Документ № 97057755

Справа № 991/2692/21

Провадження №11-сс/991/323/21

Слідчий суддя - Широка К.Ю.

Доповідач: Никифоров А.С.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року

м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого Никифорова А.С.,

суддів Павлишина О.Ф.,

Чорненької Д.С.,

секретар судового засідання Євфіменко К.М.,

за участю :

представника особи, яка подала апеляційну скаргу - Анісімова О.Ю.,

прокурора - Корзуна В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2021, якою було накладено арешт із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об`єднання, забудови, зміни категорії та цільового призначення 24 земельних ділянок, які розташовані на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області, у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019,

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2021 у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019 було накладено арешт із забороною відчуження, зміни, реєстрації (перереєстрації), застави або іншого виду зміни власника майна, поділу, об`єднання, забудови, зміни категорії та цільового призначення 24 земельних ділянок, які розташовані на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області, у тому числі - на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5301 площею 3,9999 га, власником якої є ОСОБА_1 .

Слідчим суддею було встановлено наступні обставини.

Кримінальне провадження № 52019000000000856 від 01.10.2019 здійснюється за фактом можливого зловживання владою та службовим становищем службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, внаслідок чого з державної власності незаконно вибули земельні ділянки загальною площею 284,3200 га.

Зокрема, у 2019 році службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом протиправного припинення права постійного користування ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на земельні ділянки загальною площею 284,32 га у межах Петропавлівсько-Борщагівської та Софіївсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області, які перебували у постійному користуванні цього державного підприємства згідно із актами серії ІІ-КВ № 003658, серії ІІ-КВ № 003662, було протиправно здійснено передачу цих земель у приватну власність заздалегідь визначеним особам. Попередня кваліфікація таких дій визначена за ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що у період з 30.01.2020 по 10.07.2020, із частини земельних ділянок, які були предметом кримінального правопорушення, було сформовано інші земельні ділянки шляхом поділу, і у деяких із них було змінено власника.

12.11.2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив ухвалу про накладення арешту на 185 земельних ділянок, сформованих за рахунок земель, що перебували у постійному користуванні ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Петропавлівсько-Борщагівської та Софіївсько-Борщагівської сільських рад Києво-Святошинського району Київської області, які були предметом кримінально протиправних дій. Проте, після цього досудове розслідування встановило, що частина із земельних ділянок, на які було накладено арешт, була об`єднана, в результаті чого було утворено нові земельні ділянки та їх було відчужено іншим особам, у тому числі в ході виконання ухвали про арешт майна.

У зв`язку із існуванням обгрунтованих підстав вважати, що у разі повідомлення поточних власників про розгляд клопотання про арешт їхнього майна вони можуть його відчудити, слідчий суддя вирішила розглянути клопотання без повідомлення власників майна, їхніх представників чи законних представників.

Слідчий суддя дійшла висновку, що вказані прокурором дії із раніше здійсненої перереєстрації земельних ділянок та наявність постанови про визнання речовими доказами цих об`єктів нерухомого майна від 02.11.2020 та від 16.04.2021 у сукупності можуть вказувати на наявність підстав для запобігання ризику відчуження цього майна власником (третьою особою).

Оскільки на етапі розгляду цього клопотання особам не вручено повідомлення про підозру, слідча суддя оцінила лише достатність підстав вважати, чи було вчинено кримінальне правопорушення та вказала про їх наявність.

Оцінивши співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, дійшла висновку про наявність підстав для застосування менш обтяжливого способу арешту майна, без обмеження права користування.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2021, 05.05.2021 ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, у якій останній прохав скасувати ухвалу Вищого антикорупційного суду від 21.04.2021в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486200:04:001:5301 площею 3,9999 га, власником якої він є, та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання в частині накладення арешту на вказану вище земельну ділянку.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено наступне.

Слідчим суддею було істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження; оскаржувана ухвала від 21.04.2021 є незаконною та необґрунтованою.

ОСОБА_1 зазначив, що не має жодного відношення до обставин досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019, не є особою, щодо якої здійснюється вищевказане кримінальне провадження, не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого. Натомість, вказував, що є добросовісним набувачем зазначеної земельної ділянки.

Прокурором не надано жодних доказів того, що земельна ділянка може бути пошкоджена, зіпсована, передана, відчужена, а ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, які були б на це спрямовані.

