Документ № 96669405

Ухвала

Іменем України

29 квітня 2021 року

м. Київ

провадження № 51-3910впс20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Анісімова Г.М.

суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Рудюк В.Л.,

захисника Нєнова Д.І.,

прокурора Макара О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Нєнова Дениса Ігоровича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про передачу матеріалів провадження (по справі №757/32221/20-к провадження №11-сс/991/3/21) за апеляційною скаргою першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року, з одного суду апеляційної інстанції до іншого,

встановив:

У поданому на адресу Суду клопотанні у порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) захисник Нєнов Д.І. вказує, що на розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебуває апеляційна скарга першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року, якою задоволено скаргу захисника на бездіяльність Генерального прокурора, що полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання про вирішення спору про підслідність у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року.

За твердженням захисника розгляд вищезазначеної апеляційної скарги має здійснювати Київський апеляційний суд, а тому матеріали, які знаходяться у провадженні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду слід направити до цього суду у порядку ст. 34 КПК.

На переконання захисника, за приписами п. 20 ч. 1 ст. 3 та ч. 2 ст. 33 КПК, Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду є судом апеляційної інстанції виключно щодо судових рішень Вищого антикорупційного суду, ухвалених як судом першої інстанції, а також стосовно судових рішень інших судів першої інстанції, ухвалених до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду. Вищезазначене, на переконання захисника, виключає можливість перегляду у апеляційному порядку ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду. Такий перегляд має здійснювати Київський апеляційний суд в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий суд.

Крім того, стверджує, що апеляційна скарга першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. прийнята до провадження Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду з порушенням підсудності та всупереч позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалах від 25 серпня 2020 року та 23 березня 2021 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Нєнова Д.І., який просив задовольнити клопотання сторони захисту з підстав, зазначених в ньому, прокурора Макара О.І., який заперечив проти задоволення клопотання, перевіривши наведені у клопотанні доводи та матеріали провадження, колегія суддів виходить з наступного.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року зобов`язано Генерального прокурора розглянути клопотання захисника Палія В.П. від 28 липня 2020 року про вирішення спору про підслідність кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22020120000000019 від 17 липня 2020 року, яка за постановою заступника Генерального прокурора Любовича А.О. від 17 липня 2020 року визначена за детективами Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, а також вирішити спір про підслідність у кримінальному провадженні №22020120000000019 від 17 липня 2020 року та доручити здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні іншому органу досудового розслідування.

06 серпня 2020 року зазначена вище ухвала слідчого судді була оскаржена захисником Нєновим Д.І. до Київського апеляційного суду.

Водночас 10 серпня 2020 року ця ж ухвала слідчого судді була оскаржена старшим групи прокурорів в кримінальному провадженні №22020120000000019 від 17 липня 2020 року першим заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Грищуком М. О. до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

За ухвалою від 12 серпня 2020 року Київський апеляційний суд на підставі ст. 34 КПК звернувся з поданням до Верховного Суду для вирішення питання про передачу матеріалів за апеляційною скаргою сторони захисту на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а саме до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у задоволенні подання Київського апеляційного суду відмовлено, де в обґрунтування зазначено, що подану скаргу вирішував слідчий суддя місцевого суду загальної юрисдикції, а отже переглядати його ухвалу в апеляційному порядку має відповідний апеляційний суд загальної юрисдикції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції (ухвала Верховного Суду від 25 серпня 2020 року, провадження № 51-3910впс20).

Колегія суддів виходила з того, що підстави до визначення підсудності з розгляду скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року за Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду відсутні. Той факт, що перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на зазначену вище ухвалу слідчого судді подав апеляційну скаргу до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду не свідчить про наявність повноважень на розгляд скарги цим судом.

Встановлюючи в ч. 5 ст. 34 КПКзаборону спорів про підсудність між судами, чинне кримінальний процесуальний закон не визначає механізму їх вирішення у разі їх виникнення.

Водночас відповідно до пункту 6 частини 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЕС) у висновку № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування права відзначає, що неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, у той час як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права («Вінчіч та інші проти Сербії (Vincic and Others v. Serbia).

