Документ № 95865396

Справа № 991/1445/21

Провадження 1-кс/991/1476/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 року м.Київ

Слідча суддя Вищого антикорупційного суду Саландяк О.Я., з участю секретаря судового засідання Зубріцької А.М., представників власника майна ОСОБА_1 - адвокатів Сочки В.І., Лещинця Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Закарпатським апеляційним судом у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання представника власника майна ОСОБА_1 , - адвоката Сочки Віталія Івановича про скасування арешту тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019,

В С Т А Н О В И Л А:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Сочки В.І., в якому він просить скасувати арешт тимчасово вилученого майна, накладеного ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2019 у справах № 686/17297/19 та № 686/16300/19 у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019, яке належить ОСОБА_1 , а саме:

- вантажного автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_1 ;

- вантажного автомобіля RENAULT, д.н.з. НОМЕР_2 ;

- напівпричепу марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_3 ;

- напівпричепу марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_4 ;

- напівпричепу марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_5 ;

- ВАРЗ, д.н.з. НОМЕР_6 ,

а також напівпричеп Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_2 .

Вимоги клопотання обґрунтовані посиланням на такі обставини.

Постановою прокурора від 20.10.2020 підслідність кримінального провадження № 62019240000000493 від 18.06.2019 визначено за детективами НАБУ.

ОСОБА_1 про розгляд клопотань у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019 не повідомлено, відтак надати заперечення щодо накладення арешту на майно не було можливості. Представник власника майна - адвокат Сочка В.І., користуючись правом, передбаченим ч.1 ст. 174 КПК України, вважає, що арешт накладено необґрунтовано та на даний час потреба у застосуванні арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження відпала з огляду на таке.

У клопотанні адвокат зазначає, що зі змісту ухвал про арешт майна, в межах кримінального провадження № 62019240000000493 вбачається, що розслідуються обставини організації мешканцями Хмельницької області незаконного переміщення тютюнових виробів на митну територію України за сприяння посадових осіб Одеської митниці ДФС та військовослужбовців Південного регіонального управління ДПС України. Тютюнові вироби без здійснення митного оформлення були переміщені організаторами до складських приміщень, розташованих у м. Одесі, а звідки їх частина - до м. Мукачева Закарпатської області. Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту, слідчі судді погодились з доводами клопотань слідчих про те, що вилучені в ході проведення обшуків транспортні засоби мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, враховуючи положення ст. 170, 171 КПК України відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому дійшли висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно.

Представник власника майна ОСОБА_1 - адвокат Сочка В.І. вважає, що наявні підстави для скасування накладеного на транспортні засоби арешту, виходячи з такого.

Доданими до клопотання матеріалами слідчий не довів, що належні ОСОБА_1 транспортні засоби відповідають критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Збирання, перевірка та оцінка доказів повинна бути спрямована на встановлення обставин, які відповідно до ст. 81, 91 КПК України підлягають доказуванню та мають значення у даному кримінальному провадженні. Поряд з цим, можливість визнання тих чи інших матеріальних об`єктів речовими доказами у даному кримінальному провадженні, а відтак, і можливість вжиття щодо них заходів забезпечення кримінального провадження, залежить та обмежена колом обставин, які підлягають доказуванню у даному конкретному випадку.

Із клопотання слідчого, а також ухвали про накладення арешту не вбачається зв`язку між обставинами, які розслідуються у даному кримінальному провадженні, та майном третьої особи, на яке накладається арешт з метою збереження речових доказів.

Адвокат Сочка В.І. звертав увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України покладає на слідчого суддю обов`язок застосувати у разі задоволення клопотання найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Разом з тим, ні клопотання, ні ухвала слідчого судді в порушення вимог кримінального процесуального закону не містить жодних доказів, які доводять, що ОСОБА_1 вчинив або буде вчиняти дії, спрямовані на пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачу арештованих транспортних засобів.

Окрім того, представник власника майна звернув увагу на те, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який здійснює діяльність, в тому числі за КВЕД 49.41 «Вантажний транспорт», що включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом. Позбавлення впродовж тривалого часу можливості володіти та користуватися вантажними автомобілями та напівпричепами спричиняє їх власнику збитки, як у виді упущеної вигоди, так і у витратах, які він буде змушений понести для приведення їх у належний технічний стан після тривалого простою, а також призводить до неможливості виконання зобов`язань перед контрагентами, а також ускладнення виконання ФОП ОСОБА_1 зобов`язань, що випливають з кредитного договору № 2509602654-КД-2, укладеного 11.08.2020 з ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 12-25).

