Пошук

Документ № 96642105

  • Дата засідання: 06/05/2021
  • Дата винесення рішення: 06/05/2021
  • Справа №: 991/2834/21
  • Провадження №: 52018000000000385
  • Інстанція: ВАКС
  • Форма судочинства: Кримінальне
  • Головуючий суддя (ВАКС): Хамзін Т.Р.

Справа № 991/2834/21

Провадження № 1-кс/991/2882/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

детектива НАБУ ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання старшого детектива Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, погоджене із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6, про арешт майна у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло означене клопотання.

1. Доводи клопотання.

У клопотанні зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України за фактом розтрати службовими особами Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (код ЄДРПОУ 14281072) (далі ДПДГЗІФ «Укрінмаш») та підприємства нерезидента «Triangle Group Incorporated» (Об`єднані Арабські Емірати) грошових коштів КП «ШКЗ «Імульс», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в особливо великих розмірах.

Так досудовим розслідуванням встановлено, що на виконання договорів комісії №3/112-Д від 11.12.2014, № 3/117-Д від 25.12.2014, № 3/12-Д від 10.03.2015, укладених між КП«ШКЗ«Імпульс» та ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», останні з компаніями-нерезидентами уклали контракти на експортну поставку товарів (капсулів), виробником якого є КП «ШКЗ «Імпульс», а саме: контракт № Д-УИМ-ДУН-344.14-3/74-К з Компанією «Дунарит АД»; контракт № 3/1-К з компанією «Българска индустриална инжинерингова компания»; контракт № 3/10-К з компанією «Infora Limited».

Для забезпечення виконання умов за вищевказаними зовнішньоекономічними контрактами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» залучило компанію-нерезидента «Triangle Group Incorporated», уклавши з нею агентські угоди №3/164д-14 від 12.12.2014, №3/188д-14 від 26.12.2014; 3/10-15д.

На виконання вищевказаних агентських угод вищевказаними особами забезпечено складання і підписання актів виконаних робіт (№1 від 18.06.2015 на суму 28205,42 Євро, №1 від 10.08.2015 на суму 10631,5 Євро, № 2 від 19.11.2015 на суму 18287, 50 Євро, №1 від 25.05.2015 на суму 11833,50 Євро, №2 від 16.09.2015 на суму 30606 Євро, №3 від 26.11.2015 Євро на суму 40748,75 Євро) за нібито надані компанією «Triangle Group Incorporated» послуги, пов`язані із укладенням та виконанням зовнішньоекономічних контрактів на експортну поставку товарів (капсулів).

У наступному грошові кошти за актами виконаних робіт у загальній сумі понад 140 тис. Євро, що за курсом НБУ становить майже 3,9 млн. грн., були перераховані на рахунок компанії«Triangle Group Incorporated», відкритий у банківській установі Латвійської Республіки - JSС «Norvik Banka».

Водночас орган досудового розслідування стверджує, що роботи і послуги, зазначені в актах виконаних робіт за вищевказаними агентськими угодами, компанією «Triangle Group Incorporated» фактично не виконувались та не надавались, а акти виконаних робіт на підставі яких були перераховані грошові кошти містять завідомо неправдиві відомості.

21.04.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.366КК України.

За версією слідства зазначені дії ОСОБА_5 призвели до спричинення збитків на загальну суму 3488330,76 грн.

Детектив зазначає, що 22.04.2021 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено належні йому документи щодо оплати та набуття майнових прав на об`єкти нерухомості, два мобільних телефони Iphone (IMEI: НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2 ), записник в обкладинці синього кольору з металевим логотипом «Укрінмаш Укроборонпром» з записами щодо компанії Triangle, а також грошові кошти в сумі: 23 тис. 600 доларів США, 3 тис. 450 Євро та 2 тис. грн.

Зазначені вище документи щодо оплати та набуття майнових прав на об`єкти нерухомості, два мобільних телефони Iphone (IMEI: НОМЕР_1, IMEI: НОМЕР_2 ), а також записник в обкладинці синього кольору з металевим логотипом «Укрінмаш Укроборонпром» з записами щодо компанії Triangle, визнані доказами у кримінальному провадженні та відповідають критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Детектив вказує, що логічний захист мобільних телефонів наразі не подоланий, зміст інформації, який у них міститься, належним чином не оглянутий та не скопійований. Також, наразі не надано належної правової оцінки вилученим документам щодо оплати та набуття підозрюваним майнових прав на об`єкти нерухомості, які могли бути набуті за кошти, в результаті вчинення ним кримінального правопорушення, а тому необхідно накласти арешт на вказані речі з метою збереження речових доказів.

