Документ № 96358209

Справа № 991/10594/20

Провадження1-кп/991/92/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

про відмову в затвердженні угоди про визнання винуватості

19 квітня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Танасевич О.В.

суддів Гавриленко Т.Г., Сікори К.О.

за участю:

секретаря судового засідання Костікова Б.О.

прокурора Кимлика Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

його захисника, адвоката Мірошніка О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві угоду про визнання винуватості в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52020000000000521 від 13 серпня 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27 та частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 27 та частиною третьою статті 209, а також частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа

1. Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні таких кримінальних правопорушень:

- в організації та керівництві умисним ухиленням від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, вчиненим службовими особами підприємств за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великому розмірі, а саме у сумі 46 402 556 гривень 07 копійок, тобто за частиною третьою статті 27 та частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України;

- в організації та керівництві фінансовими операціями з коштами, щодо яких фактичні обставини свідчать про їхнє одержання злочинним шляхом, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, які знали, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, в особливо великому розмірі, а саме у сумі 46 402 556 гривень 07 копійок, тобто за частиною третьою статті 27 та частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України;

- у наданні неправомірної вигоди службовій особі в своїх інтересах за вчинення дій із використанням її службового становища, тобто за частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України, за наступних обставин.

2. У період часу не пізніше 08 травня 2015 року ОСОБА_1 , маючи досвід роботи в державних підприємствах - учасниках Державного концерну «Укроборонпром» (далі за текстом, Укроборонпром), та Особа 2, який мав досвід у сфері постачання товарів для підприємств оборонної галузі та мав джерело набуття комплектуючих, ринок яких в Україні обмежений або взагалі відсутній, розробили схему постачання на державні підприємства - учасники Укроборонпрому комплектуючих для військової техніки, яка б дозволила ухилитись від сплати податків з таких операцій.

3. З метою реалізації зазначеної схеми Особа 2 у період часу до 08 травня 2015 року підшукав юридичну особу, яка відповідала вимогам Укроборонпрому до постачальників товарів та послуг, - ТОВ «Юридична компанія «Оптімум» (код ЄДРПОУ 38320170).

4. 08 травня 2015 року Особа 1, який діяв на прохання та за винагороду від Особи 2, був призначений керівником ТОВ «Юридична компанія «Оптімум» та виконував обов`язки головного бухгалтера цього Товариства. 12 травня 2015 року засновники ТОВ «Юридична компанія «Оптімум» повністю передали Особі 1 свої частки в статутному капіталі Товариства, а 13 травня 2015 року Особа 1 за вказівкою Особи 2 змінив назву ТОВ «Юридична компанія «Оптімум» на ТОВ «Оптимумспецдеталь» та види діяльності Товариства.

5. Разом з тим, через наростаючу увагу з боку правоохоронних органів до діяльності ТОВ «Оптимумспецдеталь» 17 червня 2016 року Особа 1, діючи за погодженням з Особою 2, продав свою частку в статутному капіталі Товариства Особі 6, який напередодні пристав на пропозицію Особи 2 за винагороду бути засновником Товариства. З 21 червня 2016 року Особа 6 був призначений на посаду директора ТОВ «Оптимумспецдеталь» та у подальшому виконував обов`язки головного бухгалтера Товариства.

6. Таким чином, під час перебування на посаді директора ТОВ «Оптимумспецдеталь» та виконання обов`язків головного бухгалтера цього Товариства, на Особу 1 та Особу 6 були покладені обов`язки, передбачені статтею 67 Конституції України, статтями 16, 168 Податкового кодексу України, статтями 3, 6, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема, організація бухгалтерського обліку; забезпечення фіксування фактів здійснення господарських операцій у первинних документах, збереження регістрів і звітності; ведення обліку доходів та витрат; своєчасної сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом, а також складання та подання до контролюючих органів відповідної звітності, декларацій тощо.

Відповідно до статей 36, 47 Податкового кодексу України, статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Особа 1 та Особа 6 несли відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених в них даних; невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку; неподання або порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

7. Попри те, що посаду директора ТОВ «Оптимумспецдеталь» обіймали спочатку Особа 1, а згодом Особа 6, фактичне управління Товариством, визначення його напрямків діяльності, прийняття рішення щодо укладення договорів, закупівлю товарів, витрачання грошових коштів, розподіл чистого прибутку здійснювали ОСОБА_1 та Особа 2.

