Документ № 97122903

Справа № 991/2873/21

Провадження 1-кп/991/20/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

17 травня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Федорова О. В.,

суддів - Шкодіна Я. В., Задорожної Л.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Никитюк Н. І.,

прокурора - Гарванка І.М.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників - адвокатів Грицишена К.П., Портного А.А., Фомічова К.С., Желіховського В.М., Пилипенка О.І., Старцева Ю.К., Старости І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Гарванка І.М. про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000000860 від 14 травня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000000860 від 14 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26 березня 2021 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

28 квітня 2021 року, до початку підготовчого судового засідання, від прокурора Гарванка І.М. надійшло письмове клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 та клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_2 .

1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування.

1.1.Щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_1 .

Відповідно до змісту обвинувального акту та матеріалів клопотання, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він, будучи Головою Кіровоградської обласної державної адміністрації, тобто особою, яка займає відповідальне становище, у період з квітня по червень 2020 року, діючи за пособництва керівника патронатної служби Кіровоградської обласної державної адміністрації - ОСОБА_2 , прохав та одержав від начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_3 неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за сприяння у здійсненні ним службової діяльності та неініціювання питання перед суб`єктом призначення щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді.

Вказані дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 4 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування цього кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.06.2020 ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 5000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В результаті внесення застави його було звільнено з-під варти, внаслідок чого застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави із покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду покладені на підозрюваного обов`язки були неодноразово продовжені.

Востаннє ухвалою слідчого судді від 18.03.2021 ОСОБА_1 було продовжено строк дії попередньо покладених на нього обов`язків, а саме:

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з території України, без дозволу слідчого (детектива), прокурора слідчого судді чи суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з учасниками кримінального провадження з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду.

Прокурор вказує, що підставами для продовження строку дії вказаних обов`язків, згідно з ухвалою слідчого судді, було те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, а також існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

При цьому, на переконання прокурора, із часу застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування, ризик впливу на свідків та інших учасників, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не зменшилися та виправдовують застосування покладених на обвинуваченого судом обов`язків. Більше того, як стверджує прокурор, із настанням судового розгляду вказані ризики тільки посилюються.

Враховуючи викладене, виникла необхідність у зверненні до суду з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, застосованих до обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

1.2.Щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_2 .

Відповідно до змісту обвинувального акту та матеріалів клопотання, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він, будучи керівником патронатної служби Кіровоградської обласної державної адміністрації, вчинив пособництво Голові Кіровоградської обласної державної адміністрації - ОСОБА_1 у проханні та одержанні останнім від начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_3 неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за сприяння у здійсненні службової діяльності та неініціювання питання перед суб`єктом призначення щодо невідповідності ОСОБА_3 займаній посаді.

Вказані дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

В ході досудового розслідування цього кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.06.2020 ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 2500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В результаті внесення застави його було звільнено з-під варти, внаслідок чого застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави із покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду покладені на підозрюваного обов`язки були неодноразово продовжені.

Востаннє ухвалою слідчого судді від 18.03.2021 ОСОБА_2 було продовжено строк дії попередньо покладених на нього обов`язків, а саме:

1) прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з території України, без дозволу слідчого (детектива), прокурора слідчого судді чи суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_1 та свідками у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020.

Прокурор вказує, що підставами для продовження строку дії вказаних обов`язків, згідно з ухвалою слідчого судді, було те, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, а також існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

При цьому, на переконання прокурора, із часу застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування, не зменшився та виправдовує застосування покладених на обвинуваченого судом обов`язків.

