- Головуючий суддя (ВАКС): Хамзін Т.Р.
Справа № 991/2975/21
Провадження № 1-кс/991/3021/21
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2021 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
детектива НАБУ ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018,
ВСТАНОВИВ:
29.04.2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло означене клопотання.
1. Доводи клопотання.
У клопотанні зазначено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018 здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України за фактом розтрати службовими особами Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» (код ЄДРПОУ 14281072) (далі ДПДГЗІФ «Укрінмаш») та підприємства нерезидента «Triangle Group Incorporated» (Об`єднані Арабські Емірати) грошових коштів КП «ШКЗ «Імульс», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в особливо великих розмірах.
Так досудовим розслідуванням встановлено, що на виконання договорів комісії №3/112-Д від 11.12.2014, № 3/117-Д від 25.12.2014, № 3/12-Д від 10.03.2015, укладених між КП «ШКЗ «Імпульс» та ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», останні з компаніями-нерезидентами уклали контракти на експортну поставку товарів (капсулів), виробником якого є КП «ШКЗ «Імпульс», а саме: контракт № Д-УИМ-ДУН-344.14-3/74-К з Компанією «Дунарит АД»; контракт №3/1-К з компанією «Българска индустриална инжинерингова компания»; контракт №3/10-К з компанією «Infora Limited».
Для забезпечення виконання умов за вищевказаними зовнішньоекономічними контрактами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» залучило компанію-нерезидента «Triangle Group Incorporated», уклавши з нею агентські угоди №3/164д-14 від 12.12.2014, №3/188д-14 від 26.12.2014; №3/10-15д від12.03.2015.
На виконання вищевказаних агентських угод вищевказаними особами забезпечено складання і підписання актів виконаних робіт (№1 від 18.06.2015 на суму 28205,42 Євро, №1 від 10.08.2015 на суму 10631,5 Євро, № 2 від 19.11.2015 на суму 18287, 50 Євро, №1 від 25.05.2015 на суму 11833,50 Євро, №2 від 16.09.2015 на суму 30606 Євро, №3 від 26.11.2015 Євро на суму 40748,75 Євро) за нібито надані компанією «Triangle Group Incorporated» послуги, пов`язані із укладенням та виконанням зовнішньоекономічних контрактів на експортну поставку товарів (капсулів).
У наступному грошові кошти за актами виконаних робіт у загальній сумі понад 140 тис. Євро, що за курсом НБУ становить майже 3,9 млн. грн., були перераховані на рахунок компанії «Triangle Group Incorporated», відкритий у банківській установі Латвійської Республіки - JSС «Norvik Banka».
Водночас орган досудового розслідування стверджує, що роботи і послуги, зазначені в актах виконаних робіт за вищевказаними агентськими угодами, компанією «Triangle Group Incorporated» фактично не виконувались та не надавались, а акти виконаних робіт на підставі яких були перераховані грошові кошти містять завідомо неправдиві відомості.
21.04.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
За версією слідства зазначені дії ОСОБА_5 призвели до спричинення збитків на загальну суму 3488330,76 грн.
Прокурор зазначає, що станом на 20.04.2021 ОСОБА_5 на праві власності належало наступне майно: домоволодіння загальною площею 275,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка загальною площею 0,1015 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_1, 2011 року випуску.
Однак, починаючи з 21.04.2021, будучи повідомленим про підозру у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень та розуміючи, що у разі визнання винним у вчиненні цих правопорушень йому може загрожувати додаткове покарання у вигляді конфіскації всього належного йому майна, з метою приховання такого майна від конфіскації ОСОБА_5 почав вживати заходів щодо зміни власника вказаного майна.
Так, згідно відомостей відповідних реєстрів власником зазначених домоволодіння та земельної ділянки, починаючи з 21.04.2021, є дружина ОСОБА_5 ОСОБА_6, з якою він перебуває у шлюбі з 04.12.1986.
Також, з 23.04.2021 ОСОБА_6 є власником автомобіля MERCEDES-BENZ E350, д.н. НОМЕР_2, 2011 року випуску.
