Документ № 95865379

Справа № 991/1409/21

Провадження1-кс/991/1439/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я., з участю секретаря судових засідань Пузиря В.Р., представника особи, в інтересах якої подано скаргу, - адвоката Єфименко В.В., детектива Веренчука С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань скаргу представника ОСОБА_1 , - адвоката Голованя Ігоря Володимировича на рішення детектива Національного бюро другого відділу детективів другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука Сергія Олександровича від 12.02.2021 про закриття кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

26.02.2021 до Вищого антикорупційного суду за допомогою засобів поштового зв`язку «Укрпошта» представник ОСОБА_1 , - адвокат Головань І.В. надіслав скаргу №21-196-0812 від 25.02.2021 на рішення детектива Національного бюро другого відділу детективів другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука С.О. від 12.02.2021 про закриття кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 26.02.2021 скарга визначена на розгляд слідчій судді Саландяк О.Я.

Ухвалою від 01.03.2021 відкрито провадження за скаргою та призначено судове засідання.

При цьому у вступній частині скарги статус особи, в інтересах якої подано скаргу визначено як потерпілий, у тексті ухвали - заявник.

Обставини, на які посилається особа, яка подала скаргу.

18.02.2021 адвокатським об`єднанням «Головань і Партнери» отримано копію оскаржуваної постанови та подано на неї скаргу, у якій зазначено таке.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке розпочате на підставі повідомлення про вчинення щодо ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, у тому числі, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Так, повідомлення про злочин обґрунтовувалося доводами про те, що низка високопосадовців з кола співробітників Офісу Президента України здійснили зловживання впливом по відношенню до державного службовця категорії «А» - директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 , який у свою чергу здійснив зловживання впливом по відношенню до своїх підлеглих - службових осіб Центрального апарату Державного бюро розслідувань. Мотиви такого зловживання впливом полягають досягненні такої мети: ініціювання та розслідування десятків незаконних кримінальних проваджень стосовно лідера опозиційної сили, 5-го Президента України, а нині народного депутата України - ОСОБА_1 , політично мотивоване незаконне кримінальне переслідування лідера опозиційної сили, використання фактів розслідування цих проваджень в цілях поширення недостовірної та негативної інформації, штучного формування у суспільстві хибної думки про нібито причетність останнього до злочинів, а головне - підрив ділової репутації опозиційного політика ОСОБА_3 та його дискредитація як основного політичного опонента діючого Президента України не тільки в Україні, а й за її межами.

На підтвердження даних обставин ОСОБА_3 16.03.2020 був допитаний детективом. Також ці обставини було викладено та підтверджено особисто ОСОБА_1 у заяві про залучення потерпілим від 15.01.2021, зазначено, серед іншого, про те, у чому полягає спричинена йому моральна шкода.

Адвокатом у скарзі констатовано, що по відношенню до ОСОБА_1 тривалий час здійснюється протиправна поведінка групи осіб, спрямована на політично мотивоване кримінальне переслідування, приниження його честі, гідності, ділової репутації як лідера опозиційної сили та політичного опонента діючого Президента України. Згідно із положеннями ст. 2 КПК України, адвокат вважає, що захист ОСОБА_1 від кримінального переслідування, охорона прав та свобод останнього повинні бути забезпечені саме детективами НАБ України в рамках кримінального провадження № 42019000000002388, а тому оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, такою, що порушує завдання кримінального провадження та перешкоджає потерпілому в реалізації його законних процесуальних прав.

Адвокат у скарзі зауважує, що детектив під час досудового розслідування вихолостив предмет розслідування, безпідставно звузивши його до дослідження питань процесуальних порушень слідчими ДБР, фрагментарного розголошення даних досудового розслідування та окремих аспектів діяльності самого колишнього директора ДБР ОСОБА_2 . Зокрема, детектив, в контексті доводів, викладених заявником у повідомленні про кримінальне правопорушення, протоколі допиту ОСОБА_3 , чисельних клопотаннях та заявах адвокатів під час досудового розслідування не збирав докази на підтвердження або спростування, взагалі не дослідив обставини, які на підставі ст. 91 КПК України підлягають обов`язковому дослідженню: організація особами з кола керівництва Офісу Президента України здійснення незаконного впливу на керівництво ДБР з метою політично мотивованого кримінального переслідування основного опонента діючого Президента України ОСОБА_4 , його дискредитацію як політика, приниженні його честі та підриву ділової репутації; здійснення незаконного впливу керівників ДБР на підлеглих їм службових осіб з вказаною метою; підтримання злочинного впливу в довготриваючому стані у період з травня 2019 року та даний час, незважаючи на зміну керівників Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань; ініціювання десятків незаконних кримінальних проваджень саме відносного ОСОБА_1 та підтримання їх в стадії досудового розслідування попри відсутність події кримінальних правопорушень, а також ухилення від виконання обов`язку їх закриття на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України; організація незаконного застосування до ОСОБА_1 десятків заходів забезпечення (виклик слідчим, привід), спрямованих на допит як свідка у кримінальних провадженнях, що розпочаті та розслідуються саме за фактами вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень; організація службовими особами ДБР масштабного поширення публічно у ЗМІ та мережі інтернет недостовірної, негативної інформації про численні порушення ОСОБА_1 закону з метою підриву ділової репутації опозиційного політика; організація порушення презумпції невинуватості ОСОБА_1 з боку ДБР та його службових осіб та штучного створення в суспільстві хибної думки про нібито вчинення ним кримінальних правопорушень/причетність до вчинення злочинів; забезпечення усунення із політичного життя України лідера опозиційної сили.