На думку органу досудового розслідування вилучені під час обшуку грошові кошти в сумі: 23 тис. 600 доларів США, 3 тис. 450 Євро та 2 тис. грн., які належать підозрюваному у кримінальному провадженні ОСОБА_5, підлягають арешту згідно з п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Оскільки підозрюваним не відшкодовано повної суми збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, а також враховуючи те, що санкція статті кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 передбачає конфіскацію майна, накладення описаних вище обмежень є розумним та співрозмірним обмеженням права власності підозрюваного.

2. Судовий розгляд.

Під час судового розгляду детектив НАБУ ОСОБА_3 підтримав вимоги клопотання в частині накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, серед яких визначив документи та речі, які були вилучені, та на грошові кошти з метою забезпечення конфіскації майна. В частині накладення арешту на грошові кошти з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) вимоги клопотання не підтримав.

Детектив зазначив, що на підтвердження того, що грошові кошти, віднайдені під час обшуку, належать ОСОБА_5, свідчать тривалий період їх зберігання за адресою його проживання, співпадіння сум, та відсутність заперечень брата щодо належності цих коштів ОСОБА_5 .

Він долучив копію постанови про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 22.04.2021, резолютивну частину ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.04.2021 про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5, копії документів щодо відкриття рахунків ОСОБА_5 .

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 наголосив на тому, що квартири, у якій було проведено обшук належить матері ОСОБА_5, там дійсно проживає підозрюваний, але не постійно, адже його діяльність пов`язана з переміщенням по всій країні. Кошти, які були віднайдені під час обшуку, належать матері ОСОБА_5 і були отримані нею у результаті продажу квартири.

Адвокат ОСОБА_4 просив частково задовольнити клопотання та не накладати арешт на грошові кошти, в частині арешту віднайдених речей та документів не заперечував. Під час судового розгляду долучив копію заяви ОСОБА_7, копію свідоцтва про право на спадщину за законом, копію договору купівлі-продажу квартири від 09.11.2017.

Підозрюваний ОСОБА_5 не заперечував проти арешту документів та мобільних телефонів для подальшого дослідження, однак зауважив, що у них не міститься інформація щодо справи. Він заперечував проти арешту грошових коштів, адже за його твердженням вони належать матері.

3. Оцінка та висновки слідчого судді.

3.1. Щодо правового статусу вилученого майна та дотримання строків звернення із клопотанням про арешт майна.

Згідно з ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор серед іншого має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі.

Поряд із цим, цією ж нормою закріплено, що вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Наведене дає підстави для висновку, що речі і документи, вилучені на підставі ухвали слідчого судді про обшук не є тимчасово вилученим майном.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.04.2021 (справа №991/2417/21) детективам Національного антикорупційного бюро України надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_2, в якій мешкає ОСОБА_5, яка знаходить за адресою: АДРЕСА_2, задля відшукання та вилучення речей та документів, серед яких відсутні термінали мобільного зв`язку. Слідчий суддя надав дозвіл на відшукання та вилучення документів, що стосуються діяльності компанії «Triangle Group Incorporated», її взаємовідносин з ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», укладення та виконання агентських договорів №3/161Д-14 від 10.12.2014, №3/164д-14 від 12.12.2014, №3/188д-14 від 26.12.2014; 3/10-15д від12.03.2015, укладення та виконання контрактів на експортну поставку товарів (послуг) №3/69-К від 11.12.2014, № Д-УИМ-ДУН-344.14-3/74-К від 30.12.2014, №3/1-К від 05.01.2015 та №3/10-К від 24.03.2015.

Відповідно до протоколу обшуку від 21.04.2021, у результаті проведення обшуку на підставі вказаного судового рішення, детективами НАБУ було вилучено мобільний телефон iPhone чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1, що містить сім-карту оператору «Лайфселл» з номером на корпусі: НОМЕР_3 ; мобільний телефон iPhone сірого кольору (з пошкодженнями екрану), IMEI: НОМЕР_2 ; записник в обкладинці синього кольору з металевим логотипом «Укрінмаш Укроборонпром»; договір купівлі-продажу майнових прав №Н/Ф199 від 10.12.2015 на 6 арк; довідку про сплату вартості майнових прав за нежитлове приміщення № 4/1 від 27.09.2016 на 1 арк; акт приймання-передачі майнових прав на групу нежитлових приміщень під будівельним № НОМЕР_4 у житловому будинку від 01.11.2016 на 1 арк; витяг з реєстру нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.2016 на 1 арк; рахунок № 14 від 23.09.2016 на 1 арк; договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.10.2019 на 2 арк; квитанцію № 20 від 07.10.2019 на 1 арк; квитанцію № 21 від 07.10.2019 на 1 арк; заяву ОСОБА_8 на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_9 без підпису на 1 арк; звіт про проведення незалежної оцінки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 на 13 арк; реквізити на оплату від ОСОБА_5 до ТОВ «ПБК Буд-бізнес» на 1 арк.