Натомість, використання транспортних засобів у підприємницькій діяльності та наявність будь-яких зобов`язань у фізичної-особи підприємця жодним чином не може приховати/спростувати факт наявності в діях тих чи інших осіб ознак складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 364 КК України.

Наведене свідчить про невиконання слідчим суддею вимог щодо забезпечення розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та врахування наслідків арешту майна для третіх осіб.

Також транспортні засоби не підлягають ні спеціальній конфіскації, ні конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; не можуть бути звернуті в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Адвокат вважає, що за 1 рік та 7 місяців, що минули після вилучення транспортних засобів, слідчий мав достатньо часу для проведення усіх слідчих дій, у тому числі завершити досудове розслідування. Упродовж вказаного періоду, органом досудового розслідування не здобуто даних щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, стосовно яких здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, він слідчим не допитувався та повідомлення про підозру йому також не вручалось.

Також Сочка В.І. звертав увагу на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2020 у справах № 757/18361/20-к та № 757/18327/20-к, від 04.03.2020 у справі № 757/8973/20-к, якими надано дозвіл на знищення речових доказів - значної кількості тютюнових виробів, вилучених та арештованих в межах даного кримінального провадженні.

Окрім того, адвокат вказав, що відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. При виникненні питання про обмеження права власності у кримінальному провадженні, особа, яка не є підозрюваною, набуває статусу третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт. Чинним кримінальним процесуальним законодавством визначена можливість арешту майна третьої особи лише за клопотанням прокурора. Разом з тим, як вбачається з ухвал слідчого судді, арешт був накладений за результатами розгляду клопотання слідчого, тобто за зверненням неналежного суб`єкта.

Адвокат вважає, що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не виправдовують такий ступінь втручання в законні права ОСОБА_1 як власника майна, які випливають з накладення арешту на майно. Наслідки такого заходу забезпечення не відповідають вимогам розумності та співрозмірності обмеження права власника з завданнями кримінального провадження.

У судовому засіданні представники власника майна ОСОБА_1 - адвокат Сочка В.І. та адвокат Лещинець Л.В. клопотання підтримали із викладених у ньому підстав, просили його задовольнити. Додатково та на запистання пояснили, що ОСОБА_1 здійснював безліч перевезень, і єдиний раз, коли виявилось, що здійснювалось перевезення неакцизних тютюнових виробів. У користування ОСОБА_1 є ще кілька транспортних засобів (один або два). Договір оренди напівпричепа Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_2 сторонами не розривався. Клопотання про скасування арешту майна може бути задоволено в частині скасування обмеження на право користування транспортними засобами. ОСОБА_1 не було відомо про розгляд клопотання про накладення арешту на майно, тому надати свої заперечення з приводу вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, не було можливості. Після того, як стало відомо про те, що на майно останнього накладено арешт, адвокати ОСОБА_1 намагалась сприяти органу досудового розслідування та чекали завершення досудового розслідування. Однак, зважаючи на тривалий час досудового розслідування, який на сьогодні складає 1 рік та 8 місяців, а також дізнавшись, що строк досудового розслідування продовжено, вимушені звертатись до суду з клопотанням про скасування арешту тимчасово вилученого майна з підстав його необґрунтованості та у зв`язку з тим, що в його подальшому застосуванні відпала потреба. Щодо необґрунтованості накладення арешту на майно зазначили, що ОСОБА_1 не було відомо про джерело походження товару, оскільки договір укладено з експедитором, а не постачальником. Володілець майна надавав лише послуги з перевезення товару, тому про наміри вчинення неправомірних дій іншими особами, використовуючи його транспортні засоби, не були відомі. Представники власника майна підтвердили наявність укладеного договору на підтвердження здійснення правомірної підприємницької діяльності, при цьому вказали, що не вважали за потрібне їх надавати. Ствердили, що необхідність накладення арешту на майно відпала, оскільки під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019 стороною обвинувачення не здобуто жодних даних щодо причетності ОСОБА_1 до вчиненого кримінального правопорушення. Висловили незгоду із запереченнями детектива НАБУ на клопотання про скасування арешту майна, оскільки сторона обвинувачення вказує лише про те, що досудове розслідування триває, чим обґрунтовує те, що потреба накладення арешту не відпала. Вважають, що орган досудового розслідування мав достатньо часу для того, щоб провести усі слідчі дії та завершити досудове розслідування у кримінальному провадженні. Одним із видів діяльності ФОП ОСОБА_1 є КВЕД 49.41 «Вантажний транспорт», що включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом. Відтак, накладення арешту на автомобілі та напівпричепи ОСОБА_1 призводить до неможливості виконання зобов`язань перед контрагентами. Окрім того, після тривалого простою автомобілів та напівпричепів, власник буде змушений понести значні збитки, як у виді упущеної вигоди, так і у витратах для приведення їх у належний технічний стан. До апеляційного суду зі скаргою про оскарження ухвал про накладення арешту на майно представники ОСОБА_1 не звертались, оскільки чекали завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Детектив НАБУ в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи, повідомлений належним чином (а.с. 125). При цьому, 15.03.2021 на адресу Вищого антикорупційного суду надійшло заперечення детектива на клопотання по скасування арешту майна, у якому зазначив таке. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019 триває, тому детектив вважає, що підстави для зняття арешту із майна ОСОБА_1 наразі відсутні. Зокрема, транспортні засоби використовувалися у якості знаряддя вчинення кримінального правопорушення, так як в них перевозилися вилучені тютюнові вироби та які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. Клопотання про скасування арешту майна не містить доводів щодо відсутності потреби у подальшому застосуванні цього заходу. У зв`язку з цим просив відмовити повністю у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Сочки В.І. про скасування арешту майна.

