- Головуюча суддя (АП ВАКС): Чорна В.В.
- Суддя (АП ВАКС): Никифоров А.С., Павлишин О.Ф.
- Секретар : Євфіменко К.М.
- Прокурор : Іванющенко О.А.
справа № 991/2441/21
провадження №11-сс/991/271/21
слідчий суддя: Ногачевський В.В.
доповідач: Чорна В.В.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді Чорної В.В.,
суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,
при секретарі судового засідання Євфіменко К.М.,
за участі захисників Назаренка О.О., Климова О.Ю., Рогожука С.Л.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
прокурора Іванющенка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвокатів Назаренка Олександра Олексійовича, Климова Олексія Юрійовича - захисників ОСОБА_1, та прокурора четвертого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Іванющенка Олександра Анатолійовича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2021 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснює індивідуальну адвокатську діяльність,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, -
в с т а н о в и л а:
12 квітня 2021 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката Назаренка Олександра Олексійовича - захисника підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2021 р. (т. 3 а.с. 103-109), яку того ж дня призначено до розгляду (т. 3 а.с. 129).
13 квітня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника Климова О.Ю. (т. 3 а.с. 150-151), яку того ж дня призначено до розгляду в одному провадженні з апеляційною скаргою захисника Назаренка О.О. (т. 3 а.с. 154).
13 квітня 2021 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні Іванющенка О.А. (т. 3 а.с. 156-157), яку також призначено до розгляду в одному провадженні з апеляційними скаргами захисників Назаренка О.О. та Климова О.Ю. (т. 3 а.с. 159).
15 квітня 2021 року захисниками Назаренком О.О. та Климовим О.Ю. подані доповнення до апеляційних скарг (т. 3 а.с. 176-180, т. 3 а.с. 201-208, відповідно).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційних скарг.
Оскаржуваним рішенням - ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2021 р. за клопотанням детектива Національного антикорупційного бюро України Нєдова Р.С., погодженим з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Іванющенко О.А., до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дня його фактичного затримання, тобто до 04.06.2021 року включно, та визначено заставу - у розмірі 15 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 185 000 грн. (тридцять п`ять мільйонів сто вісімдесят п`ять тисяч гривень), з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник Назаренко О.О. просить скасувати зазначену ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначив, що інкримінований ОСОБА_1 злочин було спровоковано, а тому всі отримані внаслідок такої провокації докази є недопустимими. Так, після отримання 14.01.2021 року заяви про злочин, відомості по якій були внесені до ЄРДР в той же день, детективи НАБУ лише 02.02.2021 року отримали ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду з дозволом на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме, здійснення аудіо- та відеоконтролю ОСОБА_4 , реалізація якої почалася лише 09.02.2021 року. Отже, протягом майже місяця ОСОБА_5 мав можливість провокувати і схиляти ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення. З відкритих джерел відомо, що платник податків - ТДВ «Страхова компанія «АКС Кепітал» не має податкового боргу, а отже, жодної потреби вирішувати в суді питання про скасування податкового повідомлення-рішення не було. Крім того, захисник стверджує, що у даному випадку з боку ОСОБА_5 мало місце завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, оскільки з смс-повідомлень, зафіксованих на телефоні, вилученому у ОСОБА_1 , прослідковується тиск з боку ОСОБА_4 на ОСОБА_1 , що було наслідком тиску саме з боку ОСОБА_5 на самого ОСОБА_4 для прискорення вирішення питання. Окремо захисник посилається на необґрунтоване визначення слідчим суддею завищеного розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник Климов О.О. просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Доповнення до апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала слідчого судді постановлена з неповним дослідженням всіх обставин провадження, зокрема, слідчим суддею не враховано, що: повідомлення про підозру є необґрунтованим; у прокурора Іванющенка О.А. відсутні повноваження на вручення повідомлення про підозру; ухвала постановлена на доказах, які не відповідають критеріям допустимості; детективами НАБУ за участі прокурорів САП сплановано та проведено провокацію злочину; слідчий суддя не дослідив та не встановив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які могли б бути підставою для задоволення клопотання прокурора, відсутні; розмір застави є необґрунтованим, безпідставним та явно завищеним.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Іванющенко О.А. просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 30 838 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та з покладенням на підозрюваного у разі її внесення ряду обов`язків. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначив, що ухвала в частині визначення розміру застави постановлена без належної оцінки доводів сторони обвинувачення та матеріалів клопотання, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, з урахуванням наявного у ОСОБА_1 рухомого, нерухомого майна та грошових коштів, застава у розмірі, про який просить прокурор, на його думку не є завідомо непомірною для нього.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник Назаренко О.О. підтримав свою апеляційну скаргу, а також апеляційну скаргу захисника Климова О.Ю., та просив їх задовольнити з підстав, викладених в апеляційних скаргах, зокрема, наголошував на провокації злочину відносно ОСОБА_1 . Водночас, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечив та зазначив, що визначення застави для ОСОБА_1 у значно вищому розмірі, ніж для іншого підозрюваного - ОСОБА_4 , якому обрано заставу у розмірі 2 900 000 грн., пов`язано лише з наявністю родинних відносин між підозрюваним ОСОБА_1 та головою Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_6 , який наразі представляє інтерес для НАБУ.
