Документ № 97016291

Справа № 991/3077/21

Провадження 1-кс/991/3126/21

УХВАЛА

Іменем України

14 травня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, власника майна ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, на бездіяльність прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна та у не здійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшли матеріали скарги адвоката ОСОБА_3, діючого в інтересах ОСОБА_4, в якій адвокат прохає зобов`язати уповноваженого прокурора Офісу Генерального прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015, повернути ОСОБА_4 вилучені в неї речі та цінності, а також зобов`язати відповідного прокурора виключити відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо повідомлення останній про підозру.

В обґрунтування вимог скарги в частині неповернення майна адвокат зазначає, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.07.2020 скасовано арешт з майна, а саме: грошових коштів та цінностей, що були вилучені під час проведення обшуку в домоволодінні ОСОБА_4 . Втім, з часу постановлення відповідного судового рішення стороною обвинувачення не вчинено жодних дій, щодо повернення власникові вилученого майна, а отже в діях посадових осіб державного органу вбачається бездіяльність, яка порушує право власності ОСОБА_4 .

Разом з цим, в частині скарги з приводу нездійснення дій, які представник сторони обвинувачення повинен вчинити у визначений кримінальним процесуальним кодексом строк адвокат зазначає, що судовим рішенням було встановлено порушення порядку вручення ОСОБА_4 письмового повідомлення про підозру та констатовано факт не набуття нею статусу підозрюваної. З відповідним висновком колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду також погоджується і прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, оскільки в своїх відповідях на адвокатські звернення зазначає про відсутність у ОСОБА_4 статусу підозрюваної та відмовляє у розгляді клопотань. Водночас, не дивлячись на відсутність у ОСОБА_4 статусу підозрюваної, уповноваженими особами досі не виключено відповідних відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що є порушенням приписів Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, які передбачають виключення таких відомостей протягом 24 годин з моменту постановлення судового рішення.

На підставі зазначеного адвокат стверджує про наявність в діях уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням № 42015000000000824, бездіяльності та прохає суд зобов`язати останнього вчинити визначені дії.

Адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги скарги підтримав, пояснення надав аналогічні тексту скарги та додатково зазначив, що вилучені за результатами проведеного обшуку в домоволодінні ОСОБА_4 грошові кошти та цінності є тимчасово вилученим майном, оскільки дозвіл на їх відшукання не надавався в ухвалі суду на проведення обшуку. Таким чином після скасування арешту з відповідного майна, воно підлягає поверненню особі, в якої було вилучено. Крім того, відповідно до Положення про ЄРДР, відомості щодо дати скасування повідомлення про підозру вносяться до реєстру невідкладно, але не пізніше 24 годин після набрання рішення суду законної сили. З огляду на викладене просив скаргу задовольнити у повному обсязі.

Особа, в інтересах якої подано скаргу ОСОБА_4, у судовому засіданні підтримала позицію адвоката та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з`явився, про час та місце засідання повідомлений належним чином. Причин не явки суду не повідомив. Однак, до початку судового засідання від прокурора САП ОГП ОСОБА_5 через канцелярію суду надійшли письмові заперечення відповідно до яких прокурором зазначається про те, що ухвала суду про скасування арешту з майна, само по собі не є підставою для повернення майна. Разом з тим прокурор також посилається і на відсутність в КПК України строку в межах якого майно повинно бути повернуто, а отже і відсутність підстав для оскарження в порядку ст. 303 КПК України. На підставі викладених заперечень просив відмовити у задоволенні скарги адвоката, а сам розгляд скарги проводити без його участі.

Вивчивши матеріали скарги, вислухавши пояснення адвоката та ознайомившись із запереченнями сторони обвинувачення, слідчий суддя дійшов наступних висновків

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Як вбачається із досліджених у судовому засіданні матеріалів, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000499 від 11.06.2014, в якому на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, 04.11.2014 слідчими Генеральної прокуратури проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до протоколу обшуку, особа яка приймала участь в ході його проведення, до початку слідчої дії повідомила, що за адресою проведення обшуку знаходиться офіс ОСОБА_4, що також було підтверджено і виявленими банківськими та медичними документами на ім`я останньої.

