- Головуючий суддя (ВАКС): Хамзін Т.Р.
Справа № 991/2974/21
Провадження1-кс/991/3020/21
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива НАБУ ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018,
ВСТАНОВИВ:
Означене клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду 29.04.2021 та передано слідчому судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.04.2021 відповідно до п. 2.3.45 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
У клопотанні зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України за фактом розтрати службовими особами Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (код ЄДРПОУ 14281072) (далі ДП ДГЗІФ «Укрінмаш») та підприємства нерезидента «Triangle Group Incorporated» (Об`єднані Арабські Емірати) грошових коштів КП «ШКЗ «Імульс», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в особливо великих розмірах.
Так досудовимрозслідуваннямвстановлено,щонавиконання договорівкомісії№3/112-Двід11.12.2014,№3/117-Двід25.12.2014,№3/12-Двід10.03.2015,укладенихміжКП «ШКЗ«Імпульс»таДПДГЗІФ «Укрінмаш»,останнізкомпаніями-нерезидентамиуклаликонтрактина експортнупоставкутоварів(капсулів),виробникомякогоє КП«ШКЗ«Імпульс»,асаме:контракт№Д-УИМ-ДУН-344.14-3/74-КзКомпанією«Дунарит АД»;контракт№3/1-Кз компанією «Българска индустриална инжинерингова компания»; контракт № 3/10-К з компанією ««Infora Limited».
Для забезпечення виконання умов за вищевказаними зовнішньоекономічними контрактами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» залучило компанію-нерезидента «Triangle Group Incorporated», уклавши з нею агентські угоди №3/164д-14 від 12.12.2014, №3/188д-14 від 26.12.2014; №3/10-15д від 12.03.2015.
На виконання вищевказаних агентських угод вищевказаними особами забезпечено складання і підписання актів виконаних робіт (№1 від 18.06.2015 на суму 28205,42 Євро, №1 від 10.08.2015 на суму 10631,5 Євро, № 2 від 19.11.2015 на суму 18287, 50 Євро, №1 від 25.05.2015 на суму 11833,50 Євро, №2 від 16.09.2015 на суму 30606 Євро, №3 від 26.11.2015 Євро на суму 40748,75 Євро) за нібито надані компанією «Triangle Group Incorporated» послуги, пов`язані із укладенням та виконанням зовнішньоекономічних контрактів на експортну поставку товарів (капсулів).
У наступному грошові кошти за актами виконаних робіт у загальній сумі понад 140 тис. Євро, що за курсом НБУ становить майже 3,9 млн. грн., були перераховані на рахунок компанії «Triangle Group Incorporated», відкритий у банківській установі Латвійської Республіки - JSС «Norvik Banka».
Водночас орган досудового розслідування стверджує, що роботи і послуги, зазначені в актах виконаних робіт за вищевказаними агентськими угодами, компанією «Triangle Group Incorporated» фактично не виконувались та не надавались, а акти виконаних робіт на підставі яких були перераховані грошові кошти містять завідомо неправдиві відомості.
21.04.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно в особливо великих розмірах;
- ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України службовому підробленні, тобто складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
У клопотанні зазначено, що ОСОБА_5 на праві власності, у тому числі на праві спільної сумісної власності із дружиною ОСОБА_6 належать:
- автомобіль TESLA MODEL 3 СЕДАН-В, VIN: НОМЕР_1, 2018 року випуску;
- автомобіль ЗАЗ 110557, VIN: НОМЕР_2, 2004 року випуску;
- автомобіль BMW X6, VIN: НОМЕР_3, 2017 року випуску;
- частка в статутному капіталі ТОВ «Смартіт», що складає 200 000 грн. (100% від загального розміру статутного капіталу);
- частка в статутному капіталі ТОВ «Дефхат», що складає 25 грн. (25% від загального розміру статутного капіталу).
Прокурор вважає, що оскільки санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, то у такому разі наявні підстави для арешту майна ОСОБА_5 відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Також у клопотанні прокурор зазначає про підставу арешту майна, передбачену п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
За твердженням прокурора, незастосування такого заходу кримінального провадження як арешт майна може призвести до відчуження підозрюваним належного йому майна, що в подальшому унеможливить конфіскацію майна у випадку ухвалення обвинувального вироку, стягнення завданої суми збитків, яка підозрюваним на цей час не відшкодована.
