Документ № 96642133

Справа № 991/2374/21

Провадження №11-сс/991/277/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Панкулича В.І.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т.Ю.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника Джеваги М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката Джеваги Максима Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволені його скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2021 року, відмовлено у задоволені скарги Джеваги Максима Вікторовича, поданої в інтересах ОСОБА_1 , на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник Джевага М.В. звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2021 року.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою у зв`язку з чим підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. На думку захисника, ОСОБА_2 шляхом ініціювання кримінального переслідування ОСОБА_1 було штучно створено перешкоди у вчиненні передбачених законодавством дій для стягнення заборгованості за договором про виконання будівельно-монтажних робіт. Захисник вважає, що стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення навіть виходячи з «мінімальних стандартів доказування», сформованих у рішенні ЄСПЛ для даної стадії кримінального провадження. Окрім цього захисник вважає, що слідчим суддею було проігноровано порушення стороною обвинувачення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру передбаченого ст. 277, 278 КПК України та зазначає, що на момент вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру таке не містило в собі дату його складання, дату погодження прокурором та підпису слідчого.

Крім того, 28 квітня 2021 року адвокатом Джевагою М.В. на електронну пошту суду було надіслано уточнену апеляційну скаргу, відповідно до якої адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2021 року і постановити нову, якою задовольнити його скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 , та скасувати повідомлення про підозру від 14 лютого 2020 року.

В уточненій апеляційній скарзі захисником додатково зазначається про наступні підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді:

1)порушення вимог КПК України щодо виключної предметної підсудності кримінального провадження;

2)порушення вимог КПК України щодо засад територіальності діяльності органів прокуратури;

3)відсутність повноважень у прокурора на здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні;

4)необґрунтованість повідомлення про підозру (відсутність події кримінального правопорушення);

5)процесуальні порушення проведення НСРД у кримінальному провадженні;

6)підслідність кримінального провадження детективам Національного бюро під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

7)ненадання слідчим суддею оцінки всім доводам сторони захисту на яких ґрунтувалась скарга.

В судове засідання з`явились підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Джевага М.В. Прокурор Беспалов О.В., будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю у Шевченківському районному суді міста Києва. Однак, враховуючи що процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється також й іншими прокурорами, що входять до групи, які про причини неявки суд не повідомили, колегією суддів прийнято рішення розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, думки підозрюваного та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Джеваги М.В. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві знаходиться кримінальне провадження № 62020100000000091, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 січня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

В межах даного кримінального провадження, 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, а саме у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди (том 1, а.с. 24-29).

07 квітня 2021 року адвокат Джевага М.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою, в якій просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 14 лютого 2020 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