Також, не існує сукупності підстав або розумних підозр вважати, що земельна ділянка є доказом кримінального правопорушення, підлягає спецконфіскації чи конфіскації, а також, що арешт на неї накладається з метою забезпечення цивільного позову.

Земельна ділянка ОСОБА_1 не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Слідчий суддя мав розглядати дане клопотання про арешт майна із викликом учасників, оскільки прокурором не надано будь-яких доказів необхідності розгляду цього клопотання без виклику осіб, на земельні ділянки яких він прохав накласти арешт.

Всупереч вимогам ст. 173 КПК України слідчим суддею не враховано правову підставу для арешту майна.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Анісімов О.Ю. апеляційну скаргу підтримав та наполягав на її задоволенні. Прохав не розглядати вимогу щодо поновлення строку на звернення із апеляційною скаргою, оскільки він не є пропущеним.

Прокурор Корзун В.С. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що не вбачає необхідності у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки він не є пропущеним. Наполягав, що застосування заходу забезпечення кримінального провадження у даному випадку є важливою умовою для забезпечення експертного дослідження. Крім того, будь-яка зміна конфігурації земельної ділянки (поділ, об`єднання) кадастрового номеру, цільового призначення, відчуження земельної ділянки ускладнить та навіть унеможливить проведення експертизи та встановлення збитків, завданих кримінальним правопорушенням. Постановою детектива від 26.01.2021 було призначено комплексну земельно-технічну експертизу та оціночно-земельну експертизу, проведення якої наразі триває.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відносно поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів провадження, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду, яка є предметом апеляційного оскарження, постановлена 21.04.2021 за відсутності у судовому засіданні ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 72-77). Копію даної ухвали ОСОБА_1 отримав 28.04.2021 (т.2, а.с. 80, 89).

Свою апеляційну скаргу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав 05.05.2021 (т.2, а.с. 91).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (ч. 3 ст. 395 КПК України).

Тому, з урахуванням приписів ч.ч. 3, 7 ст. 115 КПК України, оскільки ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2021 була постановлена без виклику ОСОБА_1 , фактично ним отримана 28.04.2021, а апеляційна скарга останнім подана 05.05.2021, тобто - в межах строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, Суд погоджується із позицією сторін апеляційного провадження щодо недоцільності розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної вище ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду, оскільки такий строк пропущений не був.

Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132, 170-173 КПК України.

Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).

Вирішуючи питання про арешт майна, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Із матеріалів апеляційного провадження вбачається наступне.

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до витягу з ЄРДР, службові особи ГУ Держгеокадастру в Київській області, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, зловживаючи своїм службовим становищем, прийняли накази про передачу у приватну власність громадян земельних ділянок на території Київської області за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій, зокрема ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця». При цьому, всупереч ст.ст. 116, 142, 149 ЗК України припинення права постійного користування такими земельними ділянками не відбулось. Особи, які отримали земельні ділянки у власність на підставі заздалегідь оформлених довіреностей, відчужували їх на користь одного або двох посередників, які, в свою чергу, вносили земельні ділянки до статутних капіталів новостворених юридичних осіб. Внаслідок чого, з державної власності незаконно вибула земля загальною площею близько 300 га, яка перебувала на праві постійного користування у ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», чим завдано шкоду Державі на суму ринкової вартості вказаних ділянок (близько 500 млн. грн.) (т. 1, а.с. 9).

У клопотанні про арешт майна прокурором вказано, що в період з 30.01.2020 по 10.07.2020 із частини земельних ділянок, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, сформовано інші земельні ділянки шляхом поділу чи об`єднання, а у деяких із них змінено власників, зокрема - і у земельних ділянок із кадастровими номерами 3222486200:04:001:5282 та 3222486200:04:001:5301 (т.1, а.с. 30-40), які у подальшому було об`єднано та присвоєно кадастровий номер 3222486200:04:001:5301.

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро від 02.11.2020 земельну ділянку, власником якої було ТОВ «ЛЮФТ СУПРАСТ», із кадастровим номером 3222486200:04:001:5282 та земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5285, власником якої було ТОВ «Лабія» було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019 (т. 2, а.с. 56-61).