Прокурор переконаний, що оскільки ОСОБА_5 не відшкодовано повної суми збитків, завданих кримінальним правопорушенням, а санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає конфіскацію майна, то арешт вищевказаного майна є розумним та співрозмірним обмеженням права власності підозрюваного.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Оскільки майно на яке прокурор просить накласти арешт не є тимчасово вилученим, слідчий суддя вважав за можливе розглянути клопотання без повідомлення власників майно, що необхідно для досягнення мети забезпечення арешту майна.
У судовому засіданні детектив ОСОБА_3, який входить до складу слідчої групи у кримінальному провадженні № 52018000000000385 та діє на підставі доручення прокурора від 29.04.2021, клопотання прокурора з викладених у ньому підтримав підтримав у повному обсязі.
Пояснив, що на думку сторони обвинувачення, у цьому випадку наявні дві підстави для арешту майна, а саме: з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, оскільки у кримінальному провадженні встановлено розмір завданих збитків.
Додатково долучив до клопотання копію резолютивної частини ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.04.2021 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу.
Заслухавши детектива, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Щодо арешту майна
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. (ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий суддя повинен враховувати:
- правову підставу для арешту майна;
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Щодо арешту з метою забезпечення конфіскації майна
Згідно зматеріалами клопотаннядетективами Національногоантикорупційного бюроУкраїни проводитьсядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні №52018000000000385від 17.04.2018за фактомрозтрати службовимиособами ДПДГЗІФ «Укрінмаш»та підприємстванерезидента «TriangleGroupIncorporated»(Об`єднаніАрабські Емірати)грошових коштівКП «ШКЗ«Імульс», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» у розмірі 140312,67 євро, що в гривневому еквіваленті на дату перерахування по курсу НБУ становить 3488330,76 грн., що виразилося у безпідставному укладенні між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» компанією «Triangle Group Incorporated» агентських угод на надання послуг, пов`язаних із укладенням та виконанням зовнішньоекономічних контрактів на експортну поставку товарів (капсулів), виробником яких є КП «ШКЗ «Імульс», складенні на виконання агентських угод актів виконаних робіт із завідомо неправдивими відомостями про нібито виконання компанією «Triangle Group Incorporated» відповідних послуг та перерахуванні за цими актами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» грошових коштів на банківський рахунок «Triangle Group Incorporated».
У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених:
- ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно в особливо великих розмірах;
- ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України службовому підробленні, тобто складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
У клопотанні детектива наведені відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, які в сукупності з наданими детективом поясненнями та доданими до клопотання матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави для висновку, що дійсно мали місце обставини про які зазначається у клопотанні та що до подій, описаних у клопотанні може бути причетний ОСОБА_5, який згідно із повідомленою підозрою з 03.11.2015 по 2019 рік обіймав посаду генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш».
Такий висновокслідчого суддіґрунтується напідставі досліджениху судовомузасіданні документів,зокрема:копій агентськихугод від12.12.2014,26.12.2014,12.03.2015та додатковихугод доних,що підписувалисявід імені ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», у тому числі ОСОБА_5 після призначення його на посаду; копій актів виконаних робіт від 18.06.2015, 10.08.2015, 19.11.2015, 25.05.2015, 16.09.2015, 26.11.2015, 11.04.2016, 26.04.2016, що підписувалися від імені ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», у тому числі ОСОБА_5, у яких зазначено перелік виконаних робіт (наданих послуг), направлених на забезпечення укладення зовнішньоекономічних контрактів на експортну поставку товарів та вартість наданих послуг; висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 8/7 від 17.03.2020, яким підтверджено висновки, наведені у довідці спеціаліста від 12.09.2019 про те, що розмір безпідставного перерахування протягом періоду з 03.07.2015 по 21.12.2015 на рахунок компанії «Triangle Group Incorporated» грошових коштів за агентськими угодами та матеріальної шкоди (збитків), завданих ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» становить 140312,67 євро, що в гривневому еквіваленті на дату перерахування по курсу НБУ становить 3 488 330, 76 грн.
