Документ № 96711235

Справа № 991/2976/21

Провадження № 1-кс/991/3022/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2,

детектива НАБУ ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло означене клопотання.

1. Доводи клопотання.

У клопотанні зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України за фактом розтрати службовими особами Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (код ЄДРПОУ 14281072) (далі ДПДГЗІФ «Укрінмаш») та підприємства нерезидента «Triangle Group Incorporated» (Об`єднані Арабські Емірати) грошових коштів КП «ШКЗ «Імульс», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в особливо великих розмірах.

Так досудовим розслідуванням встановлено, що на виконання договорів комісії №3/112-Д від 11.12.2014, № 3/12-Д від 11.03.2015, укладених між КП «ШКЗ «Імпульс» та ДПДГЗІФ«Укрінмаш», останні з компаніями-нерезидентами уклали контракти на експортну поставку товарів (капсулів), виробником якого є КП «ШКЗ «Імпульс», а саме: контракт №Д-УИМ-ДУН-344.14-3/74-К з Компанією «Дунарит АД»; контракт № 3/10-К з компанією «Infora Limited».

Для забезпечення виконання умов за вищевказаними зовнішньоекономічними контрактами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» залучило компанію-нерезидента «Triangle Group Incorporated», уклавши з нею агентські угоди №3/164д-14 від 12.12.2014, 3/10-15д від 12.03.2015.

На виконання вищевказаних агентських угод вищевказаними особами забезпечено складання і підписання актів виконаних робіт (№1 від 18.06.2015 на суму 28205,42 Євро, №1 від 25.05.2015 на суму 11833,50 Євро, №2 від 16.09.2015 на суму 30606 Євро, №3 від 26.11.2015 Євро на суму 40748,75 Євро, №4 від 11.04.2016 на суму 28347,5 Євро, №5 від 26.04.2016 на суму 53464,5 Євро) за нібито надані компанією «Triangle Group Incorporated» послуги, пов`язані із укладенням та виконанням зовнішньоекономічних контрактів на експортну поставку товарів (капсулів).

У наступному грошові кошти за актами виконаних робіт були перераховані на рахунок компанії «Triangle Group Incorporated», відкритий у банківській установі Латвійської Республіки - JSС «Norvik Banka».

Водночас орган досудового розслідування стверджує, що роботи і послуги, зазначені в актах виконаних робіт за вищевказаними агентськими угодами, компанією «Triangle Group Incorporated» фактично не виконувались та не надавались, а акти виконаних робіт на підставі яких були перераховані грошові кошти містять завідомо неправдиві відомості.

За версією слідства в першій половині грудня 2014 року ОСОБА_5, який займав посаду заступника генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», залучив до вчинення вказаного вище злочину виконуючого обов`язки генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_6, начальника Департаменту №1 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_7, начальника відділу контрактів № 1 Департаменту № 1 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_8 .

21.04.2021 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.366 КК України.

За версією слідства зазначені дії ОСОБА_8 призвели до спричинення збитків на загальну суму 2760743,07 грн.

Прокурор зазначає, що станом на 20.04.2021 ОСОБА_8 на праві власності належало наступне майно: квартира АДРЕСА_1 ; автомобіль HONDA CR V 2,4 A/T, VIN: НОМЕР_1, 2013 року випуску; автомобіль ACURA RDX, VIN: НОМЕР_2, 2008 року випуску. Однак 22.04.2021, будучи повідомленим про підозру у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень та розуміючи, що у разі визнання винним у вчиненні цих правопорушень йому може загрожувати додаткове покарання у вигляді конфіскації всього належного йому майна, з метою приховання такого майна від конфіскації ОСОБА_8 вжито заходів щодо зміни власника вказаного майна. Так згідно відомостей відповідних реєстрів власником зазначеної квартири, починаючи з 22.04.2021, є ОСОБА_9, дружина підозрюваного.

