Документ № 96937659

Справа № 991/9494/20

Номер провадження 1-кп/991/84/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

представника потерпілого,

цивільного позивача -

Національного банку України ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_7,

його захисника адвоката ОСОБА_8,

розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Вознесенськ Миколаївської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, до взяття під варту проживав за адресою: АДРЕСА_2, після зміни запобіжного заходу проживає за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1. У Вищому антикорупційному суді перебуває зазначене кримінальне провадження.

2. 11 травня 2021 року електронною поштою до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 днів.

В обґрунтування свого клопотання прокурор ОСОБА_5 посилався на обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, які кваліфікуються як нетяжкий та особливо тяжкі злочини, а також на існування ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливість переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та/або суду та здійснення впливу на свідків.

Прокурор ОСОБА_5 у клопотанні зазначав, що менш суворі запобіжні заходи не є достатніми для запобігання зазначеним ним ризикам, а судовий розгляд справи не може бути завершений до спливу строку дії попередньої ухвали від 15 березня 2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 16 травня 2021 року, оскільки матеріали кримінального провадження є надзвичайно об`ємними.

Крім того, прокурор просив продовжити дію обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 ухвалою суду від 04 грудня 2020 року.

3. У судовому засіданні 11 травня 2021 року захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, в якому просив:

- змінити адресу перебування обвинуваченого під домашнім арештом, визначену ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2020 року, а саме: заборону залишати житло за адресою: АДРЕСА_3, змінити на заборону залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 ;

- змінити обвинуваченому заборону залишати житло цілодобово на заборону залишати житло в нічний час доби.

В обґрунтування свого клопотання захисник ОСОБА_8 зазначив, що житло за адресою: АДРЕСА_1, є приватним будинком з прибудинковою територією під відкритим небом, що дасть змогу обвинуваченому безперешкодно виходити на свіже повітря.

Разом з тим, захисник зазначив, що обвинувачений ОСОБА_7 виконує обов`язки, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, та будь-які підстави вважати, що обвинувачений порушить ці обов`язки, відсутні. Тому просив пом`якшити ОСОБА_7 умови запобіжного заходу, змінивши заборону залишати житло цілодобово на заборону залишати житло в нічний час доби.

ІІ. Позиції учасників судового засідання

Позиції учасників судового засідання щодо клопотання прокурора

4. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 змінив своє клопотання в частині строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом та просив продовжити останньому вказаний запобіжний захід на строк в межах шестимісячного терміну, визначеного частиною шостою статті 181 Кримінального процесуального кодексу України. В іншій частині клопотання прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити його повністю.

Представник потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.

Захисник ОСОБА_8 в цілому не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, але просив змінити адресу перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під домашнім арештом та змінити йому заборону залишати житло цілодобово на заборону залишати житло в нічний час доби.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

Позиції учасників судового засідання щодо клопотання захисника

5. Захисник ОСОБА_8 своє клопотання підтримав та просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання свого захисника.

Представник потерпілого ОСОБА_6 у задоволенні клопотання захисника просила відмовити та зазначила, що судом вже розглядалось питання зміни адреси перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом та підстави для такої зміни судом не були встановлені.

Прокурор ОСОБА_5 просив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 відмовити у зв`язку з необґрунтованістю. Крім того, прокурор також наголосив, що питання зміни адреси перебування обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом неодноразово вирішувалася судом і можливість такої зміни судом не була встановлена.

ІІІ. Мотиви Суду

6. Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотань, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою суду від 04 грудня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб змінено на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 .

Окрім цього, вказаною ухвалою суду на обвинуваченого ОСОБА_7 покладено такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю;

6) утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими за версією сторони обвинувачення було вчинено кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_7, а також зі свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року і №12013220540000400 від 31 січня 2013 року.

У подальшому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та дію вищевказаних обов`язків продовжено ухвалами суду від 03 лютого 2021 року та 15 березня 2021 року.

