Документ № 96478590

Справа № 991/2626/21

Провадження № 1-кс/991/2675/21

УХВАЛА

20 квітня 2021 року місто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Ногачевський В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Федорової А.В.,

адвоката Арсірія А.Р. в інтересах ОСОБА_1 ,

прокурора Жидкова В.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Арсірія А.Р., поданого в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42020000000002071 від 29.10.2020.

(1) Короткий виклад змісту поданого клопотання

16.04.2021 Вищим антикорупційним судом отримано вказане клопотання.

У ньому захисник вказує, що Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) здійснює досудове розслідування у провадженні № 42020000000002071 від 29.10.2020 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 15, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. З ст. 369 КК України.

Незважаючи на те, що справу розслідує ДБР захисник вказує, що вона на підставі ст. 33-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є підсудною Вищому антикорупційному суду.

18.11.2020 проведено обшук у приміщенні ресторану «Жовте море» за адресою: м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 8, корпус 6 в. В подальшому було затримано ОСОБА_1 та проведено її особистий обшук. В ході обшуку було виявлено та вилучено: банківські картки, мобільний телефон та грошові кошти.

19.11.2020 слідчим Польовою І.В. оглянуто вказаний мобільний телефон (відповідно до протоколу огляду речей та документів) та винесено постанову про визнання вказаного пристрою речовим доказом.

25.11.2020 слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/51228/20-к постановила ухвалу, якою наклала арешт на речі, вилучені у ОСОБА_1 під час її особистого обшуку. Метою арешту вказано необхідність збереження речового доказу та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Адвокат Арсірій А.Р. вказує, що арешт накладено необґрунтовано, адже вказану ухвалу було постановлено неуповноваженим судом, оскільки справа є підсудною Вищому антикорупційному суду. До того ж, порушено правила для складення протоколу про огляд речей та документів від 19.11.2020, слідчим при складені цього протоколу було штучно створено відомості про огляд телефона та наявність в ньому певної переписки, тобто створено докази задля введення слідчого суддю в оману. Крім того, все інше вилучене майно (банківські картки та грошові кошти) речовими доказами визнані не були. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна, тому арешт на нього не може бути накладено.

До того ж, у клопотанні вказується, що наразі відпала необхідність у арешті майна, адже останній накладено 25.11.2020, а з того часу минуло 5 місяців.

У зв`язку з зазначеним, адвокат просить скасувати арешт із зазначеного майна, що належить підозрюваній ОСОБА_1

(2) Позиції учасників провадження

У судовому засіданні адвокат Арсірій А.Р. підтримав доводи, зазначені у клопотанні, просив його задовольнити.

Прокурор Жидков В.Л. заперечив проти задоволення клопотання. Він також вказав, що потреба у арешті майна на цей час не відпала. У телефоні міститься листування, яке може мати доказове значення у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, грошові кошти може бути конфісковано, у випадку визнання винною підозрюваної ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

(3) Мотиви слідчого судді щодо розгляду скарги

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК є судовий контроль за додержанням законів органами досудового розслідування, який реалізує слідчий суддя. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини на стадії досудового розслідування.

Абзац 2 ч. 1 ст. 174 КПК визначає, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У своєму клопотанні адвокат Арсірій А.Р. вказує на дві підстави для скасування арешту: його необґрунтованість та те, що наразі відпала потреба у продовженні дії вказаного заходу забезпечення кримінального провадження. Такі доводи слідчому судді слід перевірити.

У відповідності до підпункту 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення, необхідне для забезпечення конфіскації майна.

Для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом, а для забезпечення конфіскації майна - на майно, серед інших, підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (абзаци перші частин 3 та 5 ст. 170 КПК).

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК). До таких ризиків вказаний абзац відносить можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається з метою конфіскації майна як виду покарання)

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження,

- наслідки арешту майна для, зокрема, підозрюваного, третіх осіб.