За час шлюбу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спільно набули майно, право власності на яке на даний час зареєстроване за ОСОБА_9, а саме: частину квартири АДРЕСА_2 ) загальною площею 45,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Враховуючи викладене, зазначене майно належить ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності, а тому може бути об`єктом конфіскації чи стягнене для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

22.04.2021 ОСОБА_8 здійснено перереєстрацію права власності на зазначені вище автомобілі. Так, починаючи із вказаної дати, власником цих автомобілів значиться ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є батьком ОСОБА_8 .

Враховуючи зазначені вище положення ч. 4 ст. 170 КПК України та ч. 1 ст. 96-2 КК України, зважаючи на те, що вказане майно набуте ОСОБА_8 після вчинення злочину й могло бути набуте внаслідок його вчинення, а також той факт, що воно набуте ОСОБА_10 безоплатно або за нижчу ринкової вартості ціну, на думку прокурора, є достатні підстави вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації, і у зв`язку з цим підлягає арешту як майно третьої особи.

28.04.2021 постановою Директора Національного антикорупційного бюро України, погодженою з прокурором, на зазначене майно накладено попередній арешт. Таким чином, за твердженням прокурора, існує необхідність встановлення заборони на розпорядження зазначеним вище майном, оскільки її незастосування призведе до приховування, знищення, зникнення або передачі такого майна.

2. Судовий розгляд.

Під час судового розгляду детектив НАБУ ОСОБА_3, який діє на підставі доручення прокурора, підтримав вимоги клопотання та просив їх задовольнити.

Він долучив копії агентських угод, додаткових угод до них, та копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_11 від 27.04.2021 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу.

У своєму клопотанні прокурор САП ОСОБА_4 просив розглянути його без повідомлення підозрюваного, інших власників майна, їх представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З метою забезпечення схоронності майна, а також беручи до уваги, що майно на яке детектив просить накласти арешт не є тимчасово вилученим, клопотання розглядалося без повідомлення власника майна.

3. Оцінка та висновки слідчого судді.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, здійснюється, зокрема, за фактом розтрати службовими особами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та підприємства нерезидента «Triangle Group Incorporated» грошових коштів КП «ШКЗ «Імульс», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в особливо великих розмірах.

У клопотанні детектива наведені відомості про обставини вчинення злочину, які в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дають слідчому судді підстави для висновку, що могло бути вчинено кримінальне правопорушення, про яке зазначається у клопотанні. Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів, зокрема: копії висновку експерта №8/7 від 17.03.2020, копіях агентських угод №3/164д-14 від 12.12.2014, №3/188д-14 від 26.12.2014, №3/10-15д від 12.03.2015 копіях актів виконаних робіт №1 від 18.06.2015 за агентською угодою №3/164д-14 від 12.12.2014, №1 від 10.08.2015 за агентською угодою №3/188д-14 від 26.12.2014, №1 від 25.05.2015 та №3 від 26.11.2015, №4 від 11.04.2016, №5 від 26.04.2016 за агентською угодою №3/10-15д від 12.03.2015 та інших доказах.

Зазначені обставини підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення та необхідності його належного досудового розслідування, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. (ч. 1 ст. 170 КПК України).

У ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна та цивільного позову

За твердженням прокурора, наразі існує ризик приховування, знищення, зникнення або передачі майна, що на праві спільної сумісної власності належить підозрюваному ОСОБА_8 і в подальшому може бути об`єктом конфіскації та стягнення у разі задоволення цивільного позову.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий суддя, повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб..

Частина 5 ст.170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У кримінальному провадженні №52018000000000385 ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених:

- ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах;

- ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а саме службовому підробленні, тобто складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_8, перебуваючи на посаді начальника відділу контрактів №1 Департаменту №1 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», був залучений та погодився на реалізацію злочинного плану розтрати коштів КП «ШКЗ «Імпульс» в особливо великих розмірах шляхом укладення агентських угод з компанією «Triangle group incorporated» та подальшого незаконного перерахування на рахунок цієї компанії коштів за агентськими угодами без їх фактичного виконання. Він був одним із співробітників, які займалися переддоговірною роботою, у результаті якої між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» укладались договори комісії. Для подальшого забезпечення таких договорів укладались зовнішньоекономічні угоди (контракти) на експортну поставку товарів (капсулів) з іноземним замовником, послуги щодо укладення яких нібито надавались за агентськими угодами.

