Документ № 95865394

Справа № 991/1760/21

Провадження1-кс/991/1796/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Михайленко В.В., за участю секретаря судового засідання Будкової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Поповича Костянтина Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні,

ВСТАНОВИЛА:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Поповича К.О. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.02.2015.

1.1.Клопотання мотивоване тим, що арешт накладений необґрунтовано, оскільки розгляд клопотання про накладення арешту проводився без участі ОСОБА_1 або її представника; в ухвалі зазначена мета накладення арешту - забезпечення конфіскації як виду покарання, однак, ОСОБА_1 не має процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадження; земельні ділянки були придбані за її власні кошти та є її особистою власністю. Крім того, адвокат зазначає, що оскільки досудове розслідування до теперішнього часу не завершено і триває вже понад 6 років, потреба у подальшому застосуванні арешту майна відпала

1.2.Просить скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2015 у справі № 757/4882/15-к на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:146:0102, що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, село Нові Петрівці, масив «Лазарів Сад», та земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:146:0100, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 , та зобов`язати прокурора у кримінальному провадженні протягом 10 днів з моменту проголошення ухвали подати державному реєстратору заяву про припинення арешту (обтяження) та про виключення записів про такі обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2.В судове засідання сторони не з`явились. Представник власника майна та детектив просили розглядати клопотання без їх участі про що подали відповідні заяви.

Детектив проти клопотання заперечував з посиланням на те, що даний захід є актуальним у кримінальному провадженні № 42015000000001178.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні

3.Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшла таких висновків.

3.1.Із матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014000000000090 від 25.03.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

3.2.Згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2015 у справі № 757/44882875/15-к задоволене клопотання старшого слідчого прокуратури Київської області Волошина Б.М. та накладений арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:146:0102, розташовану за адресою: Київська обл., Вишгородський район, село Нові Петрівці, масив «Лазарів Сад», та земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:146:0100, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

3.3.10 червня 2015 року постановою процесуального керівника - заступника начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Гойдало О.Є. з матеріалів кримінального провадження № 22014000000000090 від 25.03.2014 були виділені в окреме провадження в оригіналах та копіях згідно з додатком до цієї постанови матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Виділені в окреме провадження матеріали досудового розслідування зареєстровані в ЄРДР за № 42015000000001118 та направлені для проведення досудового розслідування слідчим Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

3.4.Постановою процесуального керівника - заступника начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Гойдало О.Є. від 10.06.2015 об`єднані матеріали досудових розслідувань № 42015000000001116 від 10.06.2015 за підозрою голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України ОСОБА_3 та колишнього Прем`єр-міністра України ОСОБА_4 за с. 5 ст. 191 КК України та № 42015000000001118 від 10.06.2015 за підозрою колишнього Президента України ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191 КК України в одне кримінальне провадження під спільним номером 42015000000001116.

3.5.18 червня 2015 року постановою процесуального керівника - заступника начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Гойдало О.Є. з матеріалів кримінального провадження № 42015000000001116 від 10.06.2015 були виділені в окреме провадження в оригіналах та копіях згідно з додатком до цієї постанови матеріали досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Виділені в окреме провадження матеріали досудового розслідування зареєстровані в ЄРДР за № 42015000000001178 та направлені для проведення досудового розслідування слідчим Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.

3.6.Листом Начальника другого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора М. Кравченко № 16/1/2-18671ВИХ-21 від 23.02.2021 підтверджено, що на даний час матеріали щодо підозрюваного ОСОБА_2 , з метою забезпечення конфіскації майна якого накладався арешт на майно ОСОБА_1 , ухвалами суду від 13.02.2015 у справах № 757/4875/15-К і № 757/4882/15-к виділені в окреме провадження № 42015000000001178, яке перебуває у провадженні детективів Національного антикорупційного бюро України.

У зв`язку з цим, враховуючи приписи ст. 33-1 КПК України, клопотання у цьому кримінальному провадженні підсудне Вищому антикорупційному суду.

3.7.Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, … які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування … за клопотанням підозрюваного, … захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, …якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

3.8.Таким чином, розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість/необґрунтованість накладеного арешту та наявність/відсутність підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. В даному випадку заявник вказує як на необґрунтованість накладення арешту, так і на відсутність подальшої потреби, що обумовлює межі дослідження слідчим суддею.