Враховуючи викладене, виникла необхідність у зверненні до суду з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, застосованих до обвинуваченого ОСОБА_2 оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

2.Позиції сторін у судовому засіданні.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Гарванко І.М. повністю підтримав вимоги і обгрунтування зазначених клопотань, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їх захисники - адвокати Грицишен К.П., Портний А.А., Фомічов К.С., Желіховський В.М., Пилипенко О.І., Старцев Ю.К., Староста І.І., заперечували проти задоволення вказаних вимог прокурора, просили відмовити у задоволенні поданих ним клопотань у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Зокрема, сторона захисту зазначила про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості висунутих підозр, а також про відсутність будь-яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК, наявністю яких обумовлюється покладення відповідних обов`язків на обвинувачених.

Крім того, вказали, що за змістом ст. 315 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд не має права розглядати клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів, а також досліджувати додані до таких клопотань докази, оскільки це суперечить вимогам ч. 4 ст. 291 КПК України.

Проаналізувавши зміст заявлених клопотань та додатків до них, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

3.Мотиви суду.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ КПК України. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України в частині автоматичного продовження дії запобіжних заходів визнано таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним).

Так, за змістом вказаного рішення, продовження судом під час підготовчого судового засідання строку дії запобіжних заходів за відсутності клопотань прокурора порушує принцип рівності усіх учасників судового процесу, а також принцип незалежності та безсторонності суду, оскільки суд стає на сторону обвинувачення у визначенні наявності ризиків за статтею 177 КПК України, які впливають на необхідність продовження запобіжних заходів на стадії судового провадження. КСУ вказав, що у випадку, коли суддя за відсутності клопотань сторін ініціює питання продовження дії запобіжних заходів, він виходить за межі судової функції і фактично стає на сторону обвинувачення, що є порушенням принципів незалежності і безсторонності судової влади.

Таким чином, суд приходить до висновку, що положення ч. 3 ст. 315 КПК України втратили чинність лише в частині автоматичного продовження дії строкових запобіжних заходів, що не позбавляє права суду вирішувати відповідні питання за клопотаннями сторін.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про неможливість досліджувати на підготовчому судовому засіданні докази, долучені до вказаних клопотань, виходячи з того, що положення ч. 4 ст. 291 КПК України забороняють до початку судового розгляду надавати суду разом з обвинувальним актом документи саме на підтвердження винуватості особи, а не щодо наявності або відсутності ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України. У цьому контексті, суд звертає увагу на положення ст. 315 КПК України, яка надаючи суду повноваження вирішувати питання щодо заходів забезпечення, в т.ч. запобіжних заходів, зобов`язує здійснювати такий розгляд саме за правилами, передбаченими розділом ІІ КПК України. Зокрема, частиною п`ятою статті 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Виходячи з вказаного, суд під час підготовчого провадження зобов`язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів і дослідити додані до них докази. Водночас, під час розгляду таких клопотань суд не оцінює вказані докази на предмет їх допустимості і належності саме для доведення пред`явленого обвинувачення, а досліджує їх виключно з метою встановлення наявності або відсутності заявлених прокурором ризиків.

Що стосується зауважень сторони захисту про необґрунтованість підозри, колегія суддів зауважує, що це питання неодноразово було предметом розгляду слідчих суддів на стадії досудового розслідування, які у відповідних ухвалах встановили, що висунута ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підозра є обґрунтованою.

При цьому, суд наголошує, що з моменту складання обвинувального акту та направлення його до суду, колегія суддів може оцінювати обґрунтованість лише пред`явленого обвинувачення, а вирішувати питання про його доведеність чи недоведеність виключно шляхом ухвалення відповідного вироку за результатами судового розгляду.

Враховуючи викладене та виходячи з того, що продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, здійснюється в порядку, передбаченому статтею 199 КПК, суд має право продовжити строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування таких обов`язків.

З огляду на зміст поданих прокурором клопотань, суд має встановити, чи продовжують існувати заявлені ним ризики, а саме:

-щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином;

-щодо обвинуваченого ОСОБА_2 - ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Оцінюючи наявність заявлених ризиків, суд виходить з таких міркувань.

3.1.Щодо ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/або суду

Так, прокурор стверджує, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду повністю не втратив своєї актуальності, продовжує існувати та із настанням судового розгляду лише посилюється.

