Документ № 95529208

Справа № 991/1378/21

Провадження 1-кс/991/1408/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я., з участю секретаря судового засідання Зубріцької А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у місті Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

26.02.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 від 25.02.2021 на бездіяльність детектива НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлення про кримінальні правопорушення від 14.02.2021 щодо протиправних дій посадових осіб Харківської обласної прокуратури, Управління Служби безпеки України в Харківській області та громадянина ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії.

Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 26.02.2021 скарга визначена на розгляд слідчій судді Саландяк О.Я.

Ухвалою від 26.02.2021 відкрито провадження за скаргою та призначено судове засідання на 01.03.2021.

Розгляд скарги ОСОБА_1 01.03.2021 не відбувся у зв`язку з зайнятістю судді в іншому провадженні (справа № 991/1379/21 за клопотанням про продовження строку дії тримання особи під домашнім арештом), наступне засідання призначено на 15.03.2021.

Скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що 14.02.2021 він направив електронною поштою до НАБУ письмове повідомлення «Про корупційне правопорушення зловживання впливом». 15.02.2021 вказане повідомлення зареєстроване в НАБУ за вх. № А-1950. На електронну адресу ОСОБА_1 25.02.2021 надійшов лист № 11-225/6277 про перенаправлення його повідомлення «Про корупційне правопорушення зловживання впливом» від 14.02.2021 до іншого державного органу.

ОСОБА_1 вважає, що його повідомлення про корупційні правопорушення належним чином не розглянуто та надано відповідь неуповноваженою особою, оскільки підписане керівником управління по роботі з громадськістю, а не детективом НАБУ. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що детективом НАБУ порушено вимоги ст. 214 КПК України, оскільки його повідомлення від 14.02.2021 не було внесено до ЄРДР.

ОСОБА_1 у скарзі просив визнати протиправною бездіяльність детектива НАБУ. Зобов`язати детектива або іншу уповноважену особу НАБУ невідкладно внести до ЄРДР відомості про вчинення корупційних злочинів прокурорами та слідчими прокуратури Харківської області та співробітниками Управління Служби безпеки України в Харківській області за ст. 27, ст. 364, ст. 368, ст. 369-2, ст. 370 та ст. 372 КК України, розпочати досудове розслідування. Також ОСОБА_1 просив внести відомості до ЄРДР про наявність в діях ОСОБА_2 злочинів, передбачених ст. 354, ст. 383, ст. 369 КК України (в редакції станом на 2015) та розпочати досудове розслідування у формі досудового слідства. Зобов`язати слідчого невідкладно після внесення відомостей до ЄРДР надіслати витяг на електронну адресу ОСОБА_1 .

Також ОСОБА_1 просив врахувати, викладені доводи, оскільки йому немає, що додати в якості пояснень до даної скарги, зважаючи на віддаленість проживання від Вищого антикорупційного суду та враховуючи небезпеку поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) просив розглянути скаргу без його участі в судовому засіданні.

Будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце проведення судового засідання (а.с. 30), ОСОБА_1 у судове засідання не прибув.

Представник особи, бездіяльність якої оскаржується, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги (а.с. 31-32) у судове засідання не з`явився, подав 01.03.2021 письмові пояснення (а.с. 21-23), у яких зазначив про таке.

До НАБУ надійшло повідомлення ОСОБА_1 від 14.02.2021 з приводу можливих протиправних дій окремих посадових осіб Харківської області прокуратури, Управління СБУ в Харківській області та громадянина ОСОБА_2 за обставин, викладених у повідомленні, а також з інших питань. Вказане повідомлення було зареєстроване у НАБУ за вх. № А-1950 від 15.02.2021.

Головним підрозділом детективів Національного бюро на час розгляду вказаної заяви ОСОБА_1 від 14.02.2021 (вх. № А-1950 від 15.02.2021) встановлено, що автором не викладено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного бюро, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для внесення відомостей до ЄРДР.

Враховуючи, що розгляд інших порушених питань не віднесено до компетенції Національного бюро з урахуванням вимог ст. 216 КПК України, вказану заяву листом НАБУ від 02.02.2021 № 11-225/6277 скеровано для організації розгляду в межах повноважень до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтава про що заявника було повідомлено та надано відповідне роз`яснення із аналогічними реквізитами.

У зв`язку з цим, представник НАБУ просив в задоволенні скарги відмовити та розглянути справу без його участі за наявними письмовими поясненнями.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, слідча суддя, вважає за можливе розглядати скаргу у відсутність представника особи, бездіяльність якої оскаржується, оскільки це не є перешкодою для розгляду скарги.

Також, з урахуванням скарги ОСОБА_1 , у якій останній просив розглянути дану скаргу без його участі, з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, слідча суддя, у даному конкретному випадку вважає за можливе проводити судове засідання у відсутність особи, яка звернулась із скаргою.

Дослідивши наявні матеріали скарги, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідча суддя дійшла такого висновку.