3.9.На підставі ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

3.10.Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

3.11.Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

3.12.Нормативні приписи щодо арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження свідчать про те, що він може бути застосований як до підозрюваного, обвинуваченого, так і по відношенню до іншої особи. Можливість накладення арешту на майно підозрюваного (ст. 42 КПК України) чи третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт (ст. 64-2 КПК України), пов`язується з метою, яка заявляється при розгляді цього питання.

3.13.Накладений арешт має бути обґрунтованим. Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.

3.14.Як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.02.2015 у справі № 757/4882/15-к, слідчий звертався до суду з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна. Відповідно до ст. 51, 52 КК України конфіскація майна є додатковим видом покарання, який може бути застосований до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення. Згідно зі ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

3.15.Враховуючи положення Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя має встановити, чи дозволяв актуальний на 13.02.2015 стан правового регулювання накласти арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

3.15.1.В ухвалі вказано про те, що за інформацією Служби безпеки України, співмешканкою підозрюваного ОСОБА_2 була ОСОБА_1 . Однак із змісту ухвали не вбачається дослідження факту перебування майна, на яке накладено арешт, у спільній сумісній власності жінки і чоловіка, що проживають однією сім`єю, а також факту їх перебування/неперебування в шлюбі з іншими особами. Слід заначити, що в питанні арешту на майно, що має правовий режим спільної сумісної власності, з метою забезпечення конфіскації як виду покарання це має важливе значення. Також в ухвалі відсутній аналіз можливої належності об`єкту ОСОБА_2 .

3.15.2.Детектив надав лист Служби безпеки України щодо виконання доручення слідчого від 25.03.2014 № 14/12/-91, в якому ОСОБА_1 зазначена як співмешканка ОСОБА_2 . Однак, цього очевидно недостатньо для того, щоб застосувати до неї кримінально-процесуальні заходи, які за своєю природою можуть бути застосовні лише безпосередньо до підозрюваного.

3.15.3.Відповідно до ст. 170 КПК України в редакції станом на час накладення арешту (13.02.2015) арешт міг застосовуватися щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

3.15.4.Згідно з ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

3.15.5.Статтею 74 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (право спільної сумісної власності подружжя).

3.15.6.Отже, визначальним для встановлення режиму спільної сумісної власності чоловіка і жінки, що проживають однією сім`єю є:

(1) встановлення факту проживання однією сім`єю;

(2) набуття права власності на майно під час спільного проживання;

(3) не перебування жінки або чоловіка в будь-якому іншому шлюбі.

3.15.7.Як вбачається з ухвали від 13.02.2015, слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва не досліджувались зазначені критерії, із ухвали також не вбачається встановлення належності майна, на яке накладено арешт, саме підозрюваному. Вказані обставини дають підстави для висновку, що арешт на нерухоме майно був накладений необґрунтовано. При чому нормативне регулювання як на момент накладення арешту (13.02.2015), так і на сьогоднішній день дозволяє накладати арешт з метою забезпечення конфіскації як виду покарання лише на майно підозрюваного. Арешт на майно третіх осіб може бути застосований як захід забезпечення кримінального провадження, але з іншою метою - забезпечення речових доказів або цивільної конфіскації.

3.16.Встановивши необґрунтованість арешту майна ОСОБА_1 , слідчий суддя не вбачає за необхідне досліджувати подальшу потребу в арешті цього майна.

4.Виходячи із зазначеного, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 13.02.2015 арешт підлягає скасуванню.

5.Водночас вимоги представника власника майна щодо зобов`язання прокурора протягом 10 днів з моменту проголошення ухвали слідчого судді подати державному реєстратору заяву про припинення арешту (обтяження), накладеного ухвалою слідчого судді від 13.02.2015 у справі № 757/4882/14-к, та про виключення записів про такі обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не підлягають задоволенню, оскільки це виходить за межі повноважень слідчого судді визначені ст. 174 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИЛА:

1. Клопотання адвоката Поповича Костянтина Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна задовольнити частково.

2.Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.02.2015 у справі № 757/4482/15-к на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:146:0102, розташовану за адресою: Київська обл., Вишгородський район, село Нові Петрівці, масив «Лазарів Сад» та земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:146:0100, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_1 .

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає

Слідчий суддя В.В. Михайленко