У клопотанні прокурора наведені відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, які в сукупності з наданими детективом поясненнями та доданими до клопотання матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави для висновку, що дійсно мали місце обставини про які зазначається у клопотанні та що до подій, описаних у клопотанні може бути причетний ОСОБА_8 .

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на підставі досліджених у судовому засіданні документах, зокрема: висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 8/7 від 17.03.2020, яким підтверджено висновки, наведені у довідці спеціаліста від 12.09.2019 про те, що розмір безпідставного перерахування протягом періоду з 03.07.2015 по 21.12.2015 на рахунок компанії «Triangle Group Incorporated» грошових коштів за агентськими угодами та матеріальної шкоди (збитків), завданих ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» становить 140312,67 євро (на дату перерахування 3488330,76 грн.), змісту укладених агентських угод, копій агентських угод та актів виконаних робіт, на зворотньому боку яких вказано хто саме погоджував ці документи, серед цих осіб вказано ОСОБА_8 та міститься його підпис.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Таким чином, слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри ОСОБА_8 на даній стадії кримінального провадження, можливість застосування покарання у виді конфіскації майна до ОСОБА_8 у разі ухвалення щодо нього обвинувального вироку.

З метою забезпечення конфіскації майна та цивільного позову прокурор просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, та частини квартири АДРЕСА_2 ) загальною площею 45,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_9, як спільне сумісне майно ОСОБА_8 .

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, в тому числі на нерухоме майно.

Відповідно до актового запису про шлюб №2786 від 26.09.2009 ОСОБА_8 перебуває у шлюбі з ОСОБА_9 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_9 набула право власності на 2/5 та 1/5 квартири АДРЕСА_4, 25.07.2017 та 16.09.2017 на підставі договорів дарування, а 1/5 частки у праві власності набута нею у результаті приватизації.

22.04.2021 ОСОБА_9 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування №1486.

Відповідно до п. п. 2,4 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, та житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Враховуючи той факт, що вказане нерухоме майно не перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_8, а належить його дружині на праві приватної власності, арешт з метою конфіскації майна не може бути накладений.

У ч. 6 ст. 170 КПК України також зазначається, що арешт з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) накладається на майно підозрюваного, а тому забезпечення цивільного позову не може слугувати підставою для арешту вказаних об`єкті нерухомості ОСОБА_9 .

Арешт майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації

Прокурор вважає, що на даний момент необхідно накласти арешт з метою забезпечення спеціальної конфіскації на майно, що належало на праві власності підозрюваному ОСОБА_8 та було передано ним батьку ОСОБА_10, а саме: автомобіль HONDA CR V 2,4 A/T, VIN: НОМЕР_1, 2013 року випуску; автомобіль ACURA RDX, VIN: НОМЕР_2, 2008 року випуску.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу (ч. 1 ст. 96-1 КК України).

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України, а саме:

1) одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалося (використовувалося) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) було предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) було підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Отже, арешту, накладений на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, може вважитись обґрунтованим лише, якщо стаття КК України передбачає застосування такого заходу кримінально-правового характеру; існують факти та інформація, що майно відповідає будь-якій із ознак, передбачених п. 1-4 ч.1 ст. 96-2 КК України; існують факти, які свідчать про обізнаність особи, що набуте нею майно відповідає одній із ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, і що воно набуте нею безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_8 у 2013 році набув у власність автомобіль HONDA CR V 2,4 A/T, VIN: НОМЕР_1,, у 2018 році автомобіль ACURA RDX, VIN: НОМЕР_2 . 22.04.2021 вказані транспортні засоби були перереєстровані на його батька ОСОБА_10 .