Заслухавши доводи представників власника майна, дослідивши клопотання, наявні у матеріалах справи докази, слідча суддя дійшла таких висновків.

Територіальним Управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Хмельницькому, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019240000000493, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 204 КК України.

Із витягу з ЄРДР кримінального провадження № 62019240000000493 від 18.06.2019 вбачається, що відповідно до рапорту ГУ БКОЗ СБ України, невстановлені посадові особи Одеської митниці ДФС України спільно з військовослужбовцями Південного регіонального управління ДПС України, зловживаючи своїм службовим становищем, сприяють в незаконному переміщенні тютюнових виробів при проходженні відповідних митних процедур, що завдає істотної шкоди державним інтересам. В подальшому вищевказані тютюнові вироби за сприяння невстановлених посадових осіб Чернівецької митниці ДФС України незаконно переміщуються до країн Європейського Союзу через митний кордон України в територіальних межах Чернівецької області, що призвело до тяжких наслідків. Вказане кримінальне правопорушення кваліфікується (за ч. 2 ст. 364 КК України - епізод № 1, внесений в ЄРДР 18.06.2019).

Також з витягу вказаного кримінального провадженні вбачається, що відповідно до рапорту ГУ БКОЗ України, невстановлені посадові особи Одеської митниці ДФС України спільно з військовослужбовцями Південного регіонального управління ДПС України та невстановленими громадянами, здійснюють незаконне придбання з метою збуту, транспортування та зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовлених тютюнових виробів та зловживання службовим становищем, сприяють в незаконному приміщенні тютюнових виробів при походженні відповідних митних процедур, що завдає істотної шкоди державним інтересам. В подальшому вищевказані тютюнові вироби за сприяння невстановлених посадових осіб Чернівецької митниці ДФС України незаконно переміщуються до країн Європейського союзу через митний кордон України в територіальних межах Чернівецької області (за ч. 1 ст. 204 КК України - епізод № 2, внесений в ЄРДР 18.06.2019 (а.с. 36).

28.06.2019 органом досудового розслідування проведено невідкладний обшук вантажного автомобіля марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричепа марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_3 , що належать ОСОБА_1 , в результаті якого зазначені транспортні засоби вилучено разом із наявними у них тютюновими виробами. Дозвіл на проведення вказаного обшуку надано ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2019.

Постановою слідчого Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Хмельницькому Карашецького В.З. від 30.06.2019 у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019, серед іншого, визнано речовими доказами автомобіля марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричепа марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (а.с. 100-103). Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 30.06.2019 на вказаний автомобіль із напівпричепом та тютюновими виробами з метою збереження речових доказів накладено арешт шляхом тимчасового обмеження права на їх відчуження, розпорядження та користування (а.с. 96-99).

28.06.2019 органом досудового розслідування проведено невідкладний обшук напівпричепа марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_4 , у транспортному засобі RENAULT, д.н.з. НОМЕР_2 , із напівпричепом «ВАРЗ MULTICAR 25», д.н.з. НОМЕР_6 , напівпричепу марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_5 , що належать ОСОБА_1 , які разом із наявними у них тютюновими виробами вилучено. Дозвіл на проведення вказаного обшуку надано ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2019.

