Документ № 96478596

Справа № 991/2486/21

Провадження № 1-кс/991/2532/21

УХВАЛА

20 квітня 2021 року місто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Ногачевський В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Федорової А.В.,

адвоката Авраімова А.А.,

прокурора Жидкова В.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Авраімова А.А., подану в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42020000000002071 від 29.10.2020.

(1) Зміст поданої скарги

12.04.2021 Вищим антикорупційним судом отримано вказану скаргу.

У ній захисник вказує, що у провадженні Державного бюро розслідувань (далі - ДБР) перебуває кримінальне провадження № 42020000000002071 від 29.10.2020 за підозрою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 15, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. З ст. 369 КК України.

Незважаючи на те, що справу розслідує ДБР, захисник вказує, що вона на підставі ст. 33-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є підсудною Вищому антикорупційному суду.

До того ж, 29.03.2021 адвокатом Авраімовим А.А. направлено на адресу прокурора Офісу Генерального прокурора Жидкова В. клопотання про ознайомлення із матеріалами вказаного кримінального провадження. Таке клопотання він отримав 30.03.2021. Водночас, останній до цього часу його не розглянув у порядку ст. 220 КПК.

У зв`язку з цим, адвокат Авраімов А.А. звернувся до слідчого судді зі скаргою в порядку ст. 303 КПК, у якій просить зобов`язати прокурора розглянути по суті його клопотання.

(2) Позиції учасників провадження

У судовому засіданні адвокат Авраімов А.А. підтримав доводи, зазначені у скарзі, просив її задовольнити.

Прокурор Жидков В.Л. заперечив проти задоволення скарги. Він вказав, що справа не є підсудною Вищому антикорупційному суду. Наразі органом досудового розслідування перевіряється можлива причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, співробітників органів прокуратури. Об`єктивних даних про вчинення співробітниками органів прокуратури кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України, наразі не отримано, проте остаточно це може бути встановлено за наслідками проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, що досі тривають. Крім цього, прокурором зазначається, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у цьому кримінальному провадженні здійснює слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Питання непідсудності провадження вказаному суду адвокатом неодноразово піднімалося раніше. У задоволенні клопотань щодо передачі справи на розгляд Вищому антикорупційному суду йому відмовлялось.

Крім того, прокурор повідомив, що клопотання захисника Авраімова А.А. від 29.03.2021 про надання на ознайомлення матеріалів кримінального провадження прокурором було направлено для розгляду слідчому ДБР Кокоші М.М., про що повідомлено адвоката Авраімова А.А. У вказаного слідчого перебувають матеріали кримінального провадження № 42020000000002071.

(3) Мотиви слідчого судді щодо розгляду скарги

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК є судовий контроль за додержанням законів органами досудового розслідування, який реалізує слідчий суддя. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини на стадії досудового розслідування.

За змістом пункту 18 частини першої статті 3 КПК слідчий суддя наділений повноваженнями здійснювати судовий контроль лише у порядку, що регламентований чинним КПК.

Процесуальний закон визначає, що скарги на бездіяльність прокурора, що визначені у ст. 303 КПК, розглядає слідчий суддя Вищого антикорупційного суду лише у тих провадженнях, які підсудні цьому суду (ч. 1 ст. 306 КПК).

Тому, окрім оцінки скарги на предмет її обґрунтованості, слідчому судді насамперед слід перевірити чи таке провадження є підсудним Вищому антикорупційному суду.

(3.1) Кримінальне провадження є підсудним Вищому антикорупційному суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 33-1 КПК слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.

Вона, в свою чергу, встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Примітка до статті 45 КК України до корупційних кримінальних правопорушень відносить, серед інших, злочини, передбачені статтями 368, 369 КК України.

Пункти 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК передбачають, зокрема, умови, за яких провадження є підсудними Вищому антикорупційному суду. Одна з них - розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди повинен в п`ятсот і більше разів перевищувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено, серед інших, службовою особою правоохоронного органу).

Із наданого адвокатом витягу з ЄРДР вбачається, що кримінальне провадження під № 42020000000002071 здійснюється, серед іншого, за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України. Із цього ж витягу слідує, що розслідується можливе вчинення вказаних злочинів працівниками прокуратури, яка відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є правоохоронним органом. Крім того, у рапорті про виявлення кримінального правопорушення від 30.10.2020 та повідомленні про кримінальне правопорушення від 27.10.2020 йдеться про вимагання неправомірної вигоди у розмірі 500 000 доларів США.

