Документ № 97325812

Справа № 991/3419/21

Провадження 1-кс/991/3476/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 травня 2021 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Галабала М.В., за участю секретаря судових засідань Яроша О.М., детектива Статіва І.І., представника власника майна Кучерука В.В., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Кучерука Володимира Володимировича про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015110000000356 від 26 листопада 2015 року та

ВСТАНОВИВ:

1.До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката Кучерука Володимира Володимировича в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015110000000356 від 26 листопада 2015 року (далі - Кримінальне провадження).

1.1.Клопотання обґрунтовано тим, що у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 та ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 відпала потреба. Представник власника майна акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем своїх земельних ділянок, не має жодного відношення до кримінального провадження, яке триває понад 5 років, а також на тому, що продовження арешту майна є надмірним тягарем для неї.

1.2.Заявник просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 та ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 оскільки відсутня потреба у подальшому арешті майна.

2.Учасники судового розгляду клопотання про скасування арешту майна висловили такі позиції.

2.1.Представник власника майна - адвокат Кучерук В.В. - клопотання підтримав, просив його задовольнити. Пояснив, що арешт накладено із метою збереження речових доказів, однак їх ознаки достеменно не з`ясовано; земельна ділянка фізично не може бути переміщена, а юридичні дії із нею можуть бути швидко скасовані, адже вся інформація міститиметься в архівних шарах Державного земельного кадастру.

2.2.Детектив НАБ України Статів І.І. заперечив проти задоволення клопотання. Пояснив, що заборона накладення арешту на майно добросовісного набувача не є абсолютною та арешт на таке майно може бути накладений з метою забезпечення доказів. В ході досудового розслідування перевіряються факти протиправного вилучення земельних ділянок з державної власності та із законного володіння ДП «ДСВ Інститут фізіології рослин і генетики НАН «України». Земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_1 із кадастровими номерами 3221455300:04:008:0007, 3221455300:04:008:0008, 3221455300:04:008:0009, 3221455300:04:008:0010 (щодо яких вирішується питання про скасування арешту) накладаються на земельну ділянку, яка була протиправно вилучена у ДП «ДСВ Інститут фізіології рослин і генетики НАН України».

3.Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

3.1.Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області Курача А.М. та накладено арешт із забороною відчуження та проведення будівельних робіт, на земельні ділянки, що належать на праві власності, зокрема, ОСОБА_1 , а саме: площею 1,4998 га, з кадастровим номером: 3221455300:04:008:0007 за адресою: Київська область Васильківський район смт. Глеваха; площею 1,5 га, з кадастровим номером: 3221455300:04:008:0008 за адресою: Київська область Васильківський район смт. Глеваха; площею 1,5002 га, з кадастровим номером: 3221455300:04:008:0009 за адресою: Київська область Васильківський район смт. Глеваха; площею 1,4997 га, з кадастровим номером: 3221455300:04:008:0010 за адресою: Київська область Васильківський район смт. Глеваха. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві Клименка А.О. та накладено арешт із забороною відчуження та проведення будь-яких будівельних робіт на ті ж самі земельні ділянки, що належать на праві власності, зокрема, ОСОБА_1 .

3.2.Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 арешт було накладено з мотивів того, що вказані земельні ділянки, що розташовані в адміністративних межах Глевахівської сільської ради Васильківського району Київської області, є предметом кримінального правопорушення, а також можуть бути використані для забезпечення можливої конфіскації майна, цивільного позову та зберігатися до набрання законної сили судовим рішенням по вказаним речовим доказам у кримінальному провадженні. 05 січня 2017 року перелічені в клопотанні земельні ділянки на підставі ст. 98 КПК України визнані речовими доказами. Проведеною земельно-технічною експертизою встановлено факт накладання земельних ділянок на землі ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» (ділянка номер 2 згідно з планом зовнішніх меж землекористування, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 виданого 20 травня 2002 року). Вказані земельні ділянки є особливо цінними землями - науково-дослідними полями, вилучення яких може бути здійснено лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