Постановою слідчого Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Хмельницькому Шершелюка А.Ю. від 29.06.2019 у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019, серед іншого, визнано речовими доказами напівпричеп марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_4 , транспортний засіб RENAULT, д.н.з. НОМЕР_2 , із напівпричепом із д.н.з. НОМЕР_6 , причеп марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_5 , що належать ОСОБА_1 (а.с. 107-109). Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 30.06.2019 на вказані автомобілі, напівпричепи, причеп з тютюновими виробами з метою збереження речових доказів накладено арешт шляхом тимчасового обмеження права на їх відчуження, розпорядження та користування (а.с. 104-106).

Також, 27.06.2019-28.06.2019 органом досудового розслідування проведено невідкладний обшук напівпричепа марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_2 , та який разом із наявними у ньому тютюновими виробами вилучено. Дозвіл на проведення вказаного обшуку надано ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.06.2019.

Постановою слідчого Першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Хмельницькому Шершелюка А.Ю. від 29.06.2019 у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019, серед іншого, визнано речовими доказами напівпричеп марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_2 (а.с. 113-114). Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 30.06.2019 на вказаний напівпричеп з тютюновими виробами з метою збереження речових доказів накладено арешт шляхом тимчасового обмеження права на їх відчуження, розпорядження та користування (а.с. 110-112).

Постанови про визнання речовими доказами обґрунтовані тим, що вказані вище автомобілі та напівпричепи використовувалися як знаряддя вчинення кримінального правопорушення та у яких зберігались/можливо транспортувались вилучені вироби, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019. Також, в постановах про визнання речових доказів зазначено, що вилучені об`єкти містять у собі сліди кримінального правопорушення та відомості, які можуть бути використані як доказ обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Судові рішення про накладення арешту обґрунтовані тим, що речі: автомобілі, напівпричепи, вилучені в ході проведення обшуків вантажного автомобіля марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричепа марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_3 , напівпричепа марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_4 , у транспортному засобі RENAULT, д.н.з. НОМЕР_2 , із напівпричепом «ВАРЗ MULTICAR 25», д.н.з. НОМЕР_6 , напівпричепу марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_5 , напівпричепа марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_7 , відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з нормами ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.1 ст. 174 КПК України). Разом з тим, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначається, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення (п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Отже, зважаючи на приписи ст. 309 та ст. 174 КПК України, а також керуючись принципом правової визначеності, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах, слідчий суддя доходить висновку, що у випадку коли особа (підозрюваний, інший власник або володілець майна) вважає накладення арешту необґрунтованим, з цієї підстави він може: 1) оскаржити відповідну ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку, або 2) заявити клопотання про скасування арешту такого майна на підставі ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя зауважує, що реалізація права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна обумовлена не тим, що власник майна не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження. Інститут скасування арешту пов`язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України, - необґрунтованістю його накладення та відсутності потреби в подальшому застосуванні такого засобу забезпечення.

Із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 не було відомо про розгляд клопотань про накладення арешту на майно. Слідча суддя приймає до уваги вказані доводи, оскільки вони підтверджуються змістом ухвал Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2019 у справі № 686/17297/19 (провадження 1-кс/686/8924/19), від 30.06.2019 у справі № 686/17300/19 (провадження 1-кс/686/8927/19), від 30.06.2019 у справі № 686/17298/19 (провадження № 1-кс/686/8925/19) про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. При цьому, встановлено, що вказані ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2019 в апеляційному порядку не оскаржувались.