8. Так, Особа 2 та ОСОБА_1 здійснювали загальне керівництво Товариством, брали участь у розподілі прибутку, представляли Товариство у переговорах з керівниками державних підприємств - учасників Укроборонпрому з метою укладення договорів, їх виконання та оплати. Крім того, Особа 2 забезпечував надходження у розпорядження ТОВ «Оптимумспецдеталь» товарів, які в подальшому поставлялись до державних підприємств - учасників Укроборонпрому, а ОСОБА_1 , користуючись своїми зв`язками, спілкувався із співробітниками та керівниками Укроборонпрому з метою забезпечення безперешкодного виконання та оплати укладених договорів, організовував та забезпечував переведення у готівкову форму коштів, отриманих Товариством від Укроборонпрому.

9. Тоді як Особа 1, маючи вищу юридичну освіту та перебуваючи на посаді директора ТОВ «Оптимумспецдеталь», здійснював на прохання та за грошову винагороду від Особи 2 підготовку документів (договорів, специфікацій, накладних, гарантійних та реєстраційних документів), підписував їх та виконував інші доручення Особи 2 та ОСОБА_1 , зокрема, відправлення та отримання товарів, кореспонденції; підтримував зв`язок з менеджерами державних підприємств.

10. Після призначення директором ТОВ «Оптимумспецдеталь» Особи 6 він, діючи за вказівкою та за грошову винагороду від Особи 2, тільки підписував документи як керівник Товариства, а Особа 1 продовжував здійснювати підготовку документів та організовував їхню доставку Особі 6 для підписання, а також виконував інші доручення Особи 2 та ОСОБА_1 .

11. Крім того, оскільки Особа 1 та Особа 6 у період перебування на посаді директора ТОВ «Оптимумспецдеталь» поміж іншим виконували обов`язки головного бухгалтера Товариства, але не мали необхідних спеціальних знань, то документальне оформлення всіх бухгалтерських операції здійснювала Особа 3 - головний бухгалтер ТОВ «Марк сталь», одного із товариств, створених та підконтрольних Особі 2. Діючи за вказівками Особи 2 або ОСОБА_1 та за згодою Особи 1 та Особи 6, Особа 3 здійснювала бухгалтерський супровід ТОВ «Оптимумспецдеталь», готувала податкові документи, подавала податкову звітність, проводила операції з грошовими коштами у програмі «Клієнт-банк» з використанням наданих їй кодів, паролів доступу і електронних цифрових підписів Особи 1 та Особи 6.

12. У період з 08 травня 2015 року по 16 серпня 2018 року за узгодженої діяльності всіх наведених осіб, які виконували заздалегідь розподілені між ними функцій під фактичним керівництвом ОСОБА_1 та Особи 2, ТОВ «Оптимумспецдеталь» брало участь у процедурах закупівлі товарів для державних підприємств - учасників Укроборонпрома, за результатами яких було укладено договори поставки:

- з державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» на загальну суму 64 266 770 гривень 67 копійок, зокрема, № 27/08-1501 від 27 серпня 2015 року на суму 37 058 925 гривень 87 копійок; № 170 від 13 травня 2016 року на суму 25 421 728 гривень 40 копійок; № 349 від 01 листопада 2016 року на суму 1 560 000 гривень 00 копійок; № 13 від 28 січня 2017 року на суму 456 116 гривень 40 копійок;

- з державним підприємством «Харківський бронетанковий завод» № 345/28 від 28 жовтня 2015 року на суму 32 256 500 гривень 00 копійок;

- з державним підприємством «Київський бронетанковий завод» на загальну суму 12 223 222 гривні 33 копійки, зокрема, № 057/274 від 16 жовтня 2015 року на суму 802 000 гривень 00 копійок; № 057/323 від 04 грудня 2015 року на суму 3 270 000 гривень 00 копійок; № 057/324 від 04 грудня 2015 року на суму 2 669 248 гривень 00 копійок; № 057/379 від 03 листопада 2016 року на суму 2 000 174 гривні 33 копійки;

- з державним підприємством «Ізюмський приладобудівний завод» № 3076 від 26 квітня 2016 року на суму 11 355 399 гривень 90 копійок;

- з державним підприємством «Харківський завод спеціальних машин» № 480316 від 12 березня 2016 року на суму 1 244 000 гривень 00 копійок.