Захисник Климов О.Ю. підтримав доводи своєї апеляційної скарги, а також апеляційної скарги захисника Назаренка О.О., та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що ОСОБА_1 , який є адвокатом, не повідомлений про підозру належним чином. Так, вручення підозри здійснював прокурор Іванющенко О.А. на підставі довіреності, яка не містить дати завершення її дії, а тому є нікчемною. Отже, у прокурора відсутні повноваження на вчинення такої дії. Крім того, письмове повідомлення про підозру вручене з порушенням ст. 208 КПК України. Докази вчинення кримінального правопорушення, які б відповідали критерію допустимості, у матеріалах клопотання відсутні. Протокол допиту свідка ОСОБА_5 складений та підписаний різними детективами, а тому слідчий суддя не мав брати його до уваги. Протокол загальних зборів, яким ОСОБА_5 призначено ліквідатором ТДВ «СК «АКС Кепітал», не відповідає вимогам господарського законодавства, оскільки не містить засвідчених нотаріусом підписів учасників-юридичних осіб. Поняті, які зазначені у протоколі огляду та вручення грошових коштів, через декілька днів знову були залучені як поняті під час затримання ОСОБА_1 , а отже, співпрацюють з правоохоронними органами та не є безсторонніми. Крім того, при визначенні розміру застави слідчим суддею не було належним чином враховано майновий стан підозрюваного. Водночас, у задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити, оскільки розмір застави не співмірний майновому стану підозрюваного, натомість, докази належності ОСОБА_1 значних грошових коштів в матеріалах провадження відсутні.
Захисник Рогожук С.Л. підтримав апеляційні скарги захисників Назаренка О.О. та Климова О.Ю. та зазначив, що повідомлення про підозру вручалося ОСОБА_1 07.04.2021 року об 11 год. 05 хв., тоді як затримання відбулося 06.04.2021 року о 10 год. 53 хв., тобто повідомлення про підозру вручене з перевищенням встановленого КПК України часу для такого вручення, а отже, ОСОБА_1 не набув статусу підозрюваного. Крім того, матеріали клопотання не містять доказів вчинення ОСОБА_1 злочину, а також не встановлюють службову особу, яка займає відповідальне становище, для якої нібито призначалася неправомірна вигода, натомість, мала місце провокація злочину. Стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження ризиків. Крім того, наразі на виконання ухвали слідчого судді всі наявні паспорти для виїзду за кордон ОСОБА_1 здані до міграційної служби, що нівелює ризик переховування. Водночас, у задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити, оскільки обраний розмір застави є непомірним для підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_1 апеляційні скарги захисників підтримав та пояснив, що на даний час у ЗМІ опубліковано наказ про його звільнення з посади у Службі зовнішньої розвідки України за порушення дисципліни, що свідчить про відсутність у нього можливості за допомогою цієї посади перешкоджати розслідуванню, на що посилався прокурор. Крім того, все належне йому майно має загальну вартість менше, ніж розмір обраної йому застави, майно він придбав за офіційні кошти, з яких сплачені податки. Наявність родинних зв`язків з головою ОАСК ОСОБА_6 не є підставою для визначення такої значної суми застави. Зазначив, що у приміщенні, в якому проходив обшук, наявні 3 сейфа, однак доступ він мав лише до одного з них, в якому зберігалися його речі та речі його клієнтів. Грошові кошти в розмірі 250 000 доларів США належать йому та дружині, та задекларовані у декларації, яка не перебуває у відкритому доступі та надати яку наразі він не має можливості. Водночас, у задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити у зв`язку з її необґрунтованістю.