Необґрунтованість арешту, у даному випадку, адвокат обґрунтовує тим, що мобільний телефон, грошові кошти, банківські картки не є речовими доказами. Крім того, адвокат вказує на порушення, наявні у протоколі огляду мобільного телефона, складеного слідчим Польовою І.В. 19.11.2020.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Так, відповідно до статті частини першої статті 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення тощо.

Постановою від 19.11.2020 мобільний телефон, вилучений у ході особистого обшуку ОСОБА_1 , визнано речовим доказом.

При визначенні, чи відповідають вказані речі ознакам речового доказу, слідчий суддя виходить з такого.

У кримінальному провадженні № 42020000000002071 від 29.10.2020 розслідуються обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою. Зокрема, ОСОБА_1 має статус підозрюваної у цьому провадженні.

Крім цього, розслідуються обставини щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України.

При цьому, як вказується у клопотанні, 18.11.2020 ОСОБА_1 була затримана слідчим ДБР при намаганні отримати від ОСОБА_3 250 000 доларів США. Цього ж дня було проведено її особистий обшук.

Згідно з протоколом огляду від 19.11.2020 у вилученому мобільному телефоні марки Iphone, що належить ОСОБА_1 містилось листування в месенджері Telegram із абонентом « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 » щодо обставин, що досліджуються у вказаному провадженні. Сумнівів у можливості здійснення огляду вказаного телефона у слідчого судді не виникає. Посилання на введення слідчим ДБР суду в оману, шляхом здійснення вказаного огляду, слідчий суддя відкидає за необґрунтованістю.

Зважаючи на суть кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, серед іншого, ОСОБА_1 , беручи до уваги, що мобільний телефон було вилучено у останньої у день передачі, за версією слідства, грошових коштів ОСОБА_3 , у пристрої можуть міститися відомості, які мають істотне доказове значення для встановлення обставин вчинення імовірного злочину у кримінальному провадженні (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочинів, дані про номери мобільних телефонів, використані під час вчинення злочину, зв`язки між особами, причетними до вчинення злочину тощо). Слідчий суддя також враховує, що в сучасних реаліях майже уся комунікація між особами здійснюється за допомогою мобільного зв`язку, в тому числі месенджерів, встановлених на такі пристрої, а відтак збереження мобільного телефона є необхідною умовою для здійснення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з метою встановлення ключових обставин у провадженні. Крім того, такий мобільний телефон може бути необхідною умовою для проведення експертного дослідження у провадженні. Враховується також і встановлена процедура дослідження речових доказів судом у випадку направлення до суду обвинувального акта у проваджені (ст. 357 КПК).

Таким чином, вказаний телефон відповідає ознакам речового доказу, а у його арешті не відпала потреба.

Крім того, арешт на вилучені грошові кошти необхідний задля забезпечення збереження майна з метою його можливої конфіскації як виду покарання.

Для забезпечення збереження майна як виду покарання арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може, зокрема, призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК).

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 59 КК України).

Під час встановлення правової підстави, що зумовлює арешт майна слідчий суддя виходить насамперед з того, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Такий злочин, відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких.

Таким чином, арешт вилучених грошових коштів необхідний для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Разом з тим, варто зауважити, що ні прокурором у судовому засіданні, ні в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва не вказано на правову підставу арешту банківських карток підозрюваної ОСОБА_1 . Таке майно не є речовим доказом, не має значної цінності, його не може бути конфісковано, у випадку призначення судом відповідного покарання. Відтак, арешт на вказані банківські картки накладено необґрунтовано, тому вказаний захід забезпечення кримінального провадження слід скасувати.

Слідчий суддя вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 6§1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30). При цьому міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:

ПОСТАНОВИВ:

-клопотання адвоката Арсірія А.Р., поданого в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42020000000002071 від 29.10.2020 задовольнити частквово;

-скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25.11.2020 у справі № 757/51228/20-к, а саме на банківську картку Глобус Банк НОМЕР_1 (строк дії до 08/23) на ім`я ОСОБА_1 ; банківську картку Альфа-Банк platimum на ім`я ОСОБА_1 ;

-в іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Ногачевський