13. На виконання умов цих договорів ТОВ «Оптимумспецдеталь» здійснило поставки товарів на ДП «Житомирський бронетанковий завод» на загальну суму 47 860 758 гривень 00 копійок, на ДП «Харківський бронетанковий завод» на загальну суму 32 076 500 гривень 80 копійок, на ДП «Київський бронетанковий завод» на загальну суму 7 665 147 гривень 99 копійок, на ДП «Ізюмський приладобудівний завод» на загальну суму 6 903 057 гривень 90 копійок.

14. У межах здійснення розрахунків за поставлені товари на банківські рахунки ТОВ «Оптимумспецдеталь» № НОМЕР_1 в АТКБ «Приватбанк» та № НОМЕР_2 в АТ «Прокредитбанк» отримано від ДП «Київський бронетанковий завод» загальну суму 11 776 611 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість 1 962 768 гривень 50 копійок; від ДП «Житомирський бронетанковий завод» загальну суму 45 036 418 гривень 00 копійок, у тому числі податок на додану вартість 7 506 069 гривень 67 копійок; від ДП «Харківський бронетанковий завод» загальну суму 32 096 500 гривень 80 копійок, у тому числі податок на додану вартість 5 349 416 гривень 67 копійок; від ДП «Ізюмський приладобудівний завод» загальну суму 6 903 057 гривень 90 копійок, у тому числі податок на додану вартість 1 150 509 гривень 65 копійок.

15. Для виконання перелічених договорів Особа 2 напередодні підшукав, придбав та згодом організував доставку до зазначених державних підприємств - учасників Укроборонпрому за готівкові кошти запчастини та комплектуючі для військової техніки невстановленого походження.

З метою маскування реального походження цих запчастин та комплектуючих для військової техніки, створення формального законного джерела їх походження, отримання достатнього обсягу грошових коштів у готівковій формі для оплати таких товарів, збільшення прибутковості цієї діяльності шляхом несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, та в подальшому легалізації коштів, отриманих від цієї діяльності, Особа 2 та ОСОБА_1 використовували низку суб`єктів господарювання, які у період з 08 травня 2015 року по 16 серпня 2018 року виступали постачальниками товарів на ТОВ «Оптимумспецдеталь», поставку яких у подальшому ТОВ «Оптимумспецдеталь» здійснювало вже на державні підприємства - учасники Укроборонпрому.

Така схема забезпечувала виникнення документального джерела походження запчастин та комплектуючих для військової техніки шляхом відображення в податковому обліку ТОВ «Оптимумспецдеталь» фактично безтоварних операцій та формувала податковий кредит для ТОВ «Оптимумспецдеталь», а крім того дозволяла підвищити собівартість товарів, які фактично були набуті ТОВ «Оптимумспецдеталь» безоплатно.

16. З метою практичної реалізації зазначеної схеми ОСОБА_1 досягнув відповідних домовленостей за узгоджену плату з Особою 4 та Особою 5, які разом з невстановленою досудовим розслідуванням третьою особою, контролювали низку суб`єктів господарювання, що відповідали визначеним ОСОБА_1 та Особою 2 вимогам.

Так, за період з 08 травня 2015 року по 16 серпня 2018 року було зареєстровано численні податкові накладні на ТОВ «Оптимумспецдеталь» та відображено в податковому обліку операції з придбання товарів на загальну суму 165 155 583 гривень 00 копійок у наступних контрагентів: ТОВ «Голд Трейд», ТОВ «Інвестбуд», ТОВ «Бром Форс», ТОВ «Фоса - Інтернешнл», ТОВ «СВ Колор», ТОВ «Бранво», ТОВ «Фавор Маркетінг», ТОВ «Актеліт», ТОВ «Торг-Діліжанс», ТОВ «Гранді Плюс», ПП «АСТ-Україна», ТОВ «Дені Люкс», ТОВ «Інтер Текноледжі», ТОВ «Малаві», ТОВ «Еталон-Сіті», ТОВ «Металскомп», ТОВ «Наполі Груп», ТОВ «Профбудкомплекс», ТОВ «Ефект маркет», ТОВ «Компанія «Інтертрейд», ТОВ «Мідленд Інвест», ТОВ «Панорама-Скай», ТОВ «Велпрайс», ТОВ «Промомаркетгруп», ТОВ «Вісконт Сервіс», ТОВ «Сільник», ТОВ «Виробниче підприємство «Патріот», ТОВ «Маркет Торг», ТОВ «Пратен Люкс», ТОВ «Елітстар Компані», ПП «Альтернатива-К», ТОВ «БК «Профбуд- 2015».