Прокурор Іванющенко О.А. підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити та зазначив, що при визначенні розміру застави підозрюваному ОСОБА_1 слідчим суддею не враховано належним чином його майновий стан, а саме наявність у останнього значної кількості рухомого, нерухомого майна та грошових коштів. Водночас, у задоволенні апеляційних скарг захисників Назаренка О.О. та Климова О.Ю. просив відмовити, оскільки фактичні обставини справи, викладені стороною обвинувачення, сторона захисту не спростовує, тоді як її доводи зводяться перш за все до наявності провокації злочину. Щодо доводів захисту про відсутність податкового боргу ТДВ «СК «АКС Кепітал», зазначив, що в силу ст. 56 ПКУ, податковий борг у разі його оскарження платником податків і до закінчення вказаної процедури зупиняє узгодження грошового зобов`язання та не відображається у реєстрі, а тому відсутність у відкритих реєстрах відомостей про наявність податкового боргу ТДВ «СК «АКС Кепітал» не свідчить про відсутність такого боргу. Вважає, що слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри, а при визначенні розміру застави як ОСОБА_4 , так і ОСОБА_1 врахував їх майновий стан та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, окремо щодо кожного. Щодо доводів захисників про неналежне вручення повідомлення про підозру, прокурор зазначив, що слідчий суддя дав належну оцінку врученню повідомлення про підозру з точки зору дотримання її форми та процедури. Щодо часу вручення підозри, то прокурором о 10 год. 45 хв. 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що йому вручається підозра, однак він відмовився її отримувати через відсутність захисника, а вже після його прибуття об 11 год. 05 хв. отримав письмове повідомлення про підозру, про що зазначив у ньому. Вказане зафіксовано на відеокамеру. Наявність доручення Генерального прокурора на вчинення відповідних дій міститься у письмовій підозрі. ОСОБА_1 повідомлено про підозру саме в підбурюванні до надання неправомірної вимоги судді, що встановлено під час досудового розслідування зібраними доказами, а відсутність в матеріалах клопотання доказів безпосереднього спілкування ОСОБА_1 з цим суддею не свідчить про відсутність підстав для оголошення йому підозри за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України. Питання щодо кваліфікації інших дій буде вирішено з урахуванням усіх зібраних у ході досудового розслідування доказів. Наголосив, що слідчим суддею при постановленні рішення враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України, серед яких відсутня перевірка доказів на їх допустимість. До того ж, слідчим суддею розглянуто клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, а не про встановлення вини особи, тому питання провокації злочину на даному етапі не береться до уваги.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
3.1. Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ Нєдова Р.С., погоджене прокурором САП Офісу Генерального прокурора Іванющенком О.А., про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 30 838 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 70 002 260 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
З клопотання вбачається, що детективами Головного підрозділу детективів НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52021000000000016 від 14.01.2021 р. за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_4 підбурювали ліквідатора ТДВ «Страхова компанія «Акс Кепітал» ОСОБА_5 до надання неправомірної вигоди в розмірі 100 тисяч доларів США судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_7 за прийняття рішення у адміністративній справі № 640/32334/20 за позовом ТДВ «СК «Акс Кепітал» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2020 р. № 77920413 на суму 54 680 191 грн. на користь позивача, представництво інтересів якого в суді здійснював адвокат ОСОБА_4
В обґрунтування необхідності застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив у клопотанні зазначив про наявність ризиків, передбачених п.п 1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, як зазначається у клопотанні, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, згідно зі змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік яких доданий до клопотання.
3.2. Мотиви слідчого судді.
Приймаючи рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.
Так, за результатом дослідження наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.
З ухвали слідує, що надані стороною обвинувачення матеріали переконали слідчого суддю в тому, що ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_4 міг підбурювати ліквідатора Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Акс Кепітал» ОСОБА_5 до надання неправомірної вигоди в розмірі 100 тисяч доларів США судді Окружного адміністративного суду міста Києва, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення нею в інтересах ТДВ «СК «Акс Кепітал» дій з використанням наданої влади, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , та дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя зазначив, що на даному етапі не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не надається оцінка доказам з точки зору їх допустимості та достатності для визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, за результатами розгляду клопотання слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо існування ризиків, передбачених п.п. 1,3-4 ст. 177 КПК України.
