Документ № 97235381

справа № 991/3171/21

провадження №11-сс/991/353/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Семенникова О.Ю.,

суддів: Калугіної І.О., Михайленка Д.Г.,

секретаря судового засідання Таран Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1 адвоката Крижановського Миколи Валентиновича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52020000000000525 від 19 серпня 2020 року,

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000525 від 19 серпня 2020 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК.

07 травня 2021 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна, вилученого 06 травня 2021 року при проведенні обшуку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме - мобільного телефону Samsung A5 SM-A52OF, серійний номер НОМЕР_1 та ноутбуку HP Elite Book 8560p, серійний номер 5CB2372NGC.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2021 року вказане клопотання прокурора задоволено, накладено арешт на вилучене 06 травня 2021 року при проведенні обшуку за вказаною адресою майно, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги і доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, вважаючи її є необґрунтованою та такою, що прийнята без належного дослідження матеріалів справи, представник власника майна ОСОБА_1 адвокат Крижановський М.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 13 травня 2021 року про накладення арешту на майно, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити, у разі залишення оскаржуваної ухвали без змін, встановити термін дії ухвали у два місяці, тобто до 13 липня 2021 року включно, після чого арештоване майно має бути повернуто особі, у якої вилучено.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Крижановський М.В. зазначає, що в порушення ст.173 КПК слідчим суддею накладено арешт на вилучене майно, яке не має ознак речового доказу у кримінальному провадженні та щодо якого відсутні ризики, передбачені абзацом другим ч.1 ст.170 КПК.

Так, в апеляційній скарзі вказано, що на даний час ОСОБА_1 не має жодного статусу у вказаному кримінальному провадженні та прокурором у клопотанні про арешт майна жодним чином не доведено, що майно, яке належить ОСОБА_1 , має будь-яке доказове значення для кримінального провадження. На переконання адвоката, вилучені у особи мобільний телефон та ноутбук не містять жодної необхідної слідству інформації, проте мають лише велику кількість особистих даних, в тому числі фотографій, ОСОБА_1 , які останній використовує щоденно у своєму повсякденному житті, про що було повідомлено детективу під час обшуку, при проведенні якого телефон також надавався для огляду. Тобто, на даний час є незрозумілим, яка необхідність є в арешті вищевказаних телефону та ноутбуку, якщо телефон вже був оглянутий детективом та у даному телефоні не було знайдено необхідної слідству інформації, ноутбук також не містить у собі жодного доказового значення, адже використовувався ОСОБА_1 виключно для повсякденного життя.

Також адвокат зазначає, що матеріали клопотання про арешт майна не містять жодного обґрунтування необхідності накладення арешту на вилучене під час обшуку майно. Обґрунтування необхідності накладення арешту на майно у клопотанні прокурора зводиться лише до пояснення обставин кримінального провадження та зазначення норм КПК про речові докази, однак, жодним чином не вказано, яке саме доказове значення має вилучене майно у кримінальному провадженні та не доведено необхідності накладення арешту на вилучене майно.

Позиції учасників судового провадження.

Представник власника майна ОСОБА_1 адвокат Крижановський М.В. у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності нього та власника майна ОСОБА_1 , апеляційну скаргу просив задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив суд розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора та відмовити в її задоволенні, пославшись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

З урахуванням викладеного, відповідно до ч.4 ст.405 КПК колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників провадження.

Мотиви суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів судового провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000525 від 19 серпня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК, за фактом вчинення службовими особами ДП «Хлібна база № 73» Державного агентства резерву України у період з 26 травня 2020 року по 28 липня 2020 року можливих розтрат матеріальних цінностей Держрезерву, які зберігалися на державному підприємстві, а саме - зерна пшениці у кількості 10 тисяч тон, чим завдали збитків державі в особі Державного агентства резерву України на загальну суму приблизно 60 млн грн.

На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 квітня 2021 року в межах вказаного кримінального провадження 06 травня 2021 року при проведенні за місцем проживання ОСОБА_1 обшуку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , детективами НАБУ, окрім іншого, виявлено та у зв`язку із обмеженням власником доступу до їх вмісту та неможливістю подолання логічного захисту, вилучено мобільний телефон Samsung A5 SM-A52OF, серійний номер НОМЕР_1 та ноутбук HP Elite Book 8560p, серійний номер 5CB2372NGC, на які оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 13 травня 2021 року накладено арешт.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи таке рішення слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені речі відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК, так як містять інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Необхідність накладення арешту на вказане майно обумовлена тим, що відомості, які містяться на вказаних речах нададуть можливість провести належне розслідування кримінального провадження, забезпечить виконання вимог ст.ст. 2, 9, 28, 94 КПК щодо виконання завдань кримінального провадження, забезпечення повного, всебічного та неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, надання їм належної правової оцінки та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора САП про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52020000000000525.