Отже, ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку безпосередньо не передбачалась можливість вилучення як вказаних у протоколі обшуку речей та документів, а також мобільних пристроїв, а тому такі речі є тимчасово вилученим майном.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проводився 21.04.2021 у період часу з 09:24 до 12:39. Таким чином, клопотання про арешт майна мало б бути подане не пізніше 12:39 23.04.2021.

Вказане клопотання було зареєстроване канцелярією Вищого антикорупційного суду 23.04.2021 о 08:53.

Отже, клопотання про арешт майна подано у строк передбачений абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

3.2. Щодо наявності підстав для арешту майна.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, здійснюється, зокрема, за фактом розтрати службовими особами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та підприємства нерезидента «Triangle Group Incorporated» грошових коштів КП «ШКЗ «Імульс», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в особливо великих розмірах.

У клопотанні детектива наведені відомості про обставини вчинення злочину, які в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дають слідчому судді підстави для висновку, що могло бути вчинено кримінальне правопорушення, про яке зазначається у клопотанні. Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів, зокрема: копії висновку експерта №8/7 від 17.03.2020, копіях агентських угод №3/164д-14 від 12.12.2014, №3/188д-14 від 26.12.2014, №3/10-15д від 12.03.2015 копіях актів виконаних робіт №1 від 18.06.2015 за агентською угодою №3/164д-14 від 12.12.2014, №1 від 10.08.2015, №2 від 19.11.2015 за агентською угодою №3/188д-14 від 26.12.2014, №1 від 25.05.2015 та №3 від 26.11.2015, №4 від 11.04.2016, №5 від 26.04.2016 за агентською угодою №3/10-15д від 12.03.2015 та інших доказах.

Зазначені обставини підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення та необхідності його належного досудового розслідування, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. (ч. 1 ст. 170 КПК України).

У ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна з метою збереження речового доказу

Як підставу для арешту мобільних телефонів та документів детектив зазначає необхідність збереження вказаних речових доказів.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Із змісту клопотання, протоколу обшуку та опису вилучених документів та речей, що є додатком до протоколу обшуку вбачається, що за результатами його проведення, серед іншого, було виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1, мобільний телефон iPhone сірого кольору (з пошкодженнями екрану), IMEI: НОМЕР_2 ; записник в обкладинці синього кольору з металевим логотипом «Укрінмаш Укроборонпром»; договір купівлі-продажу майнових прав №Н/Ф199 від 10.12.2015; довідку про сплату вартості майнових прав за нежитлове приміщення № 4/1 від 27.09.2016; акт приймання-передачі майнових прав на групу нежитлових приміщень під будівельним № НОМЕР_4 у житловому будинку від 01.11.2016; витяг з реєстру нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 від 30.09.2016; рахунок № 14 від 23.09.2016; договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.10.2019; квитанцію № 20 від 07.10.2019; квитанцію № 21 від 07.10.2019; заяву ОСОБА_8 на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_9 без підпису; звіт про проведення незалежної оцінки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 на 13 арк; реквізити на оплату від ОСОБА_5 до ТОВ «ПБК Буд-бізнес».

Детектив обґрунтовує необхідність арешту вказаних речей тим, логічний захист мобільних телефонів наразі не подоланий, зміст інформації, яка у них міститься, належним чином не оглянутий та не скопійований. З приводу документів щодо оплати та набуття підозрюваним майнових прав на об`єкти нерухомості, які могли бути набути за кошти, в результаті вчинення кримінального правопорушення, детектив зазначив, що наразі належної правової оцінки вилученим документам не надано.

Постановою від 22.04.2021 детектив ОСОБА_10 визнав вказані вище речі та документи речовими доказами у кримінальному провадженні №52018000000000385 від17.04.2018 як матеріальні об`єкти, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Кримінальний процесуальний закон визначає окремі підстави для вилучення мобільних терміналів зв`язку. Так у абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України зазначено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Слідчий суддя встановив, що під час обшуку не був присутній спеціаліст, який би міг подолати системи логічного захисту мобільних телефонів, в свою чергу відомості щодо надання ОСОБА_5 доступу до вмісту цих телефонів відсутні. З наведеного вбачається, що на даний момент органу досудового розслідування об`єктивно не вдалося оглянути та дослідити вміст мобільних пристроїв та зміст документів, а тому для з`ясування чи містять вони інформацію, яка може слугувати доказом у кримінальному провадженні №52018000000000385 потрібен час.