Без дослідження вказаних обставин адвокат вважає висновок про відсутність події кримінального правопорушення передчасним та необґрунтованим, а висновок про доводи та мотиви, на підставі яких детектив відкинув ці обставини або дійшов висновку про їх відсутність, в оскаржувані й постанові не зазначені.

Заявник ОСОБА_1 протягом усього часу досудового розслідування доводив детективу мету впливу на керівників ДБР, а в подальшому їх вплив на підлеглих - незаконне політично мотивоване кримінальне переслідування ОСОБА_1 та його усунення з політичного життя України. Детектив проігнорував та не дослідив визначені ЄСПЛ ознаки політичної мотивації незаконного кримінального переслідування, яка є метою, на досягнення якої спрямованих незаконний вплив на службових особі ДБР. Із посиланням на наявність ознак такого політичного переслідування, яке названо в судових рішеннях ЕСПЛ, адвокат зазначає, що відбувалось і відбувається політичне переслідування із використанням високопосадовців ДБР (їх спроможності чинити вплив на своїх підлеглих).

Зокрема, детектив проігнорував відомості, повідомлені екс-послом США в Україні ОСОБА_5 , який під час своїх свідчень під присягою у Конгресі США заявив про політичний характер незаконного переслідування ОСОБА_1 під час своїх свідчень під присягою у Конгресі США.

Детектив не дослідив ні мотиви, ні мету здійснення незаконного впливу, які є тими обставинами, що підлягають обов`язковому дослідженню у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 91 КПК України. Оскільки проти ОСОБА_1 з травня 2019 року до даного часу здійснюється масштабна діяльність, яка є результатом незаконного впливу на працівників ДБР, то вони мали отримати оцінку у постанові.

Щодо доводів, які викладені у постанові, адвокат у скарзі зауважує про їх поверховість та формальність викладення без аналізу того, яким чином міркування, що викладені у постанові, спростовують відсутність події здійснення впливу на керівників ДБР та впливу останніх протягом двох років на підлеглих їм службових осіб ДБР. Хоч детектив зазначив про проведення комп`ютерно-технічної експертизи аудіозаписів із голосами ОСОБА_2 та інших осіб, однак, за отриманими результатами не здійснив жодних дій, спрямованих на встановлення осіб, які здійснили записи розмов ОСОБА_2 та інших осіб, які брали участь у розмовах в його кабінеті; встановлення осіб, які брали участь у розмовах, аудіозаписи яких опубліковано; встановлення місця знаходження та вилучення технічних пристроїв, які використовувалися для запису розмов; встановлення місця знаходження та вилучення магнітного накопичувача, на який здійснювалися записи розмов та на якому зберігаються на даний час; проведення комп`ютерно-технічного дослідження інформації, яка зберігається на магнітному накопичувачі/накопичувачах. Саме ці дії, на думку адвоката, дозволять в категоричній формі підтвердити здійснення незаконного впливу на керівників ДБР та впливу останніх на підлеглих їм службових осіб. Детектив послався лише на відомості, отримані ним із кримінального провадження №62019000000001472 від 21.09.2019, та результатами досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, самостійно не здійснюючи жодних слідчих дій, не встановив, чи дійсно записи розмов здійснювались із використанням тих технічних пристроїв, що були вилучені у кабінеті ОСОБА_2 , чи для цього використовувались інші пристрої. Не проведено семантико-лінгвістичної експертизи для ідентифікації учасників розмов, які зафіксовано на аудіозаписах; не допитано як свідків усіх учасників розмов, що зафіксовані на аудіозаписах в кабінеті ОСОБА_2 , хоча ці особи можуть підтвердити факти розмов, надати зразки усного мовлення задля проведення експертних досліджень та ідентифікації учасників злочинного впливу, зокрема ОСОБА_2 . Допит ОСОБА_2 та його підлеглих - слідчих обмежений сприйняттям їх відповідей про те, що вони нічого злочинного не робили, однак детальні питання в контексті доводів заявника, потерпілого ОСОБА_1 та його представників, даним особам не надано, критичну перевірку їх показанням не здійснено та жодної оцінки у постанові не відображено.

Щодо перевірки контактів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вбачається, що детективом не вжито заходів щодо встановлення всіх без виключення абонентських номерів мобільного зв`язку, а також інших засобів зв`язку, якими могли користуватись учасники розмов в кабінеті ОСОБА_2 . Детектив не дослідив обставин комунікації між ОСОБА_2 та його спільниками з використанням месенджерів та у мережі інтернет, з використанням планшетів чи ноутбуків, засобів спеціального зв`язку, що також не досліджено у постанові.

Детективом не надано оцінки наявності письмових вказівок ОСОБА_2 , які були розголошені у ЗМІ саме ОСОБА_2 та саме з метою дискредитації ОСОБА_1 , та надалі офіційному підтвердженню ОСОБА_2 факту дійсності таких вказівок в офіційному інтерв`ю. Так само керівник відділу ГСУ ДБР ОСОБА_8 в офіційних публічних інтерв`ю зазначав про отримання вказівок у кримінальних провадженнях, у яких фігурує ОСОБА_1 . Такі офіційні публічні відомості на переконання адвоката є беззаперечним доказом незаконного впливу на слідчих ДБР та керівника органу досудового розслідування, які не отримали оцінки в оскаржуваній постанові.