Крім цього, за час шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спільно набули майно, право власності на яке на даний час зареєстроване за ОСОБА_6, а саме: садовий будинок загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка площею 0,0497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (вартість складає близько 400000 грн.); автомобіль VOLKSWAGEN BEETLE, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_3 . Враховуючи викладене, зазначене майно належить ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.
Прокурор вважає, що зволікання у накладенні арешту на майно ОСОБА_5 саме на даному етапі досудового розслідування може призвести до його відчуження підозрюваним або іншими особами, що діють від його імені за довіреністю, з метою уникнення можливої конфіскації до винесення та виконання ухвали слідчого судді щодо накладення арешту. Досудовим розслідуванням не встановлено жодних підстав вважати, що наслідки такого арешту майна для підозрюваного, третіх осіб можуть бути негативними. На думку прокурора, майно ОСОБА_5 має бути заарештовано з метою забезпечення конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
2. Судовий розгляд.
Під час судового розгляду детектив НАБУ ОСОБА_3, який діє на підставі доручення прокурора, підтримав вимоги клопотання та просив їх задовольнити.
Він долучив копії агентських угод, додаткових угод до них, та копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 від 27.04.2021 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу.
У своєму клопотанні прокурор САП ОСОБА_4 просив розглянути його без повідомлення підозрюваного, інших власників майна, їх представників.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення схоронності майна, а також беручи до уваги, що майно на яке детектив просить накласти арешт не є тимчасово вилученим, клопотання розглядалося без повідомлення власника майна.
3. Оцінка та висновки слідчого судді.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
З матеріалів клопотання вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52018000000000385 від 17.04.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, здійснюється, зокрема, за фактом розтрати службовими особами ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та підприємства нерезидента «Triangle Group Incorporated» грошових коштів КП «ШКЗ «Імульс», ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» в особливо великих розмірах.
У клопотанні детектива наведені відомості про обставини вчинення злочину, які в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями та доданими до клопотання матеріалами дають слідчому судді підстави для висновку, що могло бути вчинено кримінальне правопорушення, про яке зазначається у клопотанні. Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів, зокрема: копії висновку експерта №8/7 від 17.03.2020, копіях агентських угод №3/164д-14 від 12.12.2014, №3/188д-14 від 26.12.2014, №3/10-15д від 12.03.2015 копіях актів виконаних робіт №1 від 18.06.2015 за агентською угодою №3/164д-14 від 12.12.2014, №1 від 10.08.2015, №2 від 19.11.2015 за агентською угодою №3/188д-14 від 26.12.2014, №1 від 25.05.2015 та №3 від 26.11.2015, №4 від 11.04.2016, №5 від26.04.2016 за агентською угодою №3/10-15д від 12.03.2015 та інших доказах.
Зазначені обставини підтверджують факт можливого вчинення кримінального правопорушення та необхідності його належного досудового розслідування, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. (ч. 1 ст.170 КПК України).
У ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За твердженням прокурора, наразі існує ризик приховування, знищення, зникнення або передачі майна, що на праві спільної сумісної власності належить підозрюваному ОСОБА_5 і в подальшому може бути об`єктом конфіскації та стягнення у разі задоволення цивільного позову.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий суддя, повинен враховувати:
- правову підставу для арешту майна;
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частина 5 ст.170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У кримінальному провадженні №52018000000000385 ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених:
- ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а саме розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах;
- ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, а саме службовому підроблення, тобто складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5, перебуваючи на посаді начальника Департаменту № 1 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», був залучений та погодився на реалізацію злочинного плану розтрати коштів КП «ШКЗ «Імпульс» в особливо великих розмірах, шляхом укладення агентських угод з компанією «Triangle group incorporated» та подальшого незаконного перерахування на рахунок цієї компанії коштів за агентськими угодами без їх фактичного виконання. Він був одним із співробітників, які займалися переддоговірною роботою, у результаті якої між ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» укладались договори комісії. Для подальшого забезпечення таких договорів укладались зовнішньоекономічні угоди (контракти) на експортну поставку товарів (капсулів) з іноземним замовником, послуги щодо укладення яких нібито надавались за агентськими угодами.
У клопотанні прокурора наведені відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, які в сукупності з наданими детективом поясненнями та доданими до клопотання матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави для висновку, що дійсно мали місце обставини про які зазначається у клопотанні та що до подій, описаних у клопотанні може бути причетний ОСОБА_5 .