Враховуючи, що вказане майно було відшукано за місцем проживання ОСОБА_5, який є підозрюваною особою у вчиненні кримінальних правопорушень, розслідування яких проводить у межах вказаного провадження, йому можуть бути відомі обставини вчинення можливих кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що на вилучених мобільних пристроях може містить інформація, щодо його комунікації з іншими особами з приводу обставин укладення агентських договорів між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та компанії «Triangle Group Incorporated», та відповідні документи, пов`язані з укладенням таких угод. Крім цього, обґрунтованим є припущення щодо можливості фіксації відомостей, які містяться у вилучених під час обшуку документах, які мають доказове значення у кримінальному провадженні №52018000000000385.

Слідчий суддя встановив, що передача вказаного вище майна, на яке просить накласти арешт детектив, у володіння ОСОБА_5 не забезпечить його схоронність та не усуне ризик знищення чи спотворення інформації, що має значення для здійснення належного та ефективного досудового розслідування.

Крім того, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про арешт майна сторона захисту не заперечувала проти накладення арешту на мобільні телефони та документи, вилучені під час обушку за місцем проживання ОСОБА_5 .

У частині 4 ст. 173 КПК України зазначено, що у разі задоволення клопотання про арешт слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту. У клопотанні детектив просить накласти арешт із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя встановив наявний ризик знищення, спотворення чи втрати інформації, яка може міститись на мобільних пристроях, та документів, віднайдених під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, а тому вважає виправданим накладення арешту із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна

На думку детектива, грошові кошти в сумі: 23 тис. 600 дол. США, 3 тис. 450 Євро та 2тис.грн., які були вилучені під час обшуку, підлягають арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки санкція статті кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 передбачає конфіскацію майна.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частина 5 ст.170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У кримінальному провадженні №52018000000000385 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених:

- ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме пособництві в розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах;

- ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а саме пособництві в службовому підробленні, тобто складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5, який був директором компанії«Triangle Group Incorporated» та перебував у дружніх відносинах з генеральним директором ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», який є організатором вчинення злочином, розуміючи відсутність у необхідності проведення компанією «Triangle Group Incorporated» робіт (наданні послуг), пов`язаних із укладенням та реалізацією умов зовнішньоекономічного контракту, погодився сприяти у вчиненні злочину шляхом надання усіх реквізитів компанії «Triangle Group Incorporated», у тому числі банківського рахунку, необхідного для укладення агентської угоди та перерахування у подальшому грошових коштів за начебто виконані роботи (надані послуги).

У клопотанні детектива наведені відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, які в сукупності з наданими детективом поясненнями та доданими до клопотання матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави для висновку, що дійсно мали місце обставини про які зазначається у клопотанні та що до подій, описаних у клопотанні може бути причетний ОСОБА_5 .

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на підставі досліджених у судовому засіданні документах, зокрема: висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 8/7 від 17.03.2020, яким підтверджено висновки, наведені у довідці спеціаліста від 12.09.2019 про те, що розмір безпідставного перерахування протягом періоду з 03.07.2015 по 21.12.2015 на рахунок компанії « ІНФОРМАЦІЯ_1 » грошових коштів за агентськими угодами та матеріальної шкоди (збитків), завданих ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» становить 140312,67 євро (на дату перерахування - 3 488 330, 76 грн.); копії договору про відкриття та обслуговування розрахункового рахунку від 04.04.2014, укладеного між «Norvik Banka» та ОСОБА_11 в інтересах «Triangle Group Incorporated» та документів, пов`язаних із відкриттям рахунку (анкети клієнта нерезидента юридичної особи, картки зразків підписів клієнта нерезидента юридичної особи); довіреності, виданої директором компанії «Triangle Group Incorporated» ОСОБА_12 на ім`я ОСОБА_13 ; відомостей про компанію «Triangle Group Incorporated», згідно з якими одним із директорів компанії значиться ОСОБА_14 .

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Таким чином, слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження, можливість застосування покарання у виді конфіскації майна до ОСОБА_5 у разі ухвалення щодо нього обвинувального вироку.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України грошові кошти у будь-якій валюті також можуть бути арештовані.