3.3.Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 арешт було накладено з мотивів того, що його незастосування може призвести до подальшого відчуження зазначеного майна, в зв`язку з чим, з метою збереження майна, що є предметом злочинних посягань, необхідно задовольнити заявлене клопотання, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження на даній його стадії є доцільним. Судове рішення обґрунтовується, зокрема, тим, що на підставі листа Національної академії наук України від 12 березня 2010 року № к-31-03со/421 Васильківською районною державною адміністрацією розпорядженням від 16 березня 2010 року № 734 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 25 га (ділянка № НОМЕР_1 згідно з планом зовнішніх меж землекористування, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 виданого 20 травня 2002 року) ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та зарахування до земель запасу на території Глевахівської селищної ради Васильківського району, за межами населеного пункту. Вказане розпорядження видано всупереч вимог статей 141, 142 Земельного кодексу України, так як відсутня заява землекористувача - ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» щодо припинення права постійного користування частиною його земельної ділянки. Таким чином, згода користувача земельної ділянки - ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» щодо вилучення або добровільної відмови від земель, як в одному так і в іншому випадку, в порушення статей 141, 142, 151 Земельного кодексу України, відсутня. Заява ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» як користувача земельної ділянки щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 25 га до Васильківської районної державної адміністрації як органу наділеного правами власника земельної ділянки не подавалась.

3.4.Законність та обґрунтованість ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 в частині застосування арешту на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перевірялася судом апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у справі № 11-сс/824/1526/2019 було скасовано вищезгадану ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на земельну ділянку ОСОБА_3 площею 4,664 га, з кадастровим номером: 3221455300:03:008:0028 за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха та ОСОБА_2 площею 5,0203 га, з кадастровим номером: 3221455300:03:008:0026, за адресою: Київська область, Васильківський район смт. Глеваха. Постановляючи цю ухвалу колегія суддів виходила з того, що слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а саме того, що службові особи Васильківської районної державної адміністрації Київської області та ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин та генетики НАН України» в порушення норм діючого законодавства безпідставно передали у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельні ділянки. Як і не доведено, що такі ділянки були об`єктом кримінально протиправних дій, отримані фізичними та юридичними особами внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Слідчим не було доведено необхідність накладення арешту на майно, фактично не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання майна, що було арештовано. Слідчий та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі в порушення статей 171, 173 КПК України не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для їх власників та позбавлення можливості виконання останніми своїх договірних зобов`язань з ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» та ТОВ «ЕТС-КИЇВ». Виходячи із цього колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування та слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, оскільки слідчим не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

3.5.Ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 в апеляційному порядку не переглядалася.

3.6.Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Розглядаючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя встановлює обґрунтованість (необґрунтованість) накладеного арешту та наявність (відсутність) підстав для його подальшого застосування в залежності від того, на яку підставу вказує заявник. У клопотанні представник власника майна - адвокат Кучерук В.В. - вказує на втрату потреби арешту майна, що обумовлює межі дослідження і оцінки обставин справи слідчим суддею у цьому провадженні.

3.7.Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт на майно може бути накладено з метою збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

3.8.Відповідно до частини першої зазначеної статті речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

3.9.Нормативно визначеними властивостями доказів є їх належність, допустимість та достовірність. Доктринально визнаними елементами кримінального процесуального доказування, що являють собою єдиний нерозривний процес є 1) отримання доказів (активна цілеспрямована пізнавально-практична й розумова діяльність суб`єктів доказування, яка складається з окремих взаємозалежних та взаємовпливових елементів - пошуку, виявлення (встановлення), а при необхідності, вилучення фактичних даних та їх джерел та перевірки, оцінки фактичних даних і їх джерел, їх процесуального оформлення (закріплення) й власне надання фактичним даним та їх джерелам уповноваженими суб`єктами кримінального процесу значення певного доказу у кримінальному провадженні); 2) використання доказів (практична процесуальна та розумова діяльність, що полягає в оперуванні доказами, у встановленні на їх підставі обставин, що мають значення для кримінального провадження, в обґрунтуванні доказами своєї правової позиції сторонами кримінального провадження, в обґрунтуванні відповідних процесуальних рішень уповноваженими суб`єктами, у тому числі й для перевірки вже отриманих доказів та для отримання нових доказів тощо).