Так, висновки про наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, серед іншого, обґрунтовано тим, що у випадку встановлення вироком суду вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Крім того, було взято до уваги, що ОСОБА_1 протягом 2016-2020 р.р. неодноразово перетинав державний кордон, та упродовж 2015-2020 р.р. отримав дохід у розмірі понад 11 млн. грн., а під час проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , якою користувався підозрюваний, було виявлено та вилучено грошові кошти в розмірі 3 744 500 доларів США, 846 560 Євро, 20 000 фунтів стерлінгів, 236 000 грн, 100 шекелів, що свідчить про можливість останнього залишити територію України та наявність у нього достатніх фінансових ресурсів для забезпечення тривалого перебування за її межами. Наявність ризику незаконного впливу на свідків слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_1 , обіймаючи до цього посаду заступника начальника Служби зовнішньої розвідки України, маючи зв`язки серед працівників суду, державних та правоохоронних органів, органів адвокатури, не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість здійснювати тиск на ОСОБА_5 , який є основним свідком обставин вчинення злочину, а також зможе впливати на інших свідків, які на даний час встановлюються, зокрема ОСОБА_8 , яка є власницею приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , щоб вони змінили свої покази або відмовились від надання свідчень, тощо. Можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись зі співучасниками злочину, в тому числі ще не встановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультувати їх з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, а також отримувати такі консультації. Перебування на вказаній вище посаді обумовлює можливість ОСОБА_1 мати широке коло зв`язків серед діючих працівників правоохоронних органів, судів, інших державних органів, засобів масової інформації, що може бути використано ним для перешкоджання здійсненню досудового розслідування шляхом впливу на детективів, прокурорів та суддів з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Водночас, слідчим суддею не було підтверджено існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного ОСОБА_1 не може бути застосований інший, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою із визначенням застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано специфіку даного кримінального провадження, що полягає у спробі впливу на суддів шляхом можливого надання їм неправомірної вигоди, тяжкість інкримінованого злочину, вчинення його адвокатом, співробітником Служби зовнішньої розвідки України, до яких ставляться підвищені вимоги до їх професійної діяльності та, серед іншого, ведення способу життя. До того ж, слідчий суддя враховував реальність та ймовірність реалізації підозрюваним встановлених ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків у провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також професійне, особисте оточення та ділові зв`язки підозрюваного, розмір неправомірної вигоди, яка призначалися для передачі судді Окружного адміністративного суду м. Києва за вирішення відповідної адміністративної справи, що відповідно до курсу валют, встановленого Національним банком України, станом на 05.04.2021 року складає 2 795 550 грн., а також посягання на саму систему здійснення правосуддя в Україні. З урахуванням вищенаведених обставин, при визначенні розміру застави слідчий суддя вийшов за межі, визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК. При цьому, посилаючись на матеріальний стан підозрюваного, зокрема належність йому значної кількості нерухомого та рухомого майна, розмір виявлених та вилучених грошових коштів, трьох золотих злитків, інших речей, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 35 185 000 грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним, але цілком здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У випадку внесення застави, ухвалою слідчого судді на підозрюваного було покладено обов`язки, визначені п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.
4.Мотиви суду.
4.1. Щодо доводів апеляційних скарг про відсутність обґрунтованої підозри, а також щодо наявності знак провокації.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю «обґрунтована підозра» та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ, є джерелом права.
Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.
Крім того, ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, на підставі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, перелік яких міститься у клопотанні детектива НАБУ.
Водночас, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчим суддею на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначено лише ймовірну причетність ОСОБА_1 до кримінального правопорушення, пов`язаного з підбурюванням у наданні неправомірної вигоди судді Окружного адміністративного суду м. Києва, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Колегія суддів погоджується із фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, оскільки стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу надані матеріали, якими підтверджується наявність домовленості щодо надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди в сумі 100 тисяч доларів США ОСОБА_4 для подальшої передачі через ОСОБА_1 судді Окружного адміністративного суду м. Києва за прийняття рішення у справі № 640/32334/20 за позовом ТДВ «Страхова компанія «Акс Кепітал» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2020 р. № 77920413 на суму 54 680 191 грн. на користь позивача.