17. Особа 2 особисто, поштою та за допомогою Особи 1 отримував від невстановлених досудовим слідством осіб первинні бухгалтерські документи (договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, товаро-транспортні накладні), які повинні були підтверджувати придбання ТОВ «Оптимумспецдеталь» певних товарів. Ці документи Особа 2 та, за його вказівкою, Особа 1 передавали Особі 3 для їхнього подальшого використання у бухгалтерському та податковому обліку, а також для подання податкової звітності ТОВ «Оптимумспецдеталь». Крім того, Особа 2 надав Особі 3 контактні номери телефонів осіб для зв`язку з особами, які контролювали діяльність зазначених у попередньому абзаці суб`єктів господарювання, з метою узгодження та координації дій з відображення у податковому обліку безтоварних операцій, а також легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

18. Особа 3, діючи за вказівкою ОСОБА_1 та Особи 2, відображала у поданих до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДПС у місті Києві податкових деклараціях з податку на додану вартість (за серпень 2015 року - грудень 2016 року) дані податкових накладних, які всупереч вимогам пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України містили завідомо недостовірні відомості про придбання ТОВ «Оптимумспецдеталь» товарів у наведених вище суб`єктів господарювання, безпідставно включивши у такий спосіб до складу податкового кредиту цього Товариства суму в загальному розмірі 25 767 647 гривень 07 копійок.

19. Крім того, внесення завідомо недостовірних відомостей до податкової звітності про договірні відносини ТОВ «Оптимумспецдеталь» із суб`єктами господарювання, підконтрольними Особі 4, Особі 5, а також невстановленій досудовим розслідуванням третій особі, дозволило ТОВ «Оптимумспецдеталь» в порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України отримати податкову вигоду у вигляді безпідставного оформлення витрат та створення в такий спосіб завищеної собівартості товарів, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 20 634 909 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в організації вчинення та керівництві вчиненням умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому службовими особами ТОВ «Оптимумспецдеталь» за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великому розмірі у сумі 46 402 556 гривень 07 копійок, що кваліфіковано за частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

20. У період часу з 08 травня 2015 року по 16 серпня 2018 року, отримуючи у власне розпорядження внаслідок ухилення службових осіб ТОВ «Оптимумспецдеталь» від сплати податків грошові кошти на загальну суму 46 402 556 гривень 07 копійок, Особа 3 від імені Особи 1 та Особи 6, за вказівкою Особи 2 та ОСОБА_1 , з метою маскування незаконного походження цих коштів та переведення їх у готівкову форму здійснювала через систему «Клієнт-банк» з цими коштами та з коштами, що надходили ТОВ «Оптимумспецдеталь» від державних підприємств - учасників Укроборонпрому за договорами поставки, фінансові операції шляхом переказу всього масиву зазначених грошових коштів на рахунки суб`єктів господарювання, підконтрольних Особі 4, Особі 5, а також невстановленій досудовим розслідуванням третій особі.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в організації вчинення та керівництві вчиненням фінансових операцій з майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, особами, які знали, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі у сумі 46 402 556 гривень 07 копійок, що кваліфіковано за частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України.

21. Крім того, 26 квітня 2016 року між ДП «Ізюмський приладобудівний завод» та ТОВ «Оптимумспецдеталь» було укладено договір поставки товаро-матеріальних цінностей № 3076.