За змістом ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Під час розгляду скарги встановлено, що 14.02.2021 засобами електронного зв`язку (електронною поштою) ОСОБА_1 , як викривач, направив до Національного антикорупційного бюро України повідомлення про корупційне правопорушення зловживання впливом, вказане повідомлення було зареєстровано у НАБУ 15.02.2021 за вх. № -1950 (а.с. 7-10).

У повідомленні ОСОБА_1 зазначив факти про вчинення прокурорами та слідчими прокуратури Харківської області, які на його думку свідчать про вчинення кримінальних правопорушень, які можна кваліфікувати за ст. 27, ст. 364, ст. 368, ст. 369-2, ст. 370 та ст. 372 КК України. Також у повідомлення зазначено про наявність в діях громадянина ОСОБА_2 злочинів передбачених ст. 354, ст. 383, ст. 369 КК України (в редакції станом на 2015).

Вказані протиправні дії, на думку ОСОБА_1 полягають в тому, що співробітниками УСБУ в Харківській області з метою боротьби з корупцією надано неправомірну пропозицію громадянину ОСОБА_2 для налагодження контакту з посадовими особами Державного агентства земельних ресурсів України та надання неправомірної вигоди. ОСОБА_1 вважає, що за результатами вчинення таких дій ОСОБА_2 , останньому пообіцяли сприяти здійсненню його підприємницької діяльності та уникненню можливої мобілізації до Збройних сил України.

ОСОБА_1 прийшов до таких висновків аналізуючи зміст вироку Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2018 у справі № 640/20200/15-к, та стверджує, що до внесення інформації до ЄРДР у кримінальному провадженні за № 42015220400000008 підтверджується наявність корупційної складової в діях керівництва та інших співробітників УСБ України в Харківській області, що полягала у витратах на неодноразові поїздки у період січень-травень 2015 року по Харківській області за рахунок бюджетного фінансування та з незаконним використанням державного майна в своїх злочинних цілях.

Також у повідомленні ОСОБА_1 звертав у вагу на те, що Київським районним судом м. Харкова було встановлено, що потерплий ОСОБА_2 надаючи пояснення в судовому засіданні вказав, що у березні 2015 року вирішив зайнятися сільськогосподарським бізнесом, в результаті чого, потрібно було взяти в оренду земельну ділянку. ОСОБА_2 повідомив, що разом з ним з березня 2015 року на всі зустрічі щодо виділення земельної ділянки, їздив працівник СБУ. В момент передачі коштів, працівник СБУ знаходився за кермом транспортного засобу. Проте, ОСОБА_2 , не зміг назвати час вчинення злочину та пояснити свої відносини з працівником правоохоронного органу, не зважаючи на те, що заяву про вчинення злочину ОСОБА_2 написав 27.05.2015.

У зв`язку з цим, аналізуючи встановлені обставини, ОСОБА_1 стверджує, що працівники УСБУ в Харківській області в своїх незаконних цілях використовували в особистих інтересах ОСОБА_2 , тому він вважає, що начальник УСБУ в Харківській області ОСОБА_3 зобов`язаний був за законом припинити такі незаконні дії.

Вказані дії, на думку ОСОБА_1 приховувались прокурором Харківської області ОСОБА_4 , а також: старшим слідчим першого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_5 ; слідчим слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_6 ; старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_9; прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_7 ; старшим прокурором відділу № 21/2 прокуратури Харківської області ОСОБА_8 ; прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_12; прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчої регіональної прокуратури Харківської області ОСОБА_13.

У повідомленні про кримінальне правопорушення ОСОБА_1 зазначає, що такі дії прокурорів, слідчих прокуратури Харківської області та співробітників УСБУ в Харківській області свідчать про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем), ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), ст. 369-2 (зловживання впливом), ст. 370 (провокація підкупу), ст. 372 (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності). Дії громадянина ОСОБА_2 свідчать, на думку ОСОБА_1 , про вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. 354 (підкуп працівника підприємства, установи чи організації), ст. 383 (завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення), ст. 369 КК (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі).

Частиною 1 статті 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

Питання предметної підсудності Вищого антикорупційного суду врегульоване нормами ст. 33-1 КПК України. До підсудності Вищого антикорупційного суду, згідно з частиною першою зазначеної статті віднесені кримінальні провадження стосовно кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

Пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких вище зазначенні кримінальні правопорушення можуть відноситися до підсудності Вищого антикорупційного суду.

У повідомленні про кримінальні правопорушення ОСОБА_1 зазначає про вчинення кримінальних правопорушень громадянином ОСОБА_2 , можливі корупційні злочини прокурорів та слідчих прокуратури Харківської області, а саме вказує про прокурора Харківської області ОСОБА_4 , старшого слідчого першого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_5 ; слідчого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_6 ; старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_9 ; прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_7 ; старшого прокурора відділу № 21/2 прокуратури Харківської області ОСОБА_8 ; прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області ОСОБА_12; прокурора відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчої регіональної прокуратури Харківської області ОСОБА_13.

