Документ № 95821013

Справа № 991/1894/21

Номер провадження: 1-кс/991/1934/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

25 березня 2021 року місто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю

секретаря судових засідань: ОСОБА_2,

представника власника майна: ОСОБА_3,

розглянув клопотання адвоката ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42016000000003490 та

ВСТАНОВИВ:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42016000000003490 від 17 листопада 2016 року (далі Кримінальне провадження).

1.1.Клопотання обґрунтовано тим, що відсутня необхідність у подальшому утриманні арештованого ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2018 року майна, а сам арешт накладено необґрунтовано. Представник зазначає, що майно та грошові кошти, що вилучені в ході обшуку на підставі ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 липня 2017 року у кримінальному провадженні №12017000000001277 від 26 квітня 2017 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, отримані незаконним шляхом з істотним порушенням прав людини та є явно недопустимими доказами, які ніяким чином не можуть бути використані як джерело доказування у будь-якому кримінальному провадженні.

1.2.Заявник просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2018 року у справі №758/467/18, оскільки відсутня потреба у подальшому арешті майна, а сам арешт накладено необґрунтовано.

2.Учасники судового розгляду клопотання про скасування арешту майна висловили такі позиції.

2.1.Представник власника майна адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила його задовольнити. Додатково пояснила хронологію подій із накладенням арешту на вказане майно, а також часткового його скасування ухвалами слідчих суддів Подільського районного суду міста Києва.

2.2.Детектив НАБ України ОСОБА_6 подав відзив на клопотання адвоката ОСОБА_3 . У ньому пояснив, що це клопотання ґрунтується на припущеннях, оскільки у разі якщо власнику майна не повідомляється про місцезнаходження майна, а останній періодично не викликається на допит, то це не свідчить про те, що майно не має жодного значення для кримінального провадження, а необхідність у його арешті відсутня. Вказав, що в обов`язки органу досудового розслідування не входить періодичний виклик тієї чи іншої особи для проведення допиту чи отримання пояснень, а рішення про значимість майна (речових доказів) для процесу доказування вини певних осіб чи її відсутності вирішує прокурор чи суд після закінчення досудового розслідування у тій чи іншій формі.

3.Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

3.1.Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2018 року у справі №758/467/18 задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у Кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.369, ч.4 ст.368, ч.5 ст.369, ч.1 ст.369 КК України та накладено арешт (у вигляді позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном) на грошові кошти, інші цінності невстановленого походження, документи, що вилучені в ході обшуку на підставі ухвали Новозаводського районного суду м.Чернігова від 24 липня 2017 року у кримінальному провадженні №12017000000001277 від 26 квітня 2017 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення збереження речових доказів, які вилучено протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 12 січня 2018 року, згідно ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року у межах Кримінального провадження.

3.2.Вказаний арешт був накладений з огляду на те, що власником квартири АДРЕСА_1, в якій проводився обшук, був ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За даними Державної фіскальної служби України ОСОБА_5 впродовж 2002-2017 років отримав 898177,56 грн. доходу, що ставить під сумнів законність походження цінностей, що були виявлені в його квартирі. При цьому, як було встановлено в межах кримінального провадження №42017000000001277 від 26 квітня 2017 року, квартиру в своїх інтересах та в інтересах третіх осіб використовував ОСОБА_4, який є довіреною особою колишніх високопосадовців Міністерства внутрішніх справ України, зокрема заступника Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_8 . Вилучені в ході обшуку на підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2017 року грошові кошти та цінності можливо отримані ОСОБА_8 та іншими колишніми високопосадовцями МВС України у складі злочинної організації, створеної ОСОБА_9, та з метою подальшої їх легалізації, останнім передано вищезазначені цінності ОСОБА_4, який розробляв документи для імітації їхнього законного походження.

3.3.Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 березня 2018 року залишено без змін ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року. Колегія суддів Апеляційного суду міста Києва у вищевказаній ухвалі виходила із того, що слідчий суддя, при постановленні ухвали про арешт майна, заслухав пояснення слідчого та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, про наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна, оскільки виявлене та вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України; вищезазначене майно у даному кримінальному провадженні визнано речовими доказами відповідно до постанови слідчого від 12 січня 2018 року; слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у діяльність ОСОБА_4, з потребами кримінального провадження. Колегія суддів зробила висновок, що, з огляду на положення частин 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Крім того, арешт майна з підстав передбачених частинах 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Вказали, що слідчий суддя, на даній стадії, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину.