Сторона захисту під час судового розгляду стверджувала, що вилучені грошові кошти не є власністю підозрюваного ОСОБА_5, а є власністю його матері ОСОБА_7, яка передала йому кошти у розмірі 23000 дол. США та 3450 Євро на зберігання. Ці кошти, за словами сторони захисту, були отримані матір`ю підозрюваного у результаті продажу квартири у листопаді 2017 року.

Такі доводи сторони захисту, на переконання слідчого судді, не спростовують твердження органу досудового розслідування про належність вказаного майна саме підозрюваному ОСОБА_5 . На даний момент неможливо встановити яким чином відбулося розпорядження грошовими коштами, які були отримані матір`ю підозрюваного у результаті продажу квартири, адже такий продаж було здійснено більше трьох років тому, а жодних договорів зберігання вказаних коштів, чи інших документів, які б посвідчували цей факт, стороною захисту надано не було. Факт продажу квартири ОСОБА_7 безпосередньо не підтверджує належність їй грошових коштів, віднайдених у результаті обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 . Таким чином, слідчий суддя вважає недоведеними твердження сторони захисту.

Таким чином, слідчий суддя встановив, що грошові кошти, вилучені у результаті обшуку за місцем проживання ОСОБА_5, можуть бути об`єктом арешту.

Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами. Разом з цим з накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити цей актив на користь третіх осіб. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

Слідчий суддя вважає, що на даний момент існує ризик перетворення, передачі чи зникнення грошових коштів, адже підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлює наслідки у випадку застосування до нього конфіскації майна, а тому існує потреба у збереженні активів підозрюваного.

Саме тому накладення арешту шляхом заборони володіти, користуватися та розпоряджатися грошовими коштами у даному випадку є виправданою і забезпечить досягнення завдання цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Оцінюючи питання розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна та третіх осіб слідчий суддя виходить із такого.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Обмеження, яких зазнає підозрюваний у результаті арешту його майна, визнаного речовим доказом у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018, виправдовується потребами встановлення у повному обсязі обставин можливого вчинення кримінальних правопорушень, та необхідністю доступу до інформації, яку містять речі та документи.

Втручання у право власності ОСОБА_5 пов`язано із здійсненням кримінального провадження, у тому числі щодо особливо тяжкого злочину, внаслідок якого державним підприємствам ймовірно завдано шкоду на суму понад 3 млн. грн. та існуванням ризиків відчуження майна та необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання. За таких умов таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності.

З огляду на характер злочинів у вчиненні, якого підозрюється ОСОБА_5, а саме у вчиненні особливо тяжкого злочину, обставини злочину, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. З урахуванням встановлених обставин, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанням у право власності ОСОБА_5 .

Будь-яких негативних наслідків арешту для третіх осіб слідчий суддя не вбачає.

З урахуванням встановлених обставин, накладення арешту на вищезазначене майно, не є припиненням чи позбавленням права власності на нього, а є лише тимчасовим заходом, який може бути припинений, якщо потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпаде.

Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого детектива Третього відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку 21.04.2021 за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1, із забороною володіти, користуватися та розпоряджатися, а саме на:

- грошові кошти в сумі 23600 доларів США, 3450 Євро та 2000 грн.;

- мобільний телефон iPhone чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1, що містить сім-карту оператору «Лайфселл» з номером на корпусі: НОМЕР_3 ;

-мобільний телефон iPhone сірого кольору (з пошкодженнями екрану), IMEI: НОМЕР_2 ;

-записник в обкладинці синього кольору з металевим логотипом «Укрінмаш Укроборонпром»;

-договір купівлі-продажу майнових прав №Н/Ф199 від 10.12.2015 на 6 арк;

-довідку про сплату вартості майнових прав за нежитлове приміщення № 4/1 від27.09.2016 на 1 арк;

-акт приймання-передачі майнових прав на групу нежитлових приміщень під будівельним № НОМЕР_4 у житловому будинку від 01.11.2016 на 1 арк;

-витяг з реєстру нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 від30.09.2016 на 1 арк;

-рахунок №14 від 23.09.2016 на 1 арк;

-договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.10.2019 на 2 арк;

-квитанцію № 20 від 07.10.2019 на 1 арк;

-квитанцію № 21 від 07.10.2019 на 1 арк;

-заяву ОСОБА_8 на адресу приватного нотаріуса ОСОБА_9 без підпису на 1арк;

-звіт про проведення незалежної оцінки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 на 13 арк;

-реквізити на оплату від ОСОБА_5 до ТОВ «ПБК Буд-бізнес» на 1 арк.

Ухвала про арешт виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Копію ухвали надати (надіслати) детективу Національного антикорупційного бюро України, підозрюваному ОСОБА_5 .

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1