Документ № 97325824

Справа № 991/2735/21

Провадження 1-кп/991/19/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

27 травня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі

головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі суд),

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4,

прокурора ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

представника потерпілого (Міністерства оборони України) - ОСОБА_19,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_14 щодо направлення подання до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду для вирішення питання про направлення до іншого суду

кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 18.11.2017 за №42017000000004330 щодо обвинувачення

ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селіСари-ОзекКербулакського району Талди-Курганськоїобласті Казахстану,громадянин України,фактично проживаєза адресою: АДРЕСА_1,) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК),

ОСОБА_7 (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Києві,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_8 (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ум.Самбір,Львівської області,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_3 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_9 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 ум.Києві,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_10 (народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Яворів,Львівської області,громадянин України,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий опис судового провадження.

20.04.2021 зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора (САП ОГП) до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 18.11.2017 за №42017000000004330.

Ухвалою ВАКС призначено підготовче судове засідання на 27.05.2021.

2. Короткий виклад питання та позицій учасників судового провадження.

Під час підготовчого судового засідання адвокат ОСОБА_14 (захисник ОСОБА_8 ) подав письмове клопотання про внесення на підставі частини 3 статті 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) подання до Апеляційної палати ВАКС про направлення до іншого суду даного кримінального провадження від 18.11.2017 за №42017000000004330, обґрунтовуючи таке тим, що існує ймовірність неправильного визначення предметної підсудності даного кримінального провадження за ВАКС внаслідок невідповідності його умовам статті 33-1 КПК, яка визначає предметну підсудність ВАКС, а саме неналежності посади обвинуваченого ОСОБА_8 до переліку осіб, встановленого пунктом 1 частини 5 статті 216 КПК, та неналежності Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України до військових формувань, щодо службових осіб яких можливе провадження на підставі пункту 2 частини 5 статті 216 КПК.

Адвокати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), ОСОБА_13 та ОСОБА_15 (захисники ОСОБА_8 ), ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (захисники ОСОБА_9 ) підтримали позицію захисника ОСОБА_14, також вважаючи, що дане кримінальне провадження непідсудне ВАКС. Адвокат ОСОБА_18 (захисник ОСОБА_10 ) повідомив про відсутність визначеної позиції у такому питанні.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтримали позиції своїх захисників.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_14, вважаючи, що дане кримінальне провадження підсудне ВАКС. Представник потерпілого (Міністерства оборони України) ОСОБА_19 підтримав позицію прокурора.

3. Обґрунтування позиції суду.

1. Відповідно до частини 1 статті 33-1 КПК, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК. При цьому за чинною редакцією примітки до статті 45 КК, корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3-369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

Тобто пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК визначено вичерпний перелік умов, хоча б однієї з яких достатньо для належної предметної підсудності ВАКС, а саме:

1) кримінальне правопорушення вчинено:

- Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України;

- державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»;

- депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад;

- суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «При цьому ;

- особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище;

- військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України;

- керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини (абзац 1 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК).

Також абзацами 2 і 3 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК визначено дві окремі факультативні умови предметної підсудності ВАКС, а саме:

а) прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами Національного антикорупційного бюро України, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб.

б) детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

2. В даному випадку, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 був засновником товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Ріст», ОСОБА_7 обіймав посаду директора ТОВ «Ріст», ОСОБА_8 обіймав посаду начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі ГКЕУ ЗСУ), ОСОБА_9 обіймав посаду начальника управління будівництва, реконструкції та капітального ремонту військових об`єктів ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_10 обіймав посаду начальника відділу технічного нагляду за будівництвом ГКЕУ ЗСУ. При цьому ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 належали до військовослужбовців старшого офіцерського складу Збройних Сил України.

Відтак обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не належали до кола осіб, перелік яких наведено в пункті 1 частини 5 статті 216 КПК, тобто у даному кримінальному провадженні відсутня ця умова предметної підсудності ВАКС.

3. Також в пункті 1 згаданого в обвинувальному акті Положення про Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 29.08.2016 №448, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (далі - Головне управління) є органом військового управління, призначеним для забезпечення життєдіяльності і функціонування Збройних Сил України з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, розвитку системи технічної експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд, забезпечення розквартирування (забезпечення надання на праві оперативного управління будівель і споруд та надання на праві постійного користування земельних ділянок) для підтримання військ (сил) у високій бойовій та мобілізаційній готовності, реалізації державної політики щодо забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), осіб, звільнених з військової служби в запас або відставку, членів їх сімей, які мають право на отримання житла за рахунок Міністерства оборони України (далі - Міністерство оборони).

