Документ № 96342820

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 757/4875/15-к

провадження № 51-772км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Бородія В. М.,

суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Поповича Костянтина Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 13 лютого 2015 року

задовольнив клопотання слідчого слідчої групи у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України - старшого слідчого прокуратури Київської

області Волошина Б. М. та наклав арешт на житловий будинок ОСОБА_1 , 1975 року народження, за адресою:

АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпоряджатися ним (відчужувати).

Не погодившись із таким рішенням суду, адвокат Попович К. О. в інтересах

ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ухвалою від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу адвоката Поповича К. О., подану

в інтересах ОСОБА_1 , повернув, оскільки вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.

Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі адвокат Попович К. О. просить скасувати ухвалу судді судової

палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судувід 08 лютого

2021 року про повернення апеляційної скарги у зв`язку з істотним порушенням

вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд необґрунтовано послався як

на підставу для повернення апеляційної скарги на те, що остання подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушила питання про поновлення цього строку. Стверджує, що апеляційну скаргу ним було подано

в межах строку на апеляційне оскарження, а тому не було підстав для звернення

з клопотанням про поновлення строку, оскільки ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно ОСОБА_1 було постановлено без її виклику, вона не отримувала оскаржувану ухвалу, а адвокатом, який діє в її інтересах, було отримано лише 20 січня 2021 року, та на наступний день подано апеляційну скаргу. Крім того, зазначає,

що апеляційний суд, обґрунтовуючи рішення про повернення апеляційної скарги у зв`язку з пропуском строків на апеляційне оскарження, безпідставно послався на відсутність інформації про направлення копії оскаржуваної ухвали слідчого судді від 13 лютого

2015 року на адресу власника майна ОСОБА_1 , у зв`язку із знищенням

судового провадження. Вважає, що таким чином апеляційний суд поставив у

залежність реалізацію права власника майна на апеляційне оскарження ухвали

від виконання нормативних актів, що стосуються правил зберігання документів.

Позиції учасників судового провадження

Представник третьої особи ОСОБА_1 - адвокат Попович К. О. на касаційний розгляд не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлено належним чином. Будь-яких клопотань чи заяв від адвоката не надходило.

Інших учасників судового провадження повідомлено про час та місце розгляду справи. Заперечень, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідача, перевіривши касаційну скаргу, обговоривши доводи, викладені

в касаційній скарзі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України від 02 червня

2016 року «Про судоустрій і статус суддів»). Згадані правові норми конкретизовано

в пунктах 1, 2 та 17 статті 7 КПК, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні узгоджуватися із загальними засадами кримінального провадження і, зокрема, із забезпеченням права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 24 КПК, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому зазначеним Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження

на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо

її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала,

не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Поряд з цим у п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК визначено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У свою чергу частина 3 ст. 395 КПК прямо вказує - якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк на апеляційне оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Таким чином, під час вирішення питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбачених ст. 395 КПК строків, слід чітко встановити початок перебігу цих строків та їх закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року постановлено без виклику ОСОБА_1

та її представників.

Відповідно до ч. 6 ст. 64-2 КПК представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, користується процесуальними правами третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інтереси якої він представляє.

Тобто у цьому випадку початок строку на апеляційне оскарження обчислюється відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК із дня отримання копії судового рішення.

Вказане узгоджується з позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 листопада 2019 року у справі

№ 760/12179/16-к (провадження № 51-9550кмо18), про те, що за змістом абз. 2 ч. 3

ст. 395 КПК, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги, вказав, що апеляційна скарга адвоката на ухвалу слідчого судді від 13 лютого 2015 року надійшла до суду апеляційної інстанції 22 січня 2021 року, тобто з пропуском п`ятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали, передбаченого ст. 395 КПК, без зазначення поважності причин пропуску та клопотання про його поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали слідчого судді адвокат Попович К. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримав лише 20 січня 2021 року, а через день ним подано апеляційну скаргу(т. 1, а. с. 61-67), тобто з дотриманням п`ятиденного строку

на апеляційне оскарження. Будь-яких даних, які би спростовували доводи адвоката Поповича К. О. про те, що він, діючи в інтересах ОСОБА_1 , отримав ухвалу слідчого судді місцевого суду лише 20 січня 2021 року, а ОСОБА_1 цієї ухвали взагалі

не отримувала, тому до подачі апеляційної скарги її представником не могла реалізувати своє право на її оскарження, суд апеляційної інстанції не встановив. Не спростовано

і доводів адвоката щодо дотримання ним строку апеляційного оскарження, передбаченого ст. 395 КПК.

