та повідомлення про підозру вручено у день його складання.
Посилання сторони захисту на вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 не Генеральним прокурором або його заступником, що на твердження останніх є підставою для визнання недійсним такої процесуальної дії, слідчим суддею було ретельно досліджено, однак відхиляється, як таке, що не ґрунтується на нормах КПК України.
Частина 2 статті 481 КПК України передбачає можливість передоручення Генеральним прокурором (виконувачем обов`язків Генерального прокурора), його заступником, керівником обласної прокуратури здійснення письмового повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема депутату місцевої ради, іншим прокурорам.
Зазначена норма є спеціальною, а тому її застосування стороною обвинувачення є цілком обґрунтованою.
Крім того вручення процесуального документа (повідомлення про підозру) іншим суб`єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст. 481 КПК України суб`єктом, не порушує права підозрюваного ОСОБА_1 як спеціального суб`єкта (депутата місцевої ради), про що зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 р. у справі №536/2475/14-к (провадження №13-34кс19).
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про підозру від 09.12.2020, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309 КПК України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_1 на повідомлення про підозру від 09.12.2020 по кримінальному провадженню № 52020000000000584 від 14.09.2020 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Слідчий суддя С.М. Мойсак