У межах кримінального провадження №52018000000000385 від 17.04.2018 розслідуються обставини, які за версією слідства, мали місце протягом 2014 2016 років. Автомобіль HONDA CR V був набутий ОСОБА_8 до моменту можливого вчинення кримінального правопорушення, а тому він не може бути одержаним внаслідок вчинення кримінального правопорушення або бути доходом від такого майна, чи призначатись (використовуватись) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення. Також ні детектив, ні прокурор не надали доказів чи пояснень з приводу того, що такий автомобіль був предметом кримінального правопорушення чи міг бути використаний як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Отже, автомобіль HONDA CR V не може бути об`єктом спеціальної конфіскації.

Проте автомобіль ACURA RDX був придбаний ОСОБА_8 після вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється. Це дає підстави вважати, що таке майно могло бути одержане внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

З моменту повідомлення про підозру ОСОБА_8 почали вчинятись дії спрямовані на відчуження вказаного майна, як наслідок цей автомобіль був безоплатно переданий у власність ОСОБА_10 . В свою чергу ОСОБА_10 не міг не усвідомлювати, що набуває це майно безоплатно, і об`єктивно міг бути повідомлений сином про причини та необхідність відчуження такого майна у конкретний час.

Всі ці обставини об`єктивно свідчать про певний умисел вчинення такого правочину та може вказувати на обізнаність третьої особи, яка набула у власність майно, щодо умов та причини таких дій на його користь.

Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що вказане вище майно може бути об`єктом спеціальної конфіскації, і для усунення ризику подальшого відчуження, перетворення чи зникнення вказаних активів існує необхідність у накладенні арешту із забороною розпорядження майном. Такий спосіб накладення арешту є найменш обтяжливим для власника майна, і в той же час сприяє його збереженню.

Оцінюючи питання розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна та третіх осіб слідчий суддя виходить із такого.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчий суддя вважає пропорційним втручання у право власності третьої особи, яка набула майно у результаті його безоплатного відчуження підозрюваним ОСОБА_8, адже ці дії були вчинені з метою приховання активів підозрюваного від можливого арешту.

З урахуванням встановлених обставин, накладення арешту на вищезазначене майно, не є припиненням чи позбавленням права власності на нього, а є лише тимчасовим заходом, який може бути припинений, якщо потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпаде. Крім того, визначений слідчим суддею спосіб накладення арешту є найменш обтяжливим з можливих, і не позбавляє власників майна користуватись ним.

Прокурор також порушує питання про заборону будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, іншим уповноваженим особам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (продажу, перереєстрації, поділу, виділу, тощо) зміни структури, вартості, власності майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

За змістом ч. 11 ст. 170 КПК України у випадку доведення обставин, які підтверджують існування ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна застосовуються заборона або обмеження користування, розпорядження майном.

У разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя в ухвалі має зазначити про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно, а також порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (п. 4, 5 ч. 5 ст. 173 КПК України).

При цьому у ст. 175 КПК України визначено, що ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Враховуючи положення вищенаведених правових норм щодо природи арешту у кримінальному провадженні, визначених способів арешту та виконання ухвали, слідчий суддя не вбачає правових підстав для зобов`язання третіх осіб вчинити/утриматись від вчинення тих чи інших дій поряд із визначенням способів арешту майна.

Всупереч положенням ст. 22 КПК України, яка регламентує самостійне обстоювання сторонами своїх правових позицій, ані прокурор у клопотанні, ані детектив під час судового засідання, обґрунтованих доводів на підтвердження такої вимоги не навели.

Отже враховуючи викладене, клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 належить задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1,РНОКПП НОМЕР_3, із забороною розпоряджатися цим майном, а саме:

-автомобіль ACURA RDX, VIN: НОМЕР_2, 2008 року випуску.

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала про арешт виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Копію ухвали надіслати (надати) прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, детективу Національного антикорупційного бюро України, ОСОБА_10 .

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1