Верховний суд має забезпечувати єдність судової практики для того, щоб виправляти непослідовності та таким чином, підтримувати громадську довіру до судової системи (пункт 20 зазначеного Висновку КРЕС).

Доводи сторони захисту, викладені у клопотанні захисника до Верховного Суду, є похідними від тих, які розглянув Верховний Суд за поданням в порядку ст. 34 КПК Київського апеляційного суду, і колегія суддів не має підстав для відступу від вмотивованих висновків щодо визначення підсудності з оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року, викладених в ухвалі Верховного Суду від 25 серпня 2020 року (провадження № 51-3910впс20), оскільки вважає їх обґрунтованими і такими, що базуються на нормах чинного кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 3 КПКсуд апеляційної інстанції - це відповідний апеляційний суд, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення, а також Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду - стосовно судових рішень Вищого антикорупційного суду, ухвалених як судом першої інстанції, а також стосовно судових рішень інших судів першої інстанції, ухвалених до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК у редакції Закону № 100-IX підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань: 1) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду»; 2) до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Перегляд в апеляційному порядку Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду судових рішень інших судів першої інстанції здійснюється відносно судових рішень, які були ухвалені саме до початку роботи Вищого антикорупційного суду в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених КПК до підсудності Вищого антикорупційного суду.

З дня набрання чинності Законом № 100-IX у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у тому числі, оскарження судових рішень, ухвалених до дня набрання чинності Законом № 100-IX, здійснюється за правилами підсудності, передбаченими цим Кодексом (п. 5).

Вищому антикорупційному суду відповідно до ст. 33-1 КПК підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених у примітці ст. 45 Кримінального кодексу України (далі - КК), статтях 206-2, 209, 211, 366-1 цього Кодексу, якщо наявна хоча б одна з умов, визначених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК.

За змістом вимог, викладених в частинах 2, 3 ст. 33-1 КПК, слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до ч. 1 цієї статті.

За ч. 3 ст. 34 КПК до повноважень Верховного Суду відноситься вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого.

Проте, за приписами абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПКпитання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Зі змісту вищезазначеної процесуальної норми вбачається, що вирішення питань, пов`язаних з передачею кримінальних проваджень з Вищого антикорупційного суду на розгляд до іншого суду, у тому числі до іншого апеляційного суду, віднесено до виключної компетенції колегії у складі п`яти суддів Апеляційної палати цього Суду.

Про сприйняття приписів абз. 2 ч. 3 ст. 34 КПК (з урахуванням абз. 7 ч. 1 цієї статті) як гарантії від втручання у діяльність Вищого антикорупційного суду неодноразово зазначав Верховний Суд (див., наприклад, ухвали Верховного Суду від 03 жовтня (2 ухвали), 02 грудня 2019 року, 21 та 28 липня 2020 року, 26 березня 2021 року у справах №469/1409/15-к, №4910/16/19-к, № 60/9481/17, №991/2605/20, №757/22567/20-к, №757/50347/20 відповідно). Така гарантія є не привілеєм цього суду, а високою відповідальністю із спрямування провадження для розгляду за встановленим процесуальним законом порядком, де хибне рішення може призвести до утрати дієвості кримінального провадження із вирішення поставлених перед ним завдань за приписами ст. 2 КПК.

Наведені у клопотанні захисника доводи щодо неправомірного прийняття до свого провадження Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду апеляційної скарги першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року не є предметом розгляду Верховного Суду в провадженні про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого згідно ст. 34 КПК.

Отже колегія суддів не встановила підстав для задоволення клопотання захисника про передачу провадження за апеляційною скаргою прокурора (справа №757/32221/20-к провадження №11-сс/991/3/21) на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року з одного суду апеляційної інстанції до іншого.

Керуючись статтями 32, 34 КПК, Суд

постановив:

Клопотання захисника Нєнова Дениса Ігоровича в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про передачу матеріалів провадження (по справі №757/32221/20-к провадження №11-сс/991/3/21) за апеляційною скаргою першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора Грищука М.О. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2020 року, з одного суду апеляційної інстанції до іншого, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Г.М. АнісімовЮ.М. Луганський С.Б. Фомін