Також детектив проігнорував довготривалість здійснення незаконного впливу на службових осіб ДБР, які полягають у здійсненні незаконного впливу на колишнього Генерального прокурора ОСОБА_9 щодо підписання незаконного та безпідставного повідомлення ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення та подальше звільнення ОСОБА_9 з посади, саме за відмову у політичному переслідуванні ОСОБА_1 , що підтвердив у публічному зізнанні ОСОБА_10 . Також про злочинні наміри та мету незаконного впливу розкрив в інтерв`ю ЗМІ в.о. Генерального прокурора ОСОБА_11 . Також ОСОБА_9 24.03.2020 дав інтерв`ю, яким підтвердив факт вчинення учасниками злочинної групи дій, спрямованих на досягнення незаконної мети впливу шляхом політично-мотивованого притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного просить скасувати постанову детектива НАБ України Веренчука С.О. від 12.02.2021 про закриття кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019.

Адвокат Чорний І.Т., який діє в інтересах ОСОБА_1 , через канцелярію суду подав додаткові письмові пояснення за вихідним №21-236-0812 від 10.03.2021, які зареєстровано за вхідним Вх. №4621/21-Вх від 16.03.2021 (а.с.55-58). У поданих поясненнях зазначено, що з тексту постанови детектива про закриття кримінального провадження від 12.02.2021 вбачається, що в рамках досудового розслідування детективи НАБУ не досліджували факт зловживання впливом щодо державного службовця категорії А - директора ДБР ОСОБА_2 (на той момент) з боку поки що невстановлених осіб з Офісу Президента України, що свідчить про неповноту досудового розслідування. Також зауважено, що детективи залишили поза увагою мету вчинення кримінально карних діянь, а саме, задля чого здійснювався незаконний вплив на державного службовця категорії А та останнім - на своїх підлеглих, що здійснювали досудове розслідування в кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_1 . Адвокат також звертає увагу на те, що детективи залишили поза увагою мету вчинення таких кримінально карних діянь, а саме - задля чого здійснювався незаконний вплив на державного службовця категорії А та останнім - на своїх підлеглих, що здійснювали досудове розслідування в кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_1 . Як вбачається з постанови про закриття, слідством не досліджено надання незаконних письмових вказівок підлеглим поза нарадами. Зазначив, що висновки детектива НАБУ ОСОБА_12 про підстави закриття провадження ґрунтуються на протоколах допиту, які, імовірно, містять неповну інформацію, оскільки слідство позбавило можливості представників потерпілого прийняти участь у допитах певних осіб. Також вказано, що стаття 369-2 КК України не містить такі поняття як «тиск», відсутність якого, начебто, встановлено. З огляду на вказані обставини адвокат просить скаргу на рішення детектива НАБУ Веренчука С.О. про закриття кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019 - задовольнити в повному обсязі.

Канцелярією Вищого антикорупційного суду 18.03.2021 за вхідним Вх№4867/21-Вх зареєстровано додаткові пояснення подані адвокатом Чорним І.Т., який діє в інтересах та на захист потерпілого ОСОБА_1 (а.с.79-81). Адвокатом зазначено, що наявні в матеріалах провадження протоколи допитів свідків - слідчих ДБР та інших співробітників ДБР свідчать про формальність проведення цих процесуальних дій, без наміру з`ясувати усіх обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні № 42019000000002388. Належним чином не досліджено питання надання ОСОБА_2 вказівок в кримінальних провадженнях що стосуються ОСОБА_1 , хоча безпосередньо ОСОБА_2 підтверджує факт проведення нарад із слідчими з цього приводу. Адвокат також звертає увагу суду на те, що слідство не намагалося встановити, яким саме пристроєм (пристроями) були зроблені оприлюднені записи розмов з кабінету ОСОБА_2 , як і не намагалося встановити місцезнаходження «віддаленого серверу», про який згадується в матеріалах провадження. Слідством не здійснені заходи з відшукання та дослідження таких приладів та сервера (серверів), як і не намагалося встановити наявність у фігурантів цього провадження інших засобів зв`язку ніж ті, про які слідству було повідомлено фігурантами. Не досліджено переписку цих осіб в месенджерах тощо. ОСОБА_13 також звертався як представник потерпілого із клопотанням про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, однак за результатом звернення отримано рішення детектива про відмову у визнанні потерпілим. Слідство намагалося та намагається приховати свій формальний та упереджений підхід до здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №42019000000002388. Сукупність досліджених під час судового засідання доказів свідчить про упередженість досудового розслідування в кримінальному провадженні, неповноту такого розслідування, а також про ігнорування наявних в матеріалах провадження доказів, які свідчать про факт зловживання впливом. З огляду на вказані обставини адвокат просить скаргу на рішення детектива НАБУ Веренчука С.О. про закриття кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019 задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.03.2021 представники особи, в інтересах якої подано скаргу, - адвокати Єфименко В.В. та Чорний І.Т. скаргу підтримали із підстав, які у ній викладені, дали пояснення аналогічним скарзі та додаткових письмових поясненнях.

