Документ № 97434026

Справа № 991/2873/21

Провадження 1-кп/991/20/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

31 травня 2021 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Федорова О. В.,

суддів - Шкодіна Я. В., Задорожної Л.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Никитюк Н. І.,

прокурора - Гарванка І.М.,

представника заявників - Степанова С.М.

розглянувши у відкритому судовому засідання клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020000000000860 від 14 травня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України.

11 травня 2021 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення у вказаному кримінальному провадженні, а саме - арешту майна, накладеного ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 липня 2020 року у справі №991/5343/20 (провадження №11-сс/991/597/20).

1.Заявлені вимоги та їх обґрунтування

Своє клопотання заявники обґрунтовують тим, що:

1)арештоване майно було вилучено у ході проведення невідкладного обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, який було легалізовано лише в частині вилучення мобільного телефону, а тому усе інше майно вилучено незаконно, без жодної правової підстави, є недопустимим в якості доказів, а тому підлягає поверненню власникам;

2)для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, арешт може накладатись лише на майно підозрюваного, яке виявлене або розшукане за результатами заходів, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, а не внаслідок проведення обшуку;

3)дійсними власниками грошових коштів та злитку металу жовтого кольору є заявники - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не є підозрюваними/обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, а тому арешт належного їм майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є безпідставним;

4)обшук, у ході якого вилучено майно, був проведений 25 червня 2021 року, а повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено останньому 26 червня 2021 року, тобто вилучення майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання відбулось у той час, коли у кримінальному провадженні не було особи, яка мала статус підозрюваної і до якої потенційно міг бути застосований такий вид покарання;

Усе викладене, на переконання заявників, свідчить про те, що арешт накладений необґрунтовано, а тому просять його скасувати і зобов`язати прокурора повернути їм вказане у клопотанні майно.

2.Позиції сторін у судовому засіданні

У судове засідання заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, однак до його початку направили клопотання, у якому просили суд розглядати питання щодо скасування арешту майна за їх відсутності, але за участі уповноваженого ними представника.

Представник заявників Степанов С.М. під час судового засідання клопотання і викладені у ньому доводи у повному обсязі підтримав, додатково долучив довідки Новомиргородської ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області, які, на його думку, підтверджують належність вилученого майна саме заявникам, оскільки свідчать про можливість останніх накопичити грошові кошти, виявлені у ході обшуку.

Прокурор Гарванко І. М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що 1) постановлена колегією суддів АП ВАКС ухвала про накладення арешту є законною та обґрунтованою, 2) вилучене під час проведення обшуку майно належить саме обвинуваченому ОСОБА_4 , що підтверджується, зокрема, змістом смс-повідомлення надісланого його дружиною на мобільний телефон свого брата, у якому вона просила останнього сказати, що грошові кошти належать їх батькові, 3) заявники не довели належність їм вилученого майна. У зв`язку із викладеним прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання у повному обсязі.

Дослідивши заявлене клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до таких висновків.

3. Оцінка та висновки суду

Абзацом 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Оскільки у своєму клопотанні, як на підставу скасування арешту, заявники посилаються лише на його необґрунтованість, то з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної ними підстави для скасування арешту.

Таким чином, для вирішення питання про скасування арешту, суду на даному етапі належить встановити, чи було доведено заявниками, що арешт на майно було накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що арешт, про скасування якого просить заявник, було накладено ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.07.2020 на майно, вилучене 25.06.2020 у ході проведення обшуку автомобіля «УАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , а саме на: грошові кошти у сумі 190 000 гривень, 28 800 доларів США, 100 000 доларів США, 10 000 доларів США та злиток металу жовтого кольору прямокутної форми, вагою 10 грамів.

Постановляючи вказану ухвалу, колегія суддів встановила, що виявлені під час проведення обшуку грошові кошти та злиток металу, є власністю ОСОБА_4 , який на той час підозрювався (а наразі обвинувачується) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

З огляду на це, колегія суддів, керуючись ч. 5 ст. 170 та ч. 2 ст. 173 КПК України, встановивши, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, дійшла висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_4 з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого за інкримінований йому злочин.

Таким чином, накладення арешту на вказане майно було здійснено з підстав та в порядку, передбачених КПК України.

При цьому, суд вважає нерелевантними посилання заявників на порушення порядку вилучення арештованого майна, оскільки, відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України, зазначені обставини не входять до переліку тих, що мають бути враховані/перевірені суддею при вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення конфіскації як виду покарання. З цих же підстав суд відхиляє і доводи про те, що вилучене майно не може бути використане в подальшому у якості доказів у цьому кримінальному провадженні, оскільки підставою для накладення арешту була необхідність забезпечення за рахунок такого майна можливої конфіскації, а не збереження його в якості доказів.

Як необґрунтовані суд відхиляє також і доводи заявників про те, що з вказаною метою арешт накладається лише на майно, яке виявлене або розшукане за результатами заходів, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, а не внаслідок обшуку. На переконання колегії суддів, положення вказаної статті не містять вичерпного переліку заходів, за допомогою яких може бути виявлено та розшукано майно для накладення на нього арешту, а містить лише вказівку на витребування, як одного із видів таких можливих заходів. Так само зазначена норма не передбачає будь-якого особливого порядку розшуку або виявлення майна, на яке може бути накладений арешт саме для цілей його конфіскації як виду покарання, а тому доводи заявників у цій частині є неспроможними.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи клопотання про те, що арештоване майно є особистою власністю заявників, оскільки надані ними документи жодним чином на це не вказують і не спростовують доводів колегії суддів АП ВАКС про належність такого майна обвинуваченому ОСОБА_4 . Зокрема, відомості про доходи заявників і виручку від здійснення підприємницької діяльності, отримані у період з 2015 по 2019 роки, не можуть достовірно підтвердити належність вилучених коштів і злитку металу саме заявникам, а враховуючи, що у день проведення обшуку дружина підозрюваного передавала вказане майно своєму брату - сину заявників, повідомляючи йому про необхідність стверджувати про належність такого майна їх батьку, викликає обґрунтований сумнів у тому, що таке майно може належати заявникам.

Так само необґрунтованими суд вважає і доводи заявників про те, що на момент проведення обшуку і вилучення арештованого майна ОСОБА_4 не було повідомлено про підозру, оскільки вказане спростовується матеріалами кримінального провадження. Так, обшук у автомобілі «УАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 було розпочато 25 червня 2020 року о 15 год. 06 хв., у той час, як ОСОБА_4 вже набув статусу підозрюваного у зв`язку з його затриманням о 14 год. 38 хв. цього ж дня.

За таких обставин, заявники не довели, що арешт, накладений ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16 липня 2020 року, є необґрунтованим, а тому зазначений захід забезпечення кримінального провадження не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 7, 22, 132, 170-174, 233, 234, 237, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000000860 від 14 травня 2020 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий: Федоров О. В.

Судді: Задорожна Л. І.

Шкодін Я. В.