3.4.Ухвалою Подільського районного суду від 18 березня 2019 року по справі №758/2040/19 задоволено частково клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна; скасовано арешт, накладений ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2018 року у справі №758/467/18 в рамках Кримінального провадження на грошові кошти в сумі 3178000,00 грн (три мільйони сто сімдесят вісім тисяч грн 00 коп); ключі та 2 (два) комплекти магнітних ключів до автомобіля марки «Lexus», пластикова карта Security carol «Construct» 000С12311669В; ключі у кількості 3 шт. від автомобіля «Lexus», магнітний брилок у кількості 1 шт., пластикові карти Security carol «Construct», у кількості 2 шт., 2 (два) ключа дверей виробництва «Construct»; паперові папки з написом «Справа № ___», з рукописним текстом «квартира АДРЕСА_3 » з наявними копіями документів на квартиру за вказаною адресою у кількості 32 арк. В іншій частині клопотання про скасування арешту майна - відмовлено. Вказане рішення було прийнято з огляду на те, що постановою процесуального керівника у даному кримінальному провадженні прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 від 04 січня 2019 року частково скасована постанова слідчого ОСОБА_7 від 12 січня 2018 року, а саме: в частині визнання речовими доказами грошових коштів у розмірі 3178000,00 (три мільйони сто сімдесят вісім тисяч) гривень, ключів та 2 (два) комплекти магнітних ключів до автомобіля марки «Lexus», пластикова карта Security carol «Construct» 000С12311669В; ключів у кількості 3 шт. від автомобіля «Lexus» магнітний брилок у кількості 1 шт., пластикові карти Security carol «Construct», у кількості 2 шт., 2 (два) ключа дверей виробництва «Construct». Також, в ній міститься посилання на те, що паперова папка з написом «Справа № ___», з рукописним текстом «квартира АДРЕСА_3 » з наявними копіями документів на квартиру за вказаною адресою у кількості 32 арк., не має будь-якого доказового значення у даному кримінальному провадженні. Слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва дійшов висновку, що в арешті перерахованого у цьому абзаці майна відпала потреба з огляду на те, що прокурор скасував постанову слідчого в частині визнання такого майна речовими доказами, що вказує на відсутність їх доказового значення.

3.5.Ухвалою Подільського районного суду від 12 серпня 2019 року по справі №758/10187/19 задоволено клопотання адвоката ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4 . Скасовано арешт з грошових коштів у сумі 3038600 (три мільйони тридцять вісім тисяч шістсот) доларів США та 870590 (вісімсот сімдесят тисяч п`ятсот дев`яносто) Євро, який накладено ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року по справі №758/467/18. У вказаній ухвалі слідчий суддя виходив з того, що постановою про скасування постанови про визнання речових доказів від 12 липня 2019 року процесуальним керівником у кримінальному провадженні прокурором відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 було скасовано постанову слідчого в ОВС третього відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 12 січня 2018 року в частині визнання речовими доказами, вилучених 12 січня 2018 року у ході проведення тимчасового доступу (виїмки) на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 27 грудня 2017 року з кримінального провадження №42017000000001277 від 26 квітня 2017 року, грошових коштів у сумі 3038600 доларів США та 870590 Євро. Це стало підставою для висновку слідчого судді про те, що на даний час відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

3.6.Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість (необґрунтованість) накладеного арешту та наявність (відсутність) підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. У клопотанні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 - вказує на необґрунтованість накладеного арешту та втрату потреби арешту майна, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею у цьому провадженні.

3.7.Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні про його арешт, метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про його арешт; розумністю і співмірністю арешту.

3.8.Водночас, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто «остаточності» рішення суду у спірних правовідносинах. Зважаючи на приписи ст.309 та ст.174 КПК України, а також вимоги принципу res judicata, слідчий суддя доходить висновку, що одна і та ж підстава для скасування арешту майна не може бути предметом неодноразового розгляду різними судами (слідчими суддями). Реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що відповідний суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст.174 КПК України необґрунтованістю його накладення та відсутності подальшої потреби в ньому.

3.9.Представник власника майна наголошує на необґрунтованості арешту майна, посилаючись на невмотивованість висновків слідчого судді, висловлених в ухвалі про арешт майна від 16 січня 2018 року. Такі недоліки судового рішення можуть бути усунуті в ході судового провадження з його перегляду за відповідною апеляційною скаргою. ОСОБА_4 оскаржував ухвалу про накладення арешту на майно до Апеляційного суду міста Києва. За наслідками апеляційного перегляду ця ухвала була залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Отже, обґрунтованість накладення арешту перевірялася апеляційною інстанцією і нею була підтверджена. Нових обставин, які б свідчили на користь необґрунтованості арешту і не були предметом дослідження слідчим суддею та суддями апеляційної інстанції при вирішенні питання про арешт майна, представник власника майна не надає.