22. З 18 квітня 2014 року Особа 7 обіймав посаду директора ДП «Ізюмський приладобудівний завод» на підставі наказу т.в.о. Генерального директора Державного концерну «Укроборонпром» № 110-к та контракту № 29К/14 від 18 квітня 2014 року, тобто в розумінні примітки 1 до статті 364 Кримінального кодексу України обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та був наділений повноваженням щодо розпорядження та управління майном цього державного підприємства.

23. У результаті досягнутих між ОСОБА_1 та Особою 7 домовленостей ТОВ «Оптимумспецдеталь» мало виготовити документи про постачання товарів в межах договору поставки № 3076 від 26 квітня 2016 року на ДП «Ізюмський приладобудівний завод» без фактичних поставок. Натомість, Особа 7, зловживаючи своїм службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди у грошовій формі для себе та ТОВ «Оптимумспецдеталь» в особі ОСОБА_1 , мав забезпечити фактичне надходження товарів з доступних йому невстановлених джерел, але при цьому перерахувати грошові кошти на банківські рахунки ТОВ «Оптимумспецдеталь» в якості оплати за поставку.

24. При цьому Особа 7 та ОСОБА_1 заздалегідь домовились, що останній, використовуючи банківський рахунок підконтрольного йому ТОВ «Оптимумспецдеталь», буде переводити у готівкову форму 68% безготівкових коштів, що надходитимуть від ДП «Ізюмський приладобудівний завод», та передаватиме їх у якості неправомірної вигоди Особі 7, а решта 32% - залишатимуться в якості неправомірної вигоди на рахунку ТОВ «Оптимумспецдеталь».

25. 15 вересня 2016 року між ДП «Ізюмський приладобудівний завод» в особі Особи 7 та ТОВ «Оптимумспецдеталь» в особі Особи 6 підписано специфікацію № 3 до договору № 3076 від 26 квітня 2016 року щодо постачання електронно-оптичного перетворювача В-2 ОДО.335.438ТУ та В-2К ОДО.335.439.ТУ по 100 одиниць кожного на загальну суму 2 670 000 гривень 00 копійок.

20 вересня 2016 року ДП «Ізюмський приладобудівний завод» перерахував на рахунок ТОВ «Оптимумспецдеталь» на виконання умов договору № 3076 від 26 квітня 2016 року грошові кошти у розмірі 1 335 000 гривень 00 копійок.

21 та 23 вересня 2016 року з рахунків ТОВ «Оптимумспецдеталь» зазначені грошові кошти в складі інших платежів були перераховані на рахунки ТОВ «Профбудкомплекс», ТОВ «Гранді Плюс», ТОВ «Дені Люкс», ПП «СВ Колор» та в подальшому перетворені у готівкову форму.

26. 28 вересня 2016 року у невстановлений досудовим слідством час та у невстановленому місці ОСОБА_1 передав невстановленій досудовим слідством особі для подальшої передачі Особі 7 неправомірну вигоду у готівковій формі в розмірі 500 000 гривень 00 копійок та 14 700 доларів США (що за офіційним курсом Національного банку України становило 379 554 гривні 00 копійок), тобто на загальну суму в розмірі 879 554 гривень 00 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у наданні неправомірної вигоди службовій особі за вчинення нею в інтересах ОСОБА_1 дій із використанням її службового становища, тобто за частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України.

ІІ. Відомості про укладену угоду про визнання винуватості, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

27. 30 грудня 2020 року між старшим прокурором групи прокурорів - першим заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Грищуком М.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 за участі захисника останнього - адвоката Мірошника О.М. у цьому провадженні укладено угоду про визнання винуватості.

28. За змістом цієї угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_1 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність є тотожними до наведених в обвинувальному акті.

29. В угоді про визнання винуватості міститься інформація про беззастережне визнання ОСОБА_1 винуватості у вчиненні всіх інкримінованих кримінальних правопорушень та наведено перелік його обов`язків щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншими особами, а саме:

- співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень, до вчинення яких можуть бути причетні Особа 1, Особа 2, Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, а також інші особи у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номерами 42016110350000102 від 01 квітня 2016 року, 52020000000000356 від 28 травня 2020 року, 52020000000000419 від 02 липня 2020 року, 52020000000000506 від 05 серпня 2020 року, 52020000000000508 від 06 серпня 2020 року, 52020000000000770 від 24 грудня 2020 року, 52020000000000780 від 29 грудня 2020 року та інших кримінальних провадженнях за даними фактами, шляхом надання правдивих викривальних показань, в тому числі в суді та/або перед слідчим суддею в ході допиту в порядку статті 225 Кримінального процесуального кодексу України;

- з`являтись на виклик слідчого (детектива), прокурора та суду для надання показань, проведення інших слідчих та процесуальних дій у зазначених кримінальних провадженнях або в кримінальних провадженнях, об`єднаних з цими провадженнями, а також у виділених з них кримінальних провадженнях.

