Документ № 96342801

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 757/4875/15-к

провадження № 51-772км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В. М.,

суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Поповича Костянтина Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2021 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 13 лютого 2015 року

задовольнив клопотання слідчого слідчої групи у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України - старшого слідчого прокуратури Київської

області Волошина Б. М. та наклав арешт на житловий будинок ОСОБА_1 , 1975 року народження, за адресою:

АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпоряджатися ним (відчужувати).

Не погодившись із таким рішенням суду, адвокат Попович К. О. в інтересах ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалою від 22 січня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Поповича К. О., подану в інтересах ОСОБА_1 повернув, оскільки вона не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції, а також подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.

Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі адвокат Попович К. О. просить скасувати ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 січня 2021 року про повернення апеляційної скарги у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону

та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд, не перевіривши наявності підстав для віднесення цього кримінального провадження

до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, необґрунтовано повернув його апеляційну скаргу, поклавши при цьому обов`язок установлення факту підсудності

на особу, яка подала апеляційну скаргу. Також вважає необґрунтованим посилання

в ухвалі апеляційного суду як на одну з підстав для повернення апеляційної скарги - відсутність клопотання про поновлення строку для оскарження. Так, на думку адвоката, апеляційну скаргу він подав у межах строку на апеляційне оскарження, а тому не було підстав для звернення з клопотанням про поновлення строку на оскарження, оскільки ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно ОСОБА_1 було постановлено без її виклику, оскаржувану ухвалу вона не отримувала, а адвокат, який діє в її інтересах, отримав лише 20 січня 2021 року, та наступного дня було подано апеляційну скаргу.

Позиції учасників судового провадження

Представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Попович К. О. на касаційний розгляд не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду його повідомлено належним чином.

Будь-яких клопотань чи заяв від адвоката не надходило.

Інших учасників судового провадження повідомлено про час та місце розгляду справи. Заперечень, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідача, перевіривши касаційну скаргу, обговоривши доводи,

викладені в касаційній скарзі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій

у межах касаційної скарги.

За правилами ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень

судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Під істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону ч. 1 ст. 412 КПК розуміє такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних

засад судочинства (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від

02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів»). Згадані правові норми конкретизовано в пунктах 1, 2 та 17 ст. 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження

на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо

її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала,

не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Поряд з цим у п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК визначено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У свою чергу частина 3 ст. 395 КПК прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк на апеляційне оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Таким чином, під час вирішення питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбачених ст. 395 КПК строків, слід чітко встановити початок перебігу цих строків та їх закінчення.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року постановлено без виклику ОСОБА_1 та її представників.

Відповідно до ч. 6 ст. 64-2 КПК представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інтереси якої він представляє.

Тобто у цьому випадку початок строку на апеляційне оскарження обчислюється відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК із дня отримання копії судового рішення.

Вказане узгоджується з позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 04 листопада 2019 року у справі

№ 760/12179/16-к (провадження № 51-9550кмо18), про те, що за змістом абз. 2 ч. 3

ст. 395 КПК, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги, вказав, що апеляційна скарга адвоката на ухвалу слідчого судді від 13 лютого 2015 року надійшла до суду апеляційної інстанції 21 січня 2021 року, тобто з пропуском п`ятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали, передбаченого ст. 395 КПК, без зазначення поважності причин пропуску та клопотання про його поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали слідчого судді адвокат Попович К. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримав лише 20 січня 2021 року, а наступного дня подав апеляційну скаргу(т. 1, а. с. 1-13), тобто з дотриманням п`ятиденного строку на апеляційне оскарження. Будь-яких даних, які би спростовували доводи адвоката Поповича К. О. про те, що він, діючи в інтересах ОСОБА_1 , отримав ухвалу слідчого судді місцевого суду лише 20 січня 2021 року, а ОСОБА_1 цієї ухвали взагалі не отримувала, тому до подачі апеляційної скарги її представником не могла реалізувати своє право на її оскарження, суд апеляційної інстанції не встановив. Не спростовано

і доводів адвоката щодо дотримання ним строку апеляційного оскарження, передбаченого ст. 395 КПК.