В обґрунтування скарги захисник зазначив, що повідомлення про підозруОСОБА_1 від 14 лютого 2020 року не відповідає вимогам закону, здійснене з порушенням принципу законності, є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам кримінального провадження у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2021 рокуу задоволенні зазначеної скарги адвоката відмовлено. Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшла висновку, що кримінальне провадження № 62020100000000091 від 11.01.2020 стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, підсудне Вищому антикорупційному суду, так як наявна умова, передбачена п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, а саме розмір предмета кримінального правопорушення в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення та кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу. Слідчим суддею встановлено, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено уповноваженою особою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, а на момент внесення зазначених відомостей та під час здійснення досудового розслідування були відсутні підстави для визначення підслідності зазначеного кримінального провадження за НАБУ, оскільки із заяви про вчинення злочину вбачалось, що предметом неправомірної вигоди були грошові кошти в сумі 100 000 грн. (том 1, а.с. 30-31). Тобто, в даному випадку були відсутні умови передбачені пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України для визначення підслідності даного кримінального провадження за НАБУ. Як зазначає слідчий суддя, у кримінальних провадженнях, відомості про які внесено до ЄРДР територіальними управліннями ДБР, визначення прокурорів відбувається відповідно до принципу територіальності. З огляду на зазначене, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у таких кримінальних провадженнях мають здійснювати прокурори відповідних регіональних прокуратур, а не Офіс Генерального прокурора. Слідчим суддею було відхилено доводи захисника про те, що лист прокурора Київської області до заступника Генерального прокурора Холодницького Н.І. (том 1, а.с. 106) з метою вирішення питання про підслідність кримінального провадження містить ознаки підробки, оскільки зазначений лист містить відповідні реквізити, а наявність на листі прокурора Київської області відмітки про його отримання в день, який передує дню реєстрації листа, не дає підстави вважати про його незаконність, а може свідчити про описку з урахуванням зазначених вище обставин, та яким має бути надано оцінку під час судового розгляду справи. На переконання слідчого судді досліджені докази, зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру від 14.02.2020, переконують в тому, що в своїй сукупності та взаємозв`язку вони відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», що закріплений в пункті 3 частини 1 статті 276 КПК України та давали стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_1 у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди. Водночас, на думку слідчого судді, недоведеними є доводи сторони захисту про недоліки процесуальних документів, досліджених у судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 62020100000000091 від 11.01.2020, так як не встановлено вирішального значення таких недоліків як підстави скасування письмового повідомлення про підозру. Крім того, слідчим суддею було відхилено доводи сторони захисту про провокативну поведінку з боку заявника у даному кримінальному провадженні - свідка ОСОБА_2 , недостовірність його показань, упередженість органу досудового розслідування, недопустимість, недостовірність, суперечливість, недостатність зазначених у скарзі та у судовому засіданні доказів як підстави скасування повідомлення про підозру від 14.02.2020 ОСОБА_1 , оскільки захисник насправді пред`являє до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті. На підставі викладеного, слідчий суддя дійшла висновку про необхідність відмовити у задоволенні скарги захисника на повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 14.02.2020.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Водночас, доводи зазначені адвокатом Джевагою М.В. у поданій апеляційній скарзі є аналогічними доводам, викладеним захисником у скарзі на повідомлення про підозру ОСОБА_1 , які були належним чином перевірені слідчим суддею та визнані безпідставними, з чим погоджується і колегія суддів.

Як зазначається стороною захисту, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, всупереч вимогам ст. 216 КПК України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року. На переконання захисника вказане кримінального провадження підслідне Національному антикорупційному бюро України, а процесуальне керівництво, відповідно, має здійснюватися Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. А тому вважає, що складене та вручене слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві Гасановим Д.В., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Київської області Беспаловим О.В., повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 14 лютого 2020 року підлягає скасуванню як таке, що не відповідає і суперечить вимогам закону, тобто є незаконним.

Колегія суддів відхиляє доводи захисту про необхідність скасування повідомлення про підозру від 14 лютого 2020 року у зв`язку з порушення вимог КПК України щодо виключної предметної підсудності кримінального провадження, виходячи з наступного.

Згідно заяви представника ТОВ «Спектрум Девелопмент» ОСОБА_2 про вчинення злочину від 10 січня 2020 року (том 1, а.с. 30-31), начальник Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України ОСОБА_3 під час телефонної розмови, яка відбулась 09 грудня 2019 року в категоричній формі висунув незаконну вимогу передати йому грошові кошти в сумі 100 000 гривень, за остаточне підписання актів виконаних робіт та вказав, що в разі відмови у сплаті вказаних грошових коштів у товариства виникнуть проблеми. На думку ОСОБА_2 , вимога про сплату вказаних грошових коштів є незаконною, а тому просив вжити відповідних заходів та притягнути винних до відповідальності. На підставі зазначеної заяви про вчинення злочину, 11 січня 2020 року відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 62020100000000091 та попередньо кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України.

Таким чином, на момент внесення відомостей до ЄРДР та під час здійснення досудового розслідування були відсутні підстави для визначення підслідності зазначеного кримінального провадження за Національним антикорупційним бюро України, оскільки з заяви про вчинення злочину та пояснень заявника ОСОБА_2 , наданих під час допиту в якості свідка, вбачалось, що предметом неправомірної вигоди були грошові кошти в сумі 100 000 гривень. Відтак, в даному випадку були відсутні умови передбачені пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України для визначення підслідності даного кримінального провадження за Національним антикорупційним бюро України.

Згідно ч. 2 ст. 218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що поняття «розслідування», в розумінні ч. 2 ст. 218 КПК України, включає в себе увесь обсяг дій і рішень, передбачених Розділом ІІІ «Досудове розслідування», до якого входить і повідомлення про підозру.