30. Сторони угоди про визнання винуватості також погодили часткове звільнення ОСОБА_1 від цивільної відповідальності з урахуванням його майнового стану та ролі організатора, встановивши зобов`язання останнього частково відшкодувати заподіяну державі шкоду в розмірі 4 000 000 гривень 00 копійок протягом тридцяти робочих днів з дня набрання вироком, ухваленим на підставі цієї угоди, законної сили. В угоді зазначено, що загальний розмір шкоди, завданої державі, становить 46 402 556 гривень 07 копійок, при цьому інший співучасник інкримінованих групі осіб злочинів відшкодував шкоду на загальну суму 26 612 147 гривень 47 копійок.

31. Крім того, сторони угоди, враховуючи особу обвинуваченого, який має позитивну характеристику та раніше не судимий, а також з огляду на обставини, які пом`якшують його покарання, зокрема: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування частини заподіяної шкоди, наявність на утриманні ОСОБА_1 трьох малолітніх дітей, його професійну діяльність на посаді керівника ТОВ «Спеціальне конструкторське бюро «Вектор-В», яке здійснює розробку та виробляє критично необхідні Україні боєприпаси для гранатометів, узгодили наступне покарання:

- за частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України із застосуванням частини першої статті 69 цього ж Кодексу у виді штрафу у розмірі двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією майна без позбавлення права обіймати певні посади;

- за частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України із застосуванням частини першої статті 69 цього ж Кодексу у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна без позбавлення права обіймати певні посади;

- за частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим сторони угоди про визнання винуватості погодили остаточне покарання ОСОБА_1 у виді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна без позбавлення права обіймати певні посади.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України сторони угоди про визнання винуватості погодили звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі та конфіскації майна з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину. Відповідно до частин першої, другої статті 76 Кримінального кодексу України сторони погодили покладення на ОСОБА_1 таких обов`язків:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ІІІ. Мотиви суду

32. Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши надані сторонами цієї угоди матеріали та заслухавши думку прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Мірошніка О.М., колегія суддів вважає, що умови цієї угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України, закону України про кримінальну відповідальність та не відповідають інтересам суспільства, при цьому виходить з наступного.

Щодо невідповідності умов угоди про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального закону

33. Відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України інкриміновані ОСОБА_1 діяння за ступенем їхньої тяжкості класифікуються наступним чином:

- кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України (в новій редакції від 06 грудня 2019 року, яка набрала чинності 28 квітня 2020 року та має зворотну дію в часі відповідно до частини першої статті 5 Кримінального кодексу України з огляду на пом`якшення кримінальної відповідальності), як особливо тяжкий злочин;

- кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, як тяжкий злочин;

- кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 369 Кримінального кодексу України, як нетяжкий злочин.

34. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженнях щодо будь-яких нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Отже, ця норма беззастережно дозволяє прокурору укласти угоду з ОСОБА_1 щодо визнання останнім винуватості в межах пред`явленого йому обвинувачення за частиною третьою статті 27 та частиною третьою статті 212, частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України.

35. Разом з тим, надавши можливість укладення угоди про визнання винуватості у провадженнях щодо особливо тяжких злочинів, законодавець у пунктах 2 та 3 частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України передбачив для цього додаткові умови.

Так, укладення угоди про визнання винуватості щодо особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, дозволяється за умови викриття підозрюваним іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами.

Крім того, укладення угоди про визнання винуватості щодо особливо тяжких злочинів, вчинених, зокрема за попередньою змовою групою осіб, є можливим за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

36. Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_1 обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України.