При оцінці наявності вказаного ризику суд враховує, що інкримінований ОСОБА_1 злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна. При цьому, враховуючи, що вказаний злочин, згідно примітки до ст. 45 КК України, є корупційним, до обвинуваченого не можуть бути застосовані передбачені чинним законодавством пільгові інститути звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, а тому, у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому йому злочині, останній повинен буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.

Також при оцінці даного ризику судом береться до уваги майновий стан сім`ї обвинуваченого, що підтверджується декларацією ОСОБА_1 , як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, відповідно до якої у власності останніх перебуває декілька об`єктів нерухомого майна, елітні транспортні засоби, корпоративні права юридичних осіб та значні грошові заощадження, які на переконання суду, є достатніми для фінансового забезпечення обвинуваченого під час можливого його переховування.

Окрім того, ризик переховування обумовлюється даними щодо неодноразових перетинів обвинуваченим державного кордону України, а також даними про наявність у сім`ї обвинуваченого достатніх фінансових ресурсів для забезпечення свого перебування в умовах переховування від суду як в Україні, так і за її межами.

При цьому, суд не вважає, що сам по собі такий майновий стан обвинуваченого та його сім`ї може підтверджувати наявність ризику переховування, однак береться судом до уваги як обставина, що уможливлює таке переховування і підвищує ступінь його вірогідності.

Кожна окремо з цих підстав не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності свідчать, що зазначений ризик продовжує мати місце і дотепер.

Водночас, суд вважає необґрунтованими доводи прокурора, що й надалі продовжує існувати ризик переховування саме від органів досудового розслідування, оскільки останні з моменту передачі обвинувального акту до суду не мають будь-яких повноважень у цьому кримінальному провадженні, враховуючи, що досудове розслідування завершене.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, що обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на нього обов`язків, спрямованих на мінімізацію такого ризику, а саме - прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися з території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

3.2.Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_1 на свідків та інших учасників кримінального провадження

Так, прокурор стверджує, що на теперішній час ризик впливу обвинуваченим ОСОБА_1 на свідків та інших учасників кримінального провадження так само не втратив своєї актуальності, продовжує існувати та лише посилюється у зв`язку із ознайомленням зі змістом показань свідків.

Обґрунтовуючи наявність вказаного ризику прокурор вказує, що ОСОБА_1 тривалий час займав керівні посади в органах державної влади, в т.ч. у правоохоронних органах, у зв`язку з чим має особисті та ділові зв`язки, які може використати для впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, зокрема, і на свідка ОСОБА_3 , з метою зміни останніми своїх показань, що в подальшому може виключити можливість надання ними правдивих та послідовних показань під час їх допиту в ході судового розгляду.

Водночас, прокурор ані в своєму клопотанні ані під час судового засідання не навів перелік свідків, яких він має намір допитати під час судового розгляду, а також інших учасників кримінального провадження, на яких обвинувачений ОСОБА_1 ймовірно може здійснювати незаконний вплив.

За відсутності конкретного переліку осіб та будь-яких відомостей щодо можливих способів впливу на них, заявлений прокурором ризик є непідтвердженим, а тому не може бути підставою для продовження строку дії, покладеного на ОСОБА_1 обов`язку утримуватися від спілкування з учасниками кримінального провадження з приводу обставин висунутого обвинувачення у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020.

3.3.Щодо існування ризику перешкоджання обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином

Так, прокурор стверджує, що на теперішній час ризик перешкоджання ОСОБА_1 кримінальному провадженню іншим чином також не втратив своєї актуальності і продовжує існувати. Зокрема, прокурор вказує, що досудовим розслідуванням встановлено наявність в обвинуваченого тісних зв`язків із вищими посадовими особами державних органів, зокрема із службовими особами Офісу Президента України. Так, одразу після затримання обвинуваченого та проведення за його участю невідкладних слідчих і процесуальних дій, останній звернувся за допомогою до вказаних осіб, з огляду на що прокурор стверджує про можливе перешкоджання з їх сторони всебічному, повному та неупередженому здійсненню судового розгляду.

