Документ № 96555711

Справа № 991/2444/21

Провадження № 11-сс/991/289/21

Слідчий суддя: Мовчан Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:

головуючого судді - Калугіної І. О.,

суддів - Глотова М. С., Чорненької Д. С.,

секретар судового засідання - Шковира А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Слюсара Андрія Адамовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2021 року про відмову у відкритті провадження за скаргою на повідомлення про підозру,

за участю:

особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката Слюсара А. А.,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Адвокат Слюсар А. А. звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою, в якій просив скасувати повідомлення заступника Генерального прокурора України Столярчука Ю. В. від 07 квітня 2017 року про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), яке складене в кримінальному провадженні № 12014000000000164 та на даний час міститься в матеріалах кримінального провадження № 42017000000001246 від 25 квітня 2017 року; зобов`язати старшого прокурора групи прокурорів у цьому кримінальному провадження Посвистака О. М. невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту постановлення ухвали вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про дату та час повідомлення про підозру ОСОБА_1 , а також відомостей щодо набуття ним статусу підозрюваного.

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 09 квітня 2021 року відмовив у відкритті провадження за вказаною скаргою, оскільки дійшов висновку, що вона подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2021 року, адвокат Слюсар А. А. подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової про призначення розгляду скарги по суті в суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що п. 10 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) прямо передбачено право оскарження повідомлення про підозру, а, у силу положень ч. 1 ст. 5 КПК України, ця норма повинна застосовуватись при прийнятті рішення за його скаргою, незалежно від дати внесення відомостей до ЄРДР. Вважає, що відмова у відкритті провадження за скаргою не тільки суперечить наведеним нормам, грубо порушує права й законні інтереси ОСОБА_1 щодо припинення незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення діяння, яке вже не є кримінально-караним, але й суперечить єдиній функції слідчого судді - здійснення судового контролю за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Тому, на думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні адвокат Слюсар А. А. в повному обсязі підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив її задовольнити.

Інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули, будучи повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 55 Конституції України - кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Так, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (параграф 1, ст. 303-308 цього Кодексу).

У даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування адвокатом Слюсарем А. А. оскаржено до слідчого судді повідомлення про підозру в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Однак, частину 1 статті 303 КПК України було доповнено пунктом 10 щодо можливості оскарження під час досудового розслідування повідомлення про підозру на підставі Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року. Це доповнення набрало чинності 15 березня 2018 року та було введено в дію з 16 березня 2018 року, не має зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін (пункт 4 параграфу 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Тобто, шляхом прямої вказівки в Законі України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року визначено питання щодо дії норми пункту 10 частини 1 статті 303 КПК України.

При цьому Закон пов`язує можливість оскарження повідомлення про підозру в межах конкретного кримінального провадження з часом внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР у цьому провадженні (а не з часом повідомлення про підозру), а саме кримінальне провадження має бути розпочато (відомості про кримінальне правопорушення мають бути внесені до ЄРДР) після 15 березня 2018 року. Час повідомлення особі про підозру (про зміну раніше повідомленої підозри) в межах кримінального провадження, розпочатого до 15 березня 2018 року, не обумовлює застосування п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.

З огляду на зміни, внесені до КПК України Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, правовий режим в кримінальному провадженні визначається датою початку досудового розслідування, є єдиним та незмінним протягом усього часу досудового розслідування та не обумовлюється часом повідомлення особі про підозру (про зміну раніше повідомленої підозри). У протилежному випадку в межах одного кримінального провадження (в якому повідомлено про підозру як до, так і після 15 серпня 2018 року) застосовувалися б різні правові режими, обумовлені змінами до КПК України, внесеними зазначеним Законом. Як наслідок у межах такого кримінального провадження вступали б в протиріччя різні інститути КПК України (щодо обчислення та продовження строку досудового розслідування, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, призначення судових експертиз, закриття кримінального провадження, оскарження повідомлення про підозру тощо), що унеможливлювало б належне здійснення кримінального провадження.

Отже, на стадії досудового розслідування повідомлення про підозру в межах кримінального провадження, яке розпочато до 15 березня 2018 року, незалежно від дати повідомлення про підозру, оскарженню не підлягає.

Зміст норми, передбаченої пунктом 4 параграфу 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року сформульовано зрозуміло та чітко, що унеможливлює будь-яке двозначне тлумачення щодо його дії в часі та виключає правову невизначеність при застосуванні в частині оскарження повідомлення про підозру, обумовлює повну прогнозованість судової процедури.

