Документ № 96947513

Справа № 991/2018/21

Провадження 1-кп/991/10/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

12 травня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Федорова О. В.,

суддів - Шкодіна Я. В., Задорожної Л.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Никитюк Н. І.,

прокурора - Снєгірьова О.М.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників - адвокатів Мінченко Д.А., Черних О.В., Зубара В.М., Хахули М.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника Хахули М.О. про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000461 від 16 лютого 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000461 від 16 лютого 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 23 березня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

06 квітня 2021 року, до початку підготовчого судового засідання, від захисника обвинуваченої ОСОБА_2 - адвоката Хахули М.О. надійшло письмове клопотання про повернення обвинувального акту, а 13 квітня 2021 року - додаткові письмові обґрунтування до вказаного клопотання.

1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування.

В обґрунтування поданого клопотання захисник Хахула М.О. зазначає, що всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема, доведених органом досудового розслідування даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого. З огляду на це, захисник вказує, що обвинувальний акт не містить ані формулювання обвинувачення, ані виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, як цього вимагають положення ст. 291 КПК України.

Також захисник вказує, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, викладено неконкретно та незрозуміло, що має суттєве значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню та впливають на кваліфікацію дій особи.

На переконання захисника, в обвинувальному акті не відображено будь-яких конкретних дій обвинуваченої, які б вказували на вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України. Зокрема, з обвинувального акту незрозуміло, яку неправомірну вигоду одержано внаслідок дій обвинуваченої і хто саме її отримав - фізична чи юридична особа.

Захисник зазначає, що формулювання обвинувачення в частині умисних дій ОСОБА_2 протирічить фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті, зокрема про те, що вона діяла виключно у спосіб, передбачений законом та за наказом (погодженням) керівника підприємства, що виключає склад злочину.

Також, на переконання захисника, у формулі кваліфікації не відображено вчинення діяння у співучасті та відсутнє посилання на роль обвинуваченої у вчиненому, і загалом дії обвинуваченої прокурором кваліфіковано невірно.

Усе вищевикладене, на думку захисника, негативно впливає на право обвинуваченої бути проінформованою про характер і причини обвинувачення та, як наслідок, на можливість підготуватись до захисту.

Підсумовуючи, захисник вказує, що його доводами повністю спростовується склад інкримінованого ОСОБА_2 злочину, оскільки відсутній прямий умисел та об`єктивна сторона злочину.

Крім того, у своїх письмових додаткових обґрунтуваннях до вказаного клопотання захисник Хахула М.О. зазначає, що обвинувальний акт із додатками передано до суду 22 березня 2021 року без одночасного надання його копій обвинуваченій ОСОБА_2 саме прокурором. Натомість, всупереч вимог ч. 1 ст. 293 КПК України, надання обвинуваченій обвинувального акту з додатками було здійснено 19 березня 2021 року детективом. Також, захисник вказує, що обвинувальний акт не має статусу офіційного документу, оскільки не містить обов`язкового реквізиту - відтиску печатки, якою мав би бути скріплений підпис прокурора на обвинувальному акті.

З огляду на викладене, захисник просить повернути обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні прокурору.

2.Позиції сторін у судовому засіданні.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник Хахула М.О. повністю підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Мінченко Д.А. поклались на розсуд суду.

Прокурор Снєгірьов О.М. заперечував про задоволення вказаного клопотання і просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а підстав для прийняття рішення про його повернення немає.

Проаналізувавши доводи заявленого клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до таких висновків.

3.Оцінка та висновки суду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому, на думку суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов`язком суду, то підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК.

Так, відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. (ч. 2-4 ст. 291 КПК України)

Дослідивши поданий у межах даного кримінального провадження обвинувальний акт, колегія суддів приходить до висновку, що вказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення були дотримані.

Так, колегією суддів встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

В обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченими, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

При цьому, як встановлено з його змісту, у обвинувальному акті міститься перелік діянь окремо кожного з обвинувачених, які, на думку сторони обвинувачення, утворюють склад інкримінованого їм кримінального правопорушення.

З огляду на це, колегія суддів доходить до висновку про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.

Водночас, на переконання колегії суддів, доводи захисника, викладені у його клопотанні, не вказують на невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України і у своїй більшості зводяться до оспорювання фактичних обставин справи та незгоди із пред`явленим обвинуваченням.