36.1. Виходячи зі змісту частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України злочин, передбачений статтею 209 Кримінального кодексу України, належить до підслідності Національного антикорупційного бюро України тільки в тих випадках, коли його вчинено особами, передбаченими пунктами 1, 2 цієї частини.

36.2. За формулюванням обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 , останній у період вчинення інкримінованих йому дій, кваліфікованих за частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, не належав до осіб, перелік яких наведений у пунктах 1, 2 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

36.3. Разом з тим, суду надано постанову Генерального прокурора від 08 листопада 2019 року, відповідно до якої здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, було доручено Національному антикорупційному бюро України.

37. Крім того, орган досудового розслідування встановив, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, в групі з іншими особами за попередньою змовою.

38. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_1 щодо особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України та вчиненого за попередньою змовою групою осіб, одночасно повинні бути дотримані обидві умови, передбачені пунктами 2, 3 частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України.

39. Чинна редакція окремо пункту 3 частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України та цієї частини статті в цілому не містять жодних формулювань, які б дозволили витлумачити цю норму, як таку, що робить будь-які винятки у застосуванні пункту 3, зокрема, щодо кримінальних проваджень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Натомість, вбачається цілком логічною та послідовною позиція законодавця, який прямою нормою заборонив укладати угоду про визнання винуватості з усіма особами, які організовують вчинення особливо тяжких злочинів та керують їх вчиненням, в силу підвищеної суспільної небезпеки таких осіб.

40. Оскільки відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 був організатором особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України, то укладення з ним угоди про визнання винуватості щодо цього злочину прямо суперечитиме пункту 3 частини четвертої статті 469 Кримінального процесуального кодексу України.

Щодо невідповідності умов угоди про визнання винуватості вимогам закону України про кримінальну відповідальність

41. Оцінивши умови угоди про визнання винуватості, колегія суддів також наголошує на тому, що домовленість сторін при узгодженні покарання не може виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених Кримінальним кодексом України.

42. Відповідно до частини першої статті 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

43. Як роз`яснив Верховний Суд у своїй постанові від 28 травня 2020 року у справі № 639/4048/18 підставами для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України визнані дві групи факторів, які характеризують, як вчинений злочин, так і особу винного та мають враховуватись в їх сукупності, а саме:

а) наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;

б) дані, які певним чином характеризують особу винного.

При цьому виходячи зі змісту норми статті 69 Кримінального кодексу України, можна зробити висновок, що призначення більш м`якого виду покарання можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.

44. Як убачається зі змісту угоди, у якості обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , наведено його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування заподіяної цим правопорушенням шкоди.

Разом з тим, в ході судового засідання з`ясувалось, що часткове відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 26 612 147 гривень 47 копійок відбулось коштом іншого співучасника, тоді як ОСОБА_1 лише планує відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 4 000 000 гривень 00 копійок в майбутньому за умови затвердження цієї угоди про визнання винуватості, що на момент розгляду цієї угоди не може враховуватись судом як обставина, яка пом`якшує покарання ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів може врахувати тільки дві обставини, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України пом`якшують покарання ОСОБА_1 у цьому кримінальному провадженні, - його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

45. Разом з тим, суд не вбачає, а сторони угоди не обґрунтували, у який саме спосіб, на їхнє переконання, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, перебування трьох малолітніх дітей та непрацездатного дідуся на утриманні ОСОБА_1 істотно знижують ступінь тяжкості тяжкого та особливо тяжкого злочинів, організованих ним та вчинених групою осіб за попередньою змовою.

46. Крім того, відповідно до частини другої статті 69 Кримінального кодексу України суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки санкція частини третьої статті 212 Кримінального кодексу України передбачає основне покарання у виді штрафу від п`ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то непризначення обов`язкового додаткового покарання за цією статтею на підставі частини другої статті 69 цього ж Кодексу є неприпустимим.

47. До того ж, всупереч частині першій статті 59 Кримінального кодексу України сторони угоди про визнання винуватості не узгодили, чи додаткове покарання за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 27 та частиною третьою 209, частиною третьою статті 27 та частиною третьою статті 212 цього Кодексу, у виді конфіскації підлягає застосуванню щодо всього майна ОСОБА_1 або щодо частини його майна.