У судовому засіданні 03.03.2021 детектив Веренчук С.О. проти задоволення скарги заперечив, надав письмові заперечення (а.с. 48-50), які підтримав. Пояснив, що у скарзі наявні висновки, які не відповідають обставинам кримінального провадження, протирічать доказам, ґрунтуються на інформації, яка опублікована у мережі інтернет, або на твердженнях осіб, які не підтверджені жодними фактичними даними. Зокрема, відповідно до встановлених у ході досудового розслідування обставин, підставою для реєстрації багатьох кримінальних проваджень ДБР були заяви фізичних та юридичних осіб. Реєстрація та здійснення подальшого досудового розслідування є обов`язком правоохоронного органу, що стосується і проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, на проведення яких посилається у скарзі адвокат Головань І.В., оскільки досудовим розслідуванням встановлена відсутність події кримінального правопорушення (здійснення незаконного впливу на ОСОБА_2 та в подальшому впливу ним на слідчих ДБР), що виключає мету кримінального правопорушення. Зазначення у скарзі про політичне переслідування не є предметом кримінального провадження. На підставі заяви ОСОБА_14 за фактом розголошення відомостей службовими особами ДБР зареєстровано кримінальне провадження від 19.12.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення. Передбаченого ч. 2 ст. 387 КК України. З огляду на зазначене, не були предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019 обставини стосовно розголошення десятків фактів відомостей службовими особами ДБР матеріалів кримінальних проваджень. Під час допиту свідок ОСОБА_8 заперечив отримання вказівок, про що також зазначив ОСОБА_2 , який заперечив надання будь-яких вказівок своїм підлеглим. Із документів, що містяться в мережі інтернет, вбачається, що вони не містять вказівок, а є рекомендаціями. Таким чином, твердження про те, що детектив не надав належну правову оцінку «вказівкам» ОСОБА_2 , які він давав ОСОБА_8 , не знайшли свого підтвердження. Внаслідок дослідження матеріалів кримінального провадження також не вбачається жодних даних, які б могли свідчити про те, що екс посол США в Україні ОСОБА_15 володіє інформацією відносно незаконного впливу на ОСОБА_2 або слідчих ДБР. З огляду на вказане, підстави для проведення його допиту у якості свідка в межах кримінального провадження №42019000000002388 від 13.11.2019 відсутні. Таким чином, детектив не взяв до уваги відомості про те, що екс посол США в Україні ОСОБА_15 заявив про політичний характер незаконного переслідування ОСОБА_1 . Відповідно до інформації, яка міститься у постанові від 12.02.2021, детектив допитав учасників розмов, записи яких оприлюднені у телеграм каналі «Трубу Прорвало». Також, під час проведення слідчих дій особам надавались для прослуховування аудіоматеріали, ставились конкретні, детальні запитання, а також ті, які вказані у клопотаннях адвокатів ОСОБА_3 , про що безпосередньо вказано в протоколах допиту. Тому твердження про те, що детективами не ставились конкретні питання є безпідставним. Відповідно до норм чинного кримінального процесуального законодавства, а саме ч. 2 ст. 246 КПК України, виключається можливість проведення НСРД відносно злочинів середньої тяжкості. Детективом зазначено, що у кримінальному провадженні №42019000000002388 від 13.11.2019 здійснювалось досудове розслідування за фактом можливого вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, який є злочином середньої тяжкості. В якості свідка органами досудового розслідування повторно допитано свідка ОСОБА_8 , однак жодних нових обставин, які б стосувались предмету розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002388 від 13.11.2019 не повідомив. Повторний допит ОСОБА_8 здійснено після брифінгу. Таким чином, за результатами здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019000000002388 від 13.11.2019 зібрано докази, на підставі яких детективом прийнято обґрунтоване та законне рішення про відсутність події кримінального правопорушення, що стало підставою для винесення постанови від 12.02.2021 про закриття кримінального провадження, яка повністю відповідає вимогам ст. 110 КПК України.

Заслухавши пояснення присутніх учасників провадження, дослідивши наявні матеріали скарги, матеріали кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідча суддя дійшла такого висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.

Так, з метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, для з`ясування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об`єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Основним засобом збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 223 КПК України слідчими (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливо лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

В судовому засіданні встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

У інших кримінальних провадженнях, відомості про які є в матеріалах провадження, а саме № 42019000000002387 від 13.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 387 КК України, № 42019000000002389 від 13.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, № 42019000000002390 від 13.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163 КК України, досудове розслідування здійснюється окремо та іншим органом.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні 42019000000002388 та інших провадженнях від 13.11.2019 було розпочато на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.11.2019 у справі №757/47600/19-к, якою зобов`язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою т.в.о. голови АО «Головань і Партнери» Єфименка В.В. від 29.08.2019 щодо можливого одержання неправомірної вигоди керівником Державного бюро розслідувань за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (т. 1 кр. пр. а.с. 2, 7).

Згідно з повідомленням про кримінальне правопорушення від 28.08.2019 вих. №19-254-0812, яке здійснено на підставі надання договору про правничу допомогу ОСОБА_1 повідомлено про факти розголошення даних досудового розслідування, відомості, які можуть свідчити про зловживання впливом та міститься прохання внести відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 27, 163,182, 387, 369-2 КК України та надані додатки, на які є посилання у повідомленні (т.1 кр.пр. а.с. 8-99).

Постановою від 11.12.2019 (т. 1 кр.пр. а.с. 107-108) прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях ДБР, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Мороз І.О., який здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019 на підставі постанови від 10.12.2021 (т. 1 кр.пр. а.с.100), доручив проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні детективам Національного антикорупційного бюро України.

Постановою від 19.12.2019 керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБ України Карєєва О.М., призначено слідчу групу у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019, старшим групи призначено детектива Веренчука В.О. (т.1 кр.пр. а.с. 109-110).

Постановою прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Шкрума В.М. від 30.01.2020 кримінальні провадження № 42019000000002387 від 13.11.2019 і №52019000000001163 від 19.12.2019 об`єднано в одне провадження за № 42019000000002387.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000001163 від 19.12.2019 було розпочато на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.12.2019 у справі № 991/2441/19, якою зобов`язано уповноважених осіб НАБ України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням про кримінальне правопорушення адвоката Голованя І.В. від 04.12.2019 №19-451-0812, відповідно до якого директором ДБР ОСОБА_2 можливо здійснено незаконний вплив на прийняття рішень слідчими ДБР з метою отримання неправомірної вигоди (т.1 кр.пр. 132, 133-137).

