Документ № 97407122

Справа № 991/2681/21

Провадження № 11-сс/991/316/21

Слідчий суддя: Мовчан Н.В.

Доповідач: Павлишин О.Ф.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді Павлишина О.Ф.,

суддів: Никифорова А.С., Чорної В.В.,

секретар судового засідання Євфіменко К.М.,

за участю:

захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Артьомова О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Артьомова Олександра Івановича на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 квітня 2021 року у кримінальному провадженні № 42015000000002664 від 27 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.04.2021 відмовлено у відкритті провадження за скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Артьомова О.І. на бездіяльність у порядку ст. 303 КПК України.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, захисником Артьомовим О.І. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.04.2021, постановити нову, якою направити скаргу захисника Артьомова О.І. від 16.04.2021 до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Посилається на такі обставини.

04.04.2021 захисник Артьомов О.І. звернувся до Грищука М.О. як старшого групи прокурорів із клопотанням у порядку ст. 220 КПК України про закриття кримінального провадження № 42015000000002664 щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Оскільки станом на 16.04.2021 стороною захисту не отримано повідомлення про результати розгляду поданого клопотання, прокурором допущено бездіяльність, яка полягає у не розгляді у встановлений законом строк клопотання сторони захисту. Відповідно до п. 12 ст. 42 КПК України підозрюваний має право заявляти клопотання про проведення процесуальних дій. Таким же правом наділений його захисник згідно з ч. 4 ст. 46 КПК України. Зазначені положення кореспондують із приписами ст. 220 КПК України. Посилання слідчого судді на ст. 284 КПК України як на підставу для відмови у відкритті провадження через відсутність у сторони захисту права звернутись з клопотанням про закриття провадження у зв`язку з відсутністю складу злочину, є помилковими, так як вказана норма не містять обмежень на звернення сторони захисту з таким клопотанням. Натомість, згідно зі ст. 283 КПК України, особа має право на припинення обвинувачення щодо неї в найкоротший строк. Цьому праву повинен кореспондувати обов`язок органу досудового розслідування та/або прокурора закрити провадження стосовно особи в найкоротший строк, якщо для такої процесуальної дії є підстави. КПК України не забороняє підозрюваному та його захиснику звернутись до прокурора з клопотанням, направленим на реалізацію права, передбаченого ч. 1 ст. 283 КПК України, у разі, якщо орган досудового слідства та/або прокурор зволікають із вчиненням відповідної процесуальної дії, обмежуючи при цьому права і свободи людини і громадянина. Звернення захисника до прокурора з клопотанням у порядку ст. 220 КПК України є реалізацією підозрюваним його права на захист, у тому числі і шляхом закриття кримінального провадження щодо нього в найкоротший строк відповідно до ч. 1 ст. 283 КПК України. Отже, реалізація цього права, зокрема і за відсутністю в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, не може залежати від волі прокурора, який допускає бездіяльність. Оскільки право на звернення з клопотанням до прокурора на закриття кримінального провадження не заборонено законом, слідчий суддя, постановивши оскаржувану ухвалу, відмовив стороні захисту у праві на судовий захист від порушення закону прокурором шляхом бездіяльності, яка полягає у не розгляді клопотання про закриття кримінального провадження. При цьому слідчий суддя самостійно, не під час судового розгляду, де сторони мали б можливість навести свої аргументи, відмовив у відкритті провадження та вдався до аналізу законності підстав звернення з клопотанням до прокурора, вирішуючи замість нього питання відповідності чи невідповідності закону такого клопотання сторони захисту. Звільнення прокурора від обов`язків, передбачених ст. 220 КПК України, слідчим суддею, уповноваженим на здійснення судового контролю під час досудового розслідування, є перевищенням його повноважень, а відмова у відкриті провадження за скаргою свідчить про обмеження сторони захисту у праві на доступу до суду та ухилення від здійснення судочинства.

Прокурор та підозрюваний ОСОБА_1 у судове засідання не прибули. Оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, але про поважність причини неприбуття у судове засідання не повідомили, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України їхня відсутність не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга розглядається без участі прокурора та підозрюваного.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 - адвокат Артьомов О.І. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення, що аналогічні її доводам.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника Артьомов О.І., перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

Захисник Артьомов О.І. звернувся у порядку ст. 220 КПК України до старшого групи прокурорів із клопотанням про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях підозрюваного ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Не отримавши повідомлення щодо результату розгляду зазначеного клопотання, Артьомов О.І. звернувся до слідчого судді зі скаргою у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. У скарзі просив зобов`язати виконувача обов`язків заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Грищука М.О. чи іншу посадову особу, яка на час ухвалення судового рішення є старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні №42015000000002664, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2015, розглянути його клопотання, подане в інтересах ОСОБА_1 , від 06.04.2021 про закриття кримінального провадження стосовно останнього, про що його повідомити у встановлений ст. 220 КПК України строк із моменту набрання чинності відповідної ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду, прийнятої за результатами розгляду цієї скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених п.п. 3-1, 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Правом заявляти клопотання про закриття кримінального провадження з інших підстав, визначених у ч. 1 ст. 284 КПК України, учасники кримінального провадження не наділені.

Кримінальним процесуальним законом стороні захисту не надано права на звернення до слідчого, прокурора із клопотаннями про закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діянні підозрюваного кримінальних правопорушень. Відповідно, в уповноваженої особи не виникає обов`язку розглянути клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження, у строк і в порядок, передбачені ст. 220 КПК України.

Із огляду на наведене, викладені захисником у скарзі обставини не свідчать про допущену старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42015000000002664 Грищуком М.О. бездіяльність під час розгляду клопотання адвоката Артьомова О.І. від 06.04.2021, отже у захисника не виникло права на оскарження дій чи бездіяльності, можливість якого передбачена ст. 303 КПК України.

Так як скарга подана на бездіяльність прокурора, яка не підлягає оскарженню в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, підстави для відкриття провадження за скаргою відсутні.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що з такими висновками слідчого судді не можливо погодитись у повній мірі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Згідно з положеннями п. 3-1 та п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо:

3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав;

9-1) існує нескасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав.

Фактично, застосовуючи правило висновку від протилежного судом першої інстанції, виявлено логічно закріплену норму в п. 3-1 та п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, відповідно до якої учасники кримінального провадження не мають права заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених іншими пунктами ч. 1 ст. 284 КПК України підстав, крім п. 3-1 та п. 9-1.

Однак, вказаний висновок є помилковим.

Так, положення ст. 220 та ст. 284 КПК України регулюють однакові правовідносини щодо порядку подання клопотань.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України учасниками кримінального провадження є сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

Таким чином, оскільки ст. 220 КПК України визначає права сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника, а п. 3-1 та п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України визначає права учасників кримінального провадження, якими є сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник, слід визнати, що суб`єктний склад, на який поширюються правовідносини, ст. 220 КПК України є вужчим за суб`єктний склад, визначений п. 3-1 та п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Отже, ст. 220 КПК України є спеціальною нормою щодо загальної - п. 3-1 та п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

А тому, за загальним правилом усунення конкуренції до правовідносин, пов`язаних із поданням та розглядом клопотань, слід застосовувати спеціальну норму - ст. 220 КПК України.

Крім того, відповідно до правила переваги застосування текстуально закріпленої норми над правовою нормою, логічно закріпленою та виявленою за допомогою правила висновку від протилежного, слід дійти висновку, що до правовідносин, які визначають право подання клопотань, слід застосовувати текстуально закріплену норму - ст. 220 КПК України.

Із огляду на вказане, сторона захисту, потерпілий і його представник чи законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, і у випадках, установлених цим КПК України, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представник на досудовому провадженні можуть подавати клопотання з будь-якої підстави, визначеної ч. 1 ст. 284 КПК України, і ці клопотання підлягають розгляду відповідно до ст. 220 КПК України, а їхній нерозгляд містить ознаки бездіяльності, яку може бути оскаржено відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Зазначені обставини залишились поза увагою слідчого судді, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

У силу вимог п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді в межах заявлених нею вимог і не наділений повноваженням перевіряти відповідність скарги на рішення, дії чи бездіяльність усім вимогам, встановленим главою 26 КПК України. А тому, оскільки поряд із факторами, які стали підставою апеляційного оскарження, процесуальне значення мають й інші фактори, які можуть свідчити про неможливість розгляду скарги по суті, вимога апеляційної скарги про вирішення питання про відкриття провадження не є обґрунтованою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді - скасувати, а матеріали скарги направити до Вищого антикорупційного суду для виконання вимог, визначених ст. ст. 304, 306 КПК України.

Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 - адвоката Артьомова Олександра Івановича задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 квітня 2021 року скасувати та направити матеріали скарги до Вищого антикорупційного суду для виконання вимог, визначених ст. ст. 304, 306 КПК України.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: О.Ф. Павлишин

Судді: А.С. Никифоров

В.В. Чорна