Вищевказаними нормами щодо підсудності не передбачено, що особі обов`язково має бути повідомлено про підозру за відповідними статтями Кримінального кодексу України, щоб слідчий суддя Вищого антикорупційного суду міг здійснювати судовий контроль у такому провадженні.

У своїх поясненнях прокурор повідомляє, що встановлюється можлива причетність працівників прокуратури до вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України, хоча й наразі об`єктивних даних цьому не встановлено. Водночас, провадження за цим епізодом закрито до цього часу не було, не було направлено до відповідного органу за підслідністю.

Тобто розслідування здійснюється, в тому числі, за ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України, а також наявні умови, визначені п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК.

Варто також зазначити, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження, що перераховані у ст.33-1 КПК та примітці до ст.45 КК України. І вони є підсудними цьому суду за умов, що визначені в пунктах 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК. При цьому не варто плутати зазначені умови для підсудності, з підслідністю кримінальних проваджень детективам НАБУ. Не усі справи підслідні НАБУ є підсудними Вищому антикорупційному суду. А слідчі судді цього суду здійснюють судовий контроль за розслідуванням злочинів підсудних йому, що здійснюється будь-яким органом досудового слідства.

Отже, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду уповноважений розглядати подану захисником скаргу, оскільки слідчим ДБР здійснюється досудове розслідування за ст.ст.368 та 369 КК України і з поданих до скарги документів вбачається, що розмір предмета кримінального правопорушення більше ніж в п`ятсот разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і на даний час встановлюється можлива причетність до вчиненого службових осіб прокуратури.

(3.2) Слідчим суддею не встановлено, що прокурором Офісу Генерального прокурора було допущено бездіяльність, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.

Бездіяльність, визначена у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК та яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, передбачає три обов`язкові ознаки: прокурор наділений обов`язком вчинити певну процесуальну дію (1), така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк (2), відповідна процесуальна дія прокурором у встановлений строк не вчинена (3).

Слідчим суддею встановлено, що слідчі ДБР здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000002071. Процесуальне керівництво у ньому здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора, серед інших, Жидковим В.Л.

29.03.2021 адвокат Авраімов А.А. звернувся до прокурора Офісу Генерального прокурора Жидкова В.Л із клопотанням. Його прокурор отримав 30.03.2021 згідно з відомостями щодо відстеження рекомендованих відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошти.

У скарзі адвокат зазначає, що він звернувся до прокурора у порядку ст. 220 КПК. Ця стаття визначає порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування. Відповідно до змісту частини першої вказаної статті клопотання, подане, серед іншого, стороною захисту, про виконання будь-яких процесуальних дій прокурор зобов`язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту його подання і задовольнити за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка його заявила. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Оскільки ст. 220 КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок розглянути подане учасником кримінального провадження клопотання, слідчий суддя уповноважений дослідити обставини щодо виконання цього обов`язку.

Так, слідчому судді прокурором було надано на ознайомлення лист, адресований від його імені слідчому ДБР Кокоші М.М. від 05.04.2021. У листі зазначалось про перенаправлення клопотання до слідчого, що здійснює досудове розслідування у провадженні, з метою розгляду та надання на ознайомлення особі матеріалів згаданого кримінального провадження. Для відома такий лист також адресовано заявнику - адвокату Авраімову А.А.

Під час судового засідання прокурор вказав, що фізично матеріали кримінального провадження № 42020000000002071 у нього не перебувають, а надати їх на ознайомлення може слідчий, який здійснює досудове розслідування у провадженні, зокрема Кокоша М.М .

На думку слідчого судді, направлення вказаного листа у якості повідомлення адвокату Авраімову А.А. свідчить про виконання вимог ст. 220 КПК. Зміст листа вказує про переадресування прохання заявника щодо ознайомлення необхідному суб`єкту, у розпорядженні якого такі матеріали перебувають та який зможе забезпечити їх виконання. Хоча відповідь прокурора, яка є частковою відмовою, і не здійснено у формі вмотивованої постанови, проте з її змісту вбачаються причини направлення клопотання захисника саме слідчому. А отже прокурор формально виконав вимоги ч.2 ст.220 КПК.

Таким чином, слідчий суддя робить висновок, що скарга Авраімова А.А. не підлягає задоволенню, оскільки у діях прокурора Офісу Генерального прокурора відсутня бездіяльність, передбачена ст. 220 КПК.

На підставі викладеного, слідчий суддя постановив:

ПОСТАНОВИВ:

- відмовити у задоволенні скарги адвоката Авраімова А.А., поданої в інтересах ОСОБА_1 , на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.В. Ногачевський