Встановлюючи наявність вказаного ризику, суд враховує, що звернення обвинуваченого ОСОБА_1 до вищих посадових осіб Офісу Президента України з проханням втрутитися у проведення вказаного кримінального провадження і вплинути на його перебіг дійсно може розцінюватися як ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

У зв`язку з вказаним, суд вважає, що існування цього ризику обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на ОСОБА_1 обов`язків.

3.4.Щодо існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та/або суду

На переконання прокурора, на теперішній час ризик переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та суду повністю не втратив своєї актуальності і продовжує існувати.

При оцінці наявності вказаного ризику суд враховує, що інкримінований йому злочин, передбачений ч.5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією майна. При цьому, враховуючи, що вказаний злочин, згідно примітки до ст. 45 КК України, є корупційним, до обвинуваченого не можуть бути застосовані передбачені чинним законодавством пільгові інститути звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, а тому, у разі визнання ОСОБА_2 винним в інкримінованому йому злочині, останній повинен буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання у виді позбавлення волі, на переконання суду, може спонукати особу до переховування від суду.

Крім того, при оцінці даного ризику судом береться до уваги майновий стан обвинуваченого, що підтверджується його декларацією особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, відповідно до якої у власності останнього перебуває нерухоме майно, транспортні засоби, корпоративні права юридичних осіб, грошові заощадження у великому розмірі, які на переконання суду, є достатніми для фінансового забезпечення обвинуваченого під час можливого його переховування.

Окрім того, ризик переховування обумовлюється даними щодо багаторазових перетинів обвинуваченим державного кордону України, а також даними про наявність у сім`ї обвинуваченого достатніх фінансових ресурсів для забезпечення свого перебування в умовах переховування від суду як в Україні, так і за її межами.

При цьому, суд не вважає, що сам по собі такий майновий стан обвинуваченого та його сім`ї може підтверджувати наявність ризику переховування, однак береться судом до уваги як обставина, що уможливлює таке переховування і підвищує ступінь його вірогідності.

Кожна окремо з цих підстав не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності свідчать, що зазначений ризик продовжує мати місце і дотепер.

Таким чином, судом встановлена актуальність існування ризику можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суджу, що обумовлює необхідність продовження строку дії, покладених на ОСОБА_2 обов`язків, спрямованих на мінімізацію такого ризику, а саме - прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися з території України без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання;

Водночас, звертаючись з клопотанням щодо продовження дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , прокурор просить продовжити покладений раніше обов`язок утримуватися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_1 та свідками у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020. При цьому прокурор не зазначає для мінімізації якого саме ризику необхідне покладення цього обов`язку, зокрема, не вказує навіть про наявність ризику впливу на інших учасників кримінального провадження чи свідків.

За відсутності ризику, який би обумовлював покладення вказаного обов`язку, колегія суддів не вбачає підстав для продовження строку його дії.

4.Висновок суду.

Враховуючи, що прокурором доведено актуальність існування лише частини заявлених ним ризиків, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданих ним клопотань.

Керуючись статтями 176, 177, 194, 199, 314, 315, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020 - задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків на 60 днів - до 15 липня 2021 року включно, а саме:

1)прибувати за кожним викликом до суду;

2)не відлучатися з території України без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

2.Клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020 - задовольнити частково.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії покладених на нього обов`язків на 60 днів - до 15 липня 2021 року включно, а саме:

1)прибувати за кожним викликом до суду;

2)не відлучатися з території України без дозволу суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

3.Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які входять до групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42020000000000860 від 14.05.2020.

4.Ухвала набирає законної сили і підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

5.Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий: Федоров О. В.

Судді: Шкодін Я. В.

Задорожна Л.І.