Документ № 97434032

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/3564/21

Провадження № 1-кс/991/3626/21

УХВАЛА

01 червня 2021 року місто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду Крикливий В.В., за участі секретаря судового засідання Чумаченко А.О., заявника ОСОБА_1 , адвоката Вилкова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

в с т а н о в и в :

27.05.2021 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

Зі змісту скарги вбачається, що 21.05.2021 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до НАБУ заяву про вчинення суддею Київського районного суду міста Харкова кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Заявник стверджує, що станом на день подання скарги відомості про кримінальне правопорушення за його заявою до ЄРДР не внесені та досудове розслідування не розпочато.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи НАБУ та просить слідчого суддю зобов`язати останнього внести відповідні відомості до ЄРДР за його заявою.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Вилков С.І. підтримали подану скаргу та просили слідчого суддю задовольнити її в повному обсязі.

Представник НАБУ у судове засідання не з`явився, проте 31.05.2021 направив письмові пояснення, в яких прохав у задоволенні скарги відмовити та провести судовий розгляд у відсутність представника НАБУ (а.с. 42). Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, неприбуття у судове засідання слідчого або прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до письмових пояснень представника НАБУ вих. №111 - 256/16908 від 31.05.2021, до НАБУ надійшла заява ОСОБА_1 від 21.05.2021, яка зареєстрована 21.05.2021 за № П - 6447 щодо можливих протиправних дій судді Київського районного суду міста Харкова за обставин, наведених у заяві. Представник НАБУ зазначив, що заяви ОСОБА_1 з аналогічних питань, які вже надходили до НАБУ та зареєстровані 30.04.2021 за № П - 5732 та 05.05.2021 за № П - 5849, вже були предметом розгляду.

Крім того, представник НАБУ звертає увагу на те, що зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь - які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення. Втім, у заяві ОСОБА_1 не наведено достатніх об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального корупційного правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ.

Крім цього, представник НАБУ зазначив, що в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» та відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Отже, за твердженням представника НАБУ, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права як результат суддівської помилки не може кваліфікуватися як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищестоящими судовими інстанціями в апеляційному та касаційному порядку. Однак, ОСОБА_1 , звернувшись до НАБУ із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, намагається оскаржити судове рішення поза передбаченим процесуальним законом порядком, що може мати наслідком втручання у діяльність судді.

Крім того, представник НАБУ звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у заяві від 21.05.2021 не наведено додаткових об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, здійснення досудового розслідування яких віднесено до підслідності детективів НАБУ, з урахуванням ч. 5 ст. 216 КПК України. У зв`язку з чим, на час розгляду заяви ОСОБА_1 , відсутні достатні правові підстави для внесення до ЄРДР, про що автора було повідомлено та надано відповідне роз`яснення листом НАБУ № 111 - 188/16117 від 24.05.2021.

Таким чином, на думку представника НАБУ, бездіяльність з боку службових осіб НАБУ, що може бути оскаржена до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, відсутня, а тому він просить у задоволенні скарги відмовити повністю.

Заслухавши пояснення заявника та його адвоката, дослідивши матеріали справи, вважаю, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь - які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 21.05.2021 вбачається, що в межах кримінального провадження № 42020221080000367 від 23.12.2020 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом (ч. 3 ст. 289 КК) ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 24.12.2020 накладено арешт на автомобіль марки Toyota Land Cruiser 150, 2018 року випуску, який ОСОБА_1 придбав на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2020 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 17.12.2020). На підставі цією ухвали місцем зберігання згаданого транспортного засобу визначено територію майданчику УЛМТЗ ГУ НП в Харківській області.

Згодом ОСОБА_1 випадково, з Єдиного реєстру судових рішень, стало відомо, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 03.02.2021 задоволено клопотання невідомої йому особи та змінено місце зберігання згаданого транспортного засобу шляхом його передачі цій особі на відповідальне зберігання.

Заявник ОСОБА_1 вважає ухвалу слідчого судді від 03.02.2021 завідомо неправосудною, тому в заяві від 21.05.2021 прохає притягнути суддю до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 364 КК України.

Разом з тим, у вказаній заяві ОСОБА_1 не наводить конкретних, відомих йому як заявнику, відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, та наводить доводи, які базуються виключно на його суб`єктивних міркуваннях щодо вчинення злочинів суддею Київського районного суду міста Харкова.

Під час судового розгляду представник заявника адвокат Вилков С.В. повідомив, що правом оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна та правом звернення до суду із заявою про його скасування в порядку ч. 1 ст. 174 КПК України заявник ОСОБА_1 ще не скористався. Втім, останній звернувся до Київського районного суду міста Харкова з клопотанням про зміну місця зберігання автомобіля марки Toyota Land Cruiser 150, 2018 року випуску, розгляд якого наразі триває.

Як вбачається з матеріалів скарги, доводи ОСОБА_1 про вчинення суддею Київського районного суду міста Харкова, ґрунтуються виключно на його незгоді із судовим рішенням прийнятим 03.02.2021 згаданим суддею, відповідно до якого місце зберігання автомобіля заявника було змінено (справа № 953/21522/20).

Разом з тим, вважаю, що факт незгоди учасника судового провадження із судовими рішеннями, рівно як і скасування судового рішення в суді вищої інстанції, сам по собі не свідчить про їх неправосудність та вчинення суддею кримінальних злочинів.

У справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 № 19 - рп/2004 Конституційний Суд України визначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно - правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Незалежність і недоторканність суддів є невід`ємною ознакою правової держави та однією з фундаментальних засад демократичного суспільства. Як наголошується в Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, незалежність судів є передумовою верховенства права та основоположною гарантією справедливого суду.

Крім цього, згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в п. 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».

З наведених вище правових норм можна зробити висновок, що висловлення незгоди із прийнятим суддею процесуальним рішенням в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених статтями 126 та 129 Конституції України.

При розгляді питання, що стосується невнесення відомостей в ЄРДР, яке стосується судді, необхідно також враховувати Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства від 01.07.2013.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов`язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь - які інші. Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь - якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16.05.2019 (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».

Разом із цим, необхідно звернути увагу, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

В заяві ОСОБА_1 від 21.05.2021 не зазначені обставини, які б могли свідчити про вчинення суддею Київського районного суду міста Харкова кримінальних правопорушень. Твердження заявника фактично зводяться до незгоди із прийнятим суддею процесуальним рішенням, що є підставою для оскарження судового рішення та притягнення судді до дисциплінарної, а не кримінальної відповідальності.

З наведеного доходжу висновку, що підстави для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення суддею кримінального правопорушення відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.В. Крикливий