Згідно з повідомленням про кримінальне правопорушення від 04.12.2019 №19-451-0812, яке здійснено адвокатом Голованем І.В. в інтересах ОСОБА_1 як потерпілого та повідомлено про факти публікацій у мережі інтернет записів, які могли бути зроблені в кабінеті директора ДБР ОСОБА_2 , а також про зміст свідчень посла в Україні ОСОБА_17 у конгресі США англійською мовою та інші факти, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 344, ч. 1, 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 387 КК України, замаху на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 372 КК України, що підлягає внесенню до ЄРДР (т.1 кр.пр. а.с. 143-150).

Заявник, реалізовуючи свої права, передбачені ст. 60 КПК України, неодноразово надавав на підтвердження своєї заяви речі і документи, заявляв клопотання, виходячи також і з тих міркувань, що метою злочину, який є предметом досудового розслідування, є політичне переслідування ОСОБА_1 , а тому йому завдано шкоди, та він є потерпілим.

Детективом ОСОБА_12 в ході досудового розслідування проведено ряд слідчих (розшукових) дій, зібрано матеріали кримінального провадження, проведено їх аналіз, та 12.02.2021 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України, яка є предметом оскарження (т.5 кр.пр. а.с. 112-115).

В оскаржуваній постанові детективом вказано, що у рамках досудового розслідування кримінального провадження розслідується факт можливого впливу колишнім директором ДБР ОСОБА_2 на слідчих ДБР, що здійснюють/здійснювали досудове розслідування у кримінальних провадженнях, в яких у будь-якому правовому статусі фігурує П`ятий Президент України, депутат Верховної Ради України ОСОБА_1 з метою отримання неправомірної вигоди. Заявник стверджував, що колишній директор ДБР ОСОБА_2 впливав на слідчих ДБР у зв`язку із здійсненням на нього впливу зі сторони посадових осіб Офісу Президента України ОСОБА_18 . Детективом зазначено, що ОСОБА_2 повідомив про виявлення 21.09.2019 у його службовому кабінеті апаратури для прослуховування. Згодом у месенджері «Telegram» виявлено телеграм-канал із назвою «Трубу прорвало» на якому опубліковано аудіозаписи та супровідні повідомлення, з яких вбачається, що аудіозаписи могли бути зроблені саме у робочому кабінеті ОСОБА_2 .

У постанові детективом проаналізовано показання ОСОБА_1 , дані ним під час допиту 16.03.2020, показання свідків слідчих ДБР, керівника слідчого відділу ДБР, які безпосередньо розслідували кримінальні провадження, в яких фігурував ОСОБА_1 , показання свідків - можливих учасників опублікованих на телеграм-каналі «Трубу прорвало» розмов, показання свідка ОСОБА_2 від 13.05.2020.

Також, детективом у постанові проаналізовано результати оглянутих даних, отриманих в ході тимчасового доступу до речей і документів, які знаходяться у володінні операторів мобільного зв`язку, та встановлено, що колишній керівник Офісу Президента України ОСОБА_19 та заступник керівника Офісу Президента України ОСОБА_20 (розмови із якими могли бути зафіксованими на аудіозаписах з телеграм-каналу «Трубу прорвало») не контактували із ОСОБА_2 шляхом використання належних їм абонентських номерів мобільного зв`язку. Також детективом надано оцінку відомостям, встановленим в результаті проведення тимчасово доступу до речей і документів, які знаходились у володінні Державного бюро розслідувань, а саме матеріалів кримінального провадження № 62019000000001472 від 21.09.2019, в рамках якого розслідувався факт незаконного прослуховування кабінету колишнього Директора ДБР ОСОБА_2 , встановлено, що використані для прослуховування технічні засоби не є «спеціальними технічними засобами», а фіксація розмов здійснювалась на віддалений сервер, що унеможливило вилучення оригіналів носіїв інформації, на яких зберігались аудіозаписи. Також детективом у постанові проаналізовано результат висновку судового експерта від 07.12.2020, із якого вбачається, що на наданих для дослідження аудіозаписах зафіксовано голос ОСОБА_2 . Однак, на питання «Чи зазнавали надані на дослідження аудіозаписи змін (монтажу)» експерт надати відповідь не зміг, оскільки невідомо, яким саме змінам могли піддаватись фонограми (аудіозаписи), так як завантажені медіафайли через мережу Інтернет в більшості випадків піддаються алгоритмам стиснення.

У зв`язку із невстановленням інших відомостей, які б підтверджували факт чинення будь-якого тиску на ОСОБА_2 , а також з боку ОСОБА_2 на слідчих ДБР, з посиланням на вимоги ст. 2, 9, п. 8 ч. 2 ст. 40, ст. 110, п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України, дійшовши висновку, що колишній директор ДБР ОСОБА_2 не давав вказівок своїм підлеглим щодо проведення чи утримання від проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, не підтвердження фактів здійснення тиску на ОСОБА_2 з боку посадових осіб Офісу Президента України, детектив зробив правильний висновок про відсутність події кримінального правопорушення та наявність відповідних підстав для прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження в разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.

Із таким рішенням детектива слідча суддя погоджується з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 2 ст. 369-2 КК України, у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення, кримінальним правопорушенням законодавець визначив прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

Відповідно до примітки до даної статті особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1, підпункту "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції" особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для цілей ст. 369-2 КК України законодавцем визначено Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, віце-прем`єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим; а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, особи, які входять до складу наглядової ради державного банку, державного підприємства або державної організації, що має на меті одержання прибутку, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.

Особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, після внесення змін до ст. 369-2 КК України не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для цілей кваліфікації ст. 369-2 КК України.

Безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України, є встановлений порядок здійснення службової діяльності особами, уповноваженими на виконання функцій держави та саме про зловживання впливом на даних осіб зазначено у цій статті.

Предметом цього злочину є неправомірна вигода незалежно від її розміру та форми, за умови пропозиції, обіцянки, надання або одержання без законних на те підстав.

З об`єктивної сторони цей злочин характеризується вчиненням таких діянь стосовно неправомірної вигоди: 1) пропозиція неправомірної вигоди; 2) її обіцянка; 3) її надання (ч. 1 ст. 3692); 4) прийняття пропозиції, обіцянки її надання; 5) її одержання; 6) пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

Прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди є закінченим злочином, коли особа, яка має вчинити вплив, висловила згоду на прийняття неправомірної вигоди в будь-якій формі за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Сам вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави, знаходиться поза межами складу цього злочину, який може бути як злочинним, так і незлочинним.

Суб`єкт злочину, передбаченого ч. 2 даної статті, - спеціальний, який має дві ознаки: особа не наділена статусом службової особи; і вона має реальну можливість плинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Суб`єктом злочину за ч. ч. 2 ст. 369-2 КК України може бути, в тому числі, й службова особа за умови, що обіцяний, запропонований, здійснений нею вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави, зумовлений не наданою їй по службі владою чи службовим становищем, а близькими, дружніми чи будь-якими іншими відносинами з останньою.

Якщо ж службова особа могла здійснити вплив із використанням наданої їй влади або свого службового становища, дії винної особи слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 368 КК України. Вчинення відповідних діянь службовою особою з використанням службового становища, за наявності відповідних підстав, може бути кваліфіковано за відповідною частиною ст. 364 КК України.

Тобто, перевірка в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019 обставин незаконного можливого впливу ОСОБА_2 на підлеглих йому осіб в контексті можливої неправомірної вигоди у вигляді пропозиції інших осіб зберегти посаду є виправданим з метою можливої кваліфікації дій ОСОБА_2 за іншими статтями Кримінального кодексу України.

Однак і таких обставин детективом не встановлено, та не вбачається слідчою суддею в ході здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Зокрема, допитом свідків керівника слідчого відділу ДБР, слідчих ДБР, які безпосередньо розслідували кримінальні провадження, в яких фігурував ОСОБА_1 : ОСОБА_8 , (т. 4 кр.пр. а.с. 4-8, т. 5 кр.пр. а.с. 43-46), ОСОБА_21 (т. 4 кр.пр. а.с. 9-13), ОСОБА_22 (т. 4 кр.пр. а.с. 14-18), ОСОБА_23 (т. 4 кр.пр. а.с.19-23), ОСОБА_24 (т. 4 кр.пр. а.с. 24-28), ОСОБА_25 (т. 4 кр.пр. а.с. 29-33), не встановлено фактів та обставин незаконного тиску зі сторони колишнього Директора ДБР ОСОБА_2 або будь-яких інших осіб.

Допитом свідків, можливих учасників опублікованих у телеграм-каналі «Трубу прорвало» розмов, ОСОБА_20 (т. 4 кр.пр. а.с. 57-62), ОСОБА_26 (т. 4 кр.пр. а.с. 68-73), ОСОБА_19 (т. 4 кр.пр. а.с. 75-78) останні загалом зазначають, що на опублікованих у телеграм-каналі розмовах зафіксовано схожі голоси, однак розмов із таким змістом не було, а записи є змонтованими, не встановлено фактів можливої пропозиції ОСОБА_2 неправомірної вигоди у будь-якому вигляді, у тому числі збереження посади за вчинення тиску на підлеглих.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_2 (т. 4 кр.пр. а.с. 80-90) повідомив, що у разі необхідності, він проводив наради із керівниками слідчих управлінь/відділів та безпосередньо слідчими. Однак, жодних вказівок щодо проведення чи утримання від проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій у кримінальних провадженнях слідчим ДБР не давав. Повідомив, що на усіх нарадах із слідчими наголошував на їх незалежності та самостійності у прийнятті рішень. За показаннями ОСОБА_2 по телефону жодних кримінальних проваджень із посадовими особами Офісу Президента України він ніколи не обговорював, факт тиску на себе також не підтвердив. Обставини проведених у Президента України нарад не пригадує, оскільки вони проводились щотижнево. Щодо опублікованих у телеграм-каналі «Трубу прорвало» аудіозаписів ОСОБА_2 зазначив, що вони є скомпільованими. На його думку, це можуть бути фрагменти публічних виступів, інтерв`ю, брифінгів, а також фрагменти незаконного прослуховування у кабінеті директора ДБР. Водночас, розмов такого змісту не було.

Слідча суддя не може взяти до уваги незгоду представників особи, в інтересах якої подано скаргу, щодо методики, обсягу проведення допитів свідків, оскільки такі допити здійснені відповідно до вимог статей 223-224 КПК України з приводу обставин, які мають значення для досудового розслідування кримінального провадження, із реалізацією принципу самостійності процесуальної діяльності детектива, а також із врахуванням того, що свідкам ставились питання, які пропонувались адвокатами у їх клопотаннях. Свідки, які висловили відповідне бажання, запросили для допиту адвокатів.

