Документ № 97529817

справа № 991/3077/21

провадження №11-сс/991/348/21

слідчий суддя: Мойсак С.М.

доповідач: Чорна В.В.

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Чорної В.В.,

суддів Никифорова А.С., Павлишина О.Ф.,

при секретарі судового засідання Сердюк Ю.С.,

за участі особи, якою подано апеляційну скаргу - адвоката Бєляєва Д.П.,

скаржника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бєляєва Дмитра Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2021 р. в частині закриття провадження за скаргою на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р., -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено скаргу адвоката Бєляєва Д.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , та зобов`язано уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні повернути ОСОБА_1 майно, що було тимчасово вилучене під час проведення обшуку у домоволодінні останньої 04.11.2014 року, а також закрито провадження в частині інших вимог його скарги - зокрема, щодо зобов`язання уповноваженого прокурора видалити відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру.

Не погодившись з таким рішенням слідчого судді, адвокатом Бєляєвим Д.П. подано апеляційну скаргу, яку разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвалою від 24.05.2021 р. призначено до апеляційного розгляду.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді в частині закриття провадження за скаргою та постановлення в цій частині нової, про задоволення вимоги скарги та зобов`язання уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р. щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи. Дійсно, чинним КПК України не передбачено правові наслідки у разі визнання судом на стадії досудового розслідування факту ненабуття особою статусу підозрюваного через недотримання процедури вручення відповідного повідомлення. Однак, визнання відсутності у ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної свідчить про закінчення досудового розслідування відносно неї, а отже у прокурора виник обов`язок внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні зміни шляхом виключення відомостей про повідомлення їй про підозру. Зважаючи на вимоги ст.ст. 1,7,9 КПК України, Положення про ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань є частиною кримінального процесуального законодавства, а тому єдиним ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов`язання слідчого або процесуального прокурора вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про повідомлення їй про підозру. Натомість, відмова слідчого судді у відкритті провадження за скаргою на досудовому розслідуванні фактично позбавляє її конституційного права на захист в суді та грубо порушує такі засади кримінального провадження, як законність, верховенство права та доступ до правосуддя.

Крім того, у апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді. В обґрунтування клопотання зазначено, що 14.05.2021 року судом проголошено лише резолютивну частину ухвали, тоді як її повний текст проголошено та вручено зацікавленим особам 20.05.2021 року. Апеляційну скаргу подано наступного дня. Необізнаність з мотивами та підставами, з яких виходив суд, постановляючи оскаржуване рішення, вважає поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

В судовому засіданні адвокат Бєляєв Д.П. підтримав заявлене клопотання та просив поновити пропущений строк з підстав, викладених у клопотанні. Крім того, підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі. Додатково зазначив, що єдиним способом правового захисту та відновлення порушеного права його довірительки є звернення до слідчого судді з вимогою зобов`язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей про повідомлення про підозру.

ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги свого представника та просила її задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. За викладених обставин, враховуючи думку присутніх учасників про можливість розгляду за даною явкою, та у відповідності до ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційну скаргу розглянуто без участі прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників, обговоривши зміст клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Таким чином, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді обчислюється з дня оголошення оскаржуваної ухвали.

Визначаючи, який саме день слід вважати днем оголошення ухвали слідчого судді - день оголошення резолютивної частини ухвали, чи день оголошення повного її тексту, колегія суддів керується приписами ст. 376 КПК України.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 КПК України, судове рішення проголошується негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. При цьому, головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Тобто, за змістом ст. 376 КПК України, дата оголошення судового рішення, в тому числі й ухвали слідчого судді, безпосередньо пов`язується з датою виходу слідчого судді з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів зазначає, що оголошення слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 376 КПК України лише резолютивної частини ухвали жодним чином не впливає на визначений процесуальним законом порядок обчислення строку апеляційного оскарження. Однак, у випадку необізнаності зацікавлених осіб з мотивами прийнятого судом рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України, згідно з яким, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 р. у справі 461/1434/18, згідно з якою, у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали, проте, у випадку необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, зазначене може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення.

З огляду на наведене, колегія суддів виходить з того, що адвокат Бєляєв Д.В. був присутній у судовому засіданні при проголошенні резолютивної частини ухвали, яку отримав 14.05.2021 року, у зв`язку з чим строк подання ним апеляційної скарги обчислюється з цієї дати. Однак, зважаючи, що мотиви ухваленого слідчим суддею рішення стали відомі йому лише після проголошення та отримання повного тексту ухвали - а саме, 20.05.2021 року, за наявності відповідного клопотання, зазначене є підставою для поновлення пропущеного строку.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Національним антикорупційним бюро України.