3.10.Стосовно заявленої втрати потреби в арешті майна як підстави для його скасування слідчий суддя звертає увагу на таке.

3.11.Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

3.12.Відповідно до частини першої зазначеної статті речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

3.13.Нормативно визначеними властивостями доказів є їх належність, допустимість та достовірність. Доктринально визнаними елементами кримінального процесуального доказування, що являють собою єдиний нерозривний процес є 1)отримання доказів (активна цілеспрямована пізнавально-практична й розумова діяльність суб`єктів доказування, яка складається з окремих взаємозалежних та взаємовпливових елементів - пошуку, виявлення (встановлення), а при необхідності, вилучення фактичних даних та їх джерел та перевірки, оцінки фактичних даних і їх джерел, їх процесуального оформлення (закріплення) й власне надання фактичним даним та їх джерелам уповноваженими суб`єктами кримінального процесу значення певного доказу у кримінальному провадженні); 2)використання доказів (практична процесуальна та розумова діяльність, що полягає в оперуванні доказами, у встановленні на їх підставі обставин, що мають значення для кримінального провадження, в обґрунтуванні доказами своєї правової позиції сторонами кримінального провадження, в обґрунтуванні відповідних процесуальних рішень уповноваженими суб`єктами, у тому числі й для перевірки вже отриманих доказів та для отримання нових доказів тощо.

3.14.Аргумент представника власника майна про те, що відсутня необхідність у подальшому утриманні арештованого майна як доказів у Кримінальному провадженні, оскільки це майно є недопустимими доказами, отримані з істотним порушенням прав людини та не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень в силу положень статей 86, 87 КПК України слідчий суддя сприймає критично, оскільки в силу вищенаведених положень питання належності, допустимості, достовірності доказів та достатності їх сукупності слід віднести до компетенції сторони обвинувачення в частині можливості їх використання для повідомлення певній особі про підозру, звернення з обвинувальним актом до суду. Крім цього, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

3.15.Як вбачається із змісту ухвали слідчого судді Подільського районного суду від 16 січня 2018 року слідчий суддя визнав можливим застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, враховуючи можливість забезпечення належного збереження визначеного майна, яке є речовим доказом, оскільки, згідно із постановою слідчого, вилучені речі визнані речовими доказами у Кримінальному провадженні як такі, що відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

3.16.Відповідно до наданого детективом витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25 березня 2021 року, досудове розслідування у Кримінальному провадженні здійснюється, в тому числі, за фактами одержання неправомірної вигоди від членів та представників «Партії регіонів» в особливо великому розмірі, незаконних фінансових операцій в особливо великому розмірі, замаскованих під провадження діяльності у сфері надання фінансових послуг, з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння та інших діянь. Відтак, вилучене 26 липня 2017 року в ході обшуку за адресою АДРЕСА_1 майно, станом на час розгляду клопотання про скасування арешту на нього, продовжує мати безпосереднє відношення до подій, що є предметом досудового розслідування.

3.17.Постановлені ухвали слідчих суддів Подільського районного суду міста Києва про часткове скасування майна ґрунтувалися, здебільшого, на прийнятих постановах процесуального керівника у даному кримінальному провадженні прокурора ОСОБА_10 про часткове скасування постанови про визнання майна речовими доказами у Кримінальному провадженні. Однак, станом на час розгляду цього клопотання, слідчий суддя не встановив наявність подібних постанов прокурора процесуального керівника у Кримінальному провадженні щодо речей та документів на які накладено арешт.

3.18.Відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

3.19.Хоча з плином часу та ходом досудового розслідування арешт майна може втрачати свою актуальність, спеціальні положення про збереження речових доказів та вирішення питання про них одночасно з постановленням судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, базується на засаді безпосередності дослідження показань, речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

3.20.Зважаючи на те, що арештоване майно має статус речових доказів у цьому кримінальному провадженні та наявна подальша необхідність його арешту в цілях кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування арешту майна, про яке йдеться в клопотанні.

4.За таких обставин в задоволенні клопотання слід відмовити внаслідок відсутності умов, визначених статтею 174 КПК для скасування арешту майна, про які зазначає представник.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 100, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_4, про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016000000003490 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1