Представник власника майна ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом прав особи, інтереси якої він представляє, на підставі ст. 174 КПК України шляхом подачі клопотання про скасування арешту тимчасово вилученого майна, накладеного ухвалами слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Слідча суддя не погоджується з доводами клопотання про недоведеність того, що транспортні засоби ОСОБА_1 відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, а також те, що відсутній зв`язок між обставинами, які розслідуються у даному кримінальному провадженні та майном вказаної фізичної особи, на яке накладається арешт з метою збереження речових доказів не приймаються на користь скасування арешту майна з огляду на те, що вантажні автомобілі та напівпричепи використовувались як знаряддя вчинення кримінального правопорушення та у яких зберігались незаконно виготовлені з метою збуту, незаконно переміщені в Україну тютюнові вироби при проходженні відповідних митних процедур, та які з метою подальшого збуту мали бути переміщені до країн Європейського союзу. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, можливу змову у його вчиненні невстановлених осіб Одеської митниці, військовослужбовців Південного регіонального управління ДПС України, які могли діяти зловживаючи службовим становищем, та невстановлених громадян, вилучені речі мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки підтверджують існування обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Також, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. При цьому, відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Ураховуючи викладене, слідча суддя дійшла висновку, що твердження представників власника майна щодо відсутності у власника майна відомостей про джерело походження товару, здійснення ОСОБА_1 лише його транспортування на підставі реально існуючих договорів, у якому замовником є інша особа, транспортування тютюнових виробів лише до м. Мукачева, потребують відповідного підтвердження, а саме по собі посилання адвоката на існування таких обставин не свідчить про те, що власник не знав про незаконне використання його транспортних засобів та напівпричепів, а саме: вантажного автомобіля марки DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_3 , транспортного засобу RENAULT, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_4 , напівпричепу «ВАРЗ MULTICAR 25», д.н.з. НОМЕР_6 , напівпричепу марки Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_5 , та про те, що завантажені можливо незаконно виготовленими тютюновими виробами вантажні автомобілі з напівпричепами, напівпричепи за невідомих обставин перебували на складі. Такі посилання представників власника майна без підтвердження відповідними доказами викликають сумнів, є непереконливими. За таких обставин, слідча суддя не вбачає існування обставин, які б спростовували висновок про те, що незастосування заборон відчуження, користування, розпорядження майном не призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, яке вважається джерелом підвищеної небезпеки.

Посилання на ухвали слідчих суддів Печерського суду м. Києва від 08.05.2020 та у справах №757/18361/20-к та №757/18327/20-к, та від 04.03.2020 у справі №757/8973/20-к, якими надано дозвіл на знищення тютюнових виробів, які зберігались/транспортувались у транспортних засобах, належних на праві власності ОСОБА_1 , жодним чином не свідчать про наявність підстав для скасування арешту, а лише про належність тютюнових виробів до товарів, вилучених з обігу, або що їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Окрім того, слідча суддя приймає до уваги доводи сторони захисту, що накладений арешт на майно дійсно негативно впливає на діяльність фізичної особи-підприємця. Зазначене підтверджується перебуванням належних ОСОБА_1 транспортного засобу RENAULT, д.н.з. НОМЕР_2 та напівпричепу «ВАРЗ MULTICAR 25», д.н.з. НОМЕР_6 , як предмету застави відповідно до кредитного договору №010/98262/0399978 від 05.07.2018, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та АТ "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується відповідними відмітками про обтяження, наявними у свідоцтвах про реєстрацію зазначених транспортних засобів (а.с. 55-64, 143, 145). Також слідча суддя враховує, що згідно актуальних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України (а.с. 9), видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є КВЕД 49.41 « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Разом з тим, інформація про зазначений вид діяльності, який наразі здійснює ФОП ОСОБА_1 у сукупності із відсутністю доказів правомірного знаходження станом на час проведення обшуку у автомобілях і напівпричепах, на які накладено арешт, можливо незаконно виготовлених тютюнових виробів, не може свідчити про здійснення даним підприємцем саме правомірної підприємницької діяльності, тобто законної, яка відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України має бути захищена. В той же час, навпаки, здійснення неправомірної підприємницької діяльності має бути обмежене. Тривалість досудового розслідування, на що також послався адвокат, не може стати підставою для скасування арешту майна, оскільки підстави для його накладення не відпали, та таке майно у разі встановлення обставин, передбачених ч. 9 ст. 100 КПК України, може бути конфісковане.

Окрім цього, слідчою суддею на підставі долучених адвокатом до клопотання матеріалів та у судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_1 є належним володільцем власника напівпричепа Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_7 . Так, відповідно до договору оренди транспортного засобу від 01.03.2019, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 заключили договір, відповідно до якого останній передав в оренду строком на п`ять років зазначений автомобіль (а.с. 10-11) Однак, відповідно до п. 2.1. копії договору, він діє з моменту підписання даного договору і акту прийому-передачі, який до клопотання не доданий. Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 30.06.2019 на вказаний напівпричеп з наявними в ньому тютюновими виробами з метою збереження речових доказів накладено арешт шляхом тимчасового обмеження права на їх відчуження, розпорядження та користування. При цьому, слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт встановлено власника транспортного засобу - ОСОБА_2 (а.с. 110-112).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відомості про те, що адвокат Сочка В.І. здійснює представництво інтересів власника напівпричепа Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_7 - ОСОБА_2 у слідчої судді відсутні. Також, адвокат надав лише копію договору оренди вказаного транспортного засобу, а відсутність інших підтверджуючих документів позбавляє слідчу суддю можливості перевірити чидоговір розпочав дію відповідно до умов, зазначених у ньому, чи діє він на даний час, з огляду на перебіг значного проміжку часу з моменту його можливого укладення (більше двох років). Отже, адвокатом не доведено, що ОСОБА_1 , інтереси якого він представляє, є чи був дійсним володільцем напівпричепа Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_7 , та є особою, яка має право звертатися до суду із клопотанням про скасування арешту вказаного майна.