Також, матеріалами провадження підтверджено факт передачі ОСОБА_5 зазначеної вище неправомірної вигоди ОСОБА_4 , та передачу останнім її частини ОСОБА_1 , яку в подальшому було вилучено під час обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , якою користувався ОСОБА_1 .
Крім того, згідно копії протоколу огляду речей від 07.04.2021 р., а саме мобільного телефону Apple iPhone A1661, ІMEI: НОМЕР_1 , SN: НОМЕР_2 , вилученого детективами НАБУ 06.04.2021 року в ході особистого обшуку ОСОБА_1 , встановлено наявність вхідних та вихідних дзвінків, повідомлень під час листування із збереженим у телефонній книзі контактом « ОСОБА_4 » з номером телефону НОМЕР_3 , згідно якого у відправника наявне листування: «она окончательно ответ не дала, сказала что материал еще будет изучать», «забери 10, пусть будет у тебя», «забирай все…».
Доводи апеляційних скарг захисників про те, що мало місце завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане спростовується копією протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 06.04.2021 р., згідно з яким, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 , що спілкувався з людиною, яка зазначила, що в адміністративній справі може бути винесено рішення на користь ТДВ «СК «Акс Капітал» за надання неправомірної вигоди у розмірі 100 000 доларів США. Посередник є близькою людиною голови суду. 25.03.2021 року ОСОБА_5 з ОСОБА_4 поїхали у відділення банку, де з банківської скриньки, у якій свідок зберігав гроші, дістав 10 тис. доларів США, які передав ОСОБА_4 . В подальшому, 29.03.2021 року ОСОБА_4 повідомив його, що розмовляв з посередником, який запевнив, що розгляд справи в суді буде на його користь, а строк на отримання повної суми коштів - 05.04.2021 року. В подальшому, саме в цей день ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поїхали до банку, де із банківської скриньки ОСОБА_5 вилучив грошові кошти у сумі 90 тис. доларів США, які передав ОСОБА_4 . При цьому, як вже зазначалося вище, частина з цих коштів у розмірі 80 тис. доларів США в подальшому була вилучена під час обшуку у квартирі по АДРЕСА_3 , якою користувався ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи захисту щодо неприйнятності зазначеного протоколу допиту свідка через наявні у ньому невідповідності у прізвищі особи, яка проводила допит, оскільки, у відповідності до ст. 23 КПК України, протокол допиту свідка не є доказом, а є лише фіксацією відповідної процесуальної дії. Натомість, доводи апеляційних скарг сторони захисту в цій частині зводяться лише до форми цього протоколу, тоді як зауважень щодо змісту, які б могли поставити під сумнів можливість врахування наведених у ньому обставин, не наведено.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників в частині наявності ознак провокації, що полягала у підбурюванні ОСОБА_1 з боку ОСОБА_5 , колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про неможливість встановлення наявності або відсутності ознак провокації лише за змістом протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та допиту свідка, тобто без комплексної оцінки усіх доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності, та зазначає, що наявність таких ознак не може стверджуватися лише з огляду на певні окремі фрази, вирвані із загального контексту, на які посилається захист, тим більше, що загальний контекст вищезазначених протоколів не дає підстав стверджувати наявність провокації.
Наявні в матеріалах клопотання докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає критерію «обґрунтована підозра», зазначеному у вищенаведених рішеннях ЄСПЛ, у зв`язку з чим, на даному етапі провадження колегія суддів погоджується з оцінкою слідчого судді, що надані стороною обвинувачення матеріали підтверджують, що ОСОБА_1 міг виступити співучасником у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, а отже, щодо наявності обґрунтованої підозри.
При цьому, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б переконали суд у відсутності підстав для продовження проведення розслідування стосовно ОСОБА_1 , а встановлені в ухвалі слідчого судді обставини з посиланням на матеріали клопотання об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням.
З наведених вище мотивів у їх сукупності, колегія суддів не приймає посилання апелянтів на необґрунтованість підозри ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, та зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину. Натомість, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин визначив лише відповідність наданих стороною обвинувачення доказів тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», які на даній стадії розслідування вказують на наявність ознак обґрунтованості підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
4.2.Щодо процедури вручення повідомлення про підозру.