На переконання колегії суддів, вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру слідчим Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань Гасановим Д.В., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Київської області Беспаловим О.В., відповідає вимогам закону та зумовлене невідкладністю здійснення такої процесуальної дії. Водночас, кримінальний процесуальний закон не визначає строку протягом якого прокурор, в разі виявлення обставин які свідчать про здійснення досудового розслідування кримінального провадження органом до компетенції якого таке не віднесене, зобов`язаний визначити іншу підслідність такого кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 218 КПК України, спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник. Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницький Н.І. в листі № 16/1/5-165вих-20 від 27.03.2020 зазначив, що підстав для визначення підслідності у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11.01.2020 за детективами НАБУ не встановлено (том 1, а.с. 107). Разом з тим слід зауважити, що вказаним листом не вирішується спір про підслідність, а лише зазначається про відсутність на час його складення підстав для визначення підслідності у даному кримінальному провадженні за детективами Національного антикорупційного бюро України.

Не знайшли свого підтвердження й доводи сторони захисту щодо відсутності у прокурорів прокуратури Київської області законних підстав для здійснення процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», нагляд за додержанням Державним бюро розслідувань законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності і досудового розслідування здійснює Генеральний прокурор безпосередньо та через уповноважених ним прокурорів.

Згідно абзацу 4 пункту 2 частини 1 розділу 4 Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51, у Генеральній прокуратурі України та регіональних прокуратурах нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування слідчими органів Державного бюро розслідувань (крім злочинів, передбачених в абзаці п`ятому підпункту 3 цього пункту) забезпечують керівники та підпорядковані їм прокурори структурних підрозділів, які здійснюють нагляд за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань.

Таким чином, нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування слідчими органів Державного бюро розслідувань забезпечують керівники та підпорядковані їм прокурори структурних підрозділів Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур, які здійснюють нагляд за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань.

Діяльності прокуратури ґрунтується, в тому числі, на засадах територіальності (п. 3 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру»). Тобто, у кримінальних провадженнях відомості про які внесено до ЄРДР територіальними управліннями Державного бюро розслідувань, визначення прокурорів відбувається відповідно до принципу територіальності, а тому процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у таких кримінальних провадженнях мають здійснювати прокурори відповідних регіональних прокуратур, а не Офіс Генерального прокурора.

Як встановлено слідчим суддею на підставі оглянутої у судовому засіданні постанови прокурора Київської області від 21 січня 2020 року прокурор Сопіна А.О. зазначена у групі прокурорів, які здійснюють процесуальний нагляд у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11.01.2020, як і прокурор Беспалов О.С., який призначений старшим групи прокурорів.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає безпідставними твердження захисника про порушення вимог КПК України щодо засад територіальності діяльності органів прокуратури та відсутність повноважень у прокурора на здійснення керівництва у даному кримінальному провадженні.

Оцінюючи доводи сторони захисту про недоведеність вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України навіть виходячи з «мінімальних стандартів доказування» сформованих у рішенні ЄСПЛ для даної стадії кримінального провадження, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що підозрюваний, його захисник чи законний представник на досудовому провадженні може оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Питання повідомлення особи про підозру врегульоване нормами глави 22 КПК України. Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У відповідності дост. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором і має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду від 13 квітня 2021 року, слідчий суддя дослідивши наявне у матеріалах провадження повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 14 лютого 2020 року (том 1, а.с. 21-25) дійшла мотивованого висновку, що воно відповідає зазначеним вимогам КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить положень, якими були б визначені підстави для скасування повідомлення про підозру та не встановлює будь-яких обмежень щодо предмету перевірки слідчим суддею такого повідомлення, проте закріплює: що підозра має ґрунтуватися на допустимих доказах; обов`язок захисника забезпечувати з`ясування обставин, які спростовують підозру; строк, після спливу якого дозволяється оскаржувати повідомлення про підозру (два місяці); функцію слідчого судді та вимоги щодо оцінки ним доказів у тому числі при розгляді скарги про скасування повідомлення про підозру.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України, підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Згідно ч. 1 ст. 47 КПК України, захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою, зокрема, забезпечення з`ясування обставин, які спростовують підозру.

Слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК України).

Аналіз зазначених положень КПК України дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а також наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Кримінальний процесуальний кодекс України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Повідомлення про підозру, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».

Тобто, під час розгляду скарг зазначеної категорії предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)» для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали, дослідивши матеріали провадження, дійшла мотивованого висновку про наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, не вирішуючи при цьому питання про доведеність його вини.