Окрім того, проведеними тимчасовими доступами до речей і документів, які знаходяться у володінні операторів мобільного зв`язку, та подальшими оглядами одержаних даних (т.4 кр.пр. 97-101, 103-105, 106-110, 112-114; т.5 кр.пр. а.с.1-3, 4-11, 12-14, 15-18, 19-29) встановлено, що колишній керівник Офісу Президента України ОСОБА_19 та заступник керівника Офісу Президента України ОСОБА_20 (розмови із якими могли бути зафіксованими на аудіозаписах з телеграм-каналу «Трубу прорвало») не контактували із ОСОБА_2 шляхом використання встановлених належних їм абонентських номерів мобільного зв`язку.

Також, слідча суддя приймає до уваги, що слідчими суддями, які здійснювали розгляд клопотань про тимчасовий доступ до інформації, яка знаходиться у володінні операторів мобільного зв`язку, такі клопотання детектива задовольнялись частково з обмеженням проміжку періоду надання такого доступу часом перебування ОСОБА_2 на посаді директора ДБР, що спростовує твердження адвокатів про штучне обмеження детективом періоду перевірки.

Також, як вбачається із досліджених матеріалів слідчими суддями перевірялись рішення детектива щодо необхідності вчинення процесуальних дій, про які клопотав заявник (т.2 кп.кр. а.с. 311-312) в частині допиту ОСОБА_27 та ОСОБА_9 , та в задоволенні скарги відмовлено.

В результаті проведення тимчасового доступу до речей і документів, які знаходились у володінні Державного бюро розслідувань, а саме матеріалів кримінального провадження № 62019000000001472 від 21.09.2019 за ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 359, ч. 2 ст. 387 КК України (т. 4 кр.пр. а.с. 179,зворот - 186), в рамках якого розслідувався факт незаконного прослуховування кабінету колишнього Директора ДБР ОСОБА_2 , встановлено, що використані для прослуховування технічні засоби не є «спеціальними технічними засобами», відповідно до висновку відповідної експертизи. Проведеними слідчими та процесуальними діями у рамках вказаного кримінального провадження осіб, які здійснювали прослуховування, та оригіналів носіїв інформації, на які здійснювався запис, не встановлено. В межах кримінального провадження № 62019000000001472 від 21.09.2019 встановлено, що фіксація розмов здійснювалась на віддалений сервер, який розташований за межами території України, що унеможливило вилучення оригіналів носіїв інформації, на яких зберігались аудіозаписи (т. 4 кр. пр. а.с. 194).

Також, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 62019000000001472 від 21.09.2019 за ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 359, ч. 2 ст. 387 КК України не встановлено звернень правоохоронних органів до судів України з клопотаннями про надання дозволу на проведення НСРД відносно ОСОБА_2 .

Як вбачається із досліджених матеріалів досудове розслідування кримінального провадження № 62019000000001472 від 21.09.2019 за статтями 365 ч.1, 359 ч.2, 387 ч.2 КК України не завершене, підозрюваних осіб не встановлено.

З метою встановлення осіб, чиє усне мовлення зафіксоване на опублікованих у телеграм-каналі «Трубу прорвало» аудіозаписах (отриманих у ході проведення оглядів від 27.01.2020, 29.01.2020 та 26.03.2020), постановою детектива від 06.04.2020 призначено судову криміналістичну експертизу аудіоматеріалу. Проведення експертизи доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.Із висновку судового експерта від 07.12.2020 вбачається, що на наданих для дослідження аудіозаписах зафіксовано голос ОСОБА_2 . Однак, на питання «Чи зазнавали надані на дослідження аудіозаписи змін (монтажу)» експерт надати відповідь не зміг, оскільки невідомо, яким саме змінам могли піддаватись фонограми (аудіозаписи), так як завантажені медіафайли через мережу Інтернет в більшості випадків піддаються алгоритмам стиснення (т. 5 кр. пр. а.с. 122-150).

Отже, за наявності сумнівів в оригінальності зазначених аудиозаписів, проведення будь-яких інших експертиз, в тому числі семантико-лінгівістичної, про непроведення якої зазначено представниками заявника, не вбачається за доцільне.

Також детектив ініціював продовження строку досудового рослідування у кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019, який ухвалою слідчого судді від 09.11.2020 продовжено на шість місяців (т. 5 кр. пр. а.с. 47-54).

Відповідно до норм ст. 9, 36, 40 КПК України обсяг та види слідчих (розшукових) дій, які проведені органом досудового розслідування, є результатом здійснення процесуальної діяльності, керуючись внутрішнім переконанням, самостійність, внутрішнє переконання, достатній обсяг.

Підслідність інших кримінальних правопорушень визначена у встановленому законом порядку, з огляду на що надання їм оцінки слідчою суддею буде виходити за межі судового контролю слідчого судді під час розгляду скарги на постанову про закриття у даному кримінальному провадженні.

Щодо доказів, які є у ЗМІ та їх співвідношенні із засобами доказування, визначеними КПК, слід зазначити таке.

Джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

В свою чергу, дані, які містять відкриті джерела, можуть бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР, однак, надалі вони підлягають перевірці відповідно до правової процедури, визначеної КПК. Таким чином слідча суддя не може обґрунтовувати ухвали відомостями, які містяться у відкритих джерелах, ЗМІ, та які, в свою чергу, суперечать встановленим у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку відомостям, які є джерелом доказів у кримінальному провадженні та підстави оцінювати останні критично відсутні.

Також, представниками особи, в інтересах якої подано скаргу не наведено відповідної правової процедури процесуального використання в якості доказу пояснень іноземного громадянина в іноземній державі під час виступу, який не має аналогів в Україні, як показання свідка чи інше джерело доказу.