З огляду на вказані обставини, слідча суддя, оцінюючи розумність та співмірність обмеження прав власника майна завданням кримінального провадження у зазначеному випадку, вважає, що на даній стадії кримінального провадження загальносуспільний інтерес обмежити право щодо вищевказаних об`єктів, шляхом накладення на них арешту для цілей кримінального провадження, переважає право такої особи на відчуження та мирне розпорядження цим майном.

З огляду на суспільну небезпечність діяння і його можливі наслідки, застосування арешту майна не порушує справедливого балансу між інтересами власника (власників) такого майна і завданнями кримінального провадження.

Стосовно доводів клопотання про скасування арешту майна, що відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України права третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна слідча суддя зазначає, що в ході розгляду клопотання про скасування арешту майна не перевіряє законність самого клопотання про накладення арешту на майно, так як це виключна компетенція судді під час розгляду клопотання по суті, та ухвала за результатами розгляду якого може бути перевірена в ході апеляційного оскарження ухвали суду. Натомість, в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя повноважний перевіряти лише обґрунтованість накладення такого арешту.

Слідчий суддя, на відміну від апеляційних судів, не наділений повноваженнями щодо констатування невірного або безпідставного застосування іншими слідчими суддями норм процесуального права, а також питання законності прийнятого ними рішення. При розгляді клопотання про скасування арешту майна слідчий суддя повинен перевіряти факт продовження існування необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження та обґрунтованість прийнятого рішення.

Обґрунтованість рішення суду досягається повнотою, всебічністю та безпосередністю дослідження матеріалів справи, на які посилаються сторони під час судового засідання, правильною оцінкою таких доказів, переконливим та логічним мотивуванням висновку суду, який відповідає встановленим обставинам справи, дослідженим у судовому засіданні, а також встановлені обставини повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

З ухвал про накладення арешту на майно вбачається, що слідчою суддею було надано повну та вичерпну оцінку встановленим досудовим розслідуванням обставинам справи. У сукупності викладеного, слідча суддя дійшла висновку, що оскаржувані ухвали слідчих суддів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2019 у справі № 686/17294/19 від 02.07.2019 у справі № 686/16440/19 якими накладено арешт на майно ОСОБА_1 та напівпричеп Kogel SN 24 P, д.н.з. НОМЕР_7 , містять обґрунтування накладення арешту, слідчим суддею досліджено було всі наявні докази, повно і всебічно з`ясовано обставини у даному судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування з зазначеного приводу не має. Також слідчою суддею не встановлено, що у подальшому застосуванні заходу забезпечення, як накладення арешту на тимчасово вилучене майно ОСОБА_1 відпала потреба.

Окрім того, слідчою суддею не встановлено порушення прав власника майна тією мірою, яка б переважила на час розгляду клопотання суспільний інтерес щодо необхідності у накладенні арешту на дане майно.

З огляду на викладене, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання представника власника майна ОСОБА_1 - адвоката Сочки В.І, про скасування арешту майна, накладеного ухвал Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2019 у справі № 686/17297/19 (провадження 1-кс/686/8924/19), від 30.06.2019 у справі № 686/17300/19 (провадження 1-кс/686/8927/19), від 30.06.2019 у справі № 686/17298/19 (провадження № 1-кс/686/8925/19) у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019, задоволенню не підлягає.

Зазначене не позбавляє особу, на майно якої накладено арешт повною мірою використовувати передбачені Кримінальним процесуальним кодексом права для свого захисту.

Керуючись ст. 131, 132, 170, 174, 309, 372 КК України, слідча суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_1 , - адвоката Сочки Віталія Івановича про скасування арешту тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 62019240000000493 від 18.06.2019, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя Саландяк О.Я.