Згідно з пунктом 3 того ж Положення про ІНФОРМАЦІЯ_6, основними завданнями Головного управління є: квартирно-експлуатаційне забезпечення Збройних Сил у мирний час та в особливий період; розвиток системи технічної експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд для підтримання військ (сил) у високій бойової та мобілізаційній готовності; забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, бойової та мобілізаційної готовності, боєздатності, підготовки до виконання покладених на них завдань, застосування шляхом постачання матеріальних ресурсів та майна, підтримання їх справності, технічної придатності, організація виконання робіт і надання послуг згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом у межах коштів, передбачених Державним бюджетом, і здійснення контролю за їх ефективним використанням за напрямком Головного управління; участь у формуванні та реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, розробленні та виконанні державних програм розвитку Збройних Сил, інших програм (планів) Міністерства оборони за напрямами діяльності Головного управління.

Пунктом 1.1 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.09.2013 р. за №1590/24122), визначено, що організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном. За пунктом 2.2 того ж Положення, Головне КЕУ ЗС України є органом військовогоуправління і призначене для реалізації у ЗС України державної, військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України, розвитку системи технічної експлуатації фондів військових містечок з метою підтримання військ у стані високої бойової та мобілізаційної готовності. Головне КЕУ ЗС України організовує роботу, пов`язану з будівництвом військових об`єктів, експлуатацією і ремонтом фондів військових містечок, забезпечує використання земельних ділянок.

В статті 1 чинної редакції Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-ХІІ наведено визначення таких термінів:

«військове формування» - створена відповідно до законодавства України сукупність військових об`єднань, з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій;

«органи військовогоуправління» - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральний штаб Збройних Сил України, інші штаби, командування, управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання функцій з управління, в межах їх компетенції, військами (силами), об`єднаннями, з`єднаннями, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями, які належать до сфери управління зазначених центральних органів виконавчої влади, а також військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань загального військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З наведеного вище видно, що законодавство України розрізняє окремо поняття «органи військового управління», яке за своєю сутністю не є тотожним поняттю «військове формування», вжитим у пунктах 1 та 2 частини 5 статті 216 КПК.

Суд зазначає, що в нормативних актах України наведені визначення деяких термінів:

«державний орган» - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю (стаття 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII);

«правоохоронні органи» - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції (стаття 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 №3781-XII);

«посадова особамісцевого самоврядування» - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (стаття 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР), при цьому в статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Також в численних нормативних актах України широко використовується термін «суб`єктгосподарювання», під яким розуміють зареєстровану в установленому законодавством порядку юридичну особу незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність (тобтодіяльність,що пов`язаназ виробництвомта/абореалізацією товарів,виконанням робіт,наданням послуг,спрямована наотримання доходу), крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізичну особу підприємця.

Враховуючи наведене вище, обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не належали до службових осіб державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, тобто у даному кримінальному провадженні відсутня умова предметної підсудності ВАКС, визначена пунктом 2 частини 5 статті 216 КПК.

4. Також, виходячи з обвинувального акту, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, зазначених в абзаці 1 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК. тобто у даному кримінальному провадженні відсутня ця умова предметної підсудності ВАКС.

5. Крім того, з обвинувального акту видно, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснювалось:

1) з 18.11.2017 по 06.08.2018 старшим слідчим Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України;

2) з 26.03.2018 по 05.09.2018, з 05.09.2018 по 04.09.2018 слідчим слідчого відділу Миколаївського районного відділу поліції Очаківського відділу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та слідчими Слідчого відділу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;

3) з 06.08.2018 по 18.09.2018, та з 18.09.2018 по 28.05.2019 слідчими Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України;

4) з 28.05.2019 по 09.08.2019, з 09.08.2019 по 04.09.2019, з 04.09.2019 по 02.12.2019- слідчими Державного бюро розслідувань;

5) з 02.12.2019 по теперішній час - детективами Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).

Також в обвинувальному акті зазначено, що процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснювалось прокурорами:

1) з 24.11.2017 по 07.06.2018 - прокурорами Генеральної прокуратури України;

2) з 21.03.2018 по 02.11.2018 - прокурорами Миколаївського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1;

3) з 07.06.2018 по 02.08.2018, з 02.08.2018 по 02.11.2018, з 02.11.2018 по 13.11.2018, з 13.11.2018 по 04.09.2019 - прокурорами Військової прокуратури Миколаївського регіону;

4) з 04.09.2019 по 26.11.2019 - прокурорами Військової прокуратури Південного регіону;

5) з 26.11.2019 по теперішній час - прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Із доданого до обвинувального акту реєстру матеріалів досудового розслідування видно, що підслідність даного та пов`язаних з ним кримінальних проваджень неодноразово визначалась постановами різних прокурорів (які не здійснювали нагляд задосудовими розслідуваннями,які проводятьсядетективами Національногоантикорупційного бюро України) від 24.11.2017, 19.02.2018, 07.06.2018, 13.11.2018, 27.02.2019, 20.09.2019, а востаннє підслідність визначена постановою прокурора Військової прокуратури Південного регіону від 22.11.2019 про визначення підслідності кримінального правопорушення та направлення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 18.11.2017 за №42017000000004330.