Із системного аналізу глави 22 КПК України вбачається, що процедуру здійснення повідомлення про підозру особі можна умовно поділити на такі етапи: прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру; складання уповноваженою посадовою особою тексту повідомлення про підозру, та його підписання; вручення тексту повідомлення про підозру.
Вручення процесуального документа (повідомлення про підозру) є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру. Фактично, це є доведенням інформації до відома адресата, щодо якого прийняте рішення про повідомлення про підозру, шляхом безпосереднього вручення його тексту особі згідно із статтею 278 КПК України. На цьому етапі відбувається також повідомлення прав підозрюваного.
Відповідний підхід щодо етапів процедури здійснення повідомлення про підозру висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к, провадження 13-34кс19.
За загальним правилом, письмове повідомлення про підозру, згідно з вимогами ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється Генеральним прокурором, його заступником, керівником обласної прокуратури в межах його повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 481 КПК України, Генеральний прокурор (виконувач обов`язків Генерального прокурора), його заступник, керівник обласної прокуратури може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
У розумінні зазначеної норми КПК України, процесуальним рішенням прокурора у кримінальному провадженні є саме здійснення особі повідомлення про підозру, яка складається з прийняття рішення щодо необхідності здійснення особі повідомлення про підозру, складання тексту повідомлення, його підписання та вручення. Доручення ж іншому прокурору здійснити вручення письмового повідомлення про підозру не є процесуальним рішенням, а є лише дією щодо здійснення вручення його тексту згідно з вимогами статті 278 КПК України, та не передбачає його викладення у формі постанови.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.04.2021 р., 06.04.2021 року о 10 год. 53 хв. ОСОБА_1 було затримано в порядку п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 208 КПК України детективами НАБУ у присутності представників Ради адвокатів Київської області, представників Служби зовнішньої розвідки України.
Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, складено 07 квітня 2021 року, підписане Генеральним прокурором Венедіктовою І.В., а у тексті повідомлення міститься доручення вручити його прокурору САП Іванющенку О.А.
На повідомленні міститься підпис ОСОБА_1 про його отримання. Крім того, вказано дату та час його вручення: «о 10 год. 45 хв. 07.04.2021 року», із викладеними власноруч зауваженнями ОСОБА_1 : «Підозра отримана 07.04.2021 об 11:05 год. в момент прибуття мого захисника».
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 вручалось у визначений КПК України строк, адже стороною захисту не заперечувались обставини, повідомлені прокурором, щодо відмови ОСОБА_1 отримувати повідомлення про підозру до прибуття його захисника.
Також, колегія суддів зазначає, що повідомлення про підозру складено та підписано Генеральним прокурором, чим додержано вимоги п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України та забезпечено гарантії адвокатської діяльності, передбачені п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Вручення повідомлення про підозру адвокату за вказаних обставин уповноваженим прокурором, який входив до групи прокурорів у провадженні, на підставі доручення, зазначеного у повідомленні про підозру, не порушує вказаних вимог КПК України.
Отже, висновок слідчого судді про те, що у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_1 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, є обґрунтованим, тому колегія суддів відхиляє вказані доводи апеляційних скарг захисників.
4.3. Наявність ризиків.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Співставляючи доводи клопотання детектива з обґрунтуванням, наведеним в оскаржуваній ухвалі, на предмет наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, з огляду на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, який передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, останній може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено.
При вирішенні питання про наявність даного ризику також враховуються відомості про неодноразові виїзди ОСОБА_1 за межі України протягом 2016-2020 р.р., а також достатність майнових ресурсів підозрюваного для можливого переховування від органів досудового розслідування та суду. Колегія суддів враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив із встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та дійшов правильного висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Визнаючи наявність вказаного ризику, колегія суддів також враховує ознайомлення підозрюваного ОСОБА_1 з протоколом допиту свідка ОСОБА_5 , що дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість впливу на цього свідка. Підозрюваний ОСОБА_1 зможе впливати і на інших свідків, які на даний час встановлюються, зокрема ОСОБА_8 , яка є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , ключі від якої перебували у підозрюваного, а також з огляду на те, що останні є засновниками Громадської організації «Розвиток транзитного потенціалу України».