Слідча суддя вважає, що ОСОБА_10 зазначено суб`єктів вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, громадянина ОСОБА_2 , прокурорів відділів та слідчих прокуратури Харківської області, що перелічені у повідомленні про корупційні правовопорушення, які не підпадають під вимоги п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Слідча суддя ВАКС не уповноважена на розгляд питання щодо бездіяльності уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР про кримінальні правопорушення передбачені ст. 370, 372, 383 КК України, які не належать до переліку злочинів, віднесених законом до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду та стосовно суб`єктів вчинення кримінальних правопорушень, що не визначені переліком п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України.

При цьому, скарга ОСОБА_11 в частині корупційних злочинів вчинених прокурором Харківської області ОСОБА_4 та співробітниками Управління Служби безпеки України в Харківській області, що передбачені ст. 364, ст. 368, ст. 369-2 КК України підсудна Вищому антикорупційному суду, оскільки згідно зі статтею 33-1 КПК України, вказані кримінальні правопорушення, належать до переліку підсудних Вищому антикорупційному суду, і щодо яких наявна обов`язкова умова, вказана в пункті 1 частини п`ятої статті 216 КПК України, а саме: кримінальне правопорушення вчинено прокурором органів прокуратури, зазначеним у п. 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру" та військовослужбовцем вищого офіцерського складу Служби безпеки України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України. Бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає їх невнесення впродовж 24 годин після подання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора.

Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298). Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України.

Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення для того, щоб технічно внести дані відомості до відповідних розділів реєстру. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об`єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність його ознак. Такими даними є фактичне зазначення відомостей, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро» Національне бюро здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 38 КПК України визначено, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є, зокрема, підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України. Досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених законом до підслідності Національного бюро, проводять старші детективи та детективи Національного бюро (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро»). Частина 5 ст. 216 КПК України визначає, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування щодо кримінальних правопорушень передбачених, в тому числі, за ст. 364, 368, 369-2 КК України.

Відповідно до змісту повідомлення ОСОБА_1 про «корупційне правопорушення зловживання впливом» від 14.02.2021 можна зробити загальний висновок про те, що у ній заявлено про вчинення прокурором Харківської області та співробітниками Управління Служби безпеки України в Харківській області кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, ст. 368, ст. 369-2 КК України.

Однак, з наявних у скарзі матеріалів, оглянутих у судовому засіданні документів не можливо встановити наявність фактичних даних, які б свідчили про можливість вчинення прокурором Харківської області та військовослужбовцями УСБУ в Харківській області умисних дій з використанням влади чи свого службового становища всупереч інтересам служби, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Також заява не містить фактичних даних щодо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою чи зловживання впливом вказаними суб`єктами, що могли б свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.

Зокрема, у повідомленні ОСОБА_1 про корупційні правопорушення не зазначено відомостей, які б свідчили про наявність істотної шкоди, що передбачено пунктом 3 примітки до статті 364 КК України, що мала б бути завдана неправомірними діями, зокрема прокурором Харківської області та військовослужбовцями УСБУ в Харківській області.

Відповідно до п.3 примітки до ст. 364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364- 1, 365, 365-2, 367 цього Кодексу вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Фізична шкода та шкода організаційного характеру, порушення прав громадян та законних інтересів юридичних осіб тощо, як наслідки зловживання владою чи службовим становищем можуть визнаватися істотною шкодою як ознакою злочину, передбаченого ст. 364 КК України, лише у разі, коли вони піддаються грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягли встановленого законом мінімуму.

Слідча суддя прийшла до висновку, що ОСОБА_1 наводить свої припущення щодо вчинених кримінальних правопорушень, однак його формальних доводів недостатньо для того, щоб розпочати кримінальне переслідування стосовно прокурора Харківської області та військовослужбовців УСБУ в Харківській області (державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями). Таким чином, із наявних у повідомленні ОСОБА_1 про кримінальні правопорушення від 14.02.2021 відомостей про події, які відбулись у 2014-2015 роках, аналізу витягу із вироку від 08.06.20218 Київського районного суду м.Харкова у справі №640/20200/15-к, не можливо встановити наявність достатніх відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, у тому числі і щодо розміру завданої шкоди, оскільки саме повідомлення про корупційні правопорушення не містить таких конкретних даних, виражених у грошовій оцінці, і як наслідок могли б свідчити про можливість внесення за ними відповідних відомостей про вчинення конкретних кримінальних корупційних правопорушень, які підслідні НАБ України. Крім того, саме по собі обіймання посадовими особами керівних посад у відповідних органах у відповідний час, не може свідчити про протиправність їх дій.

Також слід вказати, що розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, про зобов`язання вчити дії, слідча суддя не надає оцінки поданому скаржником повідомленню про вчинене кримінальне правопорушення на предмет наявності ознак складу злочину, а лише перевіряє чи містить таке повідомлення виклад обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідного кримінального правопорушення.

За наведених вище обставин, слідчою суддею не встановлено підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої службової особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про зобов`язання вчинити дії.

Ураховуючи вищевикладене, у слідчої судді відсутні підстави для задоволення скарги.

Керуючись статтями 214, 303, 304, 306, 307, 309, 372, 395 КПК України,

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність детектива Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду упродовж 5-ти днів з дня її оголошення.

Слідча суддя О.Я. Саландяк