Так, твердження захисника про те, що викладені прокурором в обвинувальному акті фактичні обставини не відповідають дійсності і суперечать матеріалам справи, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки в обвинувальному акті викладаються ті фактичні обставини вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими. Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати від нього змінити їх виклад.

Крім того, під час підготовчого засідання не досліджуються будь-які докази на підтвердження або спростування викладених прокурором фактичних обставин, а тому суд позбавлений можливості на даному етапі перевіряти чи встановлювати їх достовірність.

Суд наголошує на тому, що питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення не підлягають розгляду на підготовчому судовому засіданні і суд на цій стадії лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акта вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не досліджуючи при цьому суті обвинувачення, а тому не вправі пропонувати слідчому/прокурору зазначати в обвинувальному акті інші обставини чи події або викладати їх в інший спосіб.

Суд не може передчасно, без дослідження будь-яких доказів, надавати оцінку обставинам, викладеним в обвинувальному акті та ставити їх існування під сумнів, як того вимагає захисник.

Своїми доводами про те, що встановлені в обвинувальному акті фактичні дані кримінального правопорушення суперечать формулюванню обвинувачення, захисник фактично порушує питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, а також питання про її обґрунтованість, які не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні.

У цьому контексті, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 по справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Колегія суддів вважає, що повернення обвинувального акта прокурору із вказівкою на зміну кваліфікації призведе до порушення засад змагальності та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого прокурором обвинувачення чи як прояв обвинувального ухилу суду.

З огляду на викладене, зауваження захисника у цій частині не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні питання про повернення обвинувального акта.

Так само, на вирішення цього питання не впливають і твердження про недоведеність наявності в діях обвинуваченої складу інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Так, на переконання колегії суддів, вирішення питання доведеності вини обвинуваченого не відповідає завданню підготовчого провадження, з огляду на мету вказаної стадії та вичерпний перелік повноважень суду під час її проведення. Обґрунтування стороною обвинувачення належної кваліфікації кримінального правопорушення і, відповідно, її підтвердження чи спростування, має відбуватися виключно в ході судового розгляду на підставі дослідження та оцінки наданих суду доказів.

Щодо доводів сторони захисту про незрозумілість та неконкретність пред`явленого обвинувачення, то колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на наступне.

За загальним правилом, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора, разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в повному обсязі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Так, про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність в тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а й описової частини обвинувального акта, в якій простою та зрозумілою для обвинуваченого мовою повинні зазначатися деталі вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Необхідність зазначати повну та детальну інформацію щодо пред`явленого особі обвинувачення є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Колегія суддів вважає, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні вказаним вимогам відповідає, оскільки у достатній мірі інформує обвинувачених як про причину обвинувачення, так і про його характер.

Також суд відхиляє доводи захисника Хахули М.О. про відсутність печатки на обвинувальному акті, оскільки стаття 291 КПК України не містить вимоги про скріплення обвинувального акта печаткою якогось органу, а в частині третій цієї статті лише передбачено, що обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно, тому відсутність відбитку печатки на обвинувальному акті не може бути підставою для його повернення прокурору.

Так само, за змістом ст. 291 та ст. 314 КПК України, той факт, що копія обвинувального акту та додатків до нього вручені стороні захисту не прокурором, а детективом, не може бути підставою для повернення обвинувального акту. До того ж, вказаний факт спростовується доданими до обвинувального акта розписками сторони захисту, наданими в порядку ч. 1 ст. 293 КПК України, відповідно до яких такі розписки скеровані на адресу прокурора.

Також і надання обвинуваченій копії обвинувального акту з додатками раніше дня його направлення до суду не є порушенням вимог ч. 1 ст. 293 КПК, оскільки вказана норма покликана убезпечити сторону захисту від випадків, коли до суду направляється обвинувальний акт, з яким їх взагалі не було ознайомлено, через що останні не мають змоги ефективно підготувати власну правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. У даному кримінальному провадження таке право було забезпечено стороні захисту навіть раніше встановленого законом граничного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що захисником не наведено, а судом не встановлено такої невідповідності обвинувального акта вимогам Кримінального процесуального кодексу України, яка б перешкоджала призначенню його до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 291, 293, 314-316, 369, 372, ст. 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника Хахули М.О. про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000461 від 16 лютого 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий: Федоров О. В.

Судді: Задорожна Л. І.

Шкодін Я. В.