Так, в ході проведеного обшуку, стороною обвинувачення, поміж іншого, було виявлено та вилучено: грошові кошти в загальній сумі: 30850 гривень, 1650 євро та 1500 доларів США; банківський метал золотий злиток вагою 2,5 грами 999,9 проби, виробництва Швейцарія; дві золоті сережки 585 проби, вагою 7,72 грами; каміння 2 цитрин 2,59 грам; значок «Партія Регіонів» золото 585 проби, вага 1,34 грами, тобто вилучені речі про зобов`язання повернення яких і звернувся адвокат.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2014, на вилучені в ході проведеного обшуку грошові кошти та цінності накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, оскільки власником вилученого майна було визнано ОСОБА_4, а інкриміноване їй кримінальне правопорушення, передбачало конфіскацію майна.

В подальшому, постановою прокурора від 23.04.2015 матеріали досудового розслідування за № 42014000000000499 об`єднані з матеріалами досудового розслідування № 42014000000000163, з якого, в свою чергу вже об`єднаного провадження, 05.05.2015 в окреме провадження виділені матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_4, в тому числі і матеріали проведеного обшуку та матеріали щодо арешту майна. Виділеному провадженню присвоєно окремий унікальний номер № 42015000000000824 від 05.05.2015.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.07.2020, скасовано арешт з майна, вилученого в ході проведення вищезазначеного обшуку.

Разом з цим, у судовому засіданні встановлено, що грошові кошти та цінності, що були вилучені 04.11.2014 за результатами проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2, дотепер залишаються в розпорядженні органу досудового розслідування та власникові не повернуті.

Приписами ч. 1 ст. 234 КПК України встановлено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Дослідивши ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.11.2014, постановлену за результатами розгляду справи № 757/31102/14-к, встановлено, що дозвіл на проведення обшуку надавався з метою встановлення місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_6, а також відшукання предметів і документів, зокрема: договорів між ПАТ «Фармстандарт-Біолік» та МОЗ України за 2011-2013 роки, чорнових записів, блокнотів, щоденників, комп`ютерної техніки, ноутбуків, накопичувачів флеш пам`яті, жорстких дисків, переносних носіїв інформації, засобів зв`язку на яких зберігаються дані про здійснені фінансово-господарських операції між «Фармстандарт-Біолік» та МОЗ України за 2011-2013 роки.

З огляду на вказане, оскільки постановлена ухвала суду щодо надання дозволу на проведення обшуку, не містила відомостей щодо надання права на відшукання грошових коштів та інших цінностей, вилучені під час проведення обшуку від 04.11.2014 грошові кошти в загальній сумі 30850 гривень, 1650 євро та 1500 доларів США; а також банківський метал золотий злиток вагою 2,5 грами 999,9 проби, виробництва Швейцарія; дві золоті сережки 585 проби, вагою 7,72 грами; каміння 2 цитрин 2,59 грам; значок «Партія Регіонів» золото 585 проби, вага 1,34 грами, є саме тимчасово вилученим майном. Про належність вказаного майна до тимчасово вилученого також зазначалося представником сторони обвинувачення при зверненні до слідчого судді з клопотанням про його арешт, що вбачається з ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2014.

Так, однією із засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Тобто, вирішуючи питання щодо обмеження права власності особи під час кримінального провадження суду слід керуватись нормами Кримінального процесуального законодавства України, які безпосередньо регулюють питання можливого обмеження права власності.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, розпоряджатися чи користуватися ним.

Разом з цим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України, законодавцем безальтернативно зазначено щодо повернення тимчасово вилученого майна особі, в якої воно було вилучено у разі скасування арешту з такого майно. Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення (ч. 3 ст. 169 КПК України).