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 у справі № 991/9133/20 було накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5282, площею 0,7782 га, власником якої було ТОВ «ЛЮФТ СУПРАСТ» та земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5285, площею 2 га, власником якої було ТОВ «Лабія» (т. 1, а.с. 78-89).

16.11.2020 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5282, власником якої було ТОВ «ЛЮФТ СУПРАСТ».

16.11.2020 відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5285, власником якої було ТОВ «Лабія».

У подальшому, ОСОБА_1 як власник земельних ділянок 3222486200:04:001:5282 та 3222486200:04:001:5285 вжив заходів щодо їх об`єднання (т. 1 а.с. 103), яке було здійснено 24.11.2020 із присвоєнням об`єднаній земельній ділянці кадастрового номеру 3222486200:04:001:5301.

31.12.2020 державний реєстратор відмовив у здійсненні державної реєстрації обтяження (арешту майна) земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:04:001:5282 у зв`язку із закриттям цього кадастрового номеру через об`єднання об`єктів нерухомого майна та припинення права власності у ТОВ «ЛЮФТ СУПРАСТ» на цю ділянку (т. 1, а.с. 92, 99-102),

17.02.2021 державний реєстратор відмовив у здійсненні державної реєстрації обтяження (арешту майна) земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:04:001:5285, у зв`язку із погашення права власності у ТОВ «Лабія» (т. 1, а.с. 91).

Постановою детектива Національного антикорупційного бюро від 16.04.2021 земельну ділянку із кадастровим номером 3222486200:04:001:5301 було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 52019000000000856 від 01.10.2019 (т. 2, а.с. 62-63).

Метою накладення арешту на зазначене вище майно прокурор зазначив збереження речових доказів, оскільки вказані земельні ділянки відповідають вимогам, встановленим ст. 98 КПК України.

Завданням арешту майна прокурор вказав запобігання можливості (ризикам) подальшого відчуження, поділу, перетворення, зміни цільового призначення земельних ділянок, які було відчужено із державної власності.

Відносно доводу апеляційної скарги щодо відсутності статусу підозрюваного чи обвинуваченого у ОСОБА_1 та відсутності у нього будь-якого відношення до кримінального провадження № 52019000000000856, що виключає можливість накладення арешту на майно останнього, колегія суддів зазначає наступне.

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи, права та обов`язки якої виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Приймаючи оскаржуване рішення, слідчим суддею Вищого антикорупційного суду належним чином було встановлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами3222486200:04:001:5282 та 3222486200:04:001:5285, об`єднаних у земельну ділянку 3222486200:04:001:5301, що належить ОСОБА_1 , було надано третім особам у приватну власність за рахунок земель ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад (т. 1, а.с. 11-40).

Правомірність здійснення передачі земель ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської та Петропавлівсько-Борщагівської сільських рад у приватну власність є об`єктом перевірки під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000856.

На даному етапі здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлені фактичні дані не спростовують дійсності укладеного правочину у вигляді відчуження земель ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця», втім, виходячи із зазначених вище обставин, їх правомірність має бути перевірена під час здійснюваного кримінального провадження. Тому, оскільки з урахуванням вимог ст. 64-2 КПК України, застосування заходу забезпечення до власності третьої особи прямо передбачено вимогами чинного кримінального процесуального кодексу, а правомірність відчуження вказаної вище земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , є об`єктом перевірки у межах кримінального провадження № 52019000000000856, Суд відхиляє даний довід апеляційної скарги.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для арешту майна, передбачених ч. 2 ст. 170, ст. 173 КПК України та невідповідності земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:04:001:5301 вимогам, встановленим ст. 98 КПК України до речових доказів, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно із п.п. 1, 2, ч. 2 ст. 173 КПК України якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Правовою підставою арешту майна є ухвала слідчого судді або суду. Це положення обумовлено вимогою ст. 41 Конституції України, яка передбачає виключно судовий порядок обмеження права власності.

Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно зі статтею 98 КПК України речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Поняття «речові докази» включає в себе не лише ті предмети, які можуть бути фізично використані як доказ факту чи обставин вчинення злочину.