3.10.В постанові слідчого про визнання речовим доказом від 05 січня 2017 року послідовно розкривається механізм ймовірного кримінально-протиправного вибуття земельних ділянок з державної власності та їх надання приватним особам шляхом імовірного вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. З об'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 191, може бути вчинений у формі: 1) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні; 2) розтрати такого майна зазначеною особою (ч. 1 ст. 191); 3) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191). Під розтратою розуміють незаконне і безоплатне витрачання (споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб. Таким чином, необхідним елементом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України є майно, тобто речі матеріального світу, яким притаманні специфічні ознаки фізичного, економічного та юридичного характеру. Це дозволяє прийти до переконання, що земельні ділянки, щодо яких вирішується питання про скасування арешту майна, можуть володіти ознаками предмета, що був об`єктом кримінально протиправних дій.

3.11.Земельна ділянка є специфічним об`єктом цивільних прав. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. (ч. 4 ст. 373 ЦК України). При цьому, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 ЗК України). До Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

3.12.Таким чином, предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій володіють доказовим значенням в силу свого існування та імовірного вчинення щодо них певних дій. Земельна ділянка як об`єкт цивільних прав ідентифікується, зокрема, через кадастровий номер, а також включення певної інформації до Державного земельного кадастру. Аргумент представника власника майна про те, що відчуження земельних ділянок або їх перетворення не вплинуть на можливість подальшого використання їх як доказу спростовується тим, що після такого перетворення, пошук та встановлення відомостей про земельні ділянки, які були утворені для їх відчуження фізичним особам, буде істотно утруднений.

3.13.Слідчий суддя також звертає увагу, що за п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України ухвала про задоволення клопотання про арешт майна повинна містити, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. В ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 761/4245/19 зазначено про заборону відчуження та проведення будівельних робіт. В ухвалі Голосіївського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі № 752/8901/19 також зазначено про заборону відчуження та проведення будівельних робіт на арештованих земельних ділянках. В той же час, цільовим призначенням земельних ділянок, щодо яких вирішується питання про скасування арешту майна, є ведення особистого селянського господарства. Одним із обов`язків власників земельних ділянок є забезпечення їх використання за цільовим призначенням. Таким чином, аргумент представника власника майна щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що перешкоджає можливості повноцінного здійснення повноважень власника є непереконливим, адже судом накладено заборону на проведення будівельних робіт, однак заборони ведення особистого селянського господарства вищевказані ухвали не містять.

3.14.Щодо доводу представника власника майна про те, що арешт майна може тривати безстроково, що уможливлює зловживання органу досудового розслідування, слідчий суддя зазначає таке. Відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. Таким чином, законодавчо визначений механізм періодичного перегляду необхідності збереження заходу забезпечення кримінального провадження із плином часу, а також його скасування при закритті кримінального провадження, що дозволяє запобігати потенційним зловживанням.

3.15.Що стосується доводів клопотання про відсутність у ОСОБА_1 статусу підозрюваної в рамках Кримінального провадження, що на думку представника виключає можливість для накладення арешту на майно, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

3.16.Хоча з плином часу та ходом досудового розслідування арешт майна може втрачати свою актуальність спеціальні положення про збереження речових доказів та вирішення питання про них одночасно з постановленням судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, базується на засаді безпосередності дослідження показань, речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

3.17.Зважаючи на те, що арештоване майно має статус речових доказів у цьому кримінальному провадженні та наявна подальша необхідність його арешту в цілях кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування арешту майна, про яке йдеться в клопотанні.

4.За таких обставин в задоволенні клопотання слід відмовити внаслідок відсутності умов, визначених статтею 174 КПК для скасування арешту майна, про які зазначає представник.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 100, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання адвоката Кучерука Володимира Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12015110000000356 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя М.В. Галабала