Таким чином, при вирішенні питання щодо неповернення тимчасово вилученого майна слідчий суддя бере до уваги ті обставини, що на час звернення адвоката з відповідною скаргою, арешт з грошових коштів та інших цінностей, вилучених під час проведення обшуку, скасовано ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.07.2020, а стороною обвинувачення у наданих поясненнях жодним чином не зазначається і не доводиться, які саме відомості (інформація) міститися на таких речах, дозвіл на відшукання якої надавався ухвалою суду при наданні дозволу на проведення обшуку.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема статтею 41 Конституції України, якими передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Питання тривалості обмеження права на мирне володіння майном, оцінюється слідчим суддею з урахуванням практики ЄСПЛ. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» п. 50, Series A N).

З огляду на наведене, з метою недопущення порушення права власності, враховуючи, що прокурором не надано доказів накладення іншого арешту на вилучені під час проведення обшуку грошові кошти та цінності, а також не доведено, що вони містять інформацію, яка має значення для досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що скарга в цій частині є обґрунтованою та майно підлягає поверненню його власникові.

Водночас, стосовно інших вимог скарги в частині зобов`язання уповноваженого прокурора вчинити певну дію, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне:

Частиною 1 статті 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Так, враховуючи положення пункту 1 вищезазначеної статті, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені три види бездіяльності, а саме: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Із змісту скарги адвоката ОСОБА_3 вбачається, що ним оскаржується саме нездійснення інших процесуальних дій, які представник сторони обвинувачення зобов`язаний був вчинити у визначений КПК України строк видалити відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань про повідомлення особі про підозру.

Водночас, бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій передбачає три обов`язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена (п. 1.3 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017). Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до слідчого судді зі скаргою не на будь-яку бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, а лише щодо тих обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.

Разом з цим, враховуючи вимоги скарги слідчий суддя зазначає, що чинний КПК України не регламентує строк протягом якого прокурор повинен видалити відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань про повідомлення особі про підозру. Такі вимоги містяться виключно у Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення. Таким чином, зазначений вид бездіяльності, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, не може бути предметом судового контролю з боку слідчого судді.

Враховуючи, що відповідна обставина була встановлена під час судового розгляду скарги, слідчий суддя зобов`язаний керуватися за аналогією з тими діями, які повинні бути вчиненими при з`ясуванні такої обставини до відкриття провадження по скарзі, а саме положенням ч. 4 ст. 304 КПК України відмовити у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, що не підлягає оскарженню. Водночас, якщо після відкриття провадження за скаргою буде встановлено, що воно відкрито за скаргою на рішення, дію чи бездіяльність, які не можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, слідчий суддя повинен винести ухвалу про закриття такого провадження, що узгоджується з позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 19.02.2019 у справі № 569/17036/118..

За наведених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що скарга адвоката ОСОБА_3 в частині оскарження бездіяльності прокурора щодо не видалення ним відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягає закриттю.

Підсумовуючи наведене та враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, скарга адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 167-169, 170-173, 303, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4,на бездіяльністьпрокурора Спеціалізованоїантикорупційної прокуратуриОфісу Генеральногопрокурора у кримінальному провадженні №42015000000000824від 05.05.2015 задовольнитичастково.

Зобов`язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 повернути ОСОБА_4 майно, що було тимчасово вилучене 04.11.2014 під час проведення обшуку у домоволодінні останньої, а саме:

- грошові кошти в загальній сумі: 30850 (тридцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень, 1650 (одна тисяча шістсот п`ятдесят) євро та 1500 (одна тисяча п`ятсот) доларів США;

- банківський метал золотий злиток вагою 2,5 грами 999,9 проби, виробництва Швейцарія;

- дві золоті сережки 585 проби, вагою 7,72 грами;

- каміння 2 цитрин 2,59 грам;

- значок «Партія Регіонів» золото 585 проби, вага 1,34 грами.

В іншій частині вимог скарги провадження закрити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення в частині закриття провадження за скаргою.

Слідчий суддя ОСОБА_1