З метою розгляду питання про арешт майна ці відомості є достатніми для твердження про існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Частина 5 ст.170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
На думку слідчого судді, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень 21.04.2021.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Отже у разі ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 191 КК України до належного йому майна може бути застосоване покарання у виді конфіскації.
Із відомостей з Єдиного державного реєстру транспортних засобів вбачається, що ОСОБА_5 належать автомобіль TESLA MODEL 3 СЕДАН-В, VIN: НОМЕР_1, 2018 року випуску, д.н. НОМЕР_4 та автомобіль ЗАЗ 110557, VIN: НОМЕР_2, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_5 .
Отже, враховуючи, що ці автомобілі належать ОСОБА_5, то у разі ухвалення обвинувального вироку щодо нього та прийняття рішення про конфіскації це майно може бути об`єктом конфіскації як виду покарання за ч. 5 ст. 191 КК України.
Також згідно з даними з Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_6, яка відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян з 14.10.2001 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_5, належить автомобіль BMW X6, VIN: НОМЕР_3, 2017 року випуску, д.н. НОМЕР_6 . Право власності на автомобіль зареєстровано за 09.06.2017, тобто у період шлюбу, підстава набуття права власності транспортний засіб придбано в торгівельній організації, який ввезено з-за кордону.
За положеннями ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи характер майна, дату та підстави його набуття, воно, з огляду на вищенаведені правові норми, є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та відповідно може бути об`єктом конфіскації майна.
Крім цього, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_6 є:
- засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартіт» (ідентифікаційний код юридичної особи 42048153) із часткою, що складає 200 000 грн. та становить 100% від загального розміру статутного капіталу. Зареєстроване 05.04.2018;
- засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефхат» (ідентифікаційний код юридичної особи 43306451) із часткою у статутному капіталі, що складає 25 грн. (25% від загального розміру статутного капіталу). Зареєстроване 24.10.2019.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки (ч. 2 ст. 14 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Частка у статутному капіталі фактично є майновим правом, однією із складових корпоративного права.
Враховуючи порядок формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, а також майно, яке згідно зі ст. 61 СК України є об`єктом спільної сумісної власності, слідчий суддя погоджується із твердженням прокурора, що частка ОСОБА_6 у статутному капіталі вищевказаних товариств є спільною сумісною власністю, так як статутний фонд міг формуватися із майна (цінностей, грошових коштів та ін.), що є об`єктом спільної сумісної власності.
Отже, враховуючи положення ч. 10 ст. 170, а також ч. 1 ст. 49 КВК України в якій зазначено, що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, то слідчий суддя вважає, що частка ОСОБА_6 у статутних капіталах вищевказаних товариств, яка є спільною сумісною власністю подружжя може бути об`єктом конфіскації.
Щодо арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов)
У ч. 6 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) накладається на майно підозрюваного, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Встановлено, що ОСОБА_5 21.04.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, зокрема, за фактом розтрати майна ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» у особливо великих розмірах.
Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 8/7 від 17.03.2020, яким підтверджено висновки довідки спеціаліста від 12.09.2019, внаслідок безпідставного перерахування грошових коштів протягом періоду з 03.07.2015 по 21.12.2015 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» за агентськими угодами від 12.12.2014, 26.12.2014, 12.03.2015, ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 140312,67 євро, що в гривневому еквіваленті на дату перерахування по курсу НБУ становить 3488330,76 грн.
Проте матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження подання ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» цивільних позовів у кримінальному провадженні. У судовому засіданні детектив про цю обставину також не зазначив та відповідних документів не надав.
Оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, підставою для арешту майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, поряд із наявністю у особи процесуального статусу підозрюваного, наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розміру завданої шкоди, є і наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, враховуючи, що матеріали клопотання не містять документального підтвердження наявності у цьому кримінальному провадженні цивільного позову, слідчий суддя не вбачає підстав для арешту майна із цією метою.
У ч. 1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що таке майно може підлягати конфіскації як виду покарання. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами. Разом з цим з накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити цей актив на користь третіх осіб. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
Отже клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням доведення існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5, зокрема злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, факту належності ОСОБА_5, у тому числі на праві спільної сумісної власності майна про яке зазначається вище, розміру завданої шкоди та доведення наявності ризиків відчуження майна, є обґрунтованим.