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги адвоката про те, що в порушення ст.173 КПК слідчим суддею накладено арешт на вилучені мобільний телефон та ноутбук, які не мають ознак речового доказу у кримінальному провадженні №52019000000001050 та щодо якого відсутні ризики, передбачені абзацом другим ч.1 ст.170 КПК, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст.168 КПК передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалою слідчого судді від 13 квітня 2021 року детективам НАБУ надано дозвіл на обшук з метою відшукання, зокрема, засобів мобільного та інтернет зв`язку, мобільних терміналів систем зв`язку, сім-карток, смартфонів, ноутбуків, що містять відомості в електронному або будь-якому іншому вигляді з приводу підготовки, створення, редагування, обговорення, зберігання, пересилання, у тому числі засобами електронної пошти, листуванням, у тому числі в месенджерах та файлообмінниках Skype, IMessage, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal документів та/або відображених у них відомостей, у тому числі щодо розроблення, отримання, опрацювання, доопрацювання, вивчення, редагування, оформлення документів, пов`язаних з переміщенням зерна пшениці, яке зберігалось на ДП «Хлібна база № 73» за період з 26 травня 2020 року по 28 липня 2020 року, а також засобів мобільного та інтернет зв`язку, у тому числі мобільних терміналів систем зв`язку, смартфонів, мобільних телефонів, у яких містяться текстові файли, зображення, фотознімки, нотатки, замітки, аудіо-, відео- та текстові записи, листування в смс - повідомленнях, спілкування в месенджерах Skype, IMessage, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal відомості про телефонні з`єднання з ОСОБА_2 , службовими особами ДП «Хлібна база №73», Державного агенства резерву України з 26 березня 2020 року по 13 квітня 2021 року.

Разом з тим, наявність підстав для вилучення мобільного телефону та ноутбуку, відповідно до ч.2 ст.168 КПК, вбачається із відомостей, які містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 06 травня 2021 року, зокрема про те, що ОСОБА_1 , за наявності підстав вважати, що дані речі містять відшукувану інформацію, відмовився надати пароль доступу до телефону та ноутбука, у зв`язку з чим детективом прийнято рішення про їх вилучення.

Також, при проведенні обшуку у вилученому телефоні при його огляді у додатку «Контакти» виявлено такі контакти, як «73 ХБ», «73 Хлебная база», «Резерв ОСОБА_6 Киев Госрезерв», «Аудит ОСОБА_7 Госрезерв», «Кадры ОСОБА_8 », « ОСОБА_2 » (за версією слідства - ОСОБА_2 ), « ОСОБА_5 », а також фотографії листів від ДП «Хлібна база №73» до Держрезерву від 29 квітня 2020 року щодо пошкодження зерна пшениці та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування кримінального провадження при зазначених у клопотанні фактичних обставинах.

Крім того в протоколі огляду від 07 травня 2021 року відображено дослідження спеціалістом даних вмісту ноутбука, з додатків до даного протоколу вбачається, що на носіях інформації містяться документи, пов`язані зі збереженням, зберіганням зерна пшениці на ДП «Хлібна база №73» Державного агентства резерву України.

Відповідно до постанови детектива НАБУ від 12 травня 2021 року виявлені та вилучені мобільний телефон та ноутбук визнані речовими доказами у кримінальному проваджені №52020000000000525 оскільки мають ознаки речових доказів у даному провадженні, так як містять інформацію про підготовку проектів документів, які у подальшому могли використовуватись службовими особами державного підприємства для забезпечення вивезення зерна, приховування слідів кримінального правопорушення, підготовки до вчинення кримінального правопорушення та усунення перешкод для його вчинення, відомості про авторів таких електронних документів, дату їх створення, редагування, друкування тощо, відомості про спілкування ОСОБА_1 з окремими службовими особами ДП «Хлібна база №73» Державного агентства резерву України, ОСОБА_2 , тобто відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи наведене, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що вилучені в ході проведеного 06 травня 2021 року обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_1 речі відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК, оскільки містять інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, як вбачається з протоколу обшуку від 06 травня 2021 року, перед початком проведення обшуку детективом НАБУ запропоновано ОСОБА_1 видати зазначені в ухвалі предмети, речі, документи, перелік яких зазначено в резолютивній частині ухвали про надання дозволу на обшук квартири, на що ОСОБА_1 заявив, що вказані в ухвалі речі і документи за місцем його проживання відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі правомірно послався на наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК, як то можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження вилученого при проведенні обшуку майна.

На підставі цього колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної щодо відсутності підстав для арешту даного майна як речових доказів через відсутність жодних з ризиків, передбачених ч.2 ст.170 КПК, щодо зазначеного майна, оскільки за вказаними обставинами можливого вчинення кримінального правопорушення наявність таких ризиків суд вважає доведеним, а застосування арешту з фактичним тимчасовим позбавленням особи майнових прав власника вилученого майна розумним та співвмірним завданням даного кримінального провадження, враховуючи при цьому необхідність як подальшого проведення (в тому числі експертного) дослідження, на необхідність якого послався прокурор у запереченнях на апеляційну скаргу, на предмет наявності/відсутності видаленої чи зміненої інформації, що може мати значення для встановлення обставин у даному кримінальному провадженні, так і збереження цього майна як речових доказів.

З цих підстав колегія суддів не вбачає порушень слідчим суддею КПК за вказаними доводами апеляційної скарги адвоката.

Щодо вимоги апеляційної скарги про встановлення терміну дії ухвали, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, разом з цим, ст.174 КПК врегульовано порядок скасування арешту майна, яким не передбачено такої підстави для скасування арешту майна як закінчення строку дії ухвали, якою його накладено.

Наведене свідчить про відсутність будь-яких законних підстав для прийняття у кримінальному провадженні судового рішення про накладення арешту на майно із встановленням строку дії такого рішення.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи адвоката Крижановського М.В. стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегією суддів при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

У зв`язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею відповідно до ст.ст.132, 170 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час судового розгляду скарги не встановлено.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1 адвоката Крижановського Миколи Валентиновича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13 травня 2021 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52020000000000525 від 19 серпня 2020 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ _____________ ______________

Семенников О.Ю. Калугіна І.О. Михайленко Д.Г.