48. Судом також встановлено, що сторони угоди про визнання винуватості погодили звільнення ОСОБА_1 від відбування додаткового покарання у виді конфіскації майна з випробуванням, що взагалі не передбачено частиною другою статті 75 Кримінального кодексу України.

Зазначена норма передбачає можливість звільнення особи від відбування основного, а не додаткового покарання та лише у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Крім того, частина друга статті 75 Кримінального кодексу України дозволяє сторонам угоди про визнання винуватості узгодити лише звільнення від відбування покарання з випробуванням, тоді як за частиною третьою цієї ж статті тривалість іспитового строку та перелік обов`язків, які покладаються на особу, визначаються судом.

Отже, узгодження сторонами угоди звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у виді конфіскації майна, а також іспитового строку тривалістю один рік та переліку обов`язків, які покладаються на нього, прямо суперечитиме положенням частин другої, третьої статті 75 Кримінального кодексу України.

Щодо невідповідності угоди про визнання винуватості інтересам суспільства в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, а також в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень

49. На думку колегії суддів, прокурор не врахував повною мірою характер обвинувачення, роль ОСОБА_1 у злочинній діяльності групи осіб та не довів наявність суспільного інтересу в укладенні цієї угоди.

50. Як убачається з обвинувального акта, державі внаслідок ухилення групи осіб від сплати податків та легалізації (відмивання) цих коштів було завдано шкоду на загальну суму 46 402 556 гривень 07 копійок. Очевидно, що суспільний інтерес полягає у припиненні таких дій, що повинно мати своїм логічним наслідком усунення або мінімізацію негативних наслідків вчинених кримінальних правопорушень.

Разом з тим, за змістом угоди інший співучасник інкримінованих групі злочинів відшкодував 26 612 147 гривень 47 копійок, тоді як за умовами цієї угоди ОСОБА_1 , будучи організатором злочинів, зобов`язується в майбутньому відшкодувати державі лише 4 000 000 мільйони гривень 00 копійок та, за досягнутою з прокурором домовленістю, повинен бути звільнений від відбування покарання у виді конфіскації його майна, що є очевидно неспівмірним розміру завданої шкоди та його ролі в злочинній діяльності групи осіб.

51. Звертає на себе увагу також той факт, що ухилення від сплати податків було вчинено ОСОБА_1 в особливо великому розмірі у групі з іншими особами за попередньою змовою саме у той період, коли на сході України тривала антитерористична операція. За Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02 вересня 2014 року на період її проведення держава запроваджувала тимчасові особливі заходи та пільги, які поширювались на фізичних осіб та суб`єктів господарювання, що опинились на території цієї операції або лінії зіткнення, намагаючись усіляко підтримати життєдіяльність таких осіб. Крім того, з серпня 2014 року до Податкового кодексу України були внесені зміни, якими з метою підвищення обороноздатності держави запроваджено військовий збір, який до тепер сплачують всі фізичні особи (резиденти та нерезиденти) у розмірі 1,5 % від усіх видів оподатковуваного доходу.

Тому колегія суддів переконана, що в складних економіко-політичних умовах, коли держава із залученням населення докладає зусиль до пошуку додаткових джерел поповнення бюджету та перерозподілу коштів, злочинна діяльність задля особистого збагачення шляхом ухилення від сплати податків, тим більше в оборонній сфері із залученням державних підприємств - учасників Державного концерну «Укроборонпром», свідчить про особливу зухвалість та винятковий цинізм організаторів такої діяльності.

52. За таких обставин, відповідно до частини сьомої статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, встановивши після перевірки угоди про визнання винуватості її невідповідність цьому Кодексу, закону України про кримінальну відповідальність та інтересам суспільства, суд вважає за необхідне відмовити в затвердженні цієї угоди.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись статтями 314, 370, 372, 376, Главою 35 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 30 грудня 2020 року між старшим прокурором групи прокурорів - першим заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Грищуком М.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 за участі захисника останнього - адвоката Мірошника О.М. в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 52020000000000521 від 13 серпня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27 та частиною третьою статті 212, частиною третьою статті 27 та частиною третьою статті 209, а також частиною першою статті 369 Кримінального кодексу України, та повернути це кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий суддя О.В. Танасевич

Судді Т.Г. Гавриленко

К.О. Сікора