Накладення арешту на цілу частку у майні, що належить ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_5 пов`язано із тим, що у межах вирішення питання про арешт майна слідчий суддя не має повноважень на визначення частки подружжя у праві власності на певне майно, яке перебуває у спільній сумісній власності (тобто без виділу часток).
У частині 4 ст. 173 КПК України зазначено, що у разі задоволення клопотання про арешт слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту. У клопотанні детектив просить накласти арешт шляхом заборони розпорядження майном.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У контексті обставин, які стали підставою для звернення із цим клопотанням, з огляду на характер майна на який прокурор просить накласти арешт, слідчий суддя погоджується із вимогою прокурора та вважає, що забезпечити його схоронність та досягти виконання завдань такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна можливо шляхом заборони розпорядження майном.
Оцінюючи питання розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження а також наслідки арешту майна для власника майна та третіх осіб слідчий суддя виходить із такого.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Втручання у право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пов`язано із здійсненням кримінального провадження, у тому числі щодо особливо тяжкого злочину, внаслідок якого державним підприємствам ймовірно завдано шкоду на суму понад 3 млн. грн., існуванням ризиків відчуження майна та необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання. За таких умов таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності.
З огляду на характер злочинів у вчиненні, якого підозрюється ОСОБА_5, а саме у вчиненні особливо тяжкого злочину, враховуючи обставини злочину, розмір завданих збитків, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. З урахуванням встановлених обставин, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанням у право власності вищевказаних осіб.
Будь-яких негативних наслідків арешту для третіх осіб слідчий суддя не вбачає.
З урахуванням встановлених обставин, накладення арешту на вищезазначене майно, не є припиненням чи позбавленням права власності на нього, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на це майно, яке полягає у тимчасовій забороні розпоряджатися цим майном, що за своєю сутністю є найменш обтяжливим способом арешту майна, який не призведе до суттєвих наслідків, які позначаться на інтересах власника майна.
Прокурор також порушує питання про заборону будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, іншим уповноваженим особам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (продажу, перереєстрації, поділу, виділу, тощо) зміни структури, вартості, власності майна.
Згідно зч.1ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
За змістом ч. 11 ст. 170 КПК України у випадку доведення обставин, які підтверджують існування ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна застосовуються заборона або обмеження користування, розпорядження майном.
У разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя в ухвалі має зазначити про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно, а також порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (п. 4, 5 ч. 5 ст. 173 КПК України).
При цьому у ст. 175 КПК України визначено, що ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Враховуючи положення вищенаведених правових норм щодо природи арешту у кримінальному провадженні, визначених способів арешту та виконання ухвали, слідчий суддя не вбачає правових підстав для зобов`язання третіх осіб вчинити/утриматись від вчинення тих чи інших дій поряд із визначенням способів арешту майна.
Всупереч положенням ст. 22 КПК України, яка регламентує самостійне обстоювання сторонами своїх правових позицій, детектив, ані у клопотанні, ані під час судового засідання, обґрунтованих доводів на підтвердження такої вимоги прокурор та детектив не навели.
Отже враховуючи викладене, клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 належить задовольнити частково.
Керуючись вимогами ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме:
- автомобіль TESLA MODEL 3 СЕДАН-В, VIN: НОМЕР_1, 2018 року випуску, д.н. НОМЕР_4 ;
- автомобіль ЗАЗ 110557, VIN: НОМЕР_2, 2004 року випуску, д.н. НОМЕР_5,
шляхом заборони розпорядження цим майном.
Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на праві спільної сумісної власності із ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а саме:
- автомобіль BMW X6, VIN: НОМЕР_3, 2017 року випуску, д.н. НОМЕР_6 ;
- частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартіт» (ідентифікаційний код юридичної особи 42048153), що складає 200000 грн. (100% від загального розміру статутного капіталу);
- частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефхат» (ідентифікаційний код юридичної особи 43306451), що складає 25 грн. (25% від загального розміру статутного капіталу),
шляхом заборони розпорядження цим майном.
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала про арешт виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Копію ухвали надіслати прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4, детективу Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3, підозрюваному ОСОБА_5, ОСОБА_6 .
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1