Такого висновку слідчий суддя дійшла на підставі досліджених у судовому засіданні документів, зокрема: заяви про вчинення злочину від 10 січня 2020 року, протоколу допитів свідка ОСОБА_2 , протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 04 лютого 2020 року, протоколу огляду від 04 лютого 2020 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 04 лютого 2020 року, протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, постанови про проведення контролю за вчиненням злочину від 04 лютого 2020 року та протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 05 лютого 2020 року, протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_5 від 23 березня 2020 року. З урахуванням дослідженого слідчим суддею було встановлено, що і ОСОБА_3 і ОСОБА_1 сприймали ОСОБА_2 як представника ТОВ «Спектрум Девелопмент», яке несло відповідальність за невиконання остаточних робіт за договором з Управлінням адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2019 року. Вимога ОСОБА_3 про надання йому неправомірної вигоди до закінчення 2020 року, можливе маніпулювання своїми повноваженнями щодо здійснення чи нездійснення певних дій як до закінчення поточного року - остаточне підписання актів виконаних робіт, так і надалі - звернення із позовними заявами до ТОВ «Спектрум Девелопмент» щодо надання документації, стягнення штрафних санкцій узгоджується із відомостями, що містяться у зібраних органом досудового розслідування доказами. Озвучені ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми неправомірної вигоди у розмірі 100 тис доларів США (еквівалент 2,5 млн грн), 2 млн грн з яких 04 лютого 2020 року були передані ОСОБА_5 на можливу вимогу ОСОБА_3 , відповідають відомостям, що зазначені у підозрі. Активність ОСОБА_1 , здійснені ним висловлювання щодо ОСОБА_3 , обговорення вказаних вище сум грошових коштів, переконування ОСОБА_2 у припиненні «торгів», об`єктивно свідчать про його можливу причетність до кримінального правопорушення, відомості про які викладено у підозрі про вчинення злочину у формі пособництва.

А тому доводи захисника про недоведеність вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України навіть виходячи з «мінімальних стандартів доказування», сформованих у рішеннях ЄСПЛ для даної стадії кримінального провадження є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає, що зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення були достатніми для здійснення повідомлення про підозру.

При цьому факти, що підтверджують наявність достатніх доказів для підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для здійснення повідомлення про підозру.

Слідчий суддя в ході розгляду скарг на повідомлення про підозру не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною, а зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру докази були достатніми для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає вірним висновок слідчого судді, що зібрані у кримінальному провадженні на день складення повідомлення про підозру від 14 лютого 2020 року докази в своїй сукупності та взаємозв`язку відповідають тому мінімальному рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», що закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України та давали стороні обвинувачення підстави для підозри ОСОБА_1 у пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.

Водночас, колегія суддів критично оцінює доводи захисника стосовно порушення стороною обвинувачення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру передбаченого ст. 277, 278 КПК України, оскільки твердження захисту, що на момент вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру таке не містило в собі дату його складання, дату погодження прокурором та підпису слідчого, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Так, з наявної у матеріалах провадження копії повідомлення про підозру від 14 лютого 2020 року (том 1, а.с. 24-29), наданої захисником як додаток до поданої ним скарги, вбачається що таке повідомлення містить всі необхідні реквізити передбачені кримінальним процесуальним законом, в тому числі, дату його складання, а також підписи слідчого та прокурора, який погодив вказане повідомлення про підозру.

Крім того, слідчим суддею на підставі наданого стороною захисту та дослідженого у судовому засіданні відеозапису, на якому зафіксовано вручення 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомлення про підозру, було встановлено, що слідчий під час вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 лише додатково зафіксував час його вручення, зробивши відповідний запис на останньому аркуші повідомлення. При цьому, як зазначила слідчий суддя, оглянутий нею оригінал письмового повідомлення про підозру містить відмітку про його вручення о 14 год 45 хв 14 лютого 2020 року, що свідчить про обґрунтованість твердження слідчого про його складання саме в день вручення.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо наявності процесуальних порушень проведення НСРД у даному кримінальному провадженні колегія суддів виходить з того, що на стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Водночас, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, отриманих за результатами проведення відповідних НСРД, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.

Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді.

У зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене нею рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 276-278, 309, 405, 407, 409, 411, 422 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги Джеваги Максима Вікторовича на повідомлення про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 62020100000000091 від 11 січня 2020 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Джеваги Максима Вікторовича - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

В.І. Панкулич