Зі змісту ч. 6 ст. 100 КПК України випливає, що речовими доказами можуть бути і предмети, що не містять слідів кримінального правопорушення. У даному випадку земельні ділянки, в тому числі - ділянка, що належить ОСОБА_1 , з огляду на попередню кваліфікацію злочину, не може містити слідів злочину у їх буквальному смислі (сліди-відбитки, сліди-предмети, сліди-речовини). Втім, є обґрунтовані підстави вважати, що така земельна ділянка сама по собі могла бути об`єктом кримінального правопорушення, а тому визнання її речовим доказом у кримінальному провадженні цілком узгоджується із критеріями, визначеними нормами ст. 98 КПК України.

Посилання на добросовісність набуття ОСОБА_1 права власності на ділянку через що, на його думку, слідчий суддя був позбавлений законних підстав для накладення арешту на неї спростовується прямою нормою, передбаченою абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Колегія суддів зазначає, що слідчим суддею обраний такий спосіб накладення арешту на майно, що не обмежує користування земельною ділянкою за її цільовим призначенням та цілком узгоджується із принципом співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також необхідністю врахування наслідків такого арешту для третіх осіб. Зокрема, ОСОБА_1 має можливість використовувати вказану вище земельну ділянку, яка перебуває у його власності, за цільовим призначенням.

Суд не приймає довід апеляційної скарги відносно недоведення прокурором вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на пошкодження, зіпсування, передання, відчуження земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:04:001:5301.

Так, із матеріалів судового провадження вбачається, що у земельних ділянок із кадастровими номерами 3222486200:04:001:5282 та 3222486200:04:001:5285, об`єднаних ОСОБА_1 у земельну ділянку 3222486200:04:001:5301, після відчуження ДП «Агрокомбінат «Пуща-Водиця» у 2019 році, неодноразово змінювалися власники (т.1, а.с. 38 (зворотна сторона), 40). Відчуження ТОВ «ЛЮФТ СУПРАСТ» та ТОВ «Лабія» земельних ділянок, які перебували у їх власності, на користь ОСОБА_1 , унеможливило виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 у справі № 991/9133/20 про застосування до вказаних вище земельних ділянок заходу забезпечення у вигляді арешту майна, у кримінальному провадженні № 52019000000000856.

В цілому, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею було належним чином встановлено наявність у матеріалах провадження доказів вчинення певного ланцюгу дій, спрямованих на поділ земельної ділянки, яка за версією слідства могла незаконно вибути із державної власності, зміни її розміру та власників. Тому, з метою запобігання можливості її подальшого відчуження та забезпечення її схоронності як речового доказу, враховуючи призначенням детективом комплексної земельно-технічної експертизи та оціночно-земельної експертизи, проведення якої наразі триває, Суд зазначає про доведення прокурором існування необхідності щодо накладення арешту у межах кримінального провадження № 52019000000000856 на земельні ділянки, зокрема - арешту земельної ділянки із кадастровим номером 3222486200:04:001:5301, що належить ОСОБА_1 .

Відносно доводу апеляційної скарги щодо допущення слідчим суддею порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку із нездійсненням виклику у судове засідання усіх учасників, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Із матеріалів судового провадження вбачається, що прокурор посилався на існування ризиків відчуження, поділу, перетворення, зміни цільового призначення земельних ділянок, які було відчужено із державної власності до застосування відносно них заходу забезпечення кримінального провадження, що було належним чином враховано й оцінено слідчим суддею.

Оскільки у даному кримінальному провадженні до моменту звернення до виконання ухвали про арешт майна слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 уже відбувалась зміна власників земельних ділянок із їх подальшим об`єднанням у земельну ділянку із єдиним кадастровим номером, що унеможливило виконання ухвали про арешт майна, неодноразово здійснювалося їх відчуження, об`єднання та поділ тощо, колегія суддів погоджується, що у слідчого судді були підстави для застосування вимог ч. 2 ст. 172 КПК України та розгляду клопотання прокурора без участі інших учасників судового провадження.

Колегія суддів зазначає, що навіть під час здійснення слідчим суддею судового розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення власників майна, останні не позбавлені можливості захисту своїх майнових прав шляхом подання апеляційної скарги або звернення із клопотаннями про скасування арешту майна у порядку ст. 174 КПК України.

Інших фактичних даних, які б свідчили про існування підстав для скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2021, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують висновки слідчого судді Вищого антикорупційного суду, викладені в ухвалі від 21.04.2021, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 131, 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2021 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2021 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.С. Никифоров

Судді: О.Ф. Павлишин

Д.С. Чорненька