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на підставі досліджених у судовому засіданні документах, зокрема: висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 8/7 від 17.03.2020, яким підтверджено висновки, наведені у довідці спеціаліста від 12.09.2019 про те, що розмір безпідставного перерахування протягом періоду з 03.07.2015 по 21.12.2015 на рахунок компанії «Triangle Group Incorporated» грошових коштів за агентськими угодами та матеріальної шкоди (збитків), завданих ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» становить 140312,67 євро (на дату перерахування - 3 488 330, 76 грн.), змісту укладених агентських угод, копій агентських угод та актів виконаних робіт, на зворотньому боку яких вказано хто саме погоджував ці документи, серед цих осіб вказано ОСОБА_5, та міститься його підпис.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Таким чином, слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження, можливість застосування покарання у виді конфіскації майна до ОСОБА_5 у разі ухвалення щодо нього обвинувального вироку.
З метою забезпечення конфіскації майна та цивільного позову прокурор просить накласти арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 0,1015 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_1, 2011 року випуску; садовий будинок за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 0,0497 га, за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 0,1505 га, за адресою: АДРЕСА_5 ; автомобіль VOLKSWAGEN BEETLE, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_3, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_6, як спільне сумісне майно ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, в тому числі на рухоме та нерухоме майно.
Відповідно до актового запису про шлюб №634 від 04.12.1986 ОСОБА_5 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 .
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно домоволодіння загальною площею 275,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було набуто ОСОБА_6 21.04.2021 на підставі договору дарування №1052.
Відповідно до п. п. 2,4 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Враховуючи той факт, що вказане нерухоме майно не перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5, а належить його дружині на праві приватної власності, арешт з метою конфіскації на вказане домоволодіння не може бути накладений.
Згідно відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка 0,1015 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:017:0060), земельна ділянка площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (кадастровий номер 3222485201:01:003:0033) належать ОСОБА_6 .
У Єдиному державному реєстрі транспортних засобів міститься інформація про реєстрацію за ОСОБА_6 автомобіля MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_1, 2011 року випуску та автомобіля VOLKSWAGEN BEETLE, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_3 .
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18.12.2002 ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, а 27.11.2018 на садовий будинок загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
Зазначене рухоме та нерухоме майно було набуто ОСОБА_6 під час шлюбу.
Відповідно дост.60СК Українимайно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежновід того,що одинз нихне мавз поважноїпричини (навчання,ведення домашньогогосподарства,догляд задітьми,хвороба тощо)самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У ч.ч.3,4ст.368ЦК Українивизначено,що майно,набуте подружжямза часшлюбу,є їхньоюспільною сумісноювласністю,якщо іншене встановленодоговором абозаконом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Обставин, які б вказували на те, що вказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_6 під час розгляду клопотання встановлено не було.
На момент вирішення питання про арешт вказаного об`єкта нерухомості у слідчого судді відсутня інформація про поділ вказаного майна на підставі ст. 367 ЦК України чи виділ його частки відповідно до ст. 370 ЦК України. У межах вирішення питання про арешт майна слідчий суддя також не має права визначати частки подружжя у праві власності на певне майно. Таким чином, на даному етапі неможливо визначити частку з кожного з подружжя, а тому доцільним є накладення арешту на квартиру у повному обсязі.
Крім того, прокурор просить накласти арешт із забороною лише розпорядження вказаним майном, що відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України є одним із найменш обтяжливих способів арешту майна. Такий спосіб обмеження права власності не обмежить ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6 у можливості використання цього майна.
Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість розпоряджання цього майна власником чи довіреними йому особами, у результаті чого таке майно може бути відчужене, перетворене, вилучене. Разом з цим з накладенням арешту втрачається можливість особи відчужити цей актив на користь третіх осіб. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
Слідчий суддя вважає, що у даному випадку такі ризики наявні, а тому застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна є необхідним.
В той же час слідчий суддя вважає недоведеною можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.
У ч. 6 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) накладається на майно підозрюваного, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Встановлено, що ОСОБА_5 21.04.2021 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, зокрема, за фактом організації розтрати майна ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» у особливо великих розмірах.