Крім того, в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про будь-яке рішення Директора Національного антикорупційного бюро України, за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яке віднесла б дане кримінальне провадження до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Тобто в даному кримінальному провадженні відсутні й факультативні умови предметної підсудності ВАКС, визначені абзацами 2 і 3 пункту 3 частини 5 статті 216 КПК.

6. Окрім наведеного вище, суд вважає необхідним зазначити, що 22.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» від 18.09.2019 №100-ІХ, який виклав в новій редакції пункт 20-2 розділу XI «Перехідні положення» КПК та підпункт «х» підпункту 3 пункту 2 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».

Чинною редакцією абзацу першого пункту 20-2 розділу XI «Перехідні положення» КПК, (запровадженою Законом від 18.09.2019 №100-ІХ) визначено, що підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:

1) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду»;

2) до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду», якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Системне тлумачення наведених норм дає висновок, що до підсудності ВАКС як суду першої інстанції для розгляду в установленому КПК порядку належать кримінальні провадження, в яких відомості про кримінальні правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 22.09.2019 (дня набрання чинності Законом України від 18.09.2019 року № 100-ІХ) за одночасної сукупності таких умов:

1) такі кримінальні провадження повинні належати до предметної підсудності, визначеної статтею 33-1 КПК;

2) досудове розслідування у таких кримінальних провадженнях повинно було здійснюватися до цієї дати або станом на неї Національним антикорупційним бюро України;

3) досудове розслідування у таких кримінальних провадженнях повинно бути закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Якщо ж відомості про кримінальні правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після 22.09.2019 (дня набрання чинності Законом України від 18.09.2019 №100-ІХ), то відсутня вимога щодо здійснення досудового розслідування у таких кримінальних провадженнях Національним антикорупційним бюро України та його закінчення прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

В даномувипадку відомостіпро кримінальніправопорушення,у вчиненніяких обвинувачуються ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були внесенідо ЄРДРще до22.09.2019,проте доцієї датиабо станомна неїНаціональне антикорупційнебюро Українине здійснювалодосудове розслідуваннякримінального провадження від 18.11.2017 за №42017000000004330, тобто наявні лише дві з трьох зазначених вище умов.

7. Згідно із частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Термін «суд, встановлений законом» (тобто законний суд) є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає згадана частина 1 статті 6 Європейської конвенції з захисту прав та основоположних свобод людини 1950 року. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя. Зазначена вимога стосується і суду як установи, так і складу суду для розгляду конкретної кримінальної справи. Враховуючи практику ЄСПЛ, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної, суб`єктної та територіальної юрисдикції та підсудності у законному складі.

Відповідно до статті 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, єдиною метою проведення якої є визначення можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК під час підготовчого судового провадження суд має право прийняти певне коло рішень та вирішити питання, пов`язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.

Зокрема, відповідно до пункту 4 частини 3 статті 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд, зокрема, має право прийняти рішення про направлення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 34 КПК, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 34 КПК питання про направлення кримінального провадження з Вищого антикорупційного суду до іншого суду вирішується колегією у складі п`яти суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду за поданням складу суду, визначеного для розгляду кримінального провадження, або за клопотанням сторін не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Нормами КПК не визначено іншого порядку направлення кримінальних проваджень з ВАКС до іншого суду.

За викладених у цій ухвалі обставин колегія суддів ВАКС вважає, що дане кримінальне провадження від 18.11.2017 №42017000000004330 надійшло до ВАКС з порушення правил підсудності, а тому суд вважає необхідним задовольнити клопотання захисника ОСОБА_14 та звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням про направлення даного кримінального провадження до іншого суду.

Керуючись статтями 34, пунктом 20-2 розділу ХІ КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Звернутися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з поданням для вирішення питання про направлення до іншого суду кримінального провадження від 18.11.2017 за №42017000000004330 щодо обвинувачення

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК,

ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 27 та частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 27 та частиною 1 статті 366 КК.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 01.06.2021 у приміщенні Вищого антикорупційного суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3