Покладення Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду обов`язку на

адвоката чи ОСОБА_1 надати докази, що вони не отримували цієї ухвали

раніше, не ґрунтується на законі. Не ґрунтується на положеннях КПК

і твердження апеляційного суду, що знищення матеріалів судової справи

за клопотанням слідчого про накладення арешту на майно є підставою для відмови особі у передбачених законом випадках з дотриманням установлених строків для доступу

до правосуддя.

Ухвалюючи поспішне рішення, апеляційний суд усупереч вимогам кримінального процесуального закону належним чином не з'ясував дійсної дати отримання

ОСОБА_1 чи її представникомкопії ухвали слідчого судді від 13 лютого

2015 року, вказавши лише на відсутність інформації про направлення її копії на адресу власника майна ОСОБА_1 у зв`язку зі знищенням судового провадження. Таким чином, апеляційний суд не визначив, коли розпочався перебіг строків на оскарження та чи існує необхідність у поновленні такого строку.

Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним і перешкодило ухвалити законне

та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК

є підставою для його скасування та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції .

Крім того, положення оскаржуваної ухвали апеляційного суду щодо необхідності повернення апеляційної скарги адвоката Поповича К. О. на підставі п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК також не відповідають приписам ст. 419 КПК.

Так, п. 3 ч. 3 ст. 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції.

7 червня 2018 року було прийнято Закон України «Про Вищий антикорупційний суд».

Цей суд розпочав свою роботу 5 вересня 2019 року.

Відповідно до положень статті 33-1 КПК Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених у примітці

ст. 45 Кримінального кодексу України, статтях 206-2, 209, 211, 366-1, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК.

Частинами 2, 3 ст. 33-1 КПК регламентовано, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб

у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч. 1 цієї статті. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені

до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абз. 7 ч. 1

ст. 34 цього Кодексу).

Пунктом 20-2 розділу XI «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України

від 18 вересня 2019 року № 100-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» (набрав чинності

22 вересня 2019 року) підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня набрання чинності Законом № 100-IX, якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З дня набрання чинності Законом № 100-IX, у кримінальних провадженнях,

досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної

прокуратури суди апеляційної інстанції (крім Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду) припиняють приймати до розгляду апеляційні скарги. У разі

якщо судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій не закінчено до

дня набрання чинності вказаним Законом № 100-IX, такі кримінальні провадження передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги матеріалів, а також відповіді Національного антикорупційного бюро України, що надійшла до Суду 16 березня 2021 року, 10 січня

2020 року для провадження подальшого досудового розслідування до Національного антикорупційного бюро України надійшли матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001178 від 18 червня 2015 року. У кримінальному провадженні наявні матеріали щодо накладення арешту на житловий будинок ОСОБА_1 , 1975 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року. Станом на 15 березня 2021 року зазначене кримінальне провадження залишається у провадженні детективів Четвертого відділу детективів Національного антикорупційного бюро України.

Оскільки це кримінальне провадження доручено детективам Національного антикорупційного бюро України, воно віднесено до підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому згідно з пунктом 20-2 розділу XI «Перехідні положення» КПК апеляційний розгляд цієї ухвали слідчого судді віднесений до підсудності Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

З огляду на викладене висновок апеляційного суду про подачу апеляційної

скарги з пропуском процесуального строку, а також із порушенням правил підсудності,

на думку колегії суддів, є передчасним, а покладання обов`язку на особу, яка

звертається з апеляційною скаргою, надати докази підсудності не відповідають положенням КПК.

Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.

З огляду на наведене касаційна скарга адвоката Поповича К. О. підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню, а кримінальне провадження за клопотанням

- призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати наведене, здійснити розгляд відповідно до вимог КПК

та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Поповича Костянтина Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду

від 22 січня 2021 року про повернення апеляційної скарги задовольнити.

Ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 січня

2021 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. М. Бородій М. В. Мазур А. О. Чистик