Згідно з висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України № 8/7 від 17.03.2020, яким підтверджено висновки довідки спеціаліста від 12.09.2019, внаслідок безпідставного перерахування грошових коштів протягом періоду з 03.07.2015 по 21.12.2015 ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» за агентськими угодами від 12.12.2014, 26.12.2014, 12.03.2015, ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 140312,67 євро, що в гривневому еквіваленті на дату перерахування по курсу НБУ становить 3488330,76 грн.
Проте матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження подання ДПДГЗІФ«Укрінмаш» та КП «ШКЗ «Імпульс» цивільних позовів у кримінальному провадженні. У судовому засіданні детектив про цю обставину також не зазначив та відповідних документів не надав.
Оскільки, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, підставою для арешту майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, поряд із наявністю у особи процесуального статусу підозрюваного, наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розміру завданої шкоди, є і наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, враховуючи, що матеріали клопотання не містять документального підтвердження наявності у цьому кримінальному провадженні цивільного позову, слідчий суддя не вбачає підстав для арешту майна із цією метою.
Оцінюючи питання розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника майна та третіх осіб слідчий суддя виходить із такого.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява №33202/96, параграф 107). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Втручання у право власності ОСОБА_5 пов`язано із здійсненням кримінального провадження, у тому числі щодо особливо тяжкого злочину, внаслідок якого державним підприємствам ймовірно завдано шкоду на суму понад 3 млн. грн. та існуванням ризиків відчуження майна та необхідністю забезпечення конфіскації майна як виду покарання. За таких умов таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності.
З огляду на характер злочинів у вчиненні, яких підозрюється ОСОБА_5, а саме у вчиненні особливо тяжкого злочину, обставини злочину, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. З урахуванням встановлених обставин, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанням у право власності ОСОБА_5 та його дружини.
З урахуванням встановлених обставин, накладення арешту на вищезазначене майно, не є припиненням чи позбавленням права власності на нього, а є лише тимчасовим заходом, який може бути припинений, якщо потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпаде. Крім того, визначений слідчим суддею спосіб накладення арешту є найменш обтяжливим з можливих, і не позбавляє власників майна правомочності користуватись ним.
Прокурор також порушує питання про заборону будь-яким реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, іншим уповноваженим особам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (продажу, перереєстрації, поділу, виділу, тощо) зміни структури, вартості, власності майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.
За змістом ч. 11 ст. 170 КПК України у випадку доведення обставин, які підтверджують існування ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна застосовуються заборона або обмеження користування, розпорядження майном.
У разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя в ухвалі має зазначити про заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно, а також порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (п. 4, 5 ч. 5 ст. 173 КПК України).
При цьому у ст. 175 КПК України визначено, що ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Враховуючи положення вищенаведених правових норм щодо природи арешту у кримінальному провадженні, визначених способів арешту та виконання ухвали, слідчий суддя не вбачає правових підстав для зобов`язання третіх осіб вчинити/утриматись від вчинення тих чи інших дій поряд із визначенням способів арешту майна.
Всупереч положенням ст. 22 КПК України, яка регламентує самостійне обстоювання сторонами своїх правових позицій, ані прокурор у клопотанні, ані детектив під час судового засідання, обґрунтованих доводів на підтвердження такої вимоги не навели.
Отже враховуючи викладене, клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 належить задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_6, як на спільну сумісну власність ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоолександрівка, Братського району, Миколаївської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_8 із забороною розпоряджатися цим майном, а саме:
-земельна ділянка загальною площею 0,1015 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:017:0060);
-автомобіль MERCEDES-BENZ E350, VIN: НОМЕР_1, 2011 року випуску;
-садовий будинок загальною площею 134,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_4 ;
-земельна ділянка площею 0,0497 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (кадастровий номер 3222488200:05:006:5073);
-земельна ділянка площею 0,1505 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (кадастровий номер 3222485201:01:003:0033);
-автомобіль VOLKSWAGEN BEETLE, 2013 року випуску, VIN: НОМЕР_3 .
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала про арешт виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Копію ухвали надіслати (надати) прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, детективу Національного антикорупційного бюро України, підозрюваному ОСОБА_5, та ОСОБА_6 .
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1