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що ОСОБА_1 , не перебуваючи під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із співучасниками злочину, в тому числі наразі не встановленими слідством, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультувати їх з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності, а також отримувати такі консультації, з огляду на широке коло зв`язків, що може бути використано ним для перешкоджання здійсненню досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Доводи захисту щодо відсутності зазначених ризиків колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються наведеними в ухвалі слідчого судді обставинами, з якими погодився і суд апеляційної інстанції. Водночас, враховує наявність іншого кримінального провадження відносно ОСОБА_1 - за ст. 368-5 КК України № 52021000000000180 від 07.04.2021 р., що підтверджується витягом з ЄРДР.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин та враховуючи, що слідчим суддею підтверджено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, висновок оскаржуваної ухвали про необхідність обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим.
Крім того, колегія погоджується з висновком оскаржуваної ухвали про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, з огляду на сукупність встановлених вище обставин не зможе запобігти встановленим ризикам.
Отже, з огляду на наявність ризиків, зазначених вище, підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає.
4.4. Щодо розміру застави.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг захисників щодо розміру визначеної ОСОБА_1 застави, який значно перевищує розмір, визначений у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, та апеляційної скарги прокурора щодо необхідності збільшення розміру застави до 70 002 260 грн., колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява № 12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, у рішенні ЄСПЛ у справі Punzelt v. Czech Republic від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86) констатовано, що ані неодноразова відмова у звільненні під заставу заявника, ані в подальшому встановлена застава у розмірі 30 000 000 чеських крон, не були порушенням прав заявника, враховуючи масштаб його фінансових операцій.
У будь-якому випадку із структури статті 5 Конвенції в цілому, та її третього пункту, зокрема, слідує, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007 р., заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009 р., заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у підбурюванні в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі, вчинене за попереднью змовою групою осіб, має достатні фінансові можливості для внесення застави, що підтверджується встановленими оскаржуваною ухвалою обставинами, колегія суддів вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.
Колегія суддів погоджується з доводами слідчого судді про врахування наступних обставин: можливе підбурювання до надання неправомірної вигоди судді, суму неправомірної вигоди, особу підозрюваного, на якого покладається обов`язок дотримуватися підвищених вимог, зокрема, щодо його доброчесності, можлива причетність до подій вказаного провадження інших осіб, посягання на саму систему здійснення правосуддя в Україні, а також наявність у підозрюваного значної кількості нерухомого та рухомого майна на території України, отримання ним упродовж 2015-2020 р.р. доходу у сумі понад 11 млн. грн., а також сімейного стану підозрюваного - наявність дружини, неповнолітнього сина, матері похилого віку.
При визначенні застави в розмірі 15 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 35 185 000 грн., слідчим суддею належно враховано зазначені вище обставини, а обраний ним розмір застави є співрозмірним з майновим станом підозрюваного, сумою вилучених під час обшуків грошових коштів, з яких ОСОБА_1 визнає належність йому 250 тис. доларів США, а також розміром неправомірної вигоди, яка призначалася для передачі судді, та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Натомість, стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, а тому колегія суддів не приймає доводи апеляційних скарг захисників щодо завідомо непомірного для підозрюваного розміру застави. Прокурором під час апеляційного розгляду також не доведено, що визначений слідчим суддею розмір застави не здатен забезпечити виконання завдань кримінального провадження, належну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, а отже, посилання на необхідність його збільшення вдвічі не грунтуються на матеріалах клопотання.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із визначеним слідчим суддею розміром застави та не знаходить законних підстав для його зміни ані у бік зменшення, ані у бік збільшення.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги захисників Назаренка О.О. та Климова О.Ю. щодо істотних порушень кримінального процесуального закону зводяться до посилання на процесуальні порушення, допущені, на думку апелянтів, стороною обвинувачення під час вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, вчинення провокації злочину, тощо, тоді як жодного обґрунтування істотних порушень вимог КПК України, допущених слідчим суддею, в апеляційній скарзі не наведено.
Решті доводів апеляційної скарги, зокрема, щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо необхідності визначення іншого розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг захисників Назаренка О.О., Климова О.Ю., прокурора Іванющенка О.А., у зв`язку з чим оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційні скарги захисників Назаренка Олександра Олексійовича, Климова Олексія Юрійовича, прокурора Іванющенка Олександра Анатолійовича залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.04.2021 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя В.В. Чорна
Судді А.С. Никифоров
О.Ф. Павлишин