Покладення Київським апеляційним судом обов`язку на адвоката чи ОСОБА_1 надати докази, що вона або її представник не отримували цієї ухвали раніше,

не ґрунтується на законі. Не ґрунтується на положеннях КПК і твердження апеляційного суду, що знищення матеріалів судової справи за клопотанням слідчого про накладення арешту на майно є підставою для відмови особі у передбачених законом випадках

з дотриманням установлених строків для доступу до правосуддя.

Ухвалюючи поспішне рішення, апеляційний суд, усупереч вимогам кримінального процесуального закону належним чином не з'ясував дійсної дати отримання

ОСОБА_1 чи її представником копії ухвали слідчого судді від 13 лютого 2015 року, вказавши лише на відсутність інформації про направлення її копії на адресу власника майна ОСОБА_1 у зв`язку зі знищенням судового провадження. Таким чином, апеляційний суд не визначив, коли розпочався перебіг строків на оскарження та чи існує необхідність у поновленні такого строку.

Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, однак таке порушення у цьому кримінальному провадженні

не можна вважати істотним з огляду на таке.

07 червня 2018 року було ухвалено Закон України «Про Вищий антикорупційний суд».

Цей суд розпочав свою роботу 5 вересня 2019 року.

За статтею 33-1 КПК Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених у примітці ст. 45 Кримінального кодексу України (далі - КК), статтях 206-2, 209, 211, 366-1, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК.

Частинами 2, 3 ст. 33-1 КПК регламентовано, що слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб

у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч. 1 цієї статті. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо злочинів, які віднесені

до підсудності Вищого антикорупційного суду (крім випадку, передбаченого абз. 7 ч. 1

ст. 34 цього Кодексу).

Пунктом 20-2 розділу XI «Перехідні положення» КПК у редакції Закону України від

18 вересня 2019 року № 100-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» (набрав чинності 22 вересня

2019 року) підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня набрання чинності Законом № 100-IX,

якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

З дня набрання чинності Законом № 100-IX, у кримінальних провадженнях,

досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро

України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним

антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури суди апеляційної інстанції (крім Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду) припиняють приймати до розгляду апеляційні скарги. У разі якщо судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій не закінчено до дня набрання чинності вказаним Законом № 100-IX, такі кримінальні провадження передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги матеріалів, а також відповіді Національного антикорупційного бюро України, що надійшла до Суду 16 березня 2021 року, 10 січня

2020 року для провадження подальшого досудового розслідування до Національного антикорупційного бюро України надійшли матеріали кримінального провадження

№ 42015000000001178 від 18 червня 2015 року. У цьому кримінальному провадженні наявні матеріали щодо накладення арешту на житловий будинок ОСОБА_1 , 1975 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно із ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року. Станом на 15 березня

2021 року зазначене кримінальне провадження залишається у провадженні детективів Четвертого відділу детективів Національного антикорупційного бюро України.

Оскільки це кримінальне провадження доручено детективам Національного антикорупційного бюро України, воно віднесено до підсудності Вищого антикорупційного суду, а тому згідно з пунктом 20-2 розділу XI «Перехідні положення» КПК апеляційний розгляд цієї ухвали слідчого судді віднесений до підсудності Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Таким чином, апеляційний суд з урахуванням того, що апеляційна скарга подана

на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає розгляду в цьому суді, повинен був дійти висновку про необхідність повернення цієї скарги апелянту відповідно до п. 3 ч. 3

ст. 399 КПК.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції, про те, що ухвала слідчого судді підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК не відповідає положенням кримінального процесуального законодавства, загальний його висновок щодо необхідності повернення ухвали слідчого судді є вірним.

Скасування ухвали апеляційного суду з формальних підстав у цьому провадженні не призведе до будь-яких позитивних результатів для власника майна в частині оскарження ухвали про накладення арешту на майно, оскільки під час нового розгляду апеляційний суд все одно повинен буде повернути апеляційну скаргу, як таку, що не підлягає розгляду

в цьому суді апеляційної інстанції. А отже, Суд вважає, що касаційну скаргу адвоката Поповича К. О. слід залишити без задоволення, а ухвалу судді Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року про повернення апеляційної скарги- без зміни.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу судді Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року про повернення апеляційної скаргизалишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката Поповича Костянтина Олександровича в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

В. М. Бородій М. В. Мазур А. О. Чистик