Разом з тим, слід зазначити, що принцип незворотності дії в часі матеріального закону та випадки його зворотної дії отримали конституційне закріплення в ст. 58 Конституції України. Правила дії в часі кримінального матеріального закону та правила дії кримінального процесуального закону є відмінними. На відміну від кримінального матеріального закону, кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе (постанова Верховного Суду України від 17 грудня 2015 року у справі № 5-205кс15).

Так, з матеріалів судового провадження вбачається, що 07 квітня 2017 року ОСОБА_1 у межах кримінального провадження № 12014000000000164 від 01 квітня 2014 року заступником Генерального прокурора України Столярчуком Ю. В. повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

25 квітня 2017 року заступник Генерального прокурора України Столярчук Ю. В. прийняв постанову, якою виділив з матеріалів досудового розслідування № 12014000000000164 від 01 квітня 2014 року в окреме провадження в оригіналах та копіях матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень (відомості внесені до ЄРДР під № 42017000000001246).

Отже, як повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, так і відомості про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 12014000000000164 від 01 квітня 2014 року, з якого у подальшому виділене кримінальне провадження № 42017000000001246 від 25 квітня 2017 року, внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року, тобто до набуття чинності відповідних змін, які зворотної дії не мають та не застосовують до таких кримінальних проваджень у силу прямої вказівки закону.

Таким чином, адвокат Столяр А. А. подав скаргу в межах кримінального провадження, до якого не застосовується зазначений вище пункт КПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року). Саме з цих підстав слідчий суддя відмовив у відкритті провадження за скаргою, не розглядаючи її по суті, та з таким висновком погоджується і колегія суддів.

При цьому, скарга на повідомлення про підозру в межах кримінальних проваджень, розпочатих до 15 березня 2018 року, може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. 314-316 КПК України (ч. 2 ст. 303 КПК України). Тобто в цих випадках етап судової перевірки вчинення органом досудового розслідування певних процесуальних дій законодавцем перенесено на стадію судового провадження, що не порушує сутності конституційного права особи на судовий захист.

Встановлені законодавцем обмеження щодо оскарження повідомлення про підозру в межах кримінальних проваджень, розпочатих до 15 березня 2018 року, не є обмеженням доступу до суду і в розмінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України). В ухвалі ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі Скорик проти України зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Безумовно, право доступу до судів не є абсолютним, але може бути обмежене; це дозволено в тому розумінні, що право доступу «за своєю суттю вимагає регулювання державою, регулювання якої може змінюватися за часом та місцем відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих людей». Тим не менш, застосовані обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати доступ до особи таким чином або настільки, що порушується сама суть права (рішення ЄСПЛ у справі Ashingdane v. The United Kingdom від 28 травня 1985 року, заява № 8225/78, § 57).

Наведені висновки ЄСПЛ хоча і сформульовані щодо випадків, які відмінні від оскарження стороною захисту повідомлення про підозру, проте встановлюють деякі загальні вимоги щодо прийнятності скарг (звернень до суду) і у кримінальному провадженні, зокрема, на етапі досудового розслідування. Так, законодавець у КПК України, як це було мотивовано вище, чітко висловився щодо неможливості оскарження повідомлення про підозру в межах кримінальних проваджень, які розпочаті до 15 березня 2018 року. При цьому це обмеження не може вважатися таким, що порушує саму суть права на доступ до суду, оскільки доводи, викладені в скарзі, хоча і не можуть бути розглянуті слідчим суддею по суті, проте це компенсується наявністю права (1) подати скаргу на повідомлення про підозру під час підготовчого провадження (ч. 2 ст. 303 КПК України) та (2) доводити необґрунтованість підозри як на стадії досудового розслідування при вирішенні відповідних процесуальних питань, так і під час розгляду кримінального провадження по суті (ч. 2 ст. 22 КПК України).

Частиною 4 статті 304 КПК України закріплено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Отже, слідчий суддя, встановивши, що скаргу було подано на рішення, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає оскарженню, згідно з положеннями статті 303 цього Кодексу, правомірно відмовив у відкритті провадження за скаргою.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.

Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України).

З наведених мотивів оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою. Наведені адвокатом Слюсарем А. А. доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді, а тому колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Слюсара А. А. - без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Слюсара Андрія Адамовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09 квітня 2021 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя І. О. Калугіна

Судді М. С. Глотов

Д. С. Чорненька