Щодо шкоди, завданої ОСОБА_1 та його статусу у кримінальному провадженні, то відсутність такої шкоди встановлено у ході вирішення питань про визнання ОСОБА_3 потерпілим, що виключає його статус у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019 як потерпілого, та визначає статус останнього як заявника у кримінальному провадженні, що жодним чином не обмежує ОСОБА_1 у доведенні належними правовими засобами його статусу жертви політично мотивованого переслідування за тими ознаками, на які посилаються його представники.

Постанови детектива про відмову у визнані потерпілим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42019000000002388 від 13.11.2019 за наслідками розгляду заяв про залучення до кримінального в якості потерпілого до провадження оскаржувались до слідчих суддів, однак в задоволенні скарг було відмовлено (т. 3 кр.пр. а.с. 90-91, т. 5 кр.пр. а.с.96-100).

Щодо політичного переслідування як мети та мотиву кримінального правопорушення, то слідча суддя вважає за доцільне зазначити, що їх встановлення під час досудового розслідування є обов`язковим у разі належності таких обставин до предмета доказування конкретного злочину. Поняття (категорія) політично мотивованого переслідування у тому контексті, як на нього посилаються особи, які звернулись із скаргою, виникла в ході встановлення ЄСПЛ порушень ст.18 Конвенції у поєднанні з іншими статтями, у яких обмеження основоположних прав людини на переконання Суду здійснювалось з іншою метою, ніж встановлена у відповідних статтях Конвенції. Тобто дана категорія може бути застосована Державою для припинення дій, які мають ознаки такого переслідування.

За встановлених вище обставин у їх сукупності, слідча суддя не може погодитись із висновком адвокатів про те, що досудове розслідування проведене формально.

Відповідність встановлених обставин проведеним слідчим (розшуковим) діям підтвердилась дослідженими матеріалами № 42019000000002388 від 13.11.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Виходячи з того, що: 1) законодавець виділяє відсутність події злочину і відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (складу злочину), а також невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати як самостійні підстави закриття кримінального провадження, тобто вважає, що ці підстави мають різний зміст; 2) спосіб, знаряддя, засоби вчинення злочину і, частково, місце, час та обстановка, ситуація вчинення злочину, які, здебільшого, називають факультативними ознаками об`єктивної сторони складу злочину, є ознаками самого діяння як феномена, факту, явища об`єктивної дійсності, який державою визначається як небажаний, шкідливий, небезпечний для суспільства, наявність вчинення якого має (може) тягти кримінальну відповідальність, є підстави стверджувати, що подія злочину відсутня у разі: 1) відсутності діяння у кримінально-правовому значенні (розумінні), в тому числі і у разі відсутності наслідків, які законодавцем визначені як обов`язкова ознака складу злочину; 2) відсутності суспільної небезпечності діяння, яке містить склад злочину (ознаки складу злочину); 3) відсутності у вчиненому діянні складу конкретного злочину.

Зі змісту постанови детектива Веренчука С.О. від 12.02.2021 вбачається, що детективом на підставі результатів проведеного досудового розслідування кримінального провадження прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з встановленням відсутності події кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування не встановлено жодних даних, які б вказували на її наявність.

З таким висновком детектива, слідча суддя погоджується, оскільки в результаті досліджених матеріалів приходить до висновку про відсутність діяння у кримінально-правовому значенні (розумінні) та інших будь-яких підстав стверджувати, що мали місце: наслідки, які законодавцем визначені як обов`язкова ознака складу злочину; суспільна небезпечність діяння, яке містить склад злочину (ознаки складу злочину); навність у діянні складу конкретного злочину.

Вимоги до змісту постанови детектива як процесуального рішення визначені у ч. 5 ст. 110 КПК України. Постанова має складатися з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Оскаржувана постанова від 12.02.2021 в загальному відповідає формальним вимогам, викладеним у ст. 110 КПК України.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України на слідчого суддю покладається функція здійснення контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Основна мета функції судового контролю полягає в захисті прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Для її досягнення перед судовим контролем постає низка завдань: а) запобігти неправомірним діям і рішенням, що порушують конституційні права і свободи громадян; б) відновлювати права, безпідставно порушені органами досудового розслідування; в) надавати правомірним діям і рішенням особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора юридичної сили, легалізувавши, тим самим, отримані докази.

Враховуючи те, що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідча суддя при розгляді скарги на відповідні постанови, з`ясовує питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.

Правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого чи прокурора, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими органами досудового розслідування, а й підстави його закриття.

Під час розгляду скарги, слідча суддя прийшла до висновку, що доводи заявника щодо неповноти проведеного досудового розслідування, передчасність та недостатню вмотивованість постанови, не знайшли свого підтвердження.

Слідча суддя дійшла висновку, що детективом було повно та всебічно досліджено усі обставини кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019, внесеного до ЄРДР за ч. 2 ст. 369-2КК України та погоджується з висновком детектива про те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про наявність події злочину.

У п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99 від 27.09.2001, Європейський Суд з прав людини зазначив: «…Незважаючи на те, що п. 1 ст. 6 Конвенції прав людини зобов`язує суди мотивуючи свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент…». Тобто, ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається слідчим суддею з урахуванням обставин справи.

На підставі викладеного, слідча суддя дійшла висновку, що скарга адвоката Голованя І.В., подана в інтересах ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 110, 284, 303, 305, 306, 307, 309, 372 КПК України, слідча суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні скарги представника ОСОБА_1 , - адвоката Голованя Ігоря Володимировича на рішення детектива Національного бюро другого відділу детективів другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Веренчука Сергія Олександровича від 12.02.2021 про закриття кримінального провадження № 42019000000002388 від 13.11.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її постановлення.

Слідча суддя О.Я. Саландяк