7. Відповідно до частини другої статті 331 Кримінального процесуального кодексу України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 181Кримінального процесуальногокодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Частиною шостою статті 181 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.

З огляду на положення частини четвертої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під домашнім арештом до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Поряд із цим, відповідно до частини першої статті 201 Кримінального процесуального кодексу України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до цього суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятоюстатті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

8. Загальні підстави і порядок застосування запобіжного заходу визначені у статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, конструкція якої передбачає дослідження судом таких обставин (фактів):

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також слід зазначити, що колегією суддів не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність якої відповідно до вимог статті 194 Кримінального процесуального кодексу України має бути перевірено, оскільки в силу положень частини другої статті 42 Кримінального процесуального кодексу України ОСОБА_7 наразі перебуває у статусі обвинуваченого і оцінку обґрунтованості підозри щодо нього раніше надавали слідчі судді Печерського районного суду міста Києва, Шевченківського районного суду міста Києва, Вищого антикорупційного суду.

Разом зтим,враховуючи вимогичастини третьоїстатті 199 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання про продовження запобіжного заходу, крім загальних відомостей, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

9. У своєму клопотанні прокурор зазначає про те, що на теперішній час, на його думку, продовжують існувати ризики, визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;

- ризик впливу на свідків.

У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості того, що особа перешкоджатиме досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду чи створить загрозу суспільству.

Європейський суд з прав людини вказав, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (справа «Клішин проти України», пункт 88).

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду

10. Оцінивши доводи, наведені у клопотанні прокурора, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні як і на час застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, так і зараз не довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, з огляду на таке.

В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від досудового слідства та /або суду прокурор посилається на наступне:

(1) інші учасники злочинної організації, знайомі ОСОБА_7, переховуються за межами України, тому ОСОБА_7, перебуваючи на волі, матиме можливість узгоджувати з ними свої та їх дії, показання, чим перешкоджатиме встановленню обставин кримінального провадження та приховає вчинені злочинною організацією кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів;

(2) ОСОБА_7, у тому числі за допомогою інших учасників злочинної організації, матиме можливість незаконно перетнути кордон України, так як контроль за державним кордоном на сході країни частково відсутній;

(3) інші члени злочинної організації, які на даний час переховуються від слідства та суду, займають вищі ланки у їх структурі, аніж ОСОБА_7, і потенційне бажання ОСОБА_7 співпрацювати зі слідством, а також ймовірність доведення в суді висунутого йому обвинувачення може спонукати інших учасників у сприянні йому переховування від слідства та суду.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7, є особливо тяжкими (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років), особливо тяжким корупційним (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років) та нетяжким злочином (передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років), відповідно. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення корупційного злочину Кримінальним кодексом України не передбачено.

Поряд із цим, підстави, на які вкотре посилається прокурор для обґрунтування наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, всупереч положенням частини п`ятої статті 132, частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, нічим не підтверджені та носять абстрактний характер.

Водночас, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, місцем проживання, родом занять, майновим станом і сімейними зв`язками.

При обранні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту судом встановлено, що ОСОБА_7 раніше не судимий та має дітей ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3, а також батьків похилого віку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . У матеріалах кримінального провадження наявні банківські квитанції, що підтверджують сплату ОСОБА_7 аліментів у грудні 2019 року та у січні 2020 року, а також довідка за підписом ОСОБА_12, батька обвинуваченого ОСОБА_7, про те, що він є власником об`єкта нерухомості та надає свою згоду на проживання ОСОБА_7 у ньому строком на 2 роки (том № 2 а.с. 73, 76, 77-79, 80-82, 83). З копії паспорта ОСОБА_12, батька обвинуваченого ОСОБА_7, а також свідоцтва про право власності на житло, вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, а цей об`єкт нерухомості на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Отже з огляду на міцні соціальні зв`язки, колегія суддів приходить до висновку, що ризик того, що ОСОБА_7 буде переховуватись від слідства та суду є незначним і прокурором, як при обранні щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, так і зараз не надано відповідних ґрунтовних доказів того, щоб обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії.

Ризик незаконного впливу на свідків

11. Стороною обвинувачення обґрунтовується продовження існування цього ризику тим, що:

(1) на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено причетність низки осіб до участі в злочинній організації та вчинюваних нею злочинах, ці особи знайомі обвинуваченому ОСОБА_7 ;

(2) ОСОБА_7, перебуваючи на волі, матиме можливість сприяти цим особам в ухиленні від кримінальної відповідальності, узгоджувати з ними свої та їх дії, показання, чим перешкоджати встановленню обставин кримінального провадження та приховати вчинені злочинною організацією кримінальні правопорушення, у тому числі шляхом вчинення нових злочинів;

(3) на наявність цього ризику вказує і характер вчинених ОСОБА_7 злочинів, а саме вчинення злочинів у складі структурованої злочинної організації із залученням значної кількості фізичних та матеріальних ресурсів, тривалість їх вчинення протягом майже п`яти років, схеми вчинення злочинів із чітким розподілом ролей та функцій кожного співучасника, відкритий характер злочинних дій, стійкість сформованих злочинних намірів.

Суд звертає увагу, що доводи, наведені прокурором у клопотанні, стосуються взаємовідносин обвинуваченого ОСОБА_7 не зі свідками, а з іншими членами злочинної організації.

Водночас, суд вважає, що наразі продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків як у цьому кримінальному провадженні, так і у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013220540000400 від 31 січня 2013 року.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, колегія суддів виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша та друга статті 23, статті 224, 352 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом із цим, вже ознайомившись з матеріалами кримінального провадження в порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_7 знає як їх персональні данні, так і зміст наданих ними свідчень на стадії досудового розслідування.

Оскільки допит свідків на стадії судового розгляду ще не здійснено, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого та зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Крім того, при вирішенні клопотання про продовження щодо обвинуваченого строку дії запобіжного заходу суд враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання встановленого ризику.

Наявність ризику впливу на свідків свідчить, що менш суворий запобіжний захід може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду і руху кримінального провадження в цілому, а тому колегія суддів приходить до висновку, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є необхідним та достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючому ризику, є пропорційним, співмірним та таким, що не становить надмірний тягар, а також не суперечитиме вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Щодо зміни обвинуваченому заборони залишати житло цілодобово на заборону залишати житло в нічний час доби

12. При вирішенні питання зміни обвинуваченому заборони залишати житло цілодобово на заборону залишати житло в нічний час доби суд має встановити наявність підстав вважати, що пом`якшення умов застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Так, колегія суддів звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано у зв`язку з наявністю ризику впливу на свідків.

Суд погоджується з позицією захисника стосовно того, що протягом дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинувачений належним чином виконував свої процесуальні обов`язки, в тому числі обов`язки, покладені на нього ухвалою суду від 04 грудня 2020 року.

Водночас, вказаний ризик необхідно оцінювати з урахуванням всіх обставин, які свідчать про можливість виникнення його в майбутньому у разі зміни запобіжного заходу.

Судом встановлено, що ризик впливу на свідків наразі продовжує існувати, доказів на підтвердження відсутності вказаного ризику захисником не надано, а також не доведено, що у разі пом`якшення умов запобіжного заходу обвинувачений не порушуватиме свої процесуальні обов`язки, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу в частині часу заборони залишати житло.

Щодо вирішення питання зміни адреси перебування обвинуваченого під домашнім арештом

13. Під час розгляду клопотання в частині зміни адреси перебування обвинуваченого під домашнім арештом суд враховує, що така зміна також може бути зумовлена виникненням нових обставин, які безпосередньо свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків у кримінальному провадженні та/або впливати на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Тобто, на підставі наданих сторонами відомостей суд встановлює наявність нових обставин, що виникають у зв`язку з плином часу і можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний запобіжний захід чи спосіб його виконання.

Так, питання визначення адреси, за якою обвинувачений ОСОБА_7 має перебувати відповідно до правил застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, було вирішено ухвалою суду від 04 грудня 2020 року та переглядалося ухвалами від 19 січня, 03 лютого та 15 березня 2021 року.

До висновку про перебування обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_3, суд дійшов виключно з урахуванням документів, наданих учасниками кримінального провадження, оскільки:

- саме за цією адресою зареєстрований ОСОБА_7, батько обвинуваченого, а також фактично проживають обоє батьків обвинуваченого;

- об`єкт нерухомості за вказаною адресою належить на праві спільної часткової власності батькам обвинуваченого ОСОБА_7 ;

- міцність соціального зв`язку обвинуваченого ОСОБА_7 з батьками підтверджена документально.

Суд вкотре наголошує, що саме лише бажання обвинуваченого безперешкодного виходу на свіже повітря не є вагомою підставою для зміни адреси застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суттю якого є саме обмеження свободи його пересування, як особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, з метою забезпечення швидкого, повного, неупередженого судового розгляду.

Поряд із цим, запобіжні заходи, передбачені кримінальним процесуальним законодавством, полягають саме у процесуальному примусі, які обмежують особисту свободу та свободу пересування обвинуваченого, а тому така необхідність обмеження свободи пересування випливає з ризику, який існує у цьому кримінальному провадженні, і є пропорційною.

Водночас, суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_7 періодично залишає житло, щоб взяти участь у судових засіданнях у цьому кримінальному провадженні у режимі відеоконференції між Вищим антикорупційним судом та Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, а також відвідує недільні служби у Свято-Вознесенському кафедральному соборі з дозволу суду, який надано ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до журналу судового засідання.

На думку колегії суддів, перебування під цілодобовим домашнім арештом за адресою, визначеною ухвалою суду від 04 грудня 2020 року, буде більш сприятливим для належного виконання встановлених обвинуваченому при обранні запобіжного заходу обов`язків. Будь-яких доказів на підтвердження протилежного захисником не надано.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне залишити без змін обов`язок перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під час застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 .

Щодо строку тримання обвинуваченого під домашнім арештом

14. Як зазначалося вище, відповідно до частини шостої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.

Так, з огляду на положення частини п`ятої статті 115 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано починаючи з 05 грудня 2020 року.

Таким чином, встановлений чинним законодавством максимальний строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під домашнім арештом спливає 05 червня 2021 року.

У зв`язку з вищевикладеним, строк дії вказаного запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_7, може бути продовжений до 05 червня 2021 року включно.

Щодо продовження дії обов`язків, визначених ухвалою суду від 04 грудня 2020 року

15. Частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України визначено перелік обов`язків, які можуть бути покладені судом на обвинуваченого за умови доведення прокурором необхідності їх покладення.

Покладення таких обов`язків необхідне для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам.

Заслухавши думку учасників судового засідання, колегія суддів приходить до висновку про необхідність продовження в межах строку дії запобіжного заходу строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2020 року, до 05 червня 2021 року включно.

Покладення на обвинуваченого наведених вище обов`язків, на думку суду, є релевантним встановленому під час судового засідання ризику кримінального провадження.

16. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу слід відмовити, а клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з урахуванням заявлених змін в частині терміну застосування вказаного запобіжного заходу, підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 181, 186, 193, 194, 350, 369, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

2. Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити.

3. Продовжити строк тримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, під цілодобовим домашнім арештом до 05 червня 2021 року включно із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 .

4. Продовжити до 05 червня 2021 року включно обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, строк дії обов`язків, покладених ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04 грудня 2020 року, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) носити електронний засіб контролю;

6) утримуватися від спілкування з особами, за попередньою змовою з якими за версією сторони обвинувачення було вчинено кримінальні правопорушення, що інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_7, а також зі свідками у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016000000003517 від 17 листопада 2016 року і № 12013220540000400 від 31 січня 2013 року.

5. Копію ухвали про продовження запобіжного заходу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3 ).

6. Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7, що відповідно до частини п`ятої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

7. Направити обвинуваченому ОСОБА_7 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3