20.10.2014 року відносно ОСОБА_1 було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, про що внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 30.08.2019 року слідчим прокуратури м. Києва складено протокол про вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 р. у справі № 757/45638/19-к (провадження № 11-сс/991/300/20) встановлено, що ОСОБА_1 не набула статусу підозрюваної у межах кримінального провадження № 42015000000000824 від 05.05.2015 р., оскільки органом досудового розслідування істотно порушені вимоги кримінального процесуального законодавства, якими визначено порядок вручення особі письмового повідомлення про підозру, дотримання якого є підставою для набуття особою статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Адвокат Бєляєв Д.П. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора з клопотанням, зокрема, про зобов`язання уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р. щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Листом прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Семака І.А. № 16/1/4-18255-18 від 31.03.2021 р. адвоката Бєляєва Д.П. повідомлено про те, що з ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.06.2020 р. у справі № 757/45638/19-к вбачається ненабуття ОСОБА_1 процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, що перешкоджає прийняттю відповідних процесуальних рішень за результатами розгляду його звернень.

Не погодившись з таким рішенням, адвокат Бєляєв Д.П. звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою, в якій просив, зокрема, зобов`язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні вчинити дії щодо виключення з ЄРДР відомостей у кримінальному провадженні № 42015000000000824 від 05.05.2015 р. щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий суддя дійшов висновку, що оскільки чинний КПК України не регламентує строк, протягом якого прокурор повинен видалити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо повідомлення особі про підозру, такий вид бездіяльності, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, не може бути предметом судового контролю з боку слідчого судді. Враховуючи, що відповідна обставина була встановлена під час судового розгляду скарги, та з урахуванням позиції Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 19.02.2019 р. у справі № 569/17036/18, оскільки провадження в цій частині було відкрито за скаргою на бездіяльність, яка не може бути оскаржена під час досудового розслідування, провадження за скаргою в цій частині слідчим суддею було закрито.

З таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Так, вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого та/або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні до слідчого судді, наведений у п.п. 1-11 ч. 1 ст. 303 КПК України. Зазначений перелік не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не охоплюються вищенаведеною нормою, не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду на іншій стадії кримінального провадження - зокрема, під час підготовчого провадження згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено три види бездіяльності: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу; у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

При цьому, як правильно зазначено слідчим суддею, оскарженню на досудовому розслідуванні підлягає не будь-яка бездіяльність, що полягала у нездійсненні інших процесуальних дій, а лише бездіяльність за наявності трьох обов`язкових ознак: слідчий або прокурор наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.

Адвокат Бєляєв Д.П. звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність, що полягала у нездійсненні прокурором інших процесуальних дій - зокрема, щодо видалення з ЄРДР відомостей про повідомлення особі про підозру.

Однак, кримінальним процесуальним кодексом України не регламентований обов`язок слідчого, дізнавача чи прокурора вчинити такі дії, так само як і строк, протягом якого вони мають бути вчинені.

Відповідно до п. 2, 3 глави 1 розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, реєстр - створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом. Реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення: реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.

Отже, внесення інформації до Реєстру є передбаченим законом фіксуванням комплексу вчинених у кримінальному провадженні процесуальних дій, а також подальшого руху справи на стадії судового розгляду з метою розрахунку показників, пов`язаних з результатами розслідування і розкриття кримінальних правопорушень.

Наявність в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей щодо повідомлення особі про підозру є лише відображенням певних процесуальних дій, та, всупереч доводам апелянта, жодним чином не констатує винуватості особи у вчиненні злочину, не суперечить закріпленим у ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК України засадам презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов`язків, існуючого стану правовідносин, тощо.

Більше того, чинне законодавство не передбачає виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування, а тому заявлені вимоги не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Вказане переслідує легітимну мету офіційного фіксування здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій і прийнятих процесуальних рішень, а відповідне обмеження доступу до суду є пропорційним цій меті.

Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.03.2019 р., справа 807/1456/17, провадження 11-1460апп18.

Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для розгляду слідчим суддею вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань, та, відповідно, про обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що у відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 3, ст. 26, ч. 1 ст. 36 КПК України, слідчий суддя - суддя першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

У Висновку Консультативної Ради європейських прокурорів № 13 (2018) від 23.11.2018 р. розтлумачено, що незалежність прокурорів означає, що прокурори повинні бути вільні від незаконного втручання у виконання своїх обов`язків щодо дотримання і застосування закону та верховенства права і не відчувати в цьому контексті будь-якого політичного тиску або іншого незаконного впливу.

Отже прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не наділяє слідчого суддю повноваженнями на зобов`язання прокурора у кримінальному провадженні приймати не передбачені законом рішення, зокрема, про видалення відомостей з ЄРДР.

Враховуючи, що у даному випадку предметом оскарження не є бездіяльність прокурора щодо вчинення процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що така бездіяльність не підлягає оскарженню відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи, що колегією суддів за результатами апеляційного розгляду не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді - відсутні.

Керуючись ст.ст. 117, 369-372, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Поновити адвокату Бєляєву Дмитру Петровичу строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2021 р.

Апеляційну скаргу адвоката Бєляєва Дмитра Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2021 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